НОВА ЕКОНОМІКА ЯК МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ США

Дисципліна:

М іжнародні економічні відносини

ID роботи:

3271

Вид роботи:

Дипломна

План:

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади формування «нової економіки» 6
1.1. Суть «нової економіки» як моделі розвитку 6
1.2. Передумови виникнення феномену «нової економіки» 12
РОЗДІЛ 2. Сучасний стан розвитку моделі «нової економіки» 24
2.1. Особливості функціонування моделі «нової економіки» США в ХХІ ст. 24
2.2. Динаміка сучасного розвитку явища «нової економіки» 34
2.3. Роль Інтернету у формуванні «нової економіки» США 39
РОЗДІЛ 3. Перспективи ведення бізнесу в умовах «нової економіки» 47
3.1. Поширення моделі «нової економіки» у світовому господарстві 47
3.2. «Нова економіка» і майбутні моделі її формування в Україні 47
ВИСНОВКИ 58
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 62
ДОДАТКИ 67

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	НОВА ЕКОНОМІКА ЯК МОДЕЛЬ РОЗВИТКУ США / 3271

Кількість сторінок:

72

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Основним двигуном розвитку промисловості впродовж всієї історії людства були внутрішні диспропорції. Майже всі нові технологічні уклади, що серйозно змінили світову економіку, з’являлися за однією й тією самою типовою схемою. Спершу з’являється новий продукт, що має підвищений попит на споживчому ринку. На першому етапі його виробництво швидко зростає, випереджаючи темпи зростання економіки загалом, норма прибутку під час його виробництва значно вища, ніж у середньому в промисловості. Тому його активно використовують в інших секторах економіки. Інновації виникають поряд зі старими технологіями, а інші сектори тягнуться за лідером, підвищується продуктивність праці, зближуються норми прибутку. На цьому етапі новий і старий сектори починають активно взаємодіяти. У результаті формується новий цілісний технологічний уклад. Ця схема відбиває умови формування нових технологічних укладів, але їх розвиток призвів до іншої системи [28, с. 56-57].
Досі інформаційний сектор не справляв значного впливу, передусім на промислові технології. До того ж, навіть важко уявити, яким чином і коли може впливати, принаймні у найближче десятиліття. При цьому не йдеться про принципову відсутність певних технологій. Їх просто не впроваджують, що, зрозуміло, не сприяє їхній подальшій розробці. Таким чином, розрив між традиційними й інформаційними секторами економіки, і без того вже значний, збільшуватиметься й надалі. Такий феномен уже визнає світова громадськість. Це випливає з того, що економіка умовно поділена на дві частини: стару, де зростання продуктивності і прибутковості залишилося на стабільному рівні, і нову — де становить іноді до 10% на місяць. Під час попередніх технологічних революцій такої розбіжності не було.
Новий феномен потребував спеціального дослідження, яке зробила американська аудиторсько-консалтингова компанія McKinsey. Її доповідь «Зростання продуктивності праці в США у 1995–2000 рр.» була видана у жовтні 2001 р. і дала змогу зробити висновок, що в економічній структурі розвиваються дві протилежні тенденції: питомі витрати на нову економіку зростають, але водночас із цим питома додана вартість нової економіки знижується. Інакше кажучи, обсяги виробництва в інформаційних технологіях і, відповідно, витрати на них зростають, а можливості галузей, що їх виробляють, сприяти зростанню ВВП зменшуються. З аналізу динамічного міжгалузевого балансу господарства США, проведеного у цьому дослідженні, випливала кількісна оцінка диспропорції, викликаної невідповідністю потоків нової економіки на її вході та виході. Так, швидкість зростання інвестицій в нову економіку перевищує темп росту її частки у ВВП в 1,5 раза. Ці диспропорції повинні викликати структурну перебудову американської економіки, що може призвести до тимчасового спаду ВВП США.
Моделі розвитку нової економіки дають змогу дійти висновків, що її послуги мають стати загальними вже найближчим часом. Це припущення відіграє важливу роль під час визначення майбутніх потенційних доходів нової економіки. Однією з її основних складових є маркетингові технології на основі Інтернету, що у разі їхнього впровадження реально забезпечують зростання доходів. Одна з важливих властивостей цих Інтернет-технологій полягає в тому, що їхнє впровадження потребує значних попередніх інвестицій, а окупності можна досягти тільки за великим обсягом проектів. При цьому зростання прибутку залежить від кількості продажів через експоненту — тобто після досягнення масштабів окупності навіть невелике зростання продажів приводить до значного його збільшення. У класичній промисловій економіці зростання обсягів продажу теж спричиняє, за рахунок зменшення витрат, зростання прибутку, навіть без урахування монополістичних ефектів. Однак величину цього зростання навіть віддалено не можна порівняти з параметрами нової економіки.
Отже, головним феноменом сучасної світової економіки є глибока й дедалі зростаюча диспропорція між новими інформаційними і традиційними секторами економіки. Такі розриви з’являлися й раніше, коли нові технології посідали цілком порожню нішу лише екстенсивними методами. Однак навіть під час переходу від екстенсивного шляху до інтенсивного, тобто в момент різкого зменшення норми прибутку, загальний обсяг нових галузей був менший за обсяги економіки загалом, завищена норма прибутку не мала впливу на загальноекономічну кон’юнктуру. Нині ситуація інша: капіталізація нової економіки настільки велика (Microsoft, 1С, Oracle тощо), що її вплив на загальноекономічну кон’юнктуру стає панівним [49, с. 78].
Специфікою економічного розвитку США з початку минулого століття було постійне домінування фондового ринку, що фактично регулювало економічний розвиток. Цінні папери стали основою активів майже всіх фінансових інститутів країни. Під час зростання ринку банки й окремі фінансові інститути випускали вторинні, третинні та інші цінні папери, що не тільки створювали мультиплікаційний ефект, а й вимагали для обслуговування свого обороту додаткові обсяги готівки. У свою чергу, надлишки коштів, які оберталися, стимулювали зростання фондового ринку, що створював фіктивні активи, які зменшують інфляційний тиск на ринок [56, с. 122].
Таким чином, продукція нової економіки знайшла реальних споживачів лише у фінансовому секторі. Могутній симбіоз фінансових та інформаційних технологій вивів ситуацію на новий рівень і зажадав закріплення доходів, що створює матеріальна сфера. Голова Федеральної резервної системи Ален Грінспен ще у жовтні 1997 р. казав: «Найважливішою особливістю змін в американській технології за останні роки є безперервна концептуалізація нашого ВВП. Ми спостерігаємо, як під час створення економічних цінностей ідеї витискують фізичний матеріал. Тобто перехід від устаткування до програм. <…> ще у середині ХХ ст. символами американської економічної міцності були масштаби виробництва таких матеріальних продуктів, як сталь, автотранспорт і важке устаткування — види продукції, обсяги виробничих витрат яких відображали використання сировини та звичайної фізичної праці. Однак сьогодні економічне лідерство визначається іншим і вимагає технологічно більш кваліфікованої праці».
Як наслідок завдяки згаданому вище механізму мультиплікації багато в чому віртуальні потоки нової економіки після капіталізації на фондовому ринку створили величезні активи, що стали фінансовою базою і гарантією тих інвестицій, які були необхідні для її подальшого розвитку. У разі економічних труднощів цей механізм давав змогу їх применшити або відстрочити, однак ціною їх істотного поглиблення.
Зростання капіталізації підприємств нової економіки призвело до того, що деякі з них за своєю віртуальною вартістю перевершили таких гігантів старої економіки, як «General Motors». При цьому реального прибутку нема, він побудований на потенційних маркетингових розрахунках, що передбачає стійке зростання протягом десятиліть. Для обґрунтування цього припущення було навіть профінансовано створення нового напряму в економіці, яке доводить, що розвинуті країни вийшли на безкризовий шлях розвитку. Хоч вихідна база цих активів досить сумнівна, будь-яке істотне уповільнення темпів зростання фондового ринку може спричинити великомасштабну кризу, яка й триває останні роки.
Якщо подивитися на параметри економічного розвитку США, починаючи з початку XIX ст., можна побачити, що вони чітко укладалися в періодичну криву (з періодом 10–20 років): зростання – перегрів – криза – депресія – знову зростання. При цьому зростання завжди супроводжувалося незначною інфляцією, що збільшувалася у фазі перегріву, а депресія викликала малозначущу дефляцію. Ця крива має місце у всіх країнах, але в економіці США вона виражена найбільше в зв’язку зі згадуваним впливом фондового ринку. Загалом кожна наступна криза була більша, ніж попередня, а з останньої (1929 р.) США не змогли вийти самостійно. У цьому їм посприяла Друга світова війна, що розпочалася саме наприкінці Великої депресії. Президент Франклін Рузвельт спромігся перервати це небезпечне чергування піднесення і спаду, що ставав дедалі глибшим, зробивши долар світовою валютою, яка дала змогу США перенести свої кризи за межі країни шляхом постійної експансії долара. Для цього йому довелося відмовитися й від доктрини Монро, що визначала зовнішню політику США майже 100 років, і від ізоляціонізму в економіці. Починаючи з 1945 року, всі серйозні економічні труднощі США викликані винятково зовнішніми причинами (наприклад, нафтовою кризою початку 1970-х), періоди рецесії стали значно менш тривалими. Зрозуміло, циклічність економіки залишилася, але найбільш руйнівні механізми періодичних криз початку ХХ ст. припинили свою дію наприкінці його за рахунок упровадження антикризової антициклічної політики у періоди правління Р.Рейгана і Б. Клінтона.
Однак на початку 90-х років, після розпаду світової соціалістичної системи і захоплення США та їхніми союзниками тих ринків, що раніше контролював СРСР, експансія долара закінчилася в зв’язку з вичерпанням можливих сфер розширення. Основний механізм, що забезпечував стабільний розвиток економіки США, вичерпав себе. Світова, і насамперед американська, економіка мала б перейти до фази перегріву — першої майже за 70 років. Але водночас з’явилася нова економіка, що відтягла на себе надлишок фінансових ресурсів. Саме надлишок фінансових ресурсів на початку 90-х років став тим «запалом», на базі якого зросла нова економіка, у результаті чого повторився феномен 20-х років — швидке зростання практично без інфляції. Чим він закінчився наприкінці 20-х років — загальновідомо. І тоді про майбутній крах світового господарства попереджали видатні австрійські економісти Людвіг фон Мізес і Фрідріх фон Гайєк, виходячи саме з монетарних розрахунків інфляційних процесів. Іншим попередженням Великої депресії були результати розрахунків «великих циклів економічної кон’юнктури» Миколи Кондратьєва.