Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

ДІАЛЕКТИКА ТА МЕТАФІЗИКА ЯК МЕТОДИ ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ

Дисципліна:

Філософія

ID роботи:

3416

Вид роботи:

Контрольна

План:

ВСТУП 3
1. Діалектика як метод філософського пізнання. Діалектика як теоретична система законів, категорій, принципів 4
2. Специфіка метафізики як методу філософського пізнання 13
ВИСНОВОК 20
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 22

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	ДІАЛЕКТИКА ТА МЕТАФІЗИКА ЯК МЕТОДИ ФІЛОСОФСЬКОГО ПІЗНАННЯ / 3416

Кількість сторінок:

22

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Теорія розвитку визнає як зовнішні, так і внутрішні суперечності, притому у внутрішніх вбачає головний імпульс, рушійну силу саморуху, саморозвитку існуючого й тому звертає головну увагу насамперед на дослідження цих суперечностей.
Метафізика вважає речі і явища різними самими по собі, самототожними, позбавленими внутрішніх протиріч. Нею визнаються лише зовнішні суперечності — між різними предметами, а також протиріччя формально-логічні, що виникають внаслідок непослідовності думки.
Починаючи з античних часів, різні мислителі вкладали в поняття “діалектика” різноманітний зміст: то як теорія розвитку, то як теорія пізнання (гносеологія), а то як наука про загальні закони й форми руху мислення (діалектична логіка). З цього можна зробити висновок, що діалектика розвитку об’єктивної та діалектика суб’єктивної реальності якщо й не збігаються, то в чомусь єдині. Згодом діалектику об’єктивної реальності почали називати об’єктивною, а діалектику суб’єктивної реальності — суб’єктивною. Г. Гегель на ідеалістичній, а В. І. Ленін на матеріалістичній основах обґрунтували, що діалектика як теорія розвитку, теорія пізнання, діалектична логіка єдині й що їх закони та співвідносні категорії за змістом збігаються, будучи різними за способом буття.
В історичному розвитку діалектика пройшла три основних етапи (форми).
До п е р ш о г о потрібно зарахувати діалектику стародавніх (Геракліт, Демокрит, Платон, Арістотель та ін). Це була наївна, стихійна діалектика, яка поєднувалася з такими ж наївними матеріалізмом та ідеалізмом.
Потім шляхи матеріалізму й діалектики в цьому розійшлися. В XVII–XVIII ст. виникає метафізичний матеріалізм, панівними стають ідеї механіцизму (хоча іноді в деяких філософських вченнях все ж проявлялась діалектика). Виникнення й розвиток метафізичного матеріалізму відіграли тоді позитивну роль.
Однак це мало тимчасовий характер, оскільки розвиток природи та суспільного життя має діалектичний характер. Діалектику почали інтенсивно розробляти в німецькій класичній філософії, хоч і на ідеалістичній основі. Відомо, що д р у г о ю формою діалектики була ідеалістична діалектика класичної німецької філософії (насамперед філософії Гегеля).
Суттєві зрушення в суспільному житті, три великі відкриття знову викликали необхідність поєднання матеріалізму з діалектикою, повернення до цілісного, діалектичного розуміння світу, але вже в іншій формі, на ґрунті науки й суспільного досвіду.
Так виникає т р е т я форма діалектики (матеріалістична, марксистська). Будучи найдосконалішою, вона поєднана зі зрілим матеріалізмом.
Ця діалектика наукова й послідовна. Вона не замикає розвиток рамками “духу”, а показує, як нескінченний розвиток нескінченної матеріальної дійсності відображається в людському пізнанні. Матеріалістичний діалектичний метод докорінно протилежний ідеалістичному діалектичному методу, оскільки об’єктивна діалектика первинна щодо суб’єктивної. В ній принципи матеріальної єдності світу та принципи відображення перебувають у нерозривному зв’язку.
Діалектика, що ґрунтується на матеріалістичному розумінні природи й суспільства, на розумінні людини як суспільної, конкретно-історичної істоти, може бути і є справді повним, всебічним, багатим за змістом вченням про розвиток. Обґрунтування й розкриття законів діалектики одночасно як законів буття і законів пізнання можливі лише за умови, коли зрозуміла й досліджена роль суспільно-історичної практики як основного і визначального ставлення людини до об’єктивної дійсності.
Це вчення має свою структуру. Її елементами є поняття, що охоплюють структурні одиниці різних рівнів, планів, аспектів (принципи, закони, категорії). Для розуміння сутності цих понять необхідно з’ясувати їх місце і роль у системі самої діалектики. А щоб зрозуміти діалектику як систему знань, потрібно з’ясувати її структуру, тобто проаналізувати її складові частини, елементи.
Принципи діалектики — це її вихідні (загальні, універсальні) теоретичні положення, на основі яких відбувається синтез відповідних понять у наукову систему. Вони відображають підвалини буття й пізнання, виражають їхні найфундаментальніші особливості й відношення; виконують нормативну і регулюючу функції, орієнтуючи й спонукаючи людей до дії; виводяться з пізнання й супроводжують його; є способом розгляду й розуміння предметів.
Основними принципами діалектики є принцип взаємозв’язку та принцип розвитку. Проте існують й інші. Про деякі з них йтиметься далі.
Принцип взаємозв’язку вказує на те, що все у світі перебуває в постійному взаємозв’язку. Зміст цього принципу виражається категоріями відношення, зв’язку, відокремлення, взаємодії, співіснування.
Відношення бувають як єдністю взаємозв’язку, взаємообумовленості, так і відокремленості. Будучи всезагальними, зв’язки виражають як єдність, так і різноманітність світу. У них знаходить своє вираження матеріальна єдність світу. Завдяки зв’язкам можливе безмежне пізнання світу. Вирваний зі зв’язків предмет перестає бути собою.
Зв’язки завжди перебувають в єдності з рухом, взаємодією, розвитком. Самі зв’язки теж необхідно розглядати в розвитку, які проявляються і між речами, і між стадіями самої речі, мають нескінченну якісну різноманітність, специфіку.
Вони проявляються:
· між формами існування матерії;
· між формами руху матерії;
· між структурними рівнями матерії;
· між предметами і явищами в межах однієї форми руху.
Зв’язки залежать від характеру відношень між об’єктами, а тому мають такі форми:
· внутрішні й зовнішні;
· прямі й непрямі;
· суттєві й несуттєві;
· стійкі й нестійкі;
· безпосередні й опосередковані;
· необхідні і випадкові;
· одиничні й загальні тощо.
За своєю природою і залежно від форм руху матерії зв’язки можуть бути механічними, фізичними, хімічними, біологічними та соціальними.
Зв’язки притаманні матеріальним об’єктам, процесам, явищам, а також “ідеальним об’єктам” (думкам, ідеям, що виникають у процесі мислення як відображення зв’язків, які існують в об’єктивній дійсності).
Згідно з матеріалізмом, зв’язки об’єктивного світу є визначальними, а їх відображення у нашій свідомості — похідними.
Ідеалізм — навпаки. Як уже зазначалося, перший тип зв’язків досліджує об’єктивна діалектика, другий тип — суб’єктивна. Принцип взаємозв’язку — перше й основне правило наукового дослідження загалом і матеріалістичної діалектики зокрема.
У цьому ракурсі велике значення має принцип конкретно-історичного підходу, зокрема те, що кожне явище розглядається історично, у зв’язку з іншим, у зв’язку з конкретним досвідом. Виходячи з цього, різний тип зв’язків має різний функціональний характер. Одні характеризують відносну стійкість предметів, інші — перехід у нову якісну визначеність тощо.
У науці важливо встановити не лише єдність і взаємозв’язок предметів та явищ, а й визначити, як внаслідок взаємодій виникають нові предмети і явища, як відображаються ці процеси у свідомості тощо. Відповіді на ці питання пов’язані з виявленням особливих зв’язків (загальних, суттєвих, необхідних, повторюваних та ін.), які називаються законами.