Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) .

На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.

Если возникнут вопросы, набирайте 0505603140 или 0673126507 (с 09:00-21:00)

НАЦИСЬКА МОДЕЛЬ ТОТАЛІТАРИЗМУ

Дисципліна:

Теорія держави і права

ID роботи:

3366

Вид роботи:

Курсова

План:

ВСТУП 3
Розділ 1. Поняття та сутність тоталітаризму та тоталітарної держави 5
Розділ 2. Особливості нацистської моделі тоталітаризму 12
Розділ 3. Італія та Німеччина як центри поширення ідеї фашистської державності 24
ВИСНОВКИ 33
Список використаної літератури 35

Інтервал:

1,5

Ваше ім'я:
Ваш контактний телефон:
E-mail:

Тема та ID роботи:	НАЦИСЬКА МОДЕЛЬ ТОТАЛІТАРИЗМУ / 3366

Кількість сторінок:

37

Рік написання:

2009

Ціна:

Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам

		Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону або дивіться детально як отримати роботу за 10 хвилин!

НОВОСТИ

Увеличение грудей

Как зарабатывать деньг

Рекламное агентство

Обучение в польше с UniverPL

Дешовое (авт. дешевое) такси в Киеве

Что такое поисковая оптимизация?

Время весны

Вывоз строительного мусора киев

Госзакупки

Система образования

Нужно учится видеть жизнь

Тантрические ритуалы

Интерьерная печать

Французский балкон

Фотомодель всегда у всех на виду

Детский диван

Мезотерапия

Порше мобилити

Постельное бельё

Дека дураболин

Самая свежая информация новости Украины

Пряжа интернет-магазин

Тюменский государственный университет

Дисплей lenovo

Аренда квартир

Современная офисная бумага

Классическая геодезия

Китайское высшее образование имеет 100-летнюю историю

Где найти оригинальный номер запчасти по VIN вин кода автомобиля

Классический стиль одежды: юбка

Гербалайф для похудения: польза и вред

Как выбрать качественную сантехнику?

Наклейки на окна

Готовая фирма

Шуба из крашеного меха

GPS-трекер

Автогонки ФОРМУЛА 1

Вода жизненно необходима

Протеин является белковой добавкой

Омоложение лица в домашних условиях - рецепты домашней косметики

Бумажные пакеты

Спецодежда

Канада - страна

Изучение любого иностранного языка держится на четырех основных принципах

Лего для детей

Курсы визажа

Дипломная работа

Звичайно, не скрізь умови розвитку тоталітарних тенденцій реалізувалися в повному об'ємі, хоча в 20-30-і рр. у всіх без виключення країнах, у тому числі і з давніми демократичними традиціями, сформувалися політичні сили (партії, рухи, групи), що керувалися ідейними установками відверто тоталітарної орієнтації. Проте питання про ідейно-політичні передумови тоталітаризму не таке просте, як це може показатися на перший погляд.
Досі немає єдиної загальноприйнятої дефініції фашизму. Переважно під цей термін потрапляють усі тоталітарні течії у Європі, відмінні від радянської тоталітарної системи. Таким чином, маємо вінегрет, у якому одним і тим же ж соусом приправлені власне італійський фашизм, іспанський фаланґізм, хорватський усташизм, “диктатура професорів” у Портуґалії, “Crois de Fоir” у Франції, рух Мослі у Великій Британії, “Залізна Ґвардія” у Румунії і навіть аристократично-консервативний режим Горті в Угорщині (не кажучи вже про нацистську Німеччину, лідер якої Адольф Гітлер вважав за образу, коли його називали фашистом). Насправді маємо чітко розділити ті течії, які ми можемо віднести в розряд фашистських чи близьких до фашизму.
То що ж таке фашизм?
Фашизм зародився на початку ХХ ст. в молодіжному середовищі – спершу як культурно-мистецьке явище, як форма протесту проти наявного на той час буржуазного конформізму. Базою для виникнення фашизму стали вчення Сореля та Ніцше. Нонконформізм залишався однією з основних рис фашизму у подальшому його розвитку. Б.Муссоліні наприкінці
20-х років, відповідаючи на запитання швейцарського журналіста: “Чи можна охарактеризувати фашизм єдиним гаслом?”, подумавши, прорік: “Ми проти комфортного життя”. В цьому був mоdus vivendi послідовників фашистського руху.
Іншою відмінною рисою фашизму була його антиінтелігентність. Інтелігенція на початку ХХ ст. сприймалася як неодмінний атрибут буржуазного суспільства. Люди розумової праці, на думку того ж Муссоліні, як правило, народжували одну-дві дитини, у той час як сильна нація потребувала багатодітних родин. Згодом режим Муссоліні створював спеціальні штучні села (напр., Саббатію під Римом) і культивував культ села. Сам Муссоліні гордився титулом “дуче-селянин”. Один з предтеч фашистського руху, поет і художник Марінетті, висунув гасло “Смерть інтелігенції!”, маючи на увазі не смерть окремих індивідів-представників інтелігенції, а смерть суспільного прошарку. Хоча у той же час чимало видатних мислителів початку століття опинилися у лавах фашистського руху (серед них – Ґабріель д’Аннунціо, Юліус Евола, винахідник радіо Ґуґльєльмо Марконі, Езра Павнд та ін.). Симпатії до руху фашистів виявляли Лоуренс Аравійський, авіатор Ліндберґ та король Великої Британії Едвард .
Варто відзначити, що фашизм у ідеологічному плані найбільше запозичив від класичного консерватизму ХIХ століття. Нюанси розвитку фашистської ідеології чудово відчув та інтерпретував у алегоричній формі італійський кінорежисер Б.Бертолуччі у фільмі “ХХ століття”: фашист Атіла – виходець з низів, слуга поміщика – намагається копіювати у поведінці старого господаря-аристократа. Тенденція, висловлена в українській приказці “Не дай, Боже, з Івана пана”, є панівною, коли поглянути на біографії лідерів більшості фашистських рухів: амбітні молоді люди, переважно з сільської місцевості, які намагаються опанувати аристократичні манери і жити як аристократи.
В принципі тоталітарною можна, очевидно, визнати таку ідеологію, яка в тій або іншій формі обгрунтовує винятковість ролі якої-небудь спільності людей (класу, нації, прихильників тієї або іншої релігії, світогляду), пов'язує з даною спільністю виконання особливої місії, а також містить переконливі для її членів аргументи на користь того, що лише одна, певна політична сила покликана їх очолити. Як правило, в тоталітарній ідеології міститься і поняття «Образу ворога», бо боротьба «проти» частіше об'єднує людей, чим боротьба за досягнення чого-небудь .
В той же час за певних умов будь-яка ідея може отримати тоталітарне тлумачення. Скажімо, прагнення до розвитку національних культур, традицій мови, до відновлення в своїх правах раніше пригноблюваної або приниженої нації легко трансформується у войовничий націоналізм, що доходить в своїй крайній формі до проголошення тієї або іншої нації «вищою», покликаною керувати іншими. Гуманізм, співчуття пригноблюваним, приниженим і знедоленим, які є в будь-якому суспільстві, прагнення поліпшити їх положення за певних умов виливаються в заклики до «класової війни» проти всякого багатства, за нав'язування суспільству зрівняльних принципів розподілу. Релігійна ідея володіє здатністю перетворюватися з проблеми віри кожної окремої людини в основу виправдання нетерпимості по відношенню до тих, що сповідають інші релігії і атеїстам. Проголошення прихильності ідеалам демократії може бути цілком сумісно з введенням заборон на діяльність інших політичних сил під тим приводом, що вони «недемократичні», або із спробами силою нав'язати своє розуміння демократії (соціалістичною або ліберальною) іншим народам.
Історичний розвиток в XX в. породило два політичні рухи, що найбільшою мірою продемонстрували схильність до тоталітаризму - націонал-соціалізм (фашизм) і комунізм.
Перше із самого початку виступило як тоталітарне. Основою ідеології нацизму були расові теорії, за допомогою яких, - з посиланням на антропологію, історію, містичні джерела - доводилася «особливість» і «винятковість» однієї нації, нібито визнаною виконати особливу місію, чому заважають численні, вороги, зовнішні і внутрішні. Політична програма була гранично проста: нації пропонувалося об'єднатися під керівництвом однієї партії, очолюваної одним вождем («фюрером»), змінити свій спосіб життя і досягти повного єднання, почати виконувати свою місію керівництва іншими народами (миром).
Тоталітарною була і внутрішня структура фашистських партій: вони з'явилися як би мікромоделлю майбутнього тоталітарного суспільства. Їм була властива жорстка централізація влади в руках вузького круга еліти (це не виключало боротьби в її середовищі за перші ролі, але дана боротьба була прихована від очей рядових членів партії). Вождь («фюрер'») обожнювався, рядові члени партії виховувалися у дусі сліпого поклоніння «боголюдині», при цьому використовувалися найвитонченіші прийоми дії на свідомість і підсвідомість індивіда. У партії використовувалися позазаконні засоби підтримки однодумності (власна таємна поліція, що усувала неугодних, контролювала настрої; штурмові загони, підлеглі особисто вождеві і його оточенню).
Тоталітарні режими - італійського фашизму, німецького нацизму і сталінського псевдокомунізму - прийшли до влади різними шляхами і на різних етапах розвитку відповідних країн. Проте, в їх механізмах і структурі можна виявити явну схожість. Ідеологічне обгрунтування тоталітарних диктатур також було різним, хоча і тут присутні деякі загальні риси. Перш за все, у всіх випадках мова йшла про прагнення державної влади якомога більш повно поглинути суспільство і контролювати життя людей. У кожному з даних режимів шикувалася жорстка владна вертикаль диктатури, що не допускала ні форм представницької демократії, ні тим більше суспільного самоврядування. На чолі «піраміди» стояв обожнюваний вождь-диктатор, що спирався на жорстку ієрархію партії-держави, всі рішення ухвалювалися деспотичним, командним шляхом, часто навіть без дотримання яких-небудь формальних норм. Всі сфери суспільного життя були структуровані у вигляді масових корпоративних організацій (профспілкових, молодіжних, жіночих, соціальних, культурних і так далі). Механізми партії-держави поглинали і строгий контролювали канали інформації, сферу освіти, культури, науки, агітації і пропаганди. Всяке інакомислення і горизонтальні суспільні зв'язки присікалися засобами терору, який окрім звичайного методу залякування ставав також способом насадження масовій істерії або мобілізації «дармової» робочої сили .

Пленков О.Ю. Мифы нации против мифов демократии: немецкая политическая традиция и нацизм/ Рус. христиан. гуманит. ин-т,.1997. – С. 67.

Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. - К.: КНТ, 2006. – С. 105.

Буханов В. Гитлеровский «новый порядок» в Европе и его крах 1939-1945 гг. - Екатеринбург, 1994. – С. 45.