Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ АПЕЛЯЦІЙ

Дисципліна:

Цивільний процес

ID роботи:

3499

Вид роботи:

Курсова

План:

ВСТУП 3
Розділ 1. Принципи, поняття та ознаки апеляції 5
Розділ 2. Види апеляцій 12
Розділ 3. Право апеляційного оскарження рішень і ухвал суду першої інстанції та процесуальний порядок його реалізації за цивільним процесуальним кодексом України 17
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 28
ДОДАТКИ 30

Інтервал:

1

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ АПЕЛЯЦІЙ / 3499

Кількість сторінок:

28

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

У теорії цивільного процесуального права виділяється два види апеляції - повна і неповна. Перша закріплена в законодавстві Франції, Італії, друга - у законодавстві Австрії, Німеччини. Кожний з видів апеляції має свої характерні ознаки і відмітні риси.
Неповна апеляція являє собою перегляд рішень судів першої інстанції на підставі фактичних дані-які були пред'явлені особами , що беруть участь у справі у ці суди. За загальним правилом неповної апеляції наводити нові посилання на факти або докази в ході судового розгляду в апеляційному суді не допускається, але за певних умов посилання на нові докази або обставини можуть бути допущені. При неповній апеляції у встановлених законом випадках можливе повернення справи в суд першої інстанції для нового розгляду і винесення рішення. Дане правило, наприклад, має місце в апеляційному провадженні Німеччини (§ 538 ЦПК), Австрії (§ 498 ЦПК).
При повній апеляції особам, що беруть участь у справі, дозволяється представляти в апеляційних судах поряд із уже розглянутими і нові докази. Апеляція в даному випадку має на меті не тільки виправлення недоглядів суду, але і помилок вільних або мимовільних самих сторін. Апеляційні суди, що діють за правилами повної апеляції, при розгляді апеляційної скарги не мають права повернути справу для нового розгляду в суд першої інстанції, а повинні самі винести рішення.
Таким чином, при повній апеляції суд апеляційної інстанції здійснює перевірку правильності розгляду і вирішення судом першої інстанції справи, а при неповної - перевірку рішення суду першої інстанції .
Необхідно відзначити, що приймаючи в 1864 р. російський Статут цивільного судочинства, законодавець припускав закріплення неповної апеляції, пояснюючи це тим, що "апеляційний суд розглядає предмет суперечки, очищений уже провадженням у першій інстанції від усіх сторонніх, що не відносяться до суті справи обставин, і тільки в тому обсязі, у якому цього вимагає подана апеляція; при тому не розв'язує питання, як повинні бути визначені відносини сторін і вирішені їх суперечки, а обговорює тільки питання приватні: чи дійсно ґрунтовні докази особи, що принесла апеляцію, про неправильність первісного рішення".
Ідея про неповну апеляцію, на думку А.К. Ріхтера, А.А. Верещагіна була перекручена практикою, що зовсім ігнорувала цей погляд законодавця і звела апеляційне виробництво до вторинного розгляду власне кажучи тих же спірних відносин між сторонами, що допущені вже першою інстанцією, тобто на практиці була реалізована повна апеляція. "По цій практиці рішення, що відбулося, першої інстанції (або оскаржені його частини) вважається як би неіснуючим в час апеляційного провадження і, лише визначивши вторинним розглядом справи знову відносини сторін по спірних вимогах, апеляційний суд, порівнявши своє рішення з рішенням першої інстанції, визначає або про затвердження, або про скасування, або про зміну оскарженого рішення".
Таким чином, ми бачимо, що порядок розгляду справ при повній і неповній апеляції розрізняється . Неповна апеляція в першу чергу свідчить про перевірку апеляційним судом рішення суду першої інстанції і за певних умов перегляді справи, повна апеляція спрямована на вторинний розгляд справи власне кажучи, тобто поряд з перевіркою правильності винесеного рішення , здійснюється новий (повторний) розгляд справи.
При неповній апеляції провадження в апеляційному суді здійснюється на сполученні принципів усності і писемності з перевагою принципу писемності.
Явка сторін в апеляційний суд необов'язкова, оскільки справа може бути вирішене на підставі письмових актів: апеляції і пояснення на неї , зміст яких викладається в доповіді члена апеляційного суду.
Якщо сторони з'явилися в судове засідання, то при словесному змаганні вони можуть посилатися тільки на ті обставини і докази, що були зазначені ними в поданих в апеляційний суд письмових актах. Після судової доповіді не допускається прийняття яких-небудь нових, не зазначених у письмових актах посилань на ті або інші докази й обставини, тому що це підривало б значення доповіді і письмового порядку провадження. У цьому зв'язку новими вважаються ті докази й обставини, що не були зазначені і не розглядалися в суді першої інстанції, чому підтвердженням служить протокол судового засідання .
Установлення неповної апеляції, як відзначав А.К. Ріхтер, має двояку мету : 1) звільнити апеляційні суди від зайвої роботи з провадження справ, усунувши потребу вторинного дослідження обставин справи у вищому суді; 2) звільнити осіб, що беруть участь у справі, від зайвих турбот і витрат по веденню справ у віддаленому суді.
При повній апеляції апеляційний суд досліджує фактичну сторону справи в повному обсязі, тобто проводить ті ж дії по дослідженню обставин справи, оцінці доказів, що і суд першої інстанції. У даному випадку має місце вторинний новий розгляд у справі.
Учасники апеляційного провадження, як уже відзначалося, мають можливість посилатися на нові фактичні дані, приводити нові доводи і пояснення.
Не завжди справа в суді першої інстанції розглядається повно і всебічно. Різні недогляди і помилки допускає як суд, так і особи , що беруть участь у справі. Розгляд справ при повній апеляції дозволяє особам , що беруть участь у справі, виправити, наскільки можливо, свої недогляди, розвити і поповнити свій захист шляхом використання наданого права пред'являти в суд апеляційної інстанції нові докази і посилатися на нові обставини. У зв'язку з цим "сторони мало піклуються про належне пояснення своєї справи в судах першої інстанції і про представлення всіх потрібних доказів, ставлячи ці суди в неможливість правильно вирішити справу, а потім ускладнюють суди вищі розглядом нових обставин, що представляються під різними приводами , і доводів".
Але, як справедливо зауважували А.К. Ріхтер і К.І. Малишев, може случитися так, що апеляційному судові вперше будуть пред'явлені такі істотні нові факти або докази, що приведуть до іншого представленню про фактичну сутність спірної справи. Унаслідок цього, апеляційному судові прийдеться замість перевірки правильності рішення суду першої інстанції і виправлення допущених як судом, так і сторонами помилок вирішувати справу заново, через ці нові фактичні дані. Це може привести до того, що по одній справі через різний виклад фактичних обставин буде винесено два самостійних рішення, причому апеляційний суд, самостійно вирішуючи справу на підставі нових фактичних даних, так само як і суд першої інстанції не застрахований від недоглядів і помилок. У результаті цього виникає питання, яке ж із двох рішень правильне. У цьому випадку апеляція як гарантія правого суду, втрачає своє значення.
Розглянута характеристика повної і неповної апеляції не дозволяє дати однозначну відповідь на питання: який вид апеляції в більшому ступені відповідає сьогоднішнім потребам цивільного судочинства. Встановлення і застосування повної апеляції може бути сполучене з такими недоліками , як:
1) повільність провадження, оскільки дослідження нових доказів у справі вимагає визначених тимчасових витрат;
2) відсутність безпосереднього вивчення доказів, оскільки апеляційний суд найчастіше має справу з протоколами суду першої інстанції, не маючи можливості безпосередньо сприймати і досліджувати визначені докази;
3) необхідність присутності в апеляційному суді сторін для підтримки своїх вимог і здійснення захисту, що вводить їх у визначені витрати.
Варто також узяти до уваги ті висновки, що були зроблені М. Гоняевим у 1884 р. у результаті дослідження наслідків застосування в апеляційних судах повної апеляції: "...сторони привчилися вже дивитися несерйозно на рішення першої інстанції по спірних справах; вони завчасно спрямовують свої погляди і надії за межі цього рішення, приберігають свої головні удари для апеляційної інстанції. Це погано діє на суддів першої інстанції й в інших послабляє свідомість свого права і свого боргу ".
Необхідно також враховувати територіальні, транспортні, економічні умови нашої країни, які забезпечують громадянам можливість брати участь у розгляді справ у вищестоящому суді, а останньому здійснювати процес доведення і установлювати фактичні обставини справи.

Шевчук П.І., Кривенко В.В. Апеляційне і касаційне оскарження судових рішень: Коментар цивільного процесуального законодавства. — К., 2002. – С. 27.

Штефан М.Й. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс. – К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2005. – С. 474-476.

Борисова Е.А. Апеляція в гражданском (арбитражном) процессе. – М.: Городець, 2000. – С. 55-57.