|
||||||||||||||||||||||||||||||||
СТРОКИ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, ДОВІЧНЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ
Покарання у вигляді позбавлення волі за ст. 56 КК Російської Федерації встановлено на строк від шести місяців до двадцяти років; у разі часткового або повного складання призначених покарань за сукупністю злочинів — не більше двадцяти п'яти років, а за сукупністю вироків — не більше тридцяти років позбавлення волі. У разі заміни виправних робіт або обмеження волі позбавленням волі нижню межу такого покарання зменшено — воно може бути призначено на строк менше шести місяців. Кримінальний кодекс Франції 1992 р. відповідно до тричленної класифікації протиправної поведінки особи — злочин, проступок, порушення — має три найменування покарання: покарання за злочин, виправне покарання, покарання за порушення. Особливим видом покарання за злочин є кримінальне замкнення або кримінальне ув'язнення — довічне або на строк не більше 30 років і не менше 10 років (ст. 131-1) . Виправне покарання за проступки — це тюремне ув'язнення не більше 10 років; штраф до 50 млн. франків; штрафодень, одноденний внесок якого не може перевищувати 2 тис. франків, а кількість штрафних днів не може перевищувати 360 днів суспільне корисної праці від 40 до 240 годин. За Кримінальним кодексом ФРН у редакції 1987 р. основними мірами покарання визнаються позбавлення волі та штраф. Позбавлення волі може бути довічним або строковим. Найвища межа строкового позбавлення волі — 15 років, найнижча — один місяць (§ 38). Штраф може бути призначений від 5 до 350 повних денних ставок. Денна ставка встановлюється мінімум у 2 німецькі марки і максимум — у 10 тис. німецьких марок (§ 40). Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК) полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Такими установами на сьогодні є: виправно-трудові колонії; тюрми; виховно-трудові колонії (для неповнолітніх). Вид кримінально-виконавчої установи, до якої має направлятися засуджений, визначається відповідним органом кримінально-виконавчої системи. Позбавлення волі на певний строк застосовується: а) у випадках, спеціально передбачених санкціями статей Особливої частини КК; б) у разі, якщо санкцією статті Особливої частини КК передбачено довічне позбавлення волі, але якщо суд вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк (ч. 1 ст. 64 КК); в) при заміні довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк в порядку амністії чи помилування (ст.ст. 86, 87 КК). Позбавлення волі на певний строк пов'язане з обмеженнями конституційних прав людини на свободу вільного пересування, вибору місця проживання, на відпочинок тощо, які визначаються режимом відбування даного виду покарання. При цьому засуджений піддається виховному впливу. Особа може бути звільнена від відбування цього покарання з випробуванням, якщо вона засуджена на строк не більше п'яти років (ст. 75 КК), а також може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання (ст. 81 КК). Невідбута частина позбавлення волі може бути замінена судом більш м'яким покаранням (ст. 82 КК) . Особи, засуджені до позбавлення волі, відбувають покарання в ізоляції від суспільства і утримуються під охороною та постійним наглядом у виправно-трудових установах певного, відповідно до вироку суду, режимного типу залежно від тяжкості вчиненого злочину та категорії засуджених. Тому тяжкість покарання у вигляді позбавлення волі значною мірою визначається видом установ, які займаються виконанням цього покарання. Порядок, умови та режим відбування позбавлення волі в тій чи іншій установі по виконанню цього покарання регламентуються Виправно-трудовим кодексом. Кримінальний кодекс визначає лише підстави призначення засудженим до позбавлення волі виду виправно-трудової установи. Відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду призначається у виправно-трудових колоніях-поселеннях, колоніях загального, посиленого, суворого і особливого режимів або в тюрмі, а також у виправно-трудових колоніях загального і посиленого режимів. Позбавлення волі покладає на засудженого значні правообмеження, які істотно змінюють його правовий статус. Засуджений позбавляється права вільно пересуватися, обмежується в можливості розпоряджатися своїм часом, позбавляється звичних для нього умов життя і поведінки, соціальних зв'язків, сімейних стосунків; він змушений переносити фізичні та психологічні навантаження і значний моральний тягар. Позбавлення волі породжує також певні соціальні наслідки
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.
|
stydentam.org.ua © 2009-2015
|