Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика;
судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2006
Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник
кандидат юридичних наук, доцент
Старушкевич Анатолій Володимирович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, докторант кафедри криміналістики юридичного факультету

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор
Волобуєв Анатолій Федотович,
Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент
Михайлов Михайло Анатолійович,
Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського, завідувач кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету

Провідна установа
Одеська національна юридична академія, МОН України, м. Одеса

Захист відбудеться “4” травня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України (01032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27).

Автореферат розісланий “3” квітня 2006 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
доцент О.П. Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Зростання протягом останніх років кількості виявлених організованих злочинних груп і вчинених ними злочинів навіть на фоні зменшення загальної злочинності не дає підстав для оптимістичної оцінки перспектив поліпшення криміногенної ситуації в державі.
Одним з небезпечних проявів сучасної організованої злочинності є корисливо-насильницька організована злочинна діяльність. Вона порушує конституційні права людини, зокрема, невід’ємне право на життя, на повагу і гідність, на свободу та особисту недоторканість, а також на соціальне і матеріальне благо – право власності.
Причиною неефективності боротьби з корисливо-насильницькою організованою злочинною діяльністю є недостатність ефективних методів розслідування, відсутність типових моделей такої злочинної діяльності, недієвість рекомендацій по проведенню окремих слідчих дій та їх комплексів (тактичних операцій (комбінацій)), недосконалість криміналістичних програм по вирішенню проблемних слідчих ситуацій та інше.
Все це висуває вказану багатопланову проблему в коло актуальних напрямів криміналістичних досліджень.
Значний внесок у дослідження проблем розслідування організованої та корисливо-насильницької злочинності зробили вчені України та зарубіжних країн: Ю.П. Аленін, Л.І. Аркуша, І.І. Басецький, В.І. Батіщев, В.П. Бахін, В.М. Биков, В.І. Бояров, В.М. Варцаба, В.О. Волинський, О.І. Гуров, М.С. Гурєв, О.Й. Дворкін, Л.Я. Драпкін, О.Ф. Долженков, В.А. Жбанков, С.Ф. Здоровко, О.С. Золотарьов, Г.О. Зорін, В.Т. Кантеміров, Н.С. Карпов, В.І. Комісаров, В.О. Коновалова, В.П. Корж, М.В. Корнієнко, П.М. Кубрак, В.І. Куликов, А.В. Куніцина, В.Г. Лукашевич, В.С. Мєшкова, В.С. Овчинський, С.С. Овчинський, П.О. Скобліков, О.П. Снігерьов, О.В. Танкевич, К.О. Чаплинський, В.Ю. Шепітько, Р.М. Шехавцов, Б.В. Щур, F. Allum, T. Behan, A. Block, W. Chambliss, M. Dixelius, C.J. Milhaupt, M.R. Ronczkowski, R. Siebert, L. Waller, M. Woodiwiss, J.R. Richards та інші. Однак їх роботи торкалися в основному окремих криміналістичних проблем розслідування корисливо-насильницьких злочинів, чи злочинів вчинених організованими групами.
В Україні монографічне дослідження криміналістичного забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності не проводилося, і дисертаційні дослідження з даної проблеми не виконувалися.
У зв’язку з цим, вирішення вищезгаданих проблем потребує спеціального дослідження практики та теоретичного обґрунтування криміналістичного забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. Це і дозволило обрати дану проблему темою дисертаційного дослідження.
У зв’язку з вищевикладеним, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлена, з одного боку, невідкладними завданнями посилення боротьби з корисливо-насильницькою організованою злочинністю, а з іншого – потребами практики у науково обґрунтованих методичних рекомендаціях з розслідування такого виду злочинності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідної роботи Київського національного університету внутрішніх справ за комплексною темою “Профілактика, організація розкриття злочинів як державно-правова форма боротьби зі злочинністю і гарантія реалізації норм Конституції України” (державний реєстраційний номер 0100V001897) та плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт кафедри криміналістики цього ж вузу. Тема дисертації зареєстрована в Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (Академія правових наук України, Харків). Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на
2001–2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376, а також Указів Президента України від 18 лютого 2002 року № 143 “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, від 6 лютого 2003 року № 84 “Про невідкладні додаткові заходи посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією”.
Мета і завдання дослідження. Головна мета полягає в тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій науки криміналістики побудувати модель корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності, розробити окремі криміналістичні засоби та методи, які дозволять підвищити ефективність практики розкриття і розслідування корисливо-насильницьких злочинів учинених організованими групами.
Мета дисертації конкретизується такими завданнями:
– розкрити поняття, сутність і структуру методів розслідування злочинів;
– побудувати типову модель корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності;
– систематизувати напрями розслідування корисливо-насильницьких злочинів учинених організованими групами;
– розробити криміналістичну програму розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності;
– визначити особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні такої злочинної діяльності;
– визначити способи протидії слідству і ефективні заходи для їх нейтралізації при розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів учинених організованими групами;
– вивчити форми і механізми взаємодії суб’єктів розслідуванні такого виду злочинів;
– розглянути і узагальнити вітчизняний та закордонний досвід розслідування зазначеного виду організованої діяльності.
Об’єктом дослідження є корисливо-насильницька організована злочинна діяльність та конфронтуюча до неї діяльність з розкриття та розслідування зазначеної категорії злочинів.
Предметом дослідження є модель корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності; криміналістичні засоби та методи діяльності, що спрямовані на ефективне розкриття і розслідування зазначеної злочинної діяльності.
Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дисертації є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ, загальнонаукові та спеціальні методи, що базуються на ньому.
Так, при побудові криміналістичної моделі корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності застосовувались методи системно-структурного та статистичного аналізу, формально-логічний метод та діяльнісний підхід.
Методи порівняння, типологічний, кількісного і якісного аналізу зумовили розробку криміналістичної типології злочинних угруповань, які вчиняють корисливо-насильницькі злочини, інформаційних блоків корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності та криміналістичної програми її розслідування. У дослідженні генезису окремих теорій, вчень, наукових категорій, поглядів з проблем криміналістичної методики використовувався історичний метод.
Сформульовані в дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі криміналістики: Ю.П. Аленіна, В.Д. Басая, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, Т.В. Варфоломеєвої, Л.Г. Відонова, В.К. Весельського, І.О. Возгріна, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Г.А. Густова, А.В. Дулова, В.А. Журавля, І.О. Ієрусалімова, А.В. Іщенка, М.К. Камінського, Н.С. Карпова, О.А. Кириченка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, О.Ф. Лубіна, Є.Д. Лук’янчикова, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, О.П. Снігерьова, В.В. Тіщенка, В.О. Образцова, В.Ю. Шепітька, В.І. Шиканова, М.П. Яблокова.
Емпіричну базу дослідження склали дані статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 1991 по 2005 рік та вивчення й узагальнення матеріалів судової і слідчої практики. З цією метою проводилося вивчення понад 600 кримінальних справ у слідчих підрозділах та архівах судів різних регіонів України (Київська, Одеська, Вінницька, Дніпропетровська, Херсонська та Львівська обл.).
При підготовці дисертаційного дослідження використовувався особистий досвід роботи автора в органах внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням проблем криміналістичного забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. В дисертації обґрунтовується ряд нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про методику розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. До таких найважливіших положень відносяться: 1) розкрито поняття та сутність методів розслідування злочинів;
2) вперше побудована типова модель корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності та вказано напрями її практичного використання;
3) виокремлено фази корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності і зроблено висновок про циклічність її функціонування; 4) по новому типізовано слідчі версії початкового етапу розслідування корисливо-насильницьких злочинів учинених організованими групами; 5) вперше розроблено криміналістичну програму розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності; 6) визначені особливості організації і тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні зазначеного виду злочинної діяльності;
7) виокремлено етапи діяльності по розкриттю і розслідуванню корисливо-насильницьких злочинів учинених організованими групами; 8) розкрито перспективні форми і механізми взаємодії слідчого та оперативних працівників при розслідуванні таких злочинів; 9) висвітлено зарубіжний досвід і сформульовано пропозиції щодо його використання в діяльності по розслідуванню вказаних злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі викладених розробок розширені криміналістичні знання про криміналістичне забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. Сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації і пропозиції використовуються: у науково-дослідній роботі – для подальшого вдосконалення методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів вчинених організованими злочинними групами; у навчальному процесі – при викладанні курсу криміналістики та споріднених спецкурсів, підвищення кваліфікації викладачів юридичних навчальних закладів; у практично-методичному плані – для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій, довідників тощо.
Це підтверджується тим, що ряд теоретичних положень, висновків і конкретних пропозицій впроваджені в навчальний процес на кафедрах криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського національного університету внутрішніх справ, кафедрі кримінального права та процесу факультету правознавства та міжнародних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. Результати дослідження використовуються в практичній діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю та карного розшуку МВС України, про що є відповідні довідки.
Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання у вітчизняній криміналістиці висвітлені вперше, інші викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку криміналістичних знань, особливостей протидії корисливо-насильницькій організованій злочинній діяльності. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору опублікованої праці в дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях з питань удосконалення діяльності протидії злочинності в Києві (2001, 2002), Харкові (2002), Львові (2004), а також в обговореннях на засіданнях кафедри криміналістики вищих навчальних закладів юридичного спрямування; міжкафедральному семінарі кафедр кримінального процесу та судоустрою, криміналістики, організації розслідування злочинів Київського національного університету внутрішніх справ. Крім того, положення і рекомендації, висвітлені в дисертації, використовуються у практичній діяльності підрозділів МВС України, у навчальному процесі вищих навчальних закладів юридичного спрямування.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у
9 наукових публікаціях: у п’яти статтях в наукових журналах, трьох тезах конференцій, одному підрозділі навчального посібника, 8 із зазначених публікацій є одноособовими, 4 з них опубліковані у виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації. Загальний обсяг дисертації 291 с. Робота складається із вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (280 найменувань) і додатків (60 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; показується зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю і планами проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ; визначаються наукова новизна і практичне значення отриманих результатів дослідження; вказуються конкретні форми їх апробації й впровадження в навчальний процес і практичну діяльність по розслідуванню злочинів.
Розділ перший – “Криміналістична модель корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності: наукові та методичні основи її побудови, практичне використання в розслідуванні злочинів” складається з трьох підрозділів.
У підрозділ 1.1 “Наукові та методичні основи побудови моделей злочинної діяльності”, зазначається, що кризові явища, які почали розвиватися в криміналістичній методиці у 70-х роках минулого століття, в зв’язку з відставаннями в розробці практичних методів розслідування, шаблонністю та малоефективністю окремих криміналістичних методик не могли не турбувати учених.
Майже одночасно ряд провідних учених-криміналістів дійшли висновку, що в більшості випадків окремі методики не містять необхідно інформації про те, як потрібно розкривати ті або інші злочини. Рекомендації, які пропонуються практиці в основному спрямовані на проведення окремих слідчих дій. Однак сам по собі перелік слідчих або інших дій, які проводяться на початковому етапі розслідування, рекомендації про тактичні і організаційні аспекти їх проведення потрібної відповіді на питання, як розкрити злочин, не дають.
На думку автора, основний недолік методик розслідування це слабкий зв’язок із складним динамічним процесом розкриття злочинів в умовах так званих проблемних ситуацій. В цих методиках, як правило, не показується заснована на глибокому, систематизованому знанні “технологія” діяльності органів досудового слідства і дізнання. Придатні для тих випадків, коли матеріали кримінальних справ вміщують відомості, які вказують на конкретну особу, що вчинила злочин, та інші важливі обставини, названі методики значно менш корисні у випадку різкого дефіциту криміналістично значимої інформації. В результаті, діючи в подібних ситуаціях, практичні співробітники вимушені спиратися головним чином на власний, часто небагатий досвід розслідування аналогічних злочинів, а то і просто на везіння. Тому не приходиться дивуватися, що розкриття в першу чергу складних неочевидних злочинів нерідко здійснюється нецілеспрямовано, методом чисельних “проб і помилок”. А це неминуче призводить до нераціональних витрат сил, часу і далеко не завжди до успіху.
Будь-яка цілеспрямована діяльність людини здійснюється при допомозі методів. Наявність і постійне використання в діяльності науково-обґрунтованих методів забезпечує її оптимальність, повноту досягнення мети.
Тому дисертант вважає, що найбільш перспективним напрямом розвитку криміналістичної методики є розробка практичних методів розслідування злочинів одним з яких є створення криміналістичних моделей злочинної діяльності і діяльності з розкриття та розслідування злочинів з використанням системно-діяльнісного підходу.
Криміналістична модель – це штучна система, яка відтворює найбільш суттєві, для цілей криміналістичного дослідження, сторони об’єкту (оригіналу), вивчення якої дозволяє отримати про оригінал нові знання, необхідні для управління професійною діяльністю учасників кримінального процесу і виконання завдань правосуддя.
На думку автора, мисленна криміналістична модель: здатна виступати об’єктом пізнання в криміналістиці; не може бути абсолютно тотожною оригіналу, а є більш або менш повним його відтворенням; є засобом отримання нового знання і в той же час відображає його певний рівень; будується для вирішення спеціальних пізнавальних завдань, пов’язаних з опосередкованим дослідженням об’єктів; як і матеріальна модель є системою, системою мисленних елементів; при певних умовах оцінюється як імовірнісне або достовірне знання; допускає різноманітне маніпулювання вміщеною в нею інформацією з використанням методів порівняння, аналізу, синтезу та ін.; може бути матеріалізована у вигляді схеми, плану, малюнка, формули, описання тощо; в пізнанні виконує функції: заміщення, інформаційну, гносеологічну, формалізації.
Отже, теоретичні посилання викладені в цьому підрозділі дисертаційного дослідження використовувалися нами як засади для криміналістичного аналізу організованої злочинної діяльності та побудови моделей корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності і діяльності з розкриття та розслідування вказаного виду злочинної діяльності.
У підрозділі 1.2 “Елементний аналіз корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності” зазначається, що організована злочинна діяльність досить складний об’єкт пізнання криміналістичної науки. Тому, на думку дисертанта, побудова моделі корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності з використанням методів криміналістичного аналізу найкращий шлях для пізнання її криміналістичною наукою. Найкращий “інструментарій” для такого аналізу розроблений В.І. Куліковим у його монографічному дослідженні “Основи криміналістичної теорії організованої злочинної діяльності”, який ми взяли за основу при побудові моделі корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. В роботі пропонується побудова моделі зазначеного виду злочинної діяльності на основі інформаційних блоків.
Перший блок характеризує об’єктно-цільову спрямованість корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності, особливості процесу її здійснення. Він включає в себе відомості про предмети злочинному замаху, способи і механізм досягнення нею своїх злочинних цілей, обстановку існування злочинної діяльності. Цей блок називається технологічним і характеризує злочинну діяльність із “зовнішнього боку”.
Другий блок описує злочинне угруповання, яке здійснює організовану злочинну діяльність з метою аналізу його організаційно-структурної побудови, функціонального розподілення ролей між її членами, методи управління тощо. Цей блок дає уявлення про злочинну діяльність з “внутрішнього” боку, тобто, як вона безпосередньо здійснюється учасниками угрупування. Цей блок отримав назву структурно-організаційного.
Третій блок включає в себе інформацію про якісно-психологічні риси членів злочинної групи і побічних учасників злочинної діяльності, психологічну атмосферу всередині самого кримінального формування. Цей блок необхідний для формування правильної картини суб’єкта організованої злочинної діяльності – організованої злочинної групи. Останній із інформаційних блоків криміналістичної моделі організованої злочинної діяльності носить найменування – блок особистісних елементів.
У підрозділі 1.3 “Фазовий аналіз корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності” зазначається, що коли злочин виникає і розвивається на рівні діяльності, він закономірно проходить чотири фази розвитку: інформаційно-пошукову, підготовчо-організаційну, діяльнісно-операційну, тобто реалізацію злочинного задуму, відтворення злочинної діяльності і забезпечення приховання слідів злочину.
Перша фаза (інформаційно-пошукова, розвідувальна) включає такі дії злочинців: а) визначення об’єкту злочину, тобто визначення майбутньої жертви;
б) проведення заходів по збору інформації про можливість нападу на конкретну особу, реакцію на це інших кримінальних угруповань на території яких буде здійснено напад, збір інформації про діяльність правоохоронних органів на території де планується напад тощо.
Друга фаза (підготовчо-організаційна) передбачає створення умов для реалізації злочинного задуму. Дії цієї фази передбачають: а) створення злочинної групи, спеціалізованої постійної або тимчасової ланки організованої групи, функціональним призначенням якої є вчинення нападу; б) проведення заходів щодо вибору найбільш оптимального, з позиції безпеки, місця, часу і інших умов для реалізації злочинної діяльності; б) приготування технічних засобів та знарядь вчинення злочину; в) визначення і підготовка місць зберігання технічних засобів та знарядь злочину; г) розподіл ролевих функцій між учасниками майбутнього злочину; д) отримання завдатку (грошового або іншого) за майбутнє вчинення злочину, якщо він замовлений.
Третя фаза (діяльнісно-операційна) охоплює реалізацію злочинного задуму і включає такі дії: а) вибір позиції і приготування місця вчинення злочину; б) дії спрямовані на безпосередній напад на особу; в) дії після нападу: огляд і обшук трупа, знищення слідів злочину, втеча з місця події тощо.
Четверта фаза (забезпечення приховання слідів злочину і відтворення злочинної діяльності) охоплює такі дії злочинців: а) тимчасове припинення злочинної діяльності; б) отримання всієї суми винагороди за виконання злочину (якщо він замовлений); в) розподіл винагороди між учасниками злочину;
г) протидія розслідуванню злочину (іноді шляхом знищення безпосередніх виконавців злочину); д) надання допомоги співучасникам затриманим під час вчинення злочину; е) аналіз помилок допущених в ході злочинної діяльності;
є) рекрутування нових кандидатів у члени організованої групи на місце вибувших; ж) вивчення обстановки на предмет безпеки для злочинної групи або її функціональної ланки і можливості почати новий цикл злочинної діяльності.
Кожній фазі розвитку злочинної діяльності відповідають певні завдання по реалізації злочинного задуму, однак на всіх фазах злочинної діяльності вирішується наскрізне завдання, яке складає суттєвий елемент кожної фази – маскування злочинної діяльності і її кінцевих результатів.
Другий розділ “Діяльність по розкриттю і розслідуванню злочинів корисливо-насильницької спрямованості, які вчиняються організованими групами” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 “Етапи діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів, які вчиняються організованими групами” автор дійшов висновку, що у діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів мета досягається шляхом виконання конкретних завдань різного змісту. Сутність криміналістичних завдань полягає у побудові точної (однозначної, ізоморфної) моделі злочинної діяльності шляхом виявлення і дослідження слідової інформації.
Перший етап діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів полягає у пошуку, виявленні і перевірці дії слідів вчиненого або вчиняємого злочину. Діяльність по розкриттю та розкриттю злочинів починається з аналізу вихідної ситуації шляхом дослідження об’єктів, у яких відбилася інформація про злочинну діяльність – слідів злочинної діяльності. У результаті проведеного аналізу в суб’єкта діяльності по розкриттю та розкриттю злочинів формується вихідна криміналістична модель злочинної діяльності.
На другому етапі суб’єкт розслідування обґрунтовує замисел вчинення злочину, будує версії, здійснює планування діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів.
На третьому етапі виконує пошуково-пізнавальні дії – спрямовані на реалізацію плану розслідування.
На четвертому етапі розслідування його суб’єкт порівнює систему виявлених слідів з вихідною криміналістичною моделлю злочинної діяльності і приходить до висновку про те, що а) система виявлених слідів відповідає вихідній криміналістичній моделі злочинної діяльності – злочин розкрито; б) система виявлених слідів не повністю відповідає вихідній криміналістичній моделі злочинної діяльності – суб’єкт розслідування, уточнивши вихідну криміналістичну модель злочинної діяльності, продовжує пошуково-пізнавальні дії; в) система виявлених слідів не відповідає вихідній криміналістичній моделі злочинної діяльності – суб’єкт діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів повертається до аналізу вихідної ситуації, змінює вихідну криміналістичну модель злочинної діяльності і знову проводить дії з першого по четвертий етап.
У випадку співпадання системи виявлених слідів з вихідною криміналістичною моделлю злочинної діяльності, вихідну модель слід вважати ізоморфною (тобто такою, що має однозначну відповідність з реальною злочинною діяльністю) моделлю злочинної діяльності. Суб’єкт розслідування переходить до побудови системи доказів.
Наскрізним завданням діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів є нейтралізація протидії розслідуванню.
Важливою особливістю діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів є її виражена циклічність. У результаті здійснення намічених пошуково-пізнавальних дій здобувається нова криміналістична інформація. Вона може суттєво змінити вихідну ситуацію і вимагати проведення інших слідчих і оперативно-розшукових заходів. Діяльність по розкриттю і розслідуванню злочинів являю собою послідовну зміну слідчих ситуацій в результаті здійснюваних циклів пізнавально-практичних операцій, які поставляють нову інформацію.
У підрозділі 2.2 “Особливості організації і тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності” автор, розглядаючи особливості проведення огляду місця події при розслідуванні зазначеної категорії кримінальних справ, вказує на ознаки властиві груповому характеру злочину. Зазначає, що оцінка матеріальних слідів з метою одержання максимальної інформації про злочин та злочинців починається негайно після виявлення кожного з них та продовжується протягом всього огляду. Вона включає: аналіз інформаційного змісту всіх елементів кожного сліду; аналіз взаємозв’язків усіх виявлених слідів; оцінку отриманої інформації в процесі огляду місця події у взаємозв’язку з даними з інших джерел.
Дисертантом розглядаються організаційні заходи при підготовці до огляду місця події, особливості огляду житлових приміщень та автотранспорту, при розбійних нападах на водіїв.
Звертається увага на техніко-криміналістичне забезпечення слідчо-оперативної групи, доцільність широкого використання під час огляду місця події пересувних криміналістичних лабораторій, криміналістичних комплектів техніко-криміналістичних засобів, сучасних пошукових засобів та комп’ютерних технологій.
При підготовці до допиту учасників організованих злочинних груп та під час його проведення обґрунтована доцільність: а) ретельної підготовки до проведення слідчої дії, б) виявлення спроб протидіяти слідству і негайна їх нейтралізація,
в) недопущення інформаційних контактів між затриманими, г) проведення розвідувальної бесіди перед допитом, д) проведення негайних допитів на місці затримання злочинців, е) диференціації допитуваних в залежності від наявної у слідчого доказової бази на кожного з учасників організованої групи,
є) використання конфліктів між учасниками всередині однієї групи та конкуруючими угрупованнями, ж) використовувати інші допустимі тактичні прийоми.
Дисертантом пропонується перелік запитань потерпілим від нападів організованих злочинних груп та окремим категоріям свідків таких нападів.
Обшук по справах про розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності проводиться з метою виявлення доказів: а) підтверджуючих факт вчинення нападу злочинною групою, б) наявності в діях підозрюваного (обвинувачуваного) ознак, які вказують на його причетність до організованої групи; в) які викривають злочинну діяльність цієї групи.
Автором детально розглянуто особливості проведення впізнання та призначення окремих видів судових експертиз при розслідуванні зазначеної злочинної діяльності.
У підрозділі 2.3 “Взаємодія суб’єктів діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів корисливо-насильницької спрямованості, вчинених організованими групами” зазначається, що успішне розкриття таких злочинів може бути досягнуто тільки за умов тісної взаємодії працівників слідства та дізнання, яка може здійснюватися як у рамках слідчо-оперативної групи, так і поза цими рамками.
Взаємодія слідчого з органом дізнання в рамках слідчо-оперативної групи містить у собі: спільне планування розслідування й оперативно-розшукової діяльності, у тому числі розробку версій та заходів щодо їх перевірки; взаємний обмін інформацією, яка надходить, та її колективний аналіз; вивчення інших аналогічних за об’єктом замахів, способом здійснення й інших обставин злочинів з метою встановлення їх зв’язку з розслідуваною справою.
Дисертантом детально аналізуються доручення, які даються слідчим органу дізнання на етапах розслідування корисливо насильницької організованої злочинної діяльності.
В роботі розглядається специфіка контактів слідчого з працівниками підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, карного розшуку, служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків, державтоінспекції, експертної служби.
Аналізуючи закордонний досвід розслідування організованої злочинної діяльності, автор робить висновок, що груповий (бригадний) метод розслідування складних багатоепізодних справ відомий різним системам кримінального судочинства. Незважаючи на деякі негативні сторони його застосування в різних країнах, цей метод є прогресивним досягненням слідчої практики. У кримінально-процесуальному законодавстві проаналізованих зарубіжних країн не передбачено чітко врегульованих положень про роботу груп по розслідуванню складних багатоепізодних справ, їх створення, функціонування, склад та обов’язки учасників закріплені лише у відомчих наказах. Аналізуючи особливості застосування групового методу розслідування, можна відзначається, що діяльність слідчих груп у зарубіжних країнах регулюється на рівні держави, оскільки органи держави вкрай зацікавлені в розкритті й розслідуванні особливо складних резонансних злочинів. Групи, хоча й мають різні назви (слідчі, робочі, спеціальні), спрямовані на досягнення загальної для всіх їх видів мети – швидке, повне і якісне розслідування складних, багатоепізодних, нерідко міжрегіональних злочинів вчинених організованими групами.

ВИСНОВКИ
1. Автор обґрунтовує думку, що злочин потрібно розглядати криміналістичною наукою з позиції діяльнісного підходу. Діяльність як певна система, в даному випадку, включає в себе ряд компонентів: суб’єкт, предмет, мета, сукупність операцій необхідних для досягнення мети, засоби і результат, а також матеріальні умови.
2. Криміналістичний фазовий аналіз злочинної діяльності, на відміну від елементного аналізу, характерного для криміналістичної характеристики злочину, дозволяє більш змістовно вивчати закономірні особливості організованої злочинної діяльності. Такий підхід не суперечить традиційному, статичному, вони взаємно доповнюють один одного при описі сутності злочинної діяльності.
3. Методи розслідування могли з’явитися тільки тоді, коли теоретично були вивчені закономірності злочинної діяльності, розроблені основи криміналістичної теорії та окремі вчення. Методи розслідування після встановлення конкретної мети діяльності дають можливість виокремити тактичне завдання, визначити вихідний комплекс наявних доказів, спланувати дії з найменшою затратою сил. Автор виділяє три групи методів розслідування злочинів: а) загальні методи розслідування – використовуються при розслідуванні всіх видів злочинів; б) методи вирішення найбільш типових завдань, які з’являються в ході розслідування; в) методи розслідування окремих видів злочинів. Кожний метод розслідування має ряд модифікацій в залежності від конкретної мети, умов, об’єктів.
4. Встановлено, що основний недолік методик розслідування це слабкий зв’язок із складним динамічним процесом розкриття злочинів в умовах так званих проблемних ситуацій. У цих методиках, як правило, не показується основана на глибокому, систематизованому знанні “технологія” діяльності органів досудового слідства і дізнання. Вони придатні для тих випадків, коли матеріали кримінальних справ вміщують відомості, які вказують на конкретну особу, яка вчинила злочин, та інші важливі обставини, такі методики менш корисні у випадку різкого дефіциту криміналістично значимої інформації. Розкриття в першу чергу складних, замаскованих злочинів нерідко здійснюється нецілеспрямовано, методом чисельних “проб і помилок”, а це неминуче призводить до нераціональних витрат сил, часу і далеко не завжди до успіху.
5. У дискусії про існування загального методу розслідування, дисертант зробив такі висновки: універсального методу розслідування немає і побудувати його неможливо; найбільш перспективним напрямом розвитку криміналістичної методики є розробка практичних методів розслідування; методика розслідування окремих видів злочинів недостатньо оснащена системою науково розроблених методів, що призвело її до відставання від інших розділів криміналістичної науки; розробка методик розслідування окремих видів злочинів ведеться за шаблоном, тоді як їх основою повинні бути саме методи розслідування злочинів; головне завдання методики – розробка методів практичної діяльності; при розробці методик розслідування особливу увагу слід звернути на питання щодо розкриття злочинів саме в проблемних ситуаціях.
6. Встановлено, що за допомогою методу криміналістичного аналізу злочинної діяльності здійснюється: а) пізнання сукупності елементів, які утворюють систему такої діяльності, закономірності цього явища; б) вирішення питань про віднесення наявної інформації до обставин кримінальної справи, яка розслідується; в) поглиблене системне вивчення особливостей кожного елементу, що входять до злочинної діяльності; г) дослідження відображень досліджуваних явищ, об’єктів; д) дослідження причинно-наслідкових зв’язків між елементами структури злочинної діяльності, елементами та їх відображеннями. Зазначений метод є засобом реалізації в криміналістиці системного підходу до дослідження, який у свою чергу включає системно-структурний, системно-функціональний, системно-історичний (генезисний), системно-комунікаційний, системно-прогностичний підходи.
7. Визначено, що модель – система, яка з тим або іншим ступенем подібності відтворює іншу систему (оригінал) і заміщає її у пізнавальному процесі так, що вивчення моделі дозволяє отримати інформацію про відтворювану і відображувану систему (оригінал). Крім матеріальних моделей існує інший гносеологічно специфічний вид моделей, які виконують певні пізнавальні функції не як матеріальні знаряддя пізнання, а як мисленні образи, як мисленні, ідеальні конструкції. У цих випадках моделі виконують одночасно функції спрощення, ідеалізації, відображення і заміщення реально існуючого складного об’єкту дослідження. При розкритті і розслідуванні злочинів моделювання використовується у двох основних напрямах: а) ретроспективне (звернене до минулого, до встановлення сутності злочину) – моделювання злочинної діяльності; б) перспективне (звернене до її виявлення і розкриття) – моделювання діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів.
8. Встановлено, що побудувати адекватну модель діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів корисливо-насильницької спрямованості вдається тільки у тому випадку, якщо розглядати злочин і його розкриття не як дві автономні системи, а як взаємопов’язані системи, які утворюють симетричні структури. При цьому конкретний злочин є первинною системою, яка викликає до життя систему діяльності уповноважених законом осіб по його розкриттю і розслідуванню.
9. Розроблена модель корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності на основі інформаційних блоків. Перший блок – технологічний, характеризує об’єктно-цільову спрямованість такої діяльності, особливості процесу її здійснення. Другий блок – структурно-організаційний, описує злочинне угруповання, з метою аналізу його організаційно-структурної побудови, функціонального розподілення ролей між членами, методи управління тощо. Третій блок – особистісних елементів, включає інформацію про якісно-психологічні риси членів злочинної групи і побічних учасників злочинної діяльності, психологічну атмосферу всередині самого угруповання.
10. Визначено зміст фаз корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. Така діяльність закономірно проходить чотири фази розвитку: перша фаза – інформаційно-пошукова (розвідувальна); друга фаза – підготовчо-організаційна, передбачає створення умов для реалізації злочинного задуму; третя фаза – діяльнісно-операційна, охоплює реалізацію злочинного задуму; четверта фаза – забезпечення приховання слідів злочину і відтворення злочинної діяльності. Кожній фазі розвитку злочинної діяльності відповідають певні завдання по реалізації злочинного задуму, однак на всіх фазах такої діяльності вирішується наскрізне завдання– маскування злочинної діяльності і її кінцевих результатів.
11. Встановлено, що в діяльності по розкриттю та розслідуванню корисливо-насильницьких злочинів вчинених організованою групою мета досягається шляхом виконання конкретних завдань різного змісту. Сутність таких криміналістичних завдань полягає в побудові точної моделі злочинної діяльності шляхом виявлення і дослідження слідової інформації. Перший етап такої діяльності полягає в пошуку, виявленні і перевірці слідів вчиненого або вчиняємого злочину, при цьому в результаті проведеного аналізу в суб’єкта розслідування формується вихідна криміналістична модель злочинної діяльності. На другому етапі суб’єкт розслідування обґрунтовує замисел вчинення злочину, будує версії, здійснює планування діяльності по розслідуванню. На третьому етапі виконує пошуково-пізнавальні дії спрямовані на реалізацію плану розслідування. На четвертому етапі суб’єкт розслідування порівнює систему виявлених слідів з вихідною криміналістичною моделлю злочинної діяльності, у випадку співпадання системи виявлених слідів з вихідною моделлю суб’єкт розслідування переходить до побудови системи доказів. Наскрізним завданням діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів є нейтралізація протидії розслідуванню.
12. Розроблено криміналістичну програму розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності, визначено послідовність дій слідчого на кожному етапі реалізації такої програми.
13. Встановлено, що розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності має особливості, які характерні для моделювання такої злочинної діяльності, висунення версій, проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, подолання протидії розслідуванню тощо. Саме на цих особливостях і зосереджено увагу дисертанта.
14. Визначено, що успішне розкриття корисливо-насильницьких злочинів, вчинених організованою групою може бути досягнуто тільки за умов тісної взаємодії працівників слідства та дізнання, яка може здійснюватися як у рамках слідчо-оперативної групи, так і поза цими рамками. Така взаємодія містить у собі: спільне планування розслідування й оперативно-розшукової діяльності, у тому числі розробку версій та заходів щодо їх перевірки; взаємний обмін інформацією, яка надходить, та її колективний аналіз; вивчення інших аналогічних за об’єктом замахів, способом здійснення й інших обставин злочинів з метою встановлення їх зв’язку з розслідуваною справою.
15. Аналізуючи закордонний досвід розслідування організованої злочинної діяльності, зроблено висновок, що груповий (бригадний) метод розслідування складних багатоепізодних справ відомий різним системам кримінального судочинства. Його застосування в різних країнах є прогресивним досягненням слідчої практики. У кримінально-процесуальному законодавстві проаналізованих країн не передбачено чітко врегульованих положень про роботу груп по розслідуванню складних багатоепізодних справ, їх створення, функціонування, склад та обов’язки учасників закріплені лише у відомчих наказах. Групи, хоча й мають різні назви (слідчі, робочі, спеціальні), спрямовані на досягнення загальної для всіх їх видів мети – швидке, повне і якісне розслідування складних, багатоепізодних, нерідко міжрегіональних злочинів вчинених організованими групами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Удосконалення автоматизованих інформаційно-пошукових систем, які використовуються у боротьбі з організованою злочинністю // Право України. – 2004. – № 6. – С. 57-60.
2. Операції ФБР з протидії організованій злочинності у США // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – № 4. – С. 169-177.
3. Проблеми криміналістичного аналізу організованої злочинної діяльності, поєднаної з учиненням вбивств // Митна справа. – 2002. – № 2. – С. 100-105
(у співавторстві з А.М. Чорним, частка дисертанта – 75%).
4. Криміналістична модель злочинної діяльності: поняття, структура та шляхи побудови // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. – 2006. – № 51. – С. 18-23.
5. Криміналістичний аналіз корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. – 2006. – № 52. – С. 20-25.
6. Організована злочинна група як суб’єкт корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. між нар. наук.-практ. конференції. – К.: НАВСУ, 2001. – Ч. ІІ. – С. 276–279.
7. Логічне (мисленнєве) моделювання злочинної діяльності // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – К.: НАВСУ, 2002. – Ч. ІІ. – С. 150-151.
8. Можливості автоматизованих засобів ідентифікації у боротьбі з організованою злочинністю // Криміналістичний вісник. – 2002. – № 3. – С. 112-114.
9. Осмотр места происшествия, совершенного преступной группой // Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений: Учеб.пособ. / Под ред. Н.И. Клименко. – К.: “НВТ Правник”, 2001.– С. 149-151.

АНОТАЦІЯ
Хірсін А.В. Криміналістичне забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено актуальним проблемам криміналістичного забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності: розкриттю поняття та сутності методів розслідування злочинів; побудові типової моделі злочинної діяльності та визначенню напрямів її практичного використання; типізації слідчих версій початкового етапу розслідування злочинів; розробці криміналістичної програми розслідування злочинної діяльності; визначенню особливостей організації і тактики проведення окремих слідчих дій; розкриттю перспективних форм і механізмів взаємодії слідчого та оперативних працівників при розслідуванні злочинів; вивченню і висвітленню зарубіжного досвіду і формулювання пропозицій щодо його використання в діяльності по розслідуванню вказаних злочинів.
Ключові слова: моделювання злочинної діяльності; криміналістичні засоби розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності; методика розслідування корисливо-насильницьких злочинів учинених організованими групами.
АННОТАЦИЯ
Хирсин А.В. Криминалистическое обеспечение расследования корыстно-насильственной преступной деятельности. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2006.
Одним из опасных проявлений современной организованной преступности есть корыстно-насильственная организованная преступная деятельность. Такая деятельность нарушает конституционные права человека, в частности, неотъемлемое право на жизнь, уважение и достоинство, на свободу и личную неприкосновенность, а также на социальное и материальное благо – право собственности.
Главная цель заключается в том, чтобы на основе современных теоретических концепций науки криминалистики построить модель корыстно-насильственной организованной преступной деятельности, разработать криминалистические средства и методы, которые повысят эффективность практики раскрытия и расследование корыстно-насильственных преступлений.
Цель диссертации конкретизируется такими задачами: раскрыть понятие, сущность и структуру методов расследования преступлений; построить типичную модель корыстно-насильственной организованной преступной деятельности; рассмотреть и систематизировать направления расследования такого вида преступлений; типизировать следственные версии начального этапа расследования, разработать криминалистическую программу расследования; определить особенности тактики отдельных следственных действий; определить способы противодействия следствию и эффективные меры для его нейтрализации; раскрыть формы и механизмы взаимодействия следователей и оперативных работников; рассмотреть и обобщить отечественный и зарубежный опыт расследования указанного вида организованной преступной деятельности.
Объект исследования – корыстно-насильственная организованная преступная деятельность и противостоящая ей деятельность по раскрытию и расследованию указанной категории преступлений.
Предмет исследования – модель корыстно-насильственной организованной преступной деятельности; криминалистические средства и методы деятельности, которые направлены на эффективное раскрытие и расследование указанной преступной деятельности.
В диссертации обосновывается ряд новых теоретических положений и выводов, которые расширяют научное представление о методике расследования корыстно-насильственной организованной преступной деятельности. К таким важнейшим положениям относятся: раскрыто понятия и сущность методов расследования преступлений; впервые построенная типичная модель корыстно-насильственной организованной преступной деятельности и указаны направления ее практического использования; по новому типизированы следственные версии начального этапа расследования таких преступлений; разработана криминалистическая программа расследования корыстно-насильственной организованной преступной деятельности; определенны особенности организации и тактики проведения отдельных следственных действий при расследовании указанного вида деятельности; раскрыты перспективные формы и механизмы взаимодействия следователя и оперативных работников при расследовании таких преступлений; изучено зарубежный опыт и сформулированы предложения относительно его использования в деятельности по расследованию.
Ключевые слова: моделирование преступной деятельности; криминалистические средства расследования корыстно-насильственной организованной преступной деятельности; методика расследования корыстно-насильнических преступлений совершенных организованными группами.

SUMMARY
Hirsin A.V. Criminalistic providing of the investigation of mercenary-violent organized felonious activity – Manuscript.
Thesis on competition of a scientific degree of master of laws in speciality 12.00.09 – criminal process and criminalistics; expert testimony in court. – Kyiv National University Of Internal Affairs, Kyiv, 2006.
The thesis is devoted to actual problems of criminalistic providing of investigation of the mercenary-violent organized felonious activity: to disclosure of concept and essence of methods of investigation of crimes; to construction of a standard model of felonious activity and determination of directions of its practical usage; typing of investigatory versions of a firsr stage of investigation of crimes; to development of the criminalistic program for investigation of felonious activity; to determination of singularities of organization and tactics of conducting of separate investigatory actions; to disclosure of the perspective forms both mechanisms of interaction of the investigators and operating workers at investigation of crimes; to study both map of foreign experience and formulation of sentences about its usage in activity on investigation of the indicated crimes.
Keywords: simulation of felonious activity; the criminalistic remedies of investigation of the mercenary-violent organized felonious activity; a technique of investigation of the mercenary-violent crimes, which commited by organized groups.