12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ - 2003
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Кузьмічов Володимир Сергійович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри криміналістики

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України Коновалова Віолетта Омелянівна, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики
кандидат юридичних наук, доцент Садченко Олександр Олексійович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник навчально-наукового інституту

Провідна установа
Одеська національна юридична академія, кафедра криміналістики, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться 26 листопада 2003 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 у Національній академії внутрішніх справ України (03035, Київ-35, Солом’янська пл., 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, Київ-35, Солом’янська пл., 1)

Автореферат розісланий “23” жовтня 2003 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Лук’янчиков Є.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективність діяльності з розслідування злочинів залежить від багатьох чинників. Особи, які її здійснюють, стикаються з широким колом проблем різного характеру: правового, організаційного, технічного, професійного та ін. Серед обставин, що можуть негативно вплинути на всебічність, повноту й об’єктивність розслідування кримінальної справи, є розголошення інформації, яка може становити таємницю досудового слідства.
Аналіз слідчої практики показує, що розголошення таємниці досудового слідства може призвести до негативних наслідків як для слідства, так і для його учасників. У результаті опитування 250 слідчих ОВС і прокуратури 99,2% респондентів указали, що розголошення таємниці досудового слідства негативно впливає на процес розкриття злочину. Цей вплив проявляється у різних формах: протидія слідству – заявили 50,8% опитаних слідчих, фізичний або психічний вплив на потерпілих, свідків та інших осіб – 62,1%, приховування й знищення слідів злочину, ухилення від слідства – 48,4%.
Для вирішення проблеми забезпечення збереження таємниці досудового слідства важлива роль належить відповідним криміналістичним прийомам і засобам, які створюють умови зі збереження таємниці розслідування від розголошення. Визначення наявних і розроблення нових прийомів і засобів збереження таємниці, їх раціональне застосування у слідчій діяльності є одним із важливих напрямів її вдосконалення.
На важливості та необхідності такого забезпечення наголошують як науковці, так і практики. Свого часу В.П. Лавров підкреслював, що проблема забезпечення слідчої таємниці заслуговує набагато більшої уваги практиків і вчених – насамперед, представників наук кримінального процесу та криміналістики. У наукових працях також указується на відсутність криміналістичних рекомендацій щодо збереження таємниці досудового слідства (В.Є. Далін). Анкетування слідчих показало, що розроблення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства вважають необхідним 95,2% респондентів.
Проблемам удосконалення слідчої діяльності приділяли увагу у наукових працях відомі вчені України: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Т.В. Варфоломеєва, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.А. Кириченко, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, О.Р. Ми-хайленко, В.Т. Нор, М.І. Панов, І.В. Постіка, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та ін. Деякі з них досліджували окремі аспекти збереження таємниці досудового слідства та питання, що з цим пов’язані.
Досліджувана проблема певною мірою висвітлювалася у працях вітчизняних і зарубіжних учених: Т.В. Авер’янової, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, І.О. Биховського, В.В. Бірюкова, О.Д. Бой-кова, В.І. Гаєнка, О.М. Гуміна, В.Є. Даліна, А.В. Дулова, С.Д. Ігнатова, Г.Г. Камалової, В.А. Ко-лесника, І.О. Копилова, В.П. Лаврова, О.М. Ларіна, Є.Д. Лук’янчикова, Є.І. Макаренка, З.В. Мака-рової, І.І. Мартинович, А.Є. Маслова, М.А. Михайлова, П.Д. Нестеренка, О.В. Одерія, І.Л. Пе-трухіна, С.Б. Пєстрікова, О.О. Садченка, М.О. Сергатого, І.В. Смолькової, Т.М. Телеги, В.В. Ти-щенка, А.А. Фатьянова, О.Г. Філіппова, П.В. Цимбала та ін.
Наукові розробки зазначених авторів мають важливе значення для вирішення проблеми нерозголошення таємниці досудового слідства, але у цих працях не проводилося її комплексне дослідження, не ставилася мета розроблення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства. У зв’язку з цим є потреба у науковому дослідженні вказаних аспектів.
Викладені обставини зумовили вибір теми наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Пріоритетними напрямами фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр. (наказ МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 КМ/1). Положення роботи відповідають заходам щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян, передбаченим Указом Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України (затверджена вченою радою академії 29 грудня 1999 р., протокол № 13), а у 2001 р. затверджена Координаційним бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судової експертизи Академії правових наук України.
Мета й завдання дослідження. Мета полягає у розробленні криміналістичного забезпе-чення збереження таємниці досудового слідства.
Відповідно до мети автор поставив перед собою такі завдання:
- на підставі вивчення, аналізу й узагальнення теоретичних положень з’ясувати поняття та сутність таємниці досудового слідства, її значення для процесу розслідування кримінальних справ;
- з’ясувати причини й способи розголошення таємниці досудового слідства, чинники, що цьому сприяють;
- вивчити форми витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства;
- узагальнити дані опитування слідчих, суддів, експертів, адвокатів, засуджених, а також результати аналізу кримінальних справ;
- сформулювати та науково обґрунтувати поняття криміналістичного забезпечення збере-ження таємниці досудового слідства;
- визначити та систематизувати організаційні заходи щодо збереження таємниці досудового слідства;
- розробити практичні рекомендації стосовно використання техніко-криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства;
- узагальнити та класифікувати тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій;
- внести пропозиції щодо вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України для забезпечення надійного збереження таємниці досудового слідства.
Об’єктом дослідження є таємниця досудового слідства як правове явище.
Предметом дослідження є заходи, засоби та прийоми щодо збереження таємниці досу-дового слідства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальні закони та категорії теорії пізнання. У процесі дослідження були використані такі загальнонаукові методи: історичний, системно-структурний, статистичні, соціологічні та ін.
Історичний метод використовувався для аналізу виникнення та розвитку у кримінально-процесуальному законодавстві інституту таємниці; статистичні – для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосується проблеми дослідження; за допомогою соціологічних методів проводилося анкетування слідчих, суддів, експертів, адвокатів, засуджених і вивчення матеріалів кримінальних справ; при розгляді питань щодо організації збереження таємниці досудового слідства використовувався метод системно-структурного аналізу.
Правовою базою дослідження є Конституція України, кримінальне, кримінально-проце-суальне та інше законодавство України, відомчі нормативно-правові акти правоохоронних орга-нів із питань організації досудового розслідування.
Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки з філософії, психології, соціології, інформатики, кримінології, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики та інших галузей наук.
Емпіричну базу дослідження склали результати анкетування 250 слідчих ОВС і про-куратури, 162 суддів, 132 експертів, 96 адвокатів, 88 засуджених і вивчення за спеціально розробленими анкетами 224 кримінальних справ. Крім того, у дисертації використані дані опитування 483 слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури, яке проводилося дисертантом спільно з іншими авторами.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті проведеного дослідження вису-нуто й аргументовано такі найбільш значущі пропозиції, що вирішують наукове завдання збе-реження таємниці досудового слідства та визначають новизну дослідження:
? сформульовано поняття криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства;
? дістало подальшого розвитку з’ясування сутності, ознак таємниці, як правового явища взагалі та досудового слідства зокрема;
? обґрунтовано висновок про те, що поняття “дані досудового слідства” вужче поняття “таємниця досудового слідства”;
? надано додаткової аргументації положенню про важливість досягнення оптимальності у співвідношенні правил збереження таємниці досудового слідства з дією принципу гласності при проведенні досудового розслідування та їх законодавчого закріплення;
? додатково обґрунтовано необхідність удосконалення положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства щодо збереження таємниці досудового слідства;
? внесено пропозицію закріплення в КК і КПК України визначення таємниці досудового слідства, запропоновано нову редакцію відповідних статей;
? у результаті аналізу літературних джерел та узагальнення слідчої практики додатково з’ясовані причини і способи розголошення таємниці досудового слідства;
? сформульовано поняття організації збереження таємниці досудового слідства;
? визначено та систематизовано низку організаційних заходів щодо збереження таємниці досудового слідства;
? дістало подальшого розвитку вивчення форм витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства;
? узагальнено та класифіковано систему тактичних прийомів збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій;
? додатково розроблені практичні рекомендації щодо використання техніко-криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у праці теоретичні висновки та практичні рекомендації спрямовані на вдосконалення кримінального й кримінально-процесуального законодавства та відомчих нормативних актів правоохоронних органів, підвищення ефективності діяльності з розслідування кримінальних справ, професійного рівня осіб, які його проводять.
Положення та висновки, викладені у дисертації, можуть бути використані:
• у законотворчій роботі при підготовці норм відповідних статей КК і КПК України. Дисертантом були підготовлені й направлені до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пропозиції до чинного законодавства (акт про впровадження у законодавчу діяльність № 06-19/15-60 від 12 січня 2002 р.);
• у практичній діяльності з розслідування кримінальних справ. До слідчого управління УМВС України в Дніпропетровській області автором направлені методичні рекомендації зі збереження таємниці досудового слідства (акт про впровадження в діяльність слідчих підрозділів № 8/1380 від 19 березня 2003 р.);
• у навчальному процесі при підготовці персоналу для органів досудового слідства, написанні навчальних посібників із криміналістики та кримінального процесу. Результати дисертації впроваджені у навчальний процес кафедр криміналістики Національної академії внутрішніх справ України та Юридичної академії МВС.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. Під час її написання використано матеріали раніше опублікованих здобувачем праць: одноособових та у співавторстві. Ідеї та розробки, що належать В.С. Кузьмічову, М.О. Золотарю, Ю.В. Москвіну, у співавторстві з якими підготовлені три наукові статті (див.: список опубл. праць), у дисертації автором не викори-стовуються.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на п’яти нау-ково-практичних конференціях: “Використання сучасних досягнень науки й практики у під-вищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (30 березня 2000 р., м. Київ); “Боротьба з організованою злочинністю та корупцією” (4-5 квітня 2000 р., м. Київ); “Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики” (15-16 червня 2000 р., м. Ростов-на-Дону); “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття й розслідування злочинів у сучасних умовах” (22-23 березня 2001 р., м. Київ); “Пріоритетні напрями діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (25-26 жовтня 2002 р., м. Дніпропетровськ).
Публікації. Основні положення дисертації оприлюднені у десяти публікаціях: шість із них – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, три статті – у співавторстві, де участь дисертанта становить відповідно 50%, 52% і 64%.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 217 сторінок, із яких 169 – основного тексту, 21 – додатки. Список використаних джерел включає 314 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета й завдання дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх апробацію, структуру й обсяг дисертації.
Розділ перший “Теорія та практика забезпечення збереження таємниці досудового слідства” складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються поняття, сутність та значення таємниці досудового слідства, причини й способи її розголошення, форми витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства. Формулюються пропозиції до кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
У підрозділі 1.1. “Поняття, сутність та значення таємниці досудового слідства” зосе-реджується увага на з’ясуванні процесуальних і криміналістичних аспектів таємниці досудового слідства, дається її поняття, проводиться аналіз поглядів учених.
Слідча діяльність, як і будь-яка інша діяльність, пов’язана з пізнанням об’єктивної реальності, залежить від отримання та використання інформації. Для ефективного здійснення цієї діяльності необхідною умовою є максимальне використання та збереження від небажаного розголошення інформації, отриманої при її проведенні. У підрозділі звертається увага, що на ефективність слідчої діяльності впливає низка об’єктивних і суб’єктивних факторів, які сприяють їй або навпаки – перешкоджають. Здобувач підкреслює, що слідча діяльність часто триває в умовах, коли заінтересовані особи прагнуть отримати інформацію про перебіг розслідування, зібрані докази, заплановані слідчі дії, про свідків, потерпілих, працівників, які проводять розслідування. І одним з основних елементів, що запобігають впливу цих негативних факторів, є захист інформації, отриманої під час розслідування кримінальної справи, від можливого розголошення. У зв’язку з цим на особливу увагу заслуговує необхідність збереження таємниці досудового слідства.
Питання, які розглядаються у цьому та наступних підрозділах щодо збереження таємниці досудового слідства, тією чи іншою мірою стосуються і другої форми досудового розслідування – дізнання. Далі при використанні поняття “таємниця досудового слідства” будуть розумітися обидві форми, якщо не зазначено інше.
Автором з’ясовується сутність таємниці. У науковій літературі зазначається, що таємниця, як правовий інститут, має певні характерні ознаки (І.В. Смолькова). Звертається увага на те, що таємниця досудового слідства сприяє забезпеченню як інтересів слідства, так і реалізації прав і законних інтересів його учасників, забезпеченню їх безпеки. Розглядаючи питання таємниці досудового слідства, дисертант розкрив і ряд аспектів, пов’язаних із дією принципу гласності при проведенні досудового розслідування. Проаналізовано думки вчених із цього приводу (В.В. Король, З.В. Макарова, І.І. Мартинович, Г.Д. Мепаришвілі, О.Р. Ратінов, Т.М. Телега).
У дисертації з’ясовано співвідношення між “даними досудового слідства” та “таємницею досудового слідства”. Як зазначається у науковій літературі, даними досудового слідства є відомості, зібрані у ході проведення досудового слідства чи дізнання і закріплені у протоколах, постановах або інших документах кримінальної справи (Ю.В. Александров). На думку дисертанта, інформація, яка має важливе значення для слідчої діяльності та встановлення істини у криміна-льній справі, на окремих етапах розслідування може ще не мати певного процесуального закріплення або вона зовсім не набуде такого оформлення, а можливо ще не була пізнана тощо. Таке значення може мати інформація про виявлених очевидців, місця приховування викрадених речей і т.п. Таємницю досудового слідства може становити, наприклад, інформація про наявні докази, тактику розслідування, слідчі версії тощо. Тобто ця інформація знаходиться поза межами даних досудового слідства. Виходячи з наведеного, здобувач вважає, що поняття “даних досудового слідства” вужче поняття “таємниці досудового слідства”.
В юридичній літературі, не зважаючи на широке використання терміна “таємниця досудового слідства”, було лише декілька спроб дати дефініцію цього поняття.
Так, зокрема, під таємницею досудового слідства розуміються встановлені розслідуванням відомості, які мають значення для правильного вирішення справи, розголошення яких може призвести до втрати доказів та уникнення злочинцем відповідальності, перешкодити відшкодуванню шкоди, конфіскації майна або іншим чином завадити здійсненню правосуддя. При цьому підкреслюється, що це поняття надається у криміналістичному аспекті (В.П. Лавров).
Інші автори вважають, що таємниця досудового слідства – це обмежені строком досудового слідства відомості, що, на думку слідчого, стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні, приховувані від інших, відомі не всім, можливо не пізнані, які можуть бути розголошені до суду тільки з дозволу слідчого (С.Д. Ігнатов). Визначення, яке дає С.Д. Ігнатов, на думку дисертанта, відображає саме процесуальну сутність таємниці досудового слідства.
Здобувачем запропоновано закріпити у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві України поняття “таємниця досудового слідства”. Автор пропонує ст. 387 КК викласти у такій редакції: “Розголошення без дозволу слідчого або особи, яка провадила дізнання, інформації, що становить таємницю досудового слідства, особою, попередженою в установленому законом порядку про обов’язок не розголошувати таку інформацію, карається…
Розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником органу дізнання, оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи брала ця особа безпосередньо участь у досудовому слідстві чи дізнанні, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність, карається…
Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть людини або інші тяжкі наслідки, караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк”.
І відповідно ст. 121 КПК: “Таємниця досудового слідства – обмежені строком досудового слідства відомості, які мають, на думку слідчого, належність до обставин, що підлягають доказуванню у кримінальній справі, яка перебуває у його провадженні. Ці відомості можуть бути розголошені до суду тільки з дозволу слідчого у тому обсязі, в якому він визнає за можливе.
Слідчий зобов’язаний попередити свідків, потерпілого, позивача, відповідача, захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також інших осіб, присутніх під час проведення слідчих дій, про обов’язок дотримання таємниці досудового слідства. Від зазначених осіб відбирається письмове зобов’язання не розголошувати без його дозволу інформації, що становить таємницю досудового слідства.
Особи, винні у розголошенні інформації, що становить таємницю досудового слідства, несуть кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу України.
Вимоги даної статті розповсюджуються на органи дізнання”.
У підрозділі 1.2. “Причини та способи розголошення таємниці досудового слідства” звертається увага на те, що розголошення таємниці досудового слідства відбувається з певних причин. Розглянуто способи такого розголошення.
У науковій літературі причини розголошення інформації у кримінальній справі поділяються на дві групи: процесуальні та організаційні (Т.М. Телега). У ході дослідження, проведеного іншими авторами, були з’ясовані причини невиконання рекомендацій ст. 121 КПК. Так, на недосконалість її норм указали 87,1% респондентів, мала ефективність – 73,2%, є склад-ності, пов’язані з притягненням осіб, які розголосили дані досудового слідства, до кримінальної відповідальності – 90,3%, потребує додаткових витрат часу – 19,8% (В.С. Кузьмічов).
Для з’ясування питань, пов’язаних із таємницею досудового слідства, дисертантом було проведене анкетування п’яти категорій опитуваних. Так, зокрема, на питання анкети: чи впливає розголошення таємниці досудового слідства на процес розкриття злочину – були отримані наступні відповіді: 99,2% опитаних слідчих, 88,9% суддів, 93% експертів, 95,8% адвокатів, 54,5% засуджених відповіли “так”. На питання анкети: чи сприяє збереження таємниці досудового слідства ефективності процесу розслідування – 98,4% опитаних слідчих, 88,7% суддів, 98% експертів, 93,7% адвокатів, 68% засуджених відповіли “так”. Під час опитування слідчих було встановлено: при розслідуванні злочинів 61,6% респондентів стикалися з негативними наслідками розголошення таємниці досудового слідства. Останнє підтверджується й даними, отриманими іншими авторами під час анкетування слідчих. Як показує опитування, лише 35% респондентів не стикалися з проблемою витоку службової інформації та інформації, що становить слідчу таємницю (Г.Г. Камалова).
З наведеного видно, що актуальним є як удосконалення кримінальнопро-цесуального законодавства щодо таємниці досудового слідства, так і розробка її криміналістичного забез-печення для практичної діяльності слідчих.
Далі у підрозділі послідовно розглянуто причини розголошення таємниці досудового слідства. Аналіз наукових джерел, узагальнення слідчої практики показали, що існує широке коло таких причин. Так, певний негативний вплив на процес слідчої діяльності може справити недостатньо належна наукова організація праці слідчих. Як показують дані досліджень, проведених окремими вченими, вдвох в одному кабінеті працюють 37,8% слідчих, утрьох – 17,6% й учотирьох – 16,8%. Зрозуміло, що за таких умов важко забезпечити збереження таємниці до-судового слідства. Також слідчі звертають увагу на незадовільну звукоізоляцію кабінету – 84% опитаних (Р.Ю. Савонюк).
У науковій літературі зазначається, що нині системі розслідування злочинів притаманні великий обсяг документообігу та складність процесуального оформлення доказів, тривалі строки розслідування. У зв’язку з цим виникають додаткові можливості для здійснення впливу на потерпілих і свідків із метою зміни їх показань (В.П. Бахін, В.К. Весельський, Н.С. Карпов). На громіздкість та забюрократизованість процедури розслідування звертають увагу працівники слідчих органів (П.В. Коляда). Перераховані фактори сприяють розголошенню таємниці досу-дового слідства. Останньому також сприяє і надто широке коло осіб, які так чи інакше можуть знайомитись з матеріалами справи.
Звертається увага на те, що дії заінтересованих осіб спрямовані на отримання якомога повнішої інформації про хід розслідування конкретних кримінальних справ, отримані докази, встановлених свідків, потерпілих, про місце, час, строки проведення тієї чи іншої слідчої дії або операції, про сили та засоби, які при цьому застосовуються тощо. Як показують результати досліджень, проведених окремими вченими, 65,7% респондентів указали на те, що тактика злочинців містить заходи зі збирання інформації про засоби й методи діяльності правоохоронних органів (Н.С. Карпов).
У дисертації розглянуто й інші причини розголошення таємниці досудового слідства. Так, розголошення може відбуватися при залученні до процесу розслідування експертів, спеціалістів, свідків, понятих; при взятті під варту; в умовах слідчого ізолятора; при ознайомленні захисника з матеріалами кримінальної справи; у публікаціях у засобах масової інформації; при використанні заінтересованими особами технічних засобів отримання інформації та ін.
Дисертантом під час анкетування слідчих були з’ясовані джерела розголошення таємниці досудового слідства. Респонденти вказали, що такими джерелами є: підозрювані та обвинувачені – 83,5% опитаних, потерпілі – 38,3%, свідки – 63,2%, експерти, спеціалісти – 4,8%, поняті – 42,3%, захисники – 43,5%, працівники правоохоронних органів – 20,5%.
У дисертації розглянуто способи розголошення таємниці досудового слідства. Ними є: безпосереднє розголошення, через засоби телекомунікації, під час листування, у публікаціях у пресі, повідомленнях на радіо та телебаченні.
Безпосереднє розголошення полягає у передачі інформації, що становить таємницю досудового слідства, особою, яка нею володіє, іншій особі або особам під час розмови. Це може відбуватись, наприклад, у ході ділового спілкування. Розголошення через засоби телекомунікації здійснюється шляхом телефонних розмов та іншими каналами передачі інформації. Одним зі способів розголошення є листування. У цьому випадку інформація, що не підлягає розголошенню, фіксується на папері й листом передається адресату. Розголошення у публікаціях у пресі, повідомленнях на радіо та телебаченні здійснюється друкованими й електронними засобами масової інформації. У цих випадках інформація, що становить таємницю досудового слідства, доводиться до відома широкого кола людей.
У підрозділі 1.3. “Форми витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства”, розглянуто, яким чином може відбуватися її витік.
У науковій літературі вказується, що технічними каналами витоку інформації є: радіоканали (електромагнітні випромінювання радіодіапазону); електричні (напруга й струм у різних струмопровідних комунікаціях); акустичні (розповсюдження звукових коливань у будь-якому звукопровідному матеріалі); оптичні (електромагнітні випромінювання у видимій, інфрачервоній та ультрафіолетовій частинах світлового спектра).
Окремі вчені виділяють такі способи негласного доступу до інформації: ініціативне співробітництво; схилення до співробітництва; випитування, вивідування; підслуховування різними способами; негласне ознайомлення з документами; викрадення; копіювання; підробка (модифікація); незаконне підключення до каналів і мереж зв’язку та передавання даних; перехоплення; візуальне спостереження; фотографування (В.І. Ярочкін). Інші виділяють три основні групи способів негласного отримання інформації: 1) незаконне вилучення носіїв інформа-ції; 2) несанкціоноване отримання інформації; 3) неправомірне маніпулювання інформацією (М.І. Шумілов).
У підрозділі в результаті аналізу наукових джерел розглянуті способи і технічні засоби негласного отримання інформації, канали її витоку.
Автор звертає увагу на те, що вивчення сучасної слідчої практики дає можливість констатувати зростання кількості спроб отримання доступу до інформації досудового слідства у конкретних кримінальних справах із використанням технічних засобів: установлення радіомікрофонів, використання звукозаписувальних приладів, прослуховування телефонних розмов у службових приміщеннях працівників слідчих підрозділів через мережу телефонного зв’язку. На це вказують опитані дисертантом слідчі: 13,6% респондентів зазначили, що розголошення таємниці досудового слідства здійснюється шляхом прослуховування телефонних розмов у службових кабінетах, 11,2% – шляхом збору інформації за допомогою технічних засобів. У наукових джерелах наводяться факти, коли у злочинців вилучаються засоби негласного отримання інформації (Ю.Ф. Жаріков, Ю.Ю. Орлов, Л.І. Громовенко). Зростання кількості подібних проявів має підштовхнути як самих працівників, так і керівництво правоохоронних органів до відповідного вирішення проблеми збереження таємниці досудового слідства.
Одним із найважливіших різновидів інформації, характерних для слідчої діяльності, є мовна форма відомостей, що утворюється під час спілкування слідчого з учасниками кримінального процесу. Мовна інформація за своєю природою є акустичною інформацією. Дисертант досліджує технічні канали її витоку, якими є: повітряні (прямі акустичні), вібраційні (віброакустичні), електроакустичні й оптико-електронні.
Також у дисертації розглянуто форми витоку інформації через системи телефонного, пей-джерного зв’язку, шляхом відеоспостереження, через комп’ютерні системи, електричну мережу, наведено характеристики окремих технічних засобів отримання інформації.
Звертається увага на те, що найбільша ймовірність витоку акустичної інформації існує крізь повітря і телефонні лінії зв’язку.
Розділ другий “Напрями забезпечення збереження таємниці досудового слідства” містить три підрозділи, у яких досліджуються питання організації, техніко-криміналістичного забезпе-чення збереження таємниці досудового слідства, а також тактичні прийоми її збереження під час проведення слідчих дій.
У підрозділі 2.1. “Організація збереження таємниці досудового слідства” увага приді-ляється обґрунтуванню та формулюванню поняття “криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства”, визначенню й систематизації організаційних заходів щодо збе-реження таємниці.
На початку підрозділу автор розглядає поняття “криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства”.
Як зазначається у науковій літературі, ефективне здійснення слідчої діяльності повною мірою залежить від її оптимального забезпечення. У науковій літературі висловлюється думка про існування криміналістичного забезпечення розслідування злочинів (А.В. Іщенко, В.В. Матвієнко).
На підставі аналізу літературних джерел дисертант дійшов висновку, що проблема криміналістичного забезпечення має декілька аспектів дослідження. Увагу вчених привертають питання, пов’язані з криміналістичним забезпеченням: кримінального судочинства; методики розслідування злочинів; боротьби зі злочинністю; оперативно-розшукової діяльності; державного обвинувачення, суду та ін. (Т.В. Авер’янова, Р.С. Бєлкін, В.С. Бурданова, І.О. Ієрусалімов, А.В. Іщенко, П.В. Коляда, Є.І. Макаренко, В.В. Матвієнко, В.О. Образцов та ін.). Одним із таких аспектів є криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
На думку здобувача, криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства має включати у себе комплексні взаємопов’язані заходи: організаційного, технічного характеру, які полягають у запобіганні, виявленні й припиненні витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства; спрямовані на розроблення та впровадження тактичних прийомів і методів збереження таємниці під час проведення слідчих дій. Таким чином, під криміналістичним забезпеченням збереження таємниці досудового слідства автор розуміє сукупність належних організаційних заходів, технічних засобів, тактичних прийомів і методів, необхідних для запобігання, виявлення та припинення розголошення таємниці досудового слідства.
У підрозділі, на підставі викладених причин розголошення таємниці досудового слідства, інших матеріалів, а також одержаних під час анкетування пропозицій працівників-практиків, розглянуті організаційні питання належного збереження таємниці досудового слідства.
На думку дисертанта, організація збереження таємниці досудового слідства – це система (комплекс) заходів, що забезпечують умови нерозголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства. Вона включає у себе вивчення сукупності питань різної спільності та рівня. Так, з одного боку, це питання забезпечення збереження таємниці досудового слідства у ході слідчої діяльності в цілому, належної організації процесу розслідування – від фахової підготовки персоналу до організаційно-технічного оснащення, з іншого – конкретні заходи із забезпечення збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій.
Оскільки організація збереження таємниці досудового слідства є системою сукупності заходів, то, як і будь-яка інша система, вона складається з взаємодіючих елементів, пов’язаних один з одним закономірними зв’язками. До цих елементів, на думку дисертанта, можна віднести такі заходи: організаційно-правові; методичні; технічні; тактичні та належний рівень організації збереження таємниці досудового слідства у процесі спілкування слідчого з: особами, які за-лучаються до процесу розслідування (свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, захисники, експерти та ін.); громадськістю; представниками засобів масової інформації; колегами (у процесі розслідування, у складі слідчо-оперативної групи, у побуті тощо). Система заходів, спрямованих на забезпечення збереження таємниці досудового слідства, включає також належний рівень організації: праці слідчих щодо збереження таємниці; діяльності керівників слідчих підрозділів із питань дотримання вимог нерозголошення таємниці досудового слідства; збереження таємниці при роботі з матеріалами кримінальної справи; збереження таємниці при проведенні нарад. Перераховані заходи розглядаються у дисертації.
Сукупність організаційних заходів щодо збереження таємниці досудового слідства, наведених вище, не є вичерпною. Кількісна та якісна характеристика елементів організації, способи їх зв’язку й процесів, що організуються, залежать від обставин, що складаються під час розслідування кримінальної справи.
У підрозділі 2.2. “Техніко-криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства” розглядаються питання щодо здійснення заходів із запобігання й припинення витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства, технічними каналами з використанням засобів технічного захисту.
На початку підрозділу автором висвітлюються питання, пов’язані з нормативно-правовим регулюванням захисту інформації у правоохоронних органах і, зокрема, досудового слідства, оскільки система інформаційної безпеки в цих органах і збереження таємниці досудового слідства базуються на положеннях відповідних підзаконних і відомчих нормативно-правових актів.
У науковій літературі розглядаються види захисту інформації від: 1) акустичного контролю приміщення; 2) прослуховування телефонних каналів зв’язку; 3) відеоперехоплення; 4) пере-хоплення інформації, що знаходиться в комп’ютерних та електронних системах, і несанкціо-нованого проникнення у бази даних; 5) візуального спостереження, прихованої фото- чи відео-зйомки (А.В. Петраков).
Здобувачем здійснено аналіз наукових джерел і на підставі цього у дисертації роз-глядаються заходи та засоби технічного захисту інформації від витоку, протидії негласному її отриманню: спеціальні фільтри, датчики виявлення акустичних шумів, засоби звукоізоляції; технічне забезпечення пропускного режиму в органах внутрішніх справ; електронні, радіо-локаційні, електромеханічні, оптичні пристрої; технічні засоби створення перешкод для засто-сування радіомікрофонів, диктофонів, засобів зняття інформації з телефонних ліній зв’язку та ін.
Розглянуте у підрозділі забезпечення включає у себе різні заходи захисту від витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства. Вони мають різний характер. Одні з них можуть здійснюватись слідчим особисто, інші – спеціальними підрозділами із захисту інформації, як у комплексі, так і окремо.
У підрозділі 2.3. “Тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства під час проведення окремих слідчих дій” наведено рекомендації з їх застосування.
На підставі аналізу наукових джерел, а також за даними узагальнення слідчої практики дисертантом установлено, що під час підготовки та проведення одних слідчих дій витік інформації буває більшого обсягу, ніж під час інших. Це пов’язане з тим, що у різних слідчих дій різні умови й складність підготовки та проведення, ступінь впливу суб’єктивних і об’єктивних факторів, коло учасників.
Розголошення таємниці досудового слідства може відбуватися на різних етапах: під час підготовки, при проведенні, а також після остаточного оформлення результатів слідчих дій у процесуальних документах.
Виходячи з наведеного, у ході анкетування слідчих здобувачем були з’ясовані види слідчих дій, при підготовці та проведенні яких найважливіше зберігати від розголошення інформацію про ці дії, їх результати, і яка становить таємницю досудового слідства. Опитування показало, що такими діями є: затримання – заявили 82,4% респондентів; допит – 78,6%; очна ставка – 37,5%; пред’явлення для впізнання – 59,1%; обшук – 87,8%; виїмка – 49,7%; огляд – 23,2%; освідування – 8,7%; відтворення обстановки та обставин події – 16,5%; експертиза – 29,8%.
Для різноманітних слідчих дій є різною сукупність тактичних прийомів збереження таєм-ниці досудового слідства. У той же час деякі з них можуть застосовуватися під час проведення бі-льшості слідчих дій. До таких тактичних прийомів можна віднести: а) використання раптовості; б) конспірації; в) проведення слідчої дії: у певний час, у певному місці, за участю певного кола осіб; г) одночасне проведення слідчої дії у декількох місцях; д) приховання поінформованості та ін.
Виходячи з того, що той чи інший вид слідчої дії характеризується особливим процесуальним завданням, спеціальним порядком виконання, характерним колом учасників, відповідною формою закріплення, дисертантом були розглянуті тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства окремо до кожної слідчої дії.
Зокрема, окрім наведених тактичних прийомів, пропонується також: при підготовці до затримання здійснювати потаємні підготовчі дії, завчасне ознайомлення з місцем затримання; для виклику на допит використовувати тактичні прийоми, пов’язані з приховуванням від сторонніх осіб факту виклику, проводити одночасні допити кількох осіб, визначити момент пред’явлення обвинувачення, здійснювати маскування кінцевих цілей допиту; при підготовці до обшуку здійснювати підготовчі дії з дотриманням вимог нерозголошення інформації, для проведення обшуку запрошувати понятими сторонніх осіб, обмежувати коло учасників, проводити одночасні обшуки та ін. Здобувачем розглянуто тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства й для інших видів слідчих дій.
У дисертації здійснено аналіз наукових джерел, наведено пропозиції працівників-практиків, дано рекомендації щодо застосування тактичних прийомів збереження таємниці досудового слідства під час підготовки, проведення слідчих дій. Певні прийоми пояснюються прикладами з практичної діяльності органів слідства.
У висновках сформульовані основні положення та пропозиції, які є результатом наукового дослідження, спрямованого на пізнання сутності, значення таємниці досудового слідства, причин і способів її розголошення, вивчення форм витоку інформації й на підставі чого розроблене криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
1. Таємниця досудового слідства належить до категорії професійних таємниць. Однією з її основних рис є те, що таємниця досудового слідства об’єктивно випливає зі змісту кримінально-процесуальної діяльності, є обов’язковою умовою її ефективного здійснення.
2. Питання про нерозголошення таємниці досудового слідства тісно пов’язане з принципом гласності, дія якого при проведенні досудового розслідування значно обмежена. Існує ряд обставин, у силу яких певна інформація, зібрана у ході досудового розслідування, має бути збережена у таємниці на певний термін і у тому обсязі, в якому визнає за необхідне слідчий.
3. У ході дослідження з’ясовано, що причини розголошення таємниці досудового слідства мають: а) правовий характер; б) організаційний характер; в) причини, пов’язані з учиненням заінтересованими особами активних дій, спрямованих на отримання інформації, що становить таємницю досудового слідства.
4. Способами розголошення таємниці досудового слідства є: безпосереднє розголошення, через засоби телекомунікації, під час листування, у публікаціях у пресі, повідомленнях на радіо та телебаченні.
5. Формами витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства є: а) витік технічними каналами, якими є: радіоканали, електричні, акустичні, оптичні; б) негласне отримання інформації: підслуховування, вивідування, викрадення, ознайомлення з документами, копіювання, фотографування, перехоплення, візуальне спостереження, незаконне застосування технічних засобів для отримання інформації.
6. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства включає в себе комплексні взаємопов’язані заходи: 1) організаційного характеру; 2) технічного характеру; 3) спрямовані на розроблення та впровадження тактичних прийомів і методів збереження таємниці при проведенні слідчих дій.
7. До системи заходів, що мають бути вжиті для забезпечення умов нерозголошення інформації належать: організаційно-правові; методичні; технічні; тактичні й належний рівень організації збереження таємниці досудового слідства у процесі спілкування слідчого з: особами, які залучаються до процесу розслідування: свідками, потерпілими, підозрюваними, обвинуваче-ними, захисником, експертами та ін.; громадськістю; представниками засобів масової інформації; колегами (у процесі розслідування, у складі слідчо-оперативної групи тощо). Система заходів, спрямованих на забезпечення збереження таємниці досудового слідства, включає також належний рівень організації: а) праці слідчих щодо збереження таємниці досудового слідства; б) діяльності керівників слідчих підрозділів із питань дотримання вимог нерозголошення таємниці; в) збе-реження таємниці досудового слідства при роботі з матеріалами кримінальної справи; г) збереження таємниці досудового слідства при проведенні нарад.
8. Для протидії витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства, вжи-ваються заходи технічного захисту від: акустичного контролю приміщень, прослуховування телефонних каналів зв’язку, перехоплення інформації, що знаходиться в комп’ютерних та еле-ктронних системах, візуального спостереження, прихованої фото- або відеозйомки та ін. Ці заходи мають різні за характером способи здійснення, пов’язані з різноманітними видами подання інформації. Вони можуть бути проведені як у комплексі, так і окремо.
9. Для проведення різних слідчих дій застосовуються й різні тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства. У той же час деякі з них застосовують для більшості видів слідчих дій. До них можна віднести такі: а) використання раптовості; б) конспірації; в) проведення слідчої дії: у певний час, певному місці, за участю певного кола осіб; г) одночасне проведення слідчої дії у кількох місцях; д) приховування слідчим своєї поінформованості та ін.
Список опублікованих праць за темою дисертації:
1. Лісогор В. Щодо необхідності збереження слідчої таємниці // Право України. – 2000. – № 3. – С. 64-66, 76.
2. Лісогор В. Збереження таємниці досудового слідства: правове регулювання // Право України. – 2000. – № 8. – С. 75-77.
3. Лісогор В., Москвін Ю. Засоби масової інформації та питання збереження таємниці досудового слідства // Наук. вісн. Акад. держ. податк. служби України. – 2000. – № 3. – С. 139-143 (частка участі здобувача становить 64%).
4. Лісогор В.Г., Золотар М.О. Правові та технічні основи забезпечення слідчої таємниці // Вісн. Запоріз. юрид. ін-ту. – 2000. – № 3. – С. 244-253 (частка участі здобувача становить 52%).
5. Кузьмічов В.С., Лісогор В.Г. Розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства // Боротьба з організованою злочинністю й корупцією (теорія і практика): Наук.-практ. журнал. – К.: Міжвід. наук.-досл. центр із проблем боротьби з організованою злочинністю, 2001. – № 4. – С. 173-183 (частка участі здобувача становить 50%).
6. Лісогор В.Г. Таємниця досудового слідства: поняття, сутність і значення // Держава і право: Зб. наук. праць. – Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 14. – C. 351-358.
7. Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення досудового слідства: поняття, сутність // Бюлетень з обміну досвідом роботи: Наук.-практ. видання. – К.: РВВ МВС України, 2003. – № 146/147. – С. 26-28.
8. Лисогор В.Г. О сохранении следственной тайны и его криминалистическом обеспечении // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики. Всероссийский “круглый стол” 15-16 июня 2000 года: Сб. тезисов. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 2000. – С. 154-157.
9. Лісогор В.Г. Збереження слідчої таємниці – умова успішної боротьби з організованою злочинністю // Боротьба з організованою злочинністю та корупцією: Матеріали наук.-практ. конф. (4-5 квітня 2000 р., м. Київ). – К.: РВВ МВС України, 2001. – С. 55-57.
10. Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. – К.: НАВСУ, 2001. – Ч. 1. – С. 188-191.

АНОТАЦІЇ
Лісогор В.Г. Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2003.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню поняття, сутності та значення таємниці досудового слідства, причин і способів її розголошення, форм витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства, розробленню пропозицій з удосконалення законодавства, криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
У праці розглядаються точки зору вчених на поняття та сутність таємниці взагалі та досудового слідства зокрема. Дається визначення таємниці досудового слідства. Сформульовано пропозиції до кримінального та кримінально-процесуального законодавства України. З’ясову-ються причини та способи розголошення таємниці досудового слідства. У дисертації наводяться форми витоку інформації, що становить таємницю досудового слідства.
За результатами проведеного дослідження, за даними вивчення наукових джерел, на підставі узагальнень пропозицій слідчих у праці пропонуються заходи з організації, техніко-кри-міналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства, а також тактичні прийоми її збереження під час проведення окремих слідчих дій. Дається визначення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства.
Ключові слова: таємниця досудового слідства, розголошення таємниці досудового слід-ства, причини та способи розголошення таємниці досудового слідства, криміналістичне забезпе-чення збереження таємниці досудового слідства, тактичні прийоми.

Лисогор В.Г. Криминалистическое обеспечение сохранения тайны досудебного след-ствия. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2003.
Диссертация посвящена комплексному исследованию понятия, сущности и значения тайны досудебного следствия, причин и способов ее разглашения, форм утечки информации, которая составляет тайну досудебного следствия, разработке предложений по совершенствованию законодательства, а также криминалистического обеспечения сохранения тайны досудебного следствия.
В работе рассматриваются точки зрения ученых на понятие и сущность тайны в общем и досудебного следствия в частности. Анализируются научные источники, следственная практика. Диссертантом обращается внимание на важность и значение тайны досудебного следствия для процессуальной деятельности. Также указывается на то, что она имеет важное значение и для лиц, принимающих участие в уголовном процессе, в частности для обеспечения их безопасности, реализации законных прав и интересов. Рассматриваются вопросы, связанные с действием принципа гласности при проведении досудебного расследования.
В диссертации дается определение тайны досудебного следствия. Сформулированы предложения по совершенствованию уголовного и уголовнопро-цессуального законодательства Украины.
Диссертантом исследуются причины разглашения тайны досудебного следствия. Непосредственную связь с ними имеют мотив и цель разглашения. Как показывает анализ научных источников, опубликованных материалов, а также практический опыт следователей, существует широкий круг причин разглашения, которые имеют различный характер. Наряду с причинами существуют и способы разглашения тайны досудебного следствия.
В диссертации рассматриваются формы утечки информации, которая составляет тайну досудебного следствия. Исследуются возможные каналы утечки информации, способы негласного доступа к информации.
В работе по результатам проведенного исследования, на основе изученых научных источников и обобщения предложений следователей разработаны меры по организации сохранения тайны досудебного следствия. Указывается, что организация сохранения тайны досудебного следствия – это система (комплекс) мер, обеспечивающих условия неразглашения информации, которая составляет тайну досудебного следствия. Последовательно рассматриваются элементы указанной организации. Дается определение криминалистического обеспечения со-хранения тайны досудебного следствия.
В работе рассматриваются вопросы технико-криминалистического обеспечения сохранения тайны досудебного следствия, которое предназначено для перекрытия каналов утечки информации. Обращено внимание на вопросы, связанные с нормативно-правовым регулированием защиты информации в правоохранительных органах, и, в частности, подразделениях досудебного следствия и дознания.
Поскольку значительная часть информации по уголовному делу поступает при выполнении следственных действий и при этом может происходить разглашение тайны досудебного следствия, то диссертантом рассмотрены тактические приемы ее сохранения при их проведении.
Ключевые слова: тайна досудебного следствия, разглашение тайны досудебного следствия, причины и способы разглашения тайны досудебного следствия, криминалистическое обеспечение сохранения тайны досудебного следствия, тактические приемы.

V.G. Lisogor. Criminalistical providing of the preliminary inquiry secrecy. – Manuscript.
The Ph. D. thesis in Law by speciality 12.00.09 – criminal procedure and criminalistics; forensic examination. – National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2003.
The thesis is devoted to a complex research of the notion, the essence and the meaning the preliminary inquiry secrecy; causes and forms of its divulgence; sources of an information leakage, what is the preliminary inquiry secrecy; the elaboration on the base of examined criminalistical provision of the preservation of the preliminary inquiry secrecy.
In this work it was regarded points of view on the notion and the essence of the secrecy in general, and the preliminary inquiry particularly. It given the meaning of the preliminary inquiry. It was formulated the proposals to the criminal procedure and the criminal legislation. It was ascertained the causes of the preliminary inquiry secrecy divulgence, its forms. In the thesis it was regarded some source of an information leakage, what is the preliminary inquiry secrecy.
On the base of the inquiry this matters, examination of the scientific source, generalization the proposals of the investigators it was proposed the measures of the organisation of the preservation the preliminary inquiry secrecy, technics-criminalistical provision of the preservation the preliminary inquiry secrecy and tactic methods its preservation during carrying out the separate investigative actions. It was given the notion of the criminalistical provision of the preservation the preliminary inquiry secrecy.
Key words: preliminary inquiry secrecy, divulgence the preliminary inquiry secrecy, the causes of the preliminary inquiry secrecy divulgence, criminalistical provision of the preservation the preliminary inquiry secrecy, tactic methods.