СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Дисципліна:

Менеджмент

ID роботи:

3252

Вид роботи:

Дипломна

План:

Вступ 3
Розділ 1. Теоретичні основи поняття організаційної структури управління підприємством 5
1.1. Класифікація, статика і динаміка організації 5
1.2. Зміст та створення оптимальної структури підприємства 11
1.2.1. Основні положення оптимальної структури підприємства 11
1.2.2. Створення оптимальної структури підприємства 13
1.3. Проектування організаційної структури підприємств різних типів 20
Розділ 2. Техніко-економічна характеристика діяльності ВАТ „Виноградівський комбінат хлібопродуктів” 35
2.1. Загальна характеристика ВАТ „Виноградівський комбінат хлібопродуктів” 35
2.2. Схема управління підприємством 40
Розділ 3. Удосконалення системи організаційного управління на підприємстві 46
3.1. Основні проблеми, пов’язані з ефективністю системи управління на підприємстві 46
3.2. Пропозиції вдосконалення організаційного управління на підприємстві 49
3.3. Вплив запропонованих пропозицій на результати діяльності підприємства 54
Висновки 58
Список використаної літератури 61
ДОДАТКИ 64

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ / 3252

Кількість сторінок:

77

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Поняття "організація" (англ. Organization) походить від давнього грецького слова "органон", яке позначає знаряддя або інструмент. Від нього ж пішло поняття "орган", а потім, як похідні, "організм" і "організація". Виросла організація із людських потреб в кооперації зусиль для досягнення своїх особистих цілей у зв'язку з наявністю цілого ряду фізичних, біологічних, психологічних і соціальних обмежень.
За висловом B. I. Терещенка, під організацією розуміється структура, кістяк, в рамках якого здійснюються певні заходи. Якщо хочете, організація — це "статика справи" [25, с. 12].
Організація близька за змістом поняттю "система". Загальним для усіх систем, включаючи організацію, є структура, сукупність основних елементів (керуючий орган, керований об'єкт, прямий зв'язок, зворотний зв'язок) і інформація, що підлягає переробці. Згідно системним підходам, організація розглядається як складний комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих змін, а член організації — як одна із змінних величин у системі.
У зарубіжній літературі приймається така класифікація організацій:
1) підприємницька організація;
2) організація як машина (машинна бюрократія);
3) професійна організація (університети, лікарні, школи і т. п.);
4) диверсифікована (дивізіональна) організація;
5) інноваційна організація (адхократія);
6) місіонерська організація;
7) політична організація [14, с. 16].
Кожна організація може характеризуватися своїм змістом, структурою, зв'язками і особливою процедурою прийняття рішень.
Метою організації є створення ефективного зв'язку між окремими компонентами системи, щоб вони складали єдине ціле і різнорідні зусилля працівників спрямовувались по одному руслу, що давало б можливість досягати поставлених цілей.
На думку відомого кібернетика У. Ешбі, організація вважається доброю тоді і тільки тоді, коли вона діє так, щоб утримувати певну множину змінних (суттєвих змінних) у "певних границях", або організація добра, якщо робить систему стійкою відносно деякого стану рівноваги [17, с. 53].
З розвитком економіки і поглибленням суспільного поділу праці дедалі більше зростає потреба в оволодінні науковими принципами і методами організації всіх видів діяльності, включаючи управління.
Уже давно багато вчених намагалися створити загальну (універсальну) теорію організації з позицій психології, соціології, кібернетики, теорії прийняття рішень тощо. В результаті були створені тектологія О. О. Богданова, праксеологія Т. Котарбіньського і сучасного польського вченого Я. Зеленського, загальна теорія систем Л. Берталанфі, кібернетика Н. Вінера, функціональна теорія організації М. Сєтрова. В літературі наводяться досить переконливі аргументи, чому не можна з позиції однієї науки сформувати загальну організаційну теорію. Слід урахувати, що така критика надмірної претензійності окремих напрямів в науці не повинна ототожнюватися з повним запереченням багатьох змістовних положень, коли мова йде, наприклад, про праксеологію Т. Котарбіньського або про тектологію О. О. Богданова, який помилково вважав, що існують універсальні організаційні принципи, які з однаковим успіхом можна застосовувати в економіці, техніці, соціології, політиці.
Фундаментальні наукові дослідження з питань організації праці, виробництва і управління були проведені в колишньому СРСР в 20—40-і роки, багато положень яких не втратили свого значення і в наші дні. Сюди відносяться "принципи організації" П. М. Керженцева, "трудові установки". O. K. Гастєва, "загальні принципи науки та організації" С. С. Чехотіна, дослідження О. А. Єрманського, П. А. Попова, Е. Ф. Размирович та інших авторів.
Серед сучасних учених-економістів можна виділити праці О. А. Бугуцького, C. I. Дорогунцова, I. I. Лукінова, Є. Г. Панченко та ін.
Велику увагу раціональній організації приділяло багато зарубіжних дослідників. Певний інтерес становлять принципи "наукової організації праці" У. Тейлора, "двадцять принципів продуктивності праці" Г. Емерсона, "чотирнадцять принципів правильного функціонування органів управління" А. Файоля, "принципи саморегуляції системи" Ле-Шательє та ін.
Будь-яка організація складається з елементів (відділів, служб, груп, окремих виконавців), їхніх ролей і відносин, визначених ієрархією, поліархією, писаними і неписаними правилами (кодексами) поведінки. Ці ролі, відносини й кодекси можуть мати офіційні та неофіційні аспекти, або офіційну і неофіційну структури [18, с. 142].
Протягом багатьох років вітчизняна наука і практика головну увагу приділяла формальній стороні організаційних систем, структурам, створюваним за офіційними нормами, правилами, інструкціями. Офіційну (формальну) структуру становлять ділові зв'язки і відносини, що виникають між працівниками при виконанні службових функцій і мають офіційний характер. Канали комунікації використовуються виключно офіційні, що пов'язують працівників у вертикальному (командна інформація зверху) і горизонтальному (розподіл робочих операцій, послідовність операцій і т. ін.) напрямах. Формальна структура колективу, таким чином, є відображенням офіційного (формального) розподілу робіт між членами колективу й тих службових зв'язків та відносин між її членами, які виникають у процесі трудової діяльності.
На відміну від офіційної структури, неофіційна (неформальна) структура виникає спонтанно, в результаті об'єднання працівників за певними позаслужбовими уподобаннями (спорт, художня самодіяльність тощо), встановлення різних неформальних статусів. Неформальні групи можуть утворюватися на основі виробничих стосунків, дружніх відносин, професійного вміння, давніх зв'язків у періоди навчання у школі, вузі, за національним походженням, релігійними віруваннями та іншими спільними інтересами. Такі неформальні об'єднання створюють в усіх сферах, вони доповнюють і розвивають офіційну структуру. Іноді неформальні відносини грунтуються на егоїстичних прагненнях, протиставленні окремих осіб або груп керівництву або більшості колективу, в результаті чого виникають конфліктні ситуації, атмосфера недовіри, антипатії і ін.
Спонтанний механізм відносин часто певною мірою нівелює хиби формальної організації. Сила психологічного впливу неформальних відносин зумовлюється ступенем емоційності взаємовідносин цих груп та їх кількісним складом. Характерними особливостями неформальних груп є здатність до самоорганізації, саморегулювання внутрішніх відносин під впливом лідерства, престижу, симпатії.
В інтересах ефективного управління доцільно розробляти стратегію відносин з неформальними утвореннями незалежно від того, чи є вони впливовими або невпливовими, генеративний чи дегенеративний вплив мають на особистість, чи є вони активними або пасивними, стійкими або нестійкими. Слід враховувати також взаємодію різних типів відносин, ступінь впливу неформальних відносин на формальні, і навпаки. Міжособові відносини (офіційні та неофіційні), які складаються в колективах, треба розглядати в нерозривній єдності і взаємозв'язку [19, с. 66-67].
Неформальні відносини в нашому суспільстві особливо поширились за останні, так звані перебудовні роки. В цілому це відповідає завданням розвитку суспільства по шляху демократії, децентралізації управління, зростання ролі громадської думки, моралі, цільових орієнтацій людей у регулюванні соціально-економічних процесів.
Водночас спостерігаються і негативні моменти, коли виробничі, економічні та фінансові (наприклад, одержання пільгового кредиту) питання вирішуються не за законом, офіційно встановленими правами, а залежно від того, які неофіційні відносини існують між службовими особами. Нерідко це призводить до розвитку корупції у владних структурах та інших органах, пов'язаних з розподілом матеріальних і фінансових ресурсів. Тому співвідношення між офіційним та неофіційним треба регулювати таким чином, щоб останнє відігравало допоміжну роль і сприяло оптимальному вирішенню завдань колективу.
В організації менеджменту важливе значення має ієрархія. Це поняття відоме ще з давніх часів (наприклад, один з героїв Гомера — Одіссей оплакував розпад ієрархічної влади у грецькій армії біля стін Трої). У вітчизняній літературі цей термін вживається рідко, виходячи з ідеологічних міркувань (вважалося, що він належить до церковної термінології, оскільки церква має чітку ієрархічну побудову).
Організація вважається ієрархічною, якщо відносини між начальником і підлеглими мають ланцюговий характер. Із збільшенням ієрархічності зростає кількість підлеглих, які в той же час є начальниками. Таким чином, утворюється "потік" влади й відповідальності, що "спускається" по неперервній лінії від вищих рівнів влади до нижчих. Цю лінію можна назвати "порядком підлеглості", або "порядком влади" [16, с. 51].
Сутність ієрархічних відносин становлять відносини між вищою службовою особою або підрозділом та підлеглими. Чисельність підлеглих характеризує "розмах" влади, або розмах управління. Чим ширший цей розмах, тим більше ліній влади відгалужується від начальника. Загальна чисельність людей, підлеглих вищій владі в організації, може бути збільшена або розширенням розмаху, або подовженням лінії влади, або поєднанням першого і другого способів.