|
||||||||||||||||||||||||||||||||
НОВИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКСК УКРАЇНИ 2001 РОКУ - ВАЖЛИВИЙ НОРМАТИВНИЙ ДОКУМЕНТ
5 квітня 2001 р. Верховна Рада 379 голосами прийняла новий Кримінальний кодекс — перший кримінальний кодекс незалежної України. Цій події передувала багаторічна і напружена праця з розробки проекту Кримінального кодексу (КК), що почалася у 1992 р., коли на підставі розпорядження Кабінету Міністрів було створено робочу групу з провідних учених та практиків України, яка відразу ж почала інтенсивно працювати над проектом. Необхідність підготовки нового КК України була зумовлена передовсім тим, що правова демократична держава не може нормально розвиватися без існування відповідної законодавчої бази. Такою законодавчою базою в боротьбі зі злочинністю передусім є Кримінальний кодекс. Значне зростання злочинності у перші роки незалежної України, виявлення її агресивних форм, поширення організованої злочинності та злочинності у сфері економіки поставили нагальні питання щодо створення кримінального законодавства, яке б відповідало сучасним реаліям і давало можливості належного здійснення заходів боротьби із злочинністю. В умовах формування нових соціальних та економічних відносин чинний КК України, що був прийнятий у 1960 році, хоча й змінювався та доповнювався в останні роки, але в цілому мав серйозні вади і не відповідав повною мірою як новим потребам суспільства і держави, так і сучасній теорії кримінального права. Упродовж всього терміну роботи над проектом були внесені пропозиції щодо його поліпшення від наукових та навчальних закладів України, Росії, Білорусі, усіх правоохоронних та правозастосовчих органів України, від окремих юристів. Проект пройшов термінологічні експертизи Інституту української мови НАН України. У 1996 році в Києві проект був обговорений на робочому засіданні експертів Ради Європи, які дали йому позитивну оцінку. У зв'язку із прийняттям Конституції України, а також необхідністю врахування зауважень та пропозицій, що надійшли від практичних працівників, проект було обговорено із представниками Верховного суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції. СБУ, МВС. У 1997 році проект було вдруге обговорено з експертами Ради Європи, які представляли Нідерланди, Італію, Швейцарію, Швецію, Португалію та інші країни. Також в 1997 р. за участю згаданих експертів та працівників правоохоронних органів проект було розглянуто на чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях і семінарах, що відбулися у Харкові. Після того він був опублікований у газеті «Іменем закону» та журналі «Право України» № 2 (7) за 1997 р. Таке широке обговорення дало змогу сформулювати базові концептуальні положення Кримінального кодексу: — визнання того, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права; — закріплення основоположних принципів цивілізованого кримінального права: нема злочину, немає покарання без вказівки на те в законі; — застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією забороняється; підставою до кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом; — закріплення в кодексі принципу особистої та винної відповідальності фізичних осіб; — поширення в КК положень, спрямованих на посилення боротьби з організованою злочинністю; — розширення системи покарань, альтернативних позбавленню волі, формування санкцій Особливої частини від менш суворих покарань до більш суворих; — остаточна відмова від смертної кари як виняткової міри покарання, встановлення. довічного позбавлення волі лише за злочини, пов'язані з умисним вбивством людини при обтяжуючих обставинах; — зниження покарання у вигляді позбавлення волі за необережні злочини; — введення у Кодекс низки нових норм, що забезпечують можливість звільнення від кримінальної відповідальності та покарання; — введення до Особливої частини низки заохочувальних норм, що-стимулюють позитивну посткримінальну поведінку винного; — декриміналізація діянь, суспільна небезпечність яких не є великою і боротьба з якими вважається достатньою шляхом застосування заходів адміністративно-правового, дисциплінарного, цивільно-правового або іншого впливу. У другому читанні проект був прийнятий Верховною Радою у вересні 2000 р. Третє читання, яким був прийнятий новий Кримінальний кодекс, відбулося 5 квітня 2001 р. Загальна частина проекту порівняно з Загальною частиною чинного КК за кількістю статей збільшена майже вдвічі. Таке збільшення пояснюється тим, що за більш ніж 35-річний термін дії КК 1960 року досягнення науки, а також тенденції судової практики показали, що необхідна подальша деталізація положень Загальної частини з тим, щоб заповнити прогалини, які в ній мають місце. Крім того, з'явились нові інститути, які потребують спеціального регулювання (наприклад, інститут множинності злочинів), виникла необхідність формулювання зовсім нових норм (наприклад, про врахування правових наслідків вироку суду іноземної держави, уявну оборону, виправданий ризик, добровільну відмову співучасників та ін.). Загальна частина проекту відрізняється від Загальної частини чинного КК своєю системою: якщо в чинному кодексі всього 5 розділів, то КК містить 16 розділів. Загальна частина відкривається розділом «Загальні положення», де визначається завдання Кримінального кодексу України: правове забезпечення бхорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку і громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань; забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ст. 1). В цій же статті закріплено принцип, відповідно до якого саме Кримінальний кодекс визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Тут же в статті 2, де встановлюються підстави кримінальної відповідальності, сформульовані три, основних положення: 1) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільне небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом; 2) особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до закону; 3) ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу. Розділ II «Закон про кримінальну відповідальність» включає 8 статей, в яких встановлюється, що законодавство України про -кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс; злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК; застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. У .цьому ж розділі визначаються межі чинності Кримінального кодексу в просторі та часі, а також окремі питання міжнародного співробітництва у галузі боротьби зі злочинністю (видача злочинця та врахування вироку суду іноземної держави). Розділ III містить статті, що присвячені поняттю «Злочину, його видам та стадіям». У новому КК зберігається матеріально-формальне визначення злочину, яке найбільш повно характеризує його соціальну і правову природу, проводиться розподіл всіх злочинів залежно від ступеня їх тяжкості на чотири групи (категорії): злочини невеликої тяжкості, злочини середньої тяжкості, тяжкі і особливо тяжкі злочини. Розділ IV «Особа, яка підлягає кримінальній відповідальності (суб'єкт злочину)» включає п'ять статей/в яких вирішено питання про вік, з якого настає кримінальна відповідальність, дані поняття осудності та неосудності, обмеженої осудності, сформульовано статтю про відповідальність за вчинення злочину в стані сп'яніння. На відміну від КК 1960 р. введено поняття обмеженої осудності (ст.20), коли особа внаслідок хворобливого стану психіки не може повною мірою усвідомлювати свої дії або керувати ними. У ст.22 зберігається існуючий в КК 1960 р. 16 річний загальний вік, з якого особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, а також знижений вік — 14 років за злочини, вичерпний перелік яких даний у цій же статті. Новий КК виключає можливість притягнення до кримінальної відповідальності, починаючи з 14 років, за злочини, вчинені з необережності, тому що відсутність життєвого досвіду і особливості розвитку мислення не дозволяють підліткам передбачити однакові з дорослими особами заходи перестороги. Разом з тим, значно розширений перелік злочинів, відповідальність за вчинення яких може настати з 14 років (наприклад, за диверсію, бандитизм, терористичний акт, захоплення заручників тощо). Розділ V називається «Вина та її форми». На відміну від чинного КК, статті, які регулюють найважливіші питання вини, виділено в окремий розділ, що підкреслює їх вирішальне значення для кримінальної відповідальності. Цей розділ включає статті, в яких визначені форми вини, окреслені їх ознаки, дані чіткі визначення прямого і непрямого умислів, видів необережності — злочинної самовпевненості та злочинної недбалості. Розділ VI «Співучасть у злочині» включає 6 статей (ст. ст.26-31): про поняття співучасті, види співучасників, форми співучасті, відповідальність співучасників і добровільну відмову співучасників. У, статті 28 — «Вчинення злочинів групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією» — розкриваються ознаки названих форм співучасті. Нова за змістом для кримінального законодавства України є ст. 29 «Кримінальна відповідальність співучасників», яка містить положення, що відображають особливості
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|