|
||||||||||||||||||||||||||||||||
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СПІВУЧАСНИКІВ
Співучасники діляться на види залежно від характеру виконуваних ролей. У свою чергу роль кожного співучасника і тим самим його вид визначаються з врахування» тих дій, які вчиняє винний у ході злочинного посягання. Виділення видів співучасників має значення стосовне співучасті з розподілом ролей — співучасті у вузькому розумінні слова. При співвиконавстві та співучасті особливого роду всі учасники злочину, які виконують дії, описані у диспозиції статті Особливої частини, виступають як виконавці злочину. Це, однак, не виключає того, що і у таких злочинах можуть бути співучасники інших видів. В окремих злочинах можуть бути відсутні всі види співучасників або ж, навпаки, буде декілька співучасників одного й того ж виду . Може мати місце також ситуація, коли в одній і тій же особі «збігається» декілька видів співучасників, тобто вона виконує кілька ролей одночасно (наприклад, підбурювач водночас є одним з виконавців цього злочину). Чинне законодавство виділяє чотири види співучасників: 1) виконавець (співвиконавець) злочину; 2) підбурювач до злочину; 3) організатор злочину; 4) пособник злочину. У теорії кримінального права та у слідчо-прокурорській і судовій практиці виділяють ще й ініціатора (зачинщика) злочину. В юридичній літературі правильно підкреслюється, що ініціатор — це не окремий вид співучасника, а додаткова характеристика виконавця, підбурювача чи організатора, яка свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи. Тому немає потреби окремо розглядати питання кваліфікації дій ініціатора злочину як ідеального — того, хто першим подав пропозицію про спільне вчинення злочину, так і реального — того, який розпочав його виконання. Існує певна специфіка у виділенні видів співучасників стосовно злочинних організацій. Кримінальний закон у статтях Особливої частини виділяє: 1) осіб, які є організаторами таких угруповань, займаються їх створенням; 2) осіб, котрі керують злочинною організацією; 3) учасників; 4) осіб, що беруть участь у злочинах, вчинюваних злочинною організацією; 5) осіб, які займаються фінансуванням, постачанням злочинних організацій. Причому жодної лінії (єдиного підходу) у виділенні видів співучасників злочинних організацій чинне кримінальне законодавство не проводить. Так, у окремих статтях КК (ст. 256, ч. З ст. 260) передбачене фінансування, постачання злочинної організації, воєнізованого або збройного формування. Водночас такі дії не становлять собою окремого злочину при наданні відповідного сприяння банді. Про виконавця злочину ведуть мову лише щодо злочинів, вчинених у співучасті. Коли йдеться про вчинення злочину поза співучастю (одноособове чи коли діяльність кількох осіб не визнається співучастю), то особа, яка вчиняє таке посягання, називається не виконавцем, а просто суб'єктом злочину. Поняття виконавця злочину наведене у ч. 2 ст. 27 КК: виконавцем є особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбачений цим Кодексом. Наведене визначення можна конкретизувати, розкривши ознаки, з використанням яких воно сконструйоване. Такі ознаки полягають у вказівці на те: кого слід вважати особою; що таке вчинення злочину та яке вчинення вважається безпосереднім; що слід розуміти під використанням інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне. Особа — виконавець злочину — це, як і будь-який інший співучасник, той, хто наділений ознаками суб'єкта злочину. Виконавцем злочину не може визнаватися особа, котра не є фізичною, не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, неосудна. Якщо стаття Особливої частини передбачає відповідальність спеціального суб'єкта злочину, то саме виконавець повинен бути наділений ознаками такого суб'єкта. Під вчиненням злочину слід розуміти вчинення закінченого посягання, замаху на злочин, готування до злочину. Причому стадія вчинення злочину для кожного із співучасників визначається залежно від стадії, що її досягнув виконавець. Тому, наприклад, пособник не може нести відповідальність за закінчений злочин, навіть якщо він виконав усі пособницькі дії, але виконавець не досягнув стадії закінченого злочину. Безпосереднє вчинення злочину означає особисте виконання дій, що описані у диспозиції статті Особливої частини, становлять об'єктивну сторону злочину; або ж, при злочинній бездіяльності — невчинення дій, які особа повинна була і могла виконати. До безпосереднього вчинення злочину прирівнюється також виконання діяння із застосуванням тварин, технічних пристроїв . Так, виконавцем заподіяння тілесного ушкодження визнається особа, яка нацькувала собаку на потерпілого, виконавцем крадіжки — той, хто дав відповідну команду комп'ютеру на переказування грошей на рахунок, що його контролює винний, тощо. До використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, належить: - залучення до вчинення злочину осіб, котрі не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність; неосудних; - вчинення дій від імені, з використанням
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|