ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ-СИРОТАМИ В ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДАХ

Дисципліна:

Соціальна робота

ID роботи:

3343

Вид роботи:

Дипломна

План:

Вступ 3
Розділ 1. Сирітство як актуальна соціальна проблема 7
1.1. Причини виникнення сирітства 7
1.2. Проблеми соціально-психологічного захисту дітей-сиріт 12
1.3. Соціальна підтримка дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування 26
Розділ 2. Специфіка соціально-педагогічної та соціально-психологічної робота з дітьми та підлітками-сиротами 31
2.1. Особливості виховання дітей-сиріт в школах-інтернатах 31
2.1.1. Шляхи оптимізації навчально-виховного процесу 31
2.1.2. Основні проблеми адаптації дітей-сиріт 39
2.1.3. Робота психологічної служби 52
2.2. Формування ціннісних орієнтацій та планів підлітків - вихованців будинку сімейного типу 64
Розділ 3. Альтернативні форми опіки та піклування виховання дітей-сиріт 74
3.1. Соціальна робота з дітьми-сиротами у прийомних сім'ях 74
3.2. Деякі технологічні аспекти соціальної роботи у дитячих будинках сімейного типу 83
Висновки 94
Список використаної літератури 98
ДОДАТКИ 101

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ-СИРОТАМИ В ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДАХ / 3343

Кількість сторінок:

105

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Сирітство як соціально-психологічне явище існує стільки ж, скільки людське суспільство, і є невід'ємним елементом цивілізації. У всі часи: війни, епідемії, стихійні лиха, інші причини призводили до загибелі батьків, внаслідок чого діти ставали сиротами.
Ідеї правового захисту дітей, які залишилися без батьків або одного з них, сягають у часи Київської Русі.
З літописних матеріалів відомо, що система суспільного опікунства була головною прерогативою київських князів. Соціально-психологічний захист дітей-сиріт розглядається в цей час у парадигмі християнського вчення.
Перші спеціальні будинки для бідних дітей було засновано в 1682 році. В цих будинках дітей навчали грамоти та ремесел.
В 1706 році, згідно указу Петра І, на монастирі покладалася відповідальність за утримання сиріт, які після семи років повинні були віддаватися на навчання. Пізніше по ініціативі митрополита Іова при новгородському монастирі був відкритий дитячий притулок. А через вісім років Петро І видав указ, який поклав початок створення системи таємного приносу, яка дозволяла здавати дітей ("зазорних немовлят") в притулки абсолютно анонімно.
В 1763 році було відкрито виховний будинок, в який приймалися діти-сироти у віці до трьох років.
Державні та приватні установи готували представників різного статусу: гувернанток, учителів, військових. Перші роки самостійного життя сиріт були під наглядом опікунської ради, яка також надавала допомогу і підтримку.
Однак, тільки на початку двадцятого століття соціальне сирітство стало набирати загрожуючі масштаби.
Одним із важливих напрямків діяльності державних органів соціального забезпечення в 20-30 роки стала боротьба з дитячою безпритульністю. Сотні і сотні тисяч безпритульних являли собою неблагополуччя суспільства. З ціллю вирішення цієї проблеми були відкриті дитячі будинки, перевиховні колонії, школи-інтернати для дітей-сиріт, дітей одиноких матерів, інвалідів війни і праці, пенсіонерів, а також дітей, батьки яких через різні причини (погані умови життя, зайнятості на виробництві) потребували допомоги держави. [2, с.11-12]
Напевно з виникненням класового суспільства з'являється і так зване соціально-психологічне сирітство, коли діти залишаються без опіки батьків внаслідок небажання або неможливості останніх виконувати свої батьківські обов'язки, внаслідок чого батьки відмовляються від їх виховання.
Проблема сирітства є сьогодні проблемою, характерною для багатьох розвинених країн та країн, що розвиваються.
Падіння рівня життя та моральних норм призвело до того, що діти часто "витісняються" на вулицю, наслідком чого є небачений з післявоєнного часу ріст безпритульності.
Поширення сирітства в нашій країні зумовлене комплексом особливих умов і процесів в суспільстві, що характеризуються розвитком України в XX ст., що пов'язані з трьома руйнівними війнами (перша світова війна, громадянська війна, Велика Вітчизняна війна), а також наслідки перебудови кінця 80-х-початку 90-х років. [9, с. 18]
У перші ж десятиріччя після війни був нанесений могутній удар по українській культурі.
Почавши з матеріальної кальтури, зло, руйнування, торкнувшись історичних місць, стерло з лиця землі не тільки архітектурні пам'ятки, воно знищило величезний пласт духовної культури, висушило душі і вбило пам'ять декількох поколінь.
Удар, нанесений культурі, відбився і на стані української сім'ї. "Зло, руйнування" принесло свої плоди: в Україні з'являються так звані "відмовні діти", яких матері, небажаючи брати на себе відповідальність за виховання, передавали під розписку державі, назавжди відмовляючись від прав на дитину. Такі діти поповнювали Будинки дитини, а пізніше дитячі будинки і школи-інтернати.
Пройшли роки. Світ вступає в XXI ст. Однак, проблема дітей-сиріт набуває ще більшої гостроти і актуальності, оскільки число їх не меншає, а безперервно росте. У сьогоднішньому суспільстві відбуваються складні і неоднозначні процеси.
З одного боку відбувається релігійне і філософське усвідомлення людством значення буття, становлення особистісної свідомості, осмислення світовою спільнотою наявності глобальних загальнолюдських проблем, від стратегії дозволу яких залежить подальше існування сучасної цивілізації.
З іншого боку в наявності явна криза культури, що охопила різні країни і шари суспільства, що призвела до розгулу, насильства, тероризму і знецінення людського життя.
Політичні і соціально-економічні зміни, що відбуваються в останні 10 років в нашій країні, додали цим явищам особливий трагізм. Особливостями України стали: загострення протиріч між життєвими установками поколінь, різних шарів суспільства, різке падіння рівня життя більшості населення, різке і прогресуюче ослаблення етичних мотивацій в суспільстві.
Початок реформ привів до фактичної ліквідації централізованої економіки, а разом з нею почала гинути і централізована система соціально-психологічного захисту, в тому числі система підтримки сім'ї, материнства і дитинства.
Небувала духовна, економічна, політична, соціальна криза, що приголомшила Україну, привела до збільшення числа сімей з тим або іншим рівнем соціальної, психологічної або структурної дезорганізації. Різке падіння життєвого рівня населення вперше спричинило таке явище як відмову від дитини в зв'язку з відсутністю можливості її прогодувати. Кризові явища в українському суспільстві викликали зростання злочинності, наркоманії, алкоголізму, психічних захворювань, що розширили джерела дитячого неблагополуччя. [4, с. 27]
Криза сучасної сім'ї, на наш погляд, негативно відбилася на стані дитинства в Україні, привівши до зростання соціального сирітства і збільшення числа таких специфічних установ як дитячі будинки і школи-інтернати. Вперше проблемою стало їх переповнення.
В умовах нестабільності соціально-економічного, політичного життя країни, продовжує рости число дітей, що попали в особливо скрутні умови.
Вельми широкий спектр причин дитячого неблагополуччя. У числі істотних чинників потрібно виділити кризові явища в сім'ї: порушення її структури і функцій, зростання числа розлучень і кількості неповних сімей, асоціальний спосіб життя ряду сімей; падіння життєвого рівня, погіршення життя дітей, наростання психоемоціональних перевантажень у дорослого населення, що безпосередньо відбиваються на дітях; поширення жорстокого поводження з дітьми в сім'ях і інтернатних установах при зниженні відповідальності за їх долю.
Виникаюча в суспільстві різка зміна ціннісних орієнтацій, психологічна дезадаптація значної частини населення, зниження етичних норм негативно позначається на процесі соціалізації дітей і підлітків.
Зростаючі масштаби асоціальної поведінки серед дорослих стимулюють розвиток аналогічних процесів і в дитячому середовищі.
Найбільш істотною ознакою останніх років стало значне збільшення розмірів соціального сирітства, поява його нових характеристик. Виявилося якісно нове явище - так зване "приховане" соціальне сирітство, яке розповсюджується під впливом погіршення умов життя значної частини сімей, падіння етичних устоїв сім'ї, наслідком чого стає зміна відношення до дітей, аж до повного витіснення їх із сімей, безпритульність величезної кількості дітей і підлітків.
Зростання числа розлучень є одним з чинників, що несприятливо впливають на долю дітей. Все більше стає сімей, де дітей виховує один батько. Збільшується кількість дітей, народжених поза шлюбом. Матеріальні труднощі, звужене коло внутрішньосімейного спілкування в неповній сім'ї негативно позначається на дітях. Вони важче налагоджують контакти з однолітками, у них частіше, особливо у хлопчиків, зустрічаються невротичні симптоми. Більше за 50% неповнолітніх виросли в неповній сім'ї, а більшість дітей, що мають психічні відхилення, росли без батька. Додатковим чинником ризику для розвитку дитини стає безробіття батьків. Продовжує збільшуватися число дітей, що осиротіли в ранньму віці. Також росте число виявлених дітей, що залишилися без піклування батьків.
Більшість з них передаються під опіку (опікунство) і на усиновлення, біля 30% від їх числа влаштовуються в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати і інші навчально-виховні установи. Незважаючи на збільшення числа дітей, переданих в сім'ю, кількість дітей, поміщених в інтернатні установи, не знижується.