ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС

Дисципліна:

Педагогіка

ID роботи:

3299

Вид роботи:

Дипломна

План:

ВСТУП 3
Розділ 1. Важковиховуваність дітей як психолого-педагогічна проблема 5
1.1. Проблема важковиховуваності у наукових джерелах 5
1.2. Соціально-психологічні передумови і ознаки важковиховуваності 11
Розділ 2. Психолого-педагогічна виховна та корекційна робота з важковиховуваними 33
2.1. Суть процесу перевиховання 33
2.2. Профілактика негативних явищ у середовищі учнівської молоді 38
2.3. Форми реабілітаційної роботи з підлітками 44
2.4. Діагностика домінуючої стратегії психологічного захисту в спілкуванні 50
ВИСНОВКИ 60
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 62

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	ВАЖКОВИХОВУВАНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС / 3299

Кількість сторінок:

66

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Сучасна епоха суспільного розвитку характеризується двома важливими особливостями. По-перше, це високий темп розвитку науки та промисловості, по-друге – все більш зростаюча роль окремої людини як рушійної сили суспільного прогресу. Різні життєві обставини змушують людину швидко адаптовуватися та зберігати високу продуктивність в ситуаціях, що постійно змінюються. Високі вимоги до фізичних, моральних, психологічних якостей людини в певних життєвих екстремальних умовах можуть стати об’єктивними причинами виникнення девіацій у старшокласників.
.Дослідники проблеми важких дітей дійшли глибокого й педагогічно цінного висновку про те, що важкі у виховному відношенні діти – це нормальні діти, але з наявністю специфічної особливості у структурі особистості – важковиховуваності.
Учені справедливо розрізняють такі поняття, як "важкий" та "педагогічно занедбаний школяр".
Поняття "важковиховуваний" науковці починають тлумачити як у вузькому (педагогічно занедбані підлітки), так і в широкому (педагогічно та соціально занедбані неповнолітні, "проблемні підлітки") розумінні цього поняття.
Зокрема, П. Блонський поняття "важкий" школяр розглядав через відношення до нього вчителя, якому важко з ним займатися. Важкі школярі з високим розумовим потенціалом характеризуються відсутністю звички трудитися, невмінням доводити справи до кінця. Усі ці якості є результатом неправильного виховання [1]. Важкі школярі з низьким розумовим потенціалом – це діти, що виховуються в поганих соціальних умовах [2].
Таким чином, учений із поняттям важковиховуваність пов’язував як "педагогічно важкого", так і "соціально занедбаного" школяра.
Дослідники В. Кащенко, Г. Мурашов, вивчаючи важковиховуваність, підкреслювали, що відсутність правильного виховання породжувала певні відхилення в розвитку дитини. Вони виділили у відповідності зі своїм розумінням "важковиховуваності" (як перекручування соціальних установок особистості) – три типи дітей: кинуті батьками напризволяще, травмовані соціальним середовищем – нервові діти; погано підготовлені до школи, не привчені до самостійної роботи, але з нормальним інтелектом – педагогічно занедбані; діти, що мають батьків, але живуть у важкому соціальному середовищі, де є постійна можливість для одержання фізичної травми – "бездоглядні діти" [3].
Г. Фортунатов у своїх дослідженнях показав, що важка дитина – не "морально-дефективна", вона стає такою в результаті несприятливих умов життя й виховання. Важка дитина характеризується такими проявами в поведінці, як дратівливість, упертість, виникненням конфліктів у відносинах з товаришами, учителями. Учений надавав велике значення оточуючому середовищу у формуванні характеру "важкого" підлітка. Але разом із тим відзначав, що характер дитини розвивається не стільки під впливом самого по собі навколишнього середовища, скільки під впливом сформованих відносин дитини із середовищем.
Зміст досліджень Г. Фортунатова дає нам право стверджувати, що під важковиховуваністю автор, насамперед, розумів порушення відносин підлітка із середовищем перебування [4].
Об’єктом вивчення Л. Виготського були переважно діти й молодші підлітки, розумово відсталі й психічно ненормальні.

Відмінною рисою його досліджень було те, що він розглядав особистість аномальної дитини в її розвитку. Він перший показав, що наявність дефектів, уроджених або придбаних, створює своєрідну психологічну ситуацію для особистості, ускладнюючи її взаємини з оточуючими. Учений звертав увагу на те, що необхідно йти шляхом вивчення реальності, шляхом виділення й опису типів важковиховуваних дітей на основі вивчення форм і механізмів дитячого розвитку. Для нашого дослідження особливо значуща ідея Л. Виготського про те, що багато проблем, пов’язаних із важковиховуваністю й педагогічною занедбаністю дітей і підлітків, залежать від психологічних особливостей віку. Він намагається не тільки розкрити внутрішню логіку вікових особливостей, але й пояснити зв’язок психічного розвитку дитини зі впливами навколишнього середовища. Розробляючи схему вікової періодизації, педагог увів у психологію поняття критичного віку.
Критичний вік є переломним, поворотним пунктом у розвитку й визначає перехід від одного вікового етапу до іншого.
Л. Виготський вважав, що критичні періоди в житті дитини, які він називав "кризами", визначені внутрішньою логікою самого розвитку. Важковиховуваність може бути переборена, якщо вихователь ураховує особливості розвитку й вчасно змінює систему педагогічного впливу. У цьому випадку кризові явища не спостерігаються. Отже, від умілої організації виховної роботи з дітьми залежить оптимальний розвиток їхньої особистості. Проблема наукового аналізу причин важковиховуваності дітей, на думку вченого, не може бути вирішена доти, поки не буде показано, яким шляхом, через які посередні ланки, за допомогою яких психо-педагогічних механізмів, які конкретні умови середовища привели підлітка до негативних учинків [5; 6].
В. М’ясищев розглядає важку дитину не тільки як пасивний відбиток навколишнього середовища, але і як активну особистість, що створює певні відносини з навколишнім середовищем. Відносини характеризують всю людину, а не яку-небудь сторону її психіки [7].
Деякі дослідники шукали причину дитячих правопорушень в особистості важкої дитини, у нагромадженні досвіду асоціальнї поведінки.
У педагогічному плані найбільш змістовними є роботи В. Куфаєва. Його роботи побудовані на аналізі діяльності комісій зі справ неповнолітніх, які вивчали середовище, причини, що викликали правопорушення, і особистість самого неповнолітнього правопорушника. Основну діяльність ця організація вела силами дослідників-вихователів, які, як правило, були педагогами. Таким чином, це давало можливість вивчати особистість неповнолітнього правопорушника, його інтереси, конфлікти із середовищем і легше організовувати позашкільну роботу з дітьми, їхнє дозвілля.
Класифікацію важковиховуваних підлітків, запропоновану В. Куфаєвим, можна назвати універсальною. В її основі – причини, що породжують відхилення в поведінці й розвитку: випадкові правопорушення; соціально занедбані; з обтяженою спадковістю тощо [8].
Великий внесок у вирішення проблем важковиховуваності підлітків зробив видатний педагог-вихователь А. Макаренко, який був упевнений у необмеженій могутності виховної роботи і вважав, що ніяких особливих правопорушників немає – є люди, що потрапили у важке становище.
Педагог відзначав, що в роботі з важкими дітьми головною є проблема взаємин дитини з оточуючими людьми. Тому для кожного педагога надзвичайно важливим є те, що в процесі виховання слід перебороти неправильно сформовані відносини між особистістю й колективом [9].
Слід зазначити, що основну причину сплеску дитячої злочинності в період перебудови (руйнування великої держави Радянського Союзу), ми також бачимо в соціально-економічних і політичних потрясіннях, у морально-етичній і правовій нестабільності в суспільстві. На тлі загальної дестабілізації в суспільстві, загострення кримінальних ситуацій, що особливо відзначалося в 90-і роки – діти й підлітки більше чим дорослі, підлягали впливу цих факторів. Педагоги навчально-виховних закладів зіштовхувалися з модифікацією проблем відхилень у поводженні підлітків: посилення впливу неформальних груп підлітків, асоціальної спрямованості на однолітків; ріст відхилень від норм моральності (у звичайному розумінні для радянського суспільства) серед молодших підлітків (особливо дівчат); зросла кількість дівчат з делінквентними проявами (особливо 93-99 рр).