Наукове забезпечення побудови теоретичної моделі податкової системи, окрім дослідження сутності і змісту категорії податків як своєї вирішальної передумови, передбачає визначення принципів, на яких має будуватися податкова система, та основних критеріїв оцінки ефективності цієї системи, яка є сукупністю податків, зборів та інших платежів, що стягуються у встановленому законом порядку з платників – юридичних та фізичних осіб, і функціонування якої є результатом прояву дій держави у сфері встановлення, правового оформлення та організації збору податків і податкових платежів. Така система є породженням держави, а втілення її в життя пов’язане з діяльністю останньої. Межі цього процесу та його хід визначаються чинним законодавством і досягаються формуванням відповідної податкової системи, тому законодавчі та адміністративні рамки є важливим параметром, який обумовлює і ефективність оподаткування.
Таким чином, податкова система будь-якої держави відображає поєднання об’єктивних та суб’єктивних засад. Знайти компромісне поєднання цих характеристик – одне з ключових завдань, які стоять перед податковою системою кожної сучасної держави. Разом з тим, зважаючи, що ці здобутки не є визначеними раз і назавжди і потребують урахування реальної економічної ситуації, не менш важливим є творчий підхід до їх конкретного застосування.
Визначення податкової системи та її функцій фінансова наука сформувала ще на початку ХХ ст. Фактично це визначення дане А. Вагнером при формулюванні ним основних принципів, яким повинна відповідати правильно побудована податкова система. При визначенні народногосподарських (фінансово-політичних) принципів він підкреслив такий з них: “комбінація сукупності податків у таку систему, яка б забезпечувала при можливому дотриманні етичних принципів та принципів управління достатність надходжень і еластичність на випадок надзвичайних державних потреб”. Наведене формулювання відповідало основному призначенню податкової системи – забезпеченню держави необхідними коштами і знаходилося в повній відповідності з принципами неокласичної школи про невтручання держави в господарські процеси. Ця модель фактично використовувалась до кейнсіанства – часу, коли податковій системі була відведена роль автоматичного стабілізатора економічного циклу. У 80-х роках у зв’язку з необхідністю забезпечення економічного зростання податковій системі було повернуто нейтральний характер.
Таблиця 1.1
Класифікація принципів побудови податкової системи
Разом з тим, важливо враховувати, що створення системи вже саме по собі здатне породжувати суперечності. Вимога системності потребує, щоб її окремі елементи були взаємопов’язані між собою, органічно доповнювали один одного, не заходили в суперечність із системою в цілому та іншими її складовими. Адже система – це “щось ціле, що являє собою єдність закономірно розташованих та взаємно пов’язаних частин”. Важливим також є визначення системи як сукупності принципів, покладених в основу певного вчення.
Така систематизація сприяє можливості порівняння принципів, а значить, їх ефективному відбору для максимального використання переваг системного підходу до формування податкової системи. З метою такого відбору, який дає можливість виявити найбільш прийнятні варіанти податкової системи та усунути недоліки, детальніше проаналізуємо особливості деяких принципів оподаткування.
Рівність в оподаткуванні вважається його фундаментальною ознакою. Її зміст полягає в тому, що законне право держави на примусовість повинне однаковою мірою застосовуватися до всіх громадян. Однак реалізація цього принципу не означає, що податки не підлягають диференціації. Це розуміння виявляється дуже важливим при побудові ефективної податкової системи, використанні стимулюючих можливостей окремих податків та системи в цілому. Диференціація, проте, має провадитись за чітко встановленими критеріями, пов’язаними не з природженими незмінними якостями, а з результатами дій індивідуумів.
Принцип вигоди, що отримується, та принцип платоспроможності лежать в основі диференціації оподаткування. Важливе дотримання рівності по горизонталі, тобто безпосередньої рівності для всіх осіб, що знаходяться в однаковому становищі стосовно прийнятого принципу, та рівності по вертикалі – відповідності диференціації відмінностям у стані індивідуумів, які оцінюються стосовно даного принципу.
Статус в ICQ - 368455693. У режимі online - 
