Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент Перепелиця Олександр Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, директор Інституту підготовки слідчих для Служби безпеки України.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент Фесенко Євген Володимирович, Академія адвокатури України, завідувач кафедри кримінального та адміністративного права;

кандидат юридичних наук, професор Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри кримінального права та кримінології.

Захист відбудеться 4 грудня 2007 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній Академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 2 листопада 2007 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Здійснення військово-правової реформи в Україні ставить перед вітчизняною юридичною наукою величезну кількість питань, вирішення яких неможливо без проведення серйозних теоретичних досліджень. У виконанні завдань, що поставлені перед Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями важливу роль відіграють службові особи зазначених військових формувань, які утворюють апарат військового управління та наділені цілою низкою повноважень в галузі командної, організаційно - розпорядчої, а також адміністративно - господарської діяльності.
Наділяючи військових службових осіб певними владними повноваженнями, закон разом з тим вимагає, щоб вони використовувалися виключно в інтересах служби. Тому, вчиняючи військові службові злочини, зазначені особи грубо порушують ст.19 Конституції України, закони України, Військову присягу, яка вимагає сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов’язок.
За статистичними даними Верховного Суду України, у 1998 році за військові службові злочини було засуджено 290 осіб, у 1999 році – 354 особи, а в 2000 році - 287 осіб. Крім того, серед засуджених за вказані злочини з кожним роком збільшується кількість офіцерів і прапорщиків (у 1996 році цей показник становив 36%, у 1997 році - 47%, у 1998 - 52%, у 1999 - 54,5%, а у 2000 році - 55%). У 2005 році кількість офіцерів і прапорщиків, засуджених за злочини, передбачені статтями 423-426 КК України, становила 68 % від загальної кількості військовослужбовців, засуджених за військові службові злочини.
Зловживаючи владою або службовим становищем, військові службові особи не лише завдають шкоди військовій безпеці держави, а й порушують права та законні інтереси підлеглих військовослужбовців, чим суттєво підривають авторитет і довіру до органів військового управління.
У юридичній літературі питання кримінальної відповідальності за службові злочини, у тому числі й за військові службові злочини, досліджувалися такими вченими, як П.П. Андрушко, Х.М. Ахметшин, З.О. Ашитов, О.Ф. Бантишев, Б.В. Волженкін, А.В. Галахова, А.А. Дудоров, С.І. Дячук, Б.В. Здравомислов, В.І. Касинюк, В.Ф. Кириченко, М.Й. Коржанський, Б.В. Леонов, В.А. Ломако, В.Д. Меньшагін, М.І. Панов, Є.В. Прокопович, В.І. Рибачук, А.Б. Сахаров, А.Я. Свєтлов, Г.Р. Смолицький, В.І. Соловйов, К.І. Солнцев, А.А. Стрижевська, А.М. Трайнін, В.І. Тютюгін, Б.С. Утєвський, М.І. Хавронюк, С.О. Харитонов, Г.І. Чангулі, В.М. Чхіквадзе.
При цьому, навряд чи можна сказати про те, що питанням кримінальної відповідальності за зловживання владою або службовим становищем у сучасних дослідженнях українських криміналістів приділялося достатньо уваги.
Зазначені питання лише частково було висвітлено в коментарях, навчальних посібниках, монографіях і наукових статтях П.П. Андрушком, В.О. Бугаєвим, С.І. Дячуком, В.І. Касинюком, В.А. Клименком, В.О. Навроцьким, М.І. Пановим, В.І. Тютюгіним, М.І. Хавронюком, С.О. Харитоновим.
Необхідність наукового дослідження зазначеної теми набула особливого значення після прийняття у 2001 році нового Кримінального кодексу України, у якому ст. 423, що передбачає відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, викладено у новій редакції.
Разом з тим, протягом кількох останніх років було прийнято низку нових нормативних актів, які регулюють порядок проходження та несення військової служби, а також змінено і доповнено діючі. Зокрема, прийнято нове Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців; Закони України: “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, “Про розвідувальні органи України”, “Про Службу зовнішньої розвідки України”, “Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України”, “Про Державну прикордонну службу України”, внесені зміни до Законів України “Про прокуратуру”, “Про Службу безпеки України”, “Про оборону України”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про військовий обов’язок і військову службу”, “Про державну спеціальну службу транспорту”.
Усе це викликає необхідність самостійного, більш глибокого та комплексного дослідження проблем кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 423 КК, формулювання конкретних пропозицій щодо удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.
Таким чином, дослідження проблем, пов’язаних з кримінальною відповідальністю за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем є актуальним для науки кримінального права, має важливе значення для удосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми “Проблеми ефективності кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи запобігання злочинності” (номер державної реєстрації 0106U002292).
Тема дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 23 березня 2001 року (протокол № 8).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є комплексне дослідження концепції кримінальної відповідальності за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, теоретичне обґрунтування пропозицій, спрямованих на забезпечення правильного (однакового та ефективного) застосування кримінального закону та вдосконалення окремих його норм. Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання: 1) здійснити юридичний аналіз складу зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем; 2) визначити поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину, передбаченого ст. 423 КК; 3) на підставі отриманих результатів дослідження сформулювати пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства і правильного застосування ст. 423 КК; 4) сформулювати науково-практичні рекомендації і пропозиції, спрямовані на підвищення ефективності діяльності органів військової юстиції у боротьбі зі злочинами у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.
Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем.
Предметом дослідження є підстави кримінальної відповідальності за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, а також особистість злочинця.
Методи дослідження. У роботі використано наступні наукові методи:
- порівняно-правовий: під час аналізу норм КК 1927, 1960 року та норм чинного Кримінального кодексу України щодо відповідальності за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, а також при порівнянні ст. 423 КК 2001р. із ст. 364 КК 1960 р. (Зловживання владою або службовим становищем);
- системного аналізу: в ході аналізу місця досліджуваного злочину в системі кримінально-правових норм;
- історично-правовий: під час розгляду історії розвитку кримінального законодавства щодо змісту поняття “військова службова особа” та встановлення кримінальної відповідальності за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем;
- догматичний: для визначення змісту юридичних термінів, які використовуються законодавцем при формулюванні норм про кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем.
Під час проведення дослідження автор спирався на аналіз норм Конституції України, кримінального, кримінально-процесуального, цивільного, господарського, адміністративного законодавства України, законодавства України про працю, законодавства інших країн, нормативних актів у сфері забезпечення національної безпеки України, міжнародних нормативно-правових актів, Постанов Пленуму Верховного Суду України, матеріалів Військової судової колегії, Господарської палати Верховного Суду України, довідкової літератури.
Висновки дисертації ґрунтуються на вивченні практики військових прокуратур і військових судів за період з 1996 по 2006 роки. Вивчено 110 кримінальних справ, порушених органами військової прокуратури за статтею 423 КК, а також 89 кримінальних справ, порушених зазначеними органами за ст. 254 КК (у редакції Закону 1995 року) і розглянутих військовими судами у різних регіонах України.
Наукова новизна дисертації полягає насамперед у спробі вперше після 1965 року дослідити на дисертаційному рівні проблему кримінальної відповідальності за зловживання військовою службовою особою владою або
службовим становищем. За результатами проведеного системного дослідження на основі теоретичних висновків автором вироблено пропозиції щодо вдосконалення системи злочинів проти військової служби та внесення відповідних змін у кримінальне законодавство, зокрема:
1. Вперше запропоновано визначення родового об’єкта розглянутого злочину як суспільних відносин, які виникають у зв’язку з регулюванням порядку проходження або (та) несення військової служби із забезпечення військової безпеки держави. Обґрунтовується необхідність запропонованої автором нової редакції поняття військового злочину.
2. По - новому дано визначення безпосереднього об’єкта військового злочину як спрямованої на забезпечення військової безпеки держави діяльності службових осіб апарату військового управління, яка пов’язана з використанням ними прав і виконанням обов’язків з підтримання на належному рівні порядку проходження або несення військової служби у відповідних сферах функціонування Збройних Сил України та інших військових формувань.
3. Сформульовано авторське поняття військової безпеки держави як стану захищеності країни від зовнішніх та внутрішніх загроз, обов’язок щодо протидії яким покладено на військові формування України.
4. Вперше запропонована класифікація органів військового управління всіх військових формувань за двома ознаками: “за горизонталлю” (сукупність апаратів управління відповідної ланки всіх без винятку військових формувань, у яких передбачена військова служба) і “за вертикаллю” (сукупність структурних одиниць, які разом складають апарат управління конкретного військового формування і функціонують з дотриманням відносин підпорядкованості у межах встановленого для кожної з них ступеня компетенції у виконанні поставлених завдань. Обґрунтовується висновок про те, що для застосування ст. 423 КК не має значення, у якому за ступенем підпорядкування структурному підрозділі апарату військового управління проходить службу суб’єкт злочину.
5. Розвинута висловлена раніше у літературі аргументація на користь того, що злочин, передбачений ст. 423 КК, може бути скоєно лише шляхом активної поведінки - дії. У разі, якщо діяння, описане у ст. 423 КК здійснюється шляхом бездіяльності, то воно підпадає під ознаки ст. 426 КК (Бездіяльність військової влади).
6. Удосконалено положення, згідно якого злочин, описаний у диспозиції ст. 423 КК може бути вчинено у трьох основних формах: 1) незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна; 2) незаконному використанні підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам; 3) іншому зловживанні владою або службовим становищем. При цьому для констатації кожної із зазначених форм діяння необхідно, щоб вони були вчинені військовою службовою особою: з використанням свого службового становища; всупереч інтересам військової служби.
7. По-новому розглянуто наслідки зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, які, виступаючи у якості обов’язкової ознаки об’єктивної сторони цього злочину, полягають у спричиненні істотної шкоди не лише військовій безпеці держави, а у певних випадках – й охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. При цьому автор докладно характеризує види істотної шкоди як у матеріальній, так і в нематеріальній сферах.
8. Розвинута позиція, згідно якої суб’єктом злочину, що розглядається, може бути лише громадянин України. Військові службові особи інших держав не можуть нести відповідальність за ст. 423 КК. Не є суб’єктом цього військового злочину і цивільні особи, які обіймають відповідні посади у військових формуваннях. За інших рівних умов їхня відповідальність може наставати за ст. 364 КК. Вперше пропонується доповнити примітку 1 до ст. 423 КК вказівкою на представника влади - військовослужбовця.
9. Вперше проведено кримінологічне дослідження особистості злочинця – суб’єкта зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем. Зокрема, дисертант виділяє осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 423 КК під впливом несприятливих соціально-економічних умов життя військовослужбовця, його сім’ї. Пропонується враховувати зазначені обставини в порядку ст.ст. 65, 66 КК як інші обставини, що пом’якшують покарання.
10. Вперше сформульовано правило про необхідність кваліфікації випадків вчинення військовою службовою особою – працівником правоохоронного органу зловживання владою або службовим становищем не за ч. 3 ст. 364 КК (Зловживання владою або службовим становищем, вчинене працівником правоохоронного органу), а за відповідною частиною ст. 423 КК, яка у даному випадку є спеціальною нормою стосовно ч. 3 ст. 364 КК.
11. На підставі проведеного аналізу розроблено пропозиції щодо удосконалення ст. 401 КК (Поняття військового злочину), а також примітки 1 до ст. 423 КК.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження, на думку автора, має як теоретичне, так і прикладне значення:
а) у науково - дослідницькій діяльності: окремі положення роботи можуть стати основою для подальшого наукового опрацювання цієї теми, а також бути використані в теоретичних дослідженнях кримінальної відповідальності за військові службові злочини;
б) у правотворчості: для подальшого удосконалення положень КК в частині кримінальної відповідальності за військові службові злочини;
в) у правозастосовній діяльності: як рекомендації для кваліфікації злочину, передбаченого ст. 423 КК, та його відмежування від суміжних складів злочинів;
г) у навчальному процесі: сформульовані у ході дослідження висновки можуть бути використані під час викладання курсу Загальної та Особливої частини кримінального права, в ході підготовки науково–практичних працівників, а також для підготовки відповідних методичних рекомендацій.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що сформульовані в дисертації, обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Напрямки удосконалення системи роботи з особовим складом Збройних Сил України (м. Київ, Національна академія оборони України, 17-18 квітня 2007 р.); “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 25-26 травня 2007 р.).
Робота пройшла обговорення і рецензування на кафедрі кримінального права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2007р.). Окремі зі сформульованих в ній положень використано автором під час лекційного викладення питань кримінальної відповідальності за військові службові злочини в Інституті підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників при Академії прокуратури України (для груп слухачів військових прокуратур), а також у Військовому інституті при Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка (для груп слухачів факультету підготовки помічників військових суддів).
Публікації. Наукові результати дисертації знайшли своє відображення у десяти наукових працях, а саме у восьми наукових статтях, сім з яких опубліковано у виданнях, що визнані Вищою атестаційною комісією України фаховими для юридичних наук, та тезах двох наукових доповідей.
Структура роботи обумовлена метою, предметом і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять п’ять підрозділів, висновків (до кожного розділу і загальних висновків), списку використаних джерел (266 найменувань) і восьми додатків. Загальний обсяг дисертації – 210 сторінок, із них основного тексту – 175 сторінок, список використаних джерел – 26 сторінок, додатки – 9 сторінок.
Література та законодавство використані станом на 1 вересня 2007 року.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета, завдання, наукова новизна, теоретичне і практичне значення отриманих результатів та їх апробація.
Розділ 1 “Об’єктивні ознаки зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Об’єкт зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” проаналізовано проблему визначення об’єкта злочину, передбаченого ст. 423 КК. Автор робить висновок, що родовим об’єктом зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням порядку проходження або (та) несення військової служби із забезпечення військової безпеки держави. Порядок проходження військової служби охоплює собою ті суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням процесу життєдіяльності Збройних Сил України та інших військових формувань і пов’язані з виконанням покладених на ці військові формування завдань. Порядок несення військової служби охоплює собою суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням діяльності, пов’язаної з реалізацією військовослужбовцями спеціальних прав і обов’язків з виконання завдань бойового чергування, внутрішньої, прикордонної, вартової (вахтової) та патрульної служб на певний період часу. Військова безпека держави визначається як стан захищеності країни від зовнішніх та внутрішніх загроз. Військова безпека держави є частиною її національної безпеки і забезпечується Воєнною організацією та правоохоронними органами держави, у яких передбачена військова служба. Аналізуючи безпосередній об’єкт злочину, автор вважає, що ним є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією службовими особами апарату військового управління своїх прав і виконанням обов’язків із забезпечення військової безпеки держави. Дисертант пропонує класифікувати органи військового управління за двома ознаками: “за горизонталлю” (сукупність апаратів управління відповідної ланки усіх без винятку військових формувань, у яких передбачена військова служба) і “за вертикаллю” (сукупність структурних одиниць, які разом складають апарат управління конкретного військового формування і функціонують з додержанням відносин підпорядкування, а також у межах встановленого для кожної з них ступеня компетенції у виконанні поставлених завдань. Для застосування ст. 423 КК не має значення, у якій з ланок вчинено злочин, а також у якому за ступенем підпорядкування структурному підрозділі апарату військового управління проходить службу суб’єкт злочину.
Автор відзначає, що досліджуваний злочин може мати свій предмет, який безпосередньо названо у самому законі (транспортні засоби, споруди, інше військове майно). Дисертантом здійснено характеристику предмету злочину, а також розкрито зміст поняття “підлеглий”.
Підрозділ 1.2. “Об’єктивна сторона зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” присвячено кримінально-правовій характеристиці зовнішньої сторони злочину, передбаченого ст. 423 КК.
Автор відзначає, що злочин, передбачений статтею 423 КК, може бути вчинений лише шляхом активної поведінки - дії. Таке ж саме діяння, але вчинене шляхом бездіяльності, підпадає під ознаки ст. 426 КК. У даному підрозділі дисертант доходить висновку, що діяння, описане у ст. 423 КК може бути вчинено у трьох основних формах: 1) незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна; 2) незаконному використанні підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам; 3) іншому зловживанні владою або службовим становищем. У роботі відстоюється позиція, відповідно до якої обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є використання військовою службовою особою свого службового становища всупереч інтересам військової служби.
Незаконне використання військовою службовою особою транспортних засобів, споруд, іншого військового майна полягає у можливості особи всупереч інтересам проходження або несення військової служби отримувати самому чи дозволити отримувати третім особам користь з цього майна за відсутності незаконного безоплатного звернення у свою власність або у власність інших осіб.
Незаконне використання підлеглого може полягати у вчиненні ним на вимогу військового начальника дій, які: а) не передбачені його безпосередніми
службовими обов’язками, тимчасовими обов’язками або загальними обов’язками військовослужбовця; б) не пов’язані з виконанням завдань, обумовлених проходженням або несенням військової служби; в) не передбачені Кодексом законів про працю, умовами трудового договору (контракту) або безпосередніми обов’язками відповідно до посади, яку він обіймає (для підлеглого - не військовослужбовця).
Інше зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем може полягати в умисному використанні військовою службовою особою всупереч інтересам проходження або несення військової служби своїх прав і владних повноважень, які надані цій особі у зв’язку з перебуванням на відповідній посаді. Автор вважає цю форму зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем загальною стосовно зазначених вище двох спеціальних форм, а тому вона може мати місце лише у тих випадках, які не підпадають під ознаки першої чи другої форм злочину, передбаченого ст. 423 КК.
У роботі детально досліджується питання щодо наслідків злочину, зазначених у ст. 423 КК. Дисертант обґрунтовує висновок про те, що наслідки цього злочину можуть спричинити істотну шкоду не лише суспільним відносинам у сфері військової безпеки держави, а у певних випадках - й охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, громадським інтересам або інтересам юридичних осіб. У дисертації визначаються види істотної шкоди і тяжких наслідків як у матеріальній, так і в нематеріальній сферах, що передбачені ч.1 і ч.2 ст. 423 КК.
Розділ 2 “Суб’єктивні ознаки зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” складається з трьох підрозділів. Підрозділ 2.1. “Суб’єктивна сторона зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” містить аналіз внутрішньої сторони складу злочину, передбаченого ст. 423 КК України.
Дисертант поділяє точку зору криміналістів, які вважають, що при зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем вина може бути як умисною, так і мати змішану форму. При цьому стосовно діяння може мати місце лише прямий умисел, бо в законі визначено певний мотив злочину. Ставлення винного до наслідків може полягати як у формі умислу, так і необережності. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 423 КК, виступають корисливий мотив, інші особисті інтереси, а також інтереси третіх осіб. Корисливими є мотиви, пов’язані з бажанням одержати матеріальну вигоду шляхом збагачення або навпаки, за допомогою ухилення від матеріальних витрат. Під іншими особистими інтересами слід розуміти мотиви, що суперечать інтересам військової служби і не сумісні з нею –кар’єризм, протекціонізм, прорахунки в службі, намагання отримати взаємну послугу, приховати свою бездіяльність, бажання уникнути відповідальності, помститися за критику тощо. Під інтересами третіх осіб необхідно розуміти мотиви, засновані на сімейних або приятельських стосунках (наприклад, бажання допомогти родичеві або знайомому влаштуватися на конкретне місце служби, на більш престижну або високооплачувану посаду, звільнити від виконання небажаних службових обов’язків, від сплати обов’язкових платежів тощо).
У підрозділі 2.2. “Суб’єкт зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем” автор, спираючись на загальне поняття військового злочину визначає, що злочин, передбачений ст. 423 КК може вчинити лише громадянин України – військова службова особа. Військові службові особи військових формувань інших держав за жодних умов не можуть виступати як виконавці цього злочину. Водночас зазначені особи можуть нести відповідальність за співучасть у зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем. Не є суб’єктами злочину, що розглядається і цивільні особи, які обіймають відповідні посади у військових формуваннях. За інших рівних умов їхня відповідальність може наставати за ст. 364 КК. Детально аналізуючи поняття “військова службова особа”, автор доходить висновку про доцільність доповнення примітки 1 до ст. 423 КК, яка під військовими службовими особами розуміє військових начальників, а також інших військовослужбовців, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування, вказівкою на представника влади – військовослужбовця. Сформульовано правило, відповідно до якого у разі вчинення військовою службовою особою - працівником правоохоронного органу зловживання владою або службовим становищем, що спричинило істотну шкоду, відповідальність настає не за ч.3 ст. 364 КК, а за ст. 423 КК, яка стосовно ч.3 ст. 364 КК є спеціальною нормою.
У підрозділі 2.3. “Деякі питання кримінологічної характеристики особистості суб’єкта злочину, передбаченого статтею 423 Кримінального кодексу України” розглядаються особливості особистості суб’єкта даного злочину. Зокрема автор залежно від рівня соціально-економічних умов життя військовослужбовця та його сім’ї виділяє дві категорії військових службових осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 423 КК. Перша категорія – це військові службові особи, у яких установка на вчинення злочину склалася у зв’язку з несприятливими соціально-економічними умовами життя та проходження військової служби. Друга категорія - це особи, які перебували у нормальних соціально-економічних умовах проходження військової служби і тому вчинення злочину, передбаченого ст. 423 КК ніяким чином не пов’язано з викладеними обставинами. Робиться висновок про те, що при призначенні покарання суд може в порядку ст.ст. 65, 66 КК разом з іншими обставинами враховувати також й соціально-економічні умови життя військовослужбовця, його сім’ї, їх соціальну захищеність, інші умови проходження військової служби.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено та подано нове вирішення наукового завдання, що полягає у здійсненні юридичного аналізу складу зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, визначенні поняття та ознак злочину, передбаченого ст. 423 КК, формулюванні пропозицій стосовно вдосконалення кримінального законодавства щодо правильного застосування ст. 423 КК України, відпрацюванні рекомендацій і пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів військової юстиції у боротьбі зі злочинами у Збройних Силах України та інших військових формуваннях. Основні наукові та практичні результати роботи містять такі положення:
1. Родовим об’єктом злочину, що розглядається, виступають суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням порядку проходження або (та) несення військової служби із забезпечення військової безпеки держави. Порядок проходження військової служби охоплює собою ті суспільні відносини, які виникають у зв’язку з регулюванням процесу життєдіяльності Збройних Сил України та інших військових формувань і пов’язані з виконанням завдань, покладених на ці військові формування. Порядок несення військової служби є складовою частиною порядку проходження військової служби і охоплює собою більш вузьке коло суспільних відносин, які виникають у зв’язку з регулюванням діяльності, пов’язаної з реалізацією військовослужбовцями спеціальних прав та обов’язків щодо виконання завдань бойового чергування, внутрішньої, прикордонної, вартової (вахтової) та патрульної служб на певний період часу.
2. Головним завданням проходження або несення військової служби є забезпечення військової безпеки держави. Військова безпека є складовою частиною національної безпеки держави і визначається як стан захищеності країни від зовнішніх та внутрішніх загроз, обов’язок щодо протидії яким покладено на військові формування України.
3. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст.423 КК є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з реалізацією службовими особами апарату військового управління прав і виконанням обов’язків із забезпечення військової безпеки держави. Органи військового управління можуть бути класифіковані за двома ознаками: “за горизонталлю” і “за вертикаллю”. Для застосування ст. 423 КК не має значення, у якому за ступенем підпорядкування структурному підрозділі апарату військового управління проходить службу суб’єкт злочину.
4. Злочин, передбачений ст. 423 КК може бути вчинено лише шляхом активної поведінки – дії. У разі, якщо діяння, описане у ст. 423 КК вчинюється шляхом бездіяльності, воно підпадає під ознаки ст. 426 КК.
5. Відповідно до диспозиції ст. 423 КК, описаний у ній злочин може бути вчинено у трьох основних формах: 1) незаконному використанні транспортних засобів, споруд чи іншого військового майна; 2) незаконному використанні підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам; 3) іншому зловживанні владою або службовим становищем. При цьому для констатації кожної із зазначених форм діяння необхідно, щоб вони були вчинені військовою службовою особою: з використанням свого службового становища; всупереч інтересам військової служби.
6. Суспільно - небезпечні наслідки зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем, виступаючи як обов’язкові ознаки об’єктивної сторони цього злочину, полягають у спричиненні істотної шкоди не лише військовій безпеці держави, а у певних випадках - й охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
7. При зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем вина може бути як умисною, так і мати змішану форму. При цьому стосовно діяння може мати місце лише прямий умисел, бо в законі визначено певний мотив злочину. Ставлення винного до наслідків може полягати як у формі умислу, так і необережності. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 423 КК виступають корисливий мотив, інші особисті інтереси, а також інтереси третіх осіб.
8. Суб’єкт злочину, що розглядається – спеціальний. Ним може бути лише громадянин України - військова службова особа. Військові службові особи інших держав не можуть виступати як виконавці злочину, передбаченого ст. 423 КК. Водночас, названі особи можуть нести відповідальність за співучасть у зловживанні військовою службовою особою владою або службовим становищем. Не є суб’єктом даного військового злочину і цивільні особи, які обіймають відповідні посади у військових формуваннях. За інших рівних умов їхня відповідальність може наставати за ст. 364 КК.
9. При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин, що розглядається, суд може в порядку ст.ст. 65, 66 КК разом з іншими обставинами враховувати також й соціально-економічні умови життя військовослужбовця, його сім’ї, інші умови проходження військової служби.
10. У тексті дисертації сформульовано пропозиції щодо удосконалення положень КК України, зокрема пропонується:
а) розділ XIX КК пропонується назвати: “Злочини проти встановленого порядку проходження або несення військової служби (Військові злочини)”.
б) ч.1 ст. 401 КК викласти у такій редакції: “Військовими злочинами визнаються передбачені цим розділом злочини проти встановленого законодавством порядку проходження або несення військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів”;
в) примітку 1 до ст. 423 КК викласти у такій редакції: “Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, представники влади -військовослужбовці, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно - господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним дорученням повноважного командування”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Туркот М.С. Щодо кваліфікації військових службових злочинів // Вісник прокуратури. – 2000. – № 3. – С. 84-87;
2. Туркот М.С. Відмежування перевищення військовою службовою особою влади або службових повноважень від суміжних злочинів // Вісник прокуратури. – 2001. – № 5. – С. 21-25;
3. Туркот М.С. Кваліфікація використання військовою службовою особою владних повноважень всупереч інтересам служби // Вісник прокуратури. – 2002. – № 6. – С. 20-24;
4. Туркот М.С. Об’єкт зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем // Прокуратура. Людина. Держава. 2004. – № 3. – С. 65-70;
5. Туркот М.С. Щодо визначення такого складу злочину, як зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем за об’єктивними ознаками // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 11.– С. 18-23;
6. Туркот М.С. Військова службова особа, як суб’єкт злочину, передбаченого статтею 423 КК України // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 11. – С. 58-65;
7. Туркот М.С. Проблемні питання кваліфікації зловживання владою або службовим становищем, вчиненого працівником правоохоронного органу // Право військової сфери. – 2006. – № 2. – С. 21-24;
8. Туркот М.С. Відмежування зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем від військового дисциплінарного правопорушення // Вісник прокуратури. – 2006. – № 6. – С. 89-95.
9. Туркот М.С. Військова безпека держави як складова частина її на-ціональної безпеки // Матер. наук. – практ. конф. (м. Київ, 17-18 квітня 2007 року). – К.: Вид-во нац. акад. обор. України, 2007. – С. 347-352.
10. Туркот М.С. Проблемні питання адміністративної та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Матер. наук. – практ. конф. (м. Харків, 25-26 травня 2007 року). – Х.: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2007. – С. 136-138.

АНОТАЦІЇ

Туркот М.С. Кримінальна відповідальність за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2007.
Дисертація присвячена проблемам кримінальної відповідальності за зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем. Проаналізовано об’єктивні і суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 423 КК. Досліджено окремі питання кримінологічної характеристики особистості злочинця - суб’єкта злочину, що розглядається. Розроблено пропозиції щодо удосконалення відповідних положень чинного кримінального законодавства України та практики його застосування.
Ключові слова: зловживання владою або службовим становищем, проходження військової служби, несення військової служби, військова службова особа, особистість злочинця.

Туркот Н.С. Уголовная ответственность за злоупотребление военным служебным лицом властью или служебным положением. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно– исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2007.
Диссертация посвящена проблемам уголовной ответственности за злоупотребление военным служебным лицом властью или служебным положением. Осуществлен детальный юридический анализ состава преступления, предусмотренного ст. 423 УК. Впервые предложено определение родового объекта рассматриваемого преступления как общественных отношений, возникающих в связи с регулированием порядка прохождения или несения военной службы по обеспечению военной безопасности государства.
Сформулировано авторское понятие военной безопасности государства. По - новому дано определение непосредственного объекта преступления, предусмотренного ст. 423 УК, рассмотрен его предмет (транспортные средства, сооружения, иное военное имущество). Раскрыто содержание понятия “подчиненный”. Впервые предложена классификация органов военного управления в соответствии с “горизонтально-вертикальными” признаками. Приведены дополнительные аргументы в пользу того, что преступление, предусмотренное ст. 423 УК может быть совершено только путем действия. Исследованы формы рассматриваемого преступления (незаконное использование транспортных средств, сооружений, иного военного имущества; незаконное использование подчиненного для личных услуг, а также для услуг иным лицам; иное злоупотребление властью или служебным положением).
Отмечено, что вина при злоупотреблении военным служебным лицом властью или служебным положением может быть как умышленной, так и смешанной.
Приводятся дополнительные аргументы в пользу того, что субъект преступления, предусмотренного ст. 423 УК - специальный. Им может быть лишь военное служебное лицо - гражданин Украины. Констатируется, что гражданские лица, занимающие соответственные должности в воинских формированиях не являются субъектом данного воинского преступления. Впервые предложено дополнить примечание 1 к ст. 423 УК указанием на представителя власти – военнослужащего. Проведено криминологическое исследование личности преступника - субъекта злоупотребления военным служебным лицом властью или служебным положением.
Сформулировано правило необходимости квалификации случаев совершения работником правоохранительного органа – военным служебным лицом злоупотребления властью или служебным положением не по ст. 364 УК, а по соответствующей части ст. 423 УК, которая в данном случае является специальной нормой по отношению к ч. 3 ст. 364 УК. Разработаны предложения относительно совершенствования ст. 401 УК (Понятие воинского преступления), а также примечания 1 к ст. 423 УК.
Ключевые слова: злоупотребление властью или служебным положением, прохождение военной службы, несение военной службы, военное служебное лицо, личность преступника.

Turkot N.S. Criminal responsibility of а military official person on duty for abusing his power or authorities. – Manuscript.
Thesis for PhD in Law degree in the field 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine. – Kharkiv. – 2007.
The dissertation is devoted to the problems of the criminal responsibility for abuse of military service power or a position of a person in office. It is analyzed objective and subjective indications of body of the crime that the article 423 of the Criminal Code provides. It is studied different points of criminological characteristic of a criminal’s personality as a subject of a crime whose case is tried. The proposals are made for to improve the corresponding provisions of the Criminal Code of Ukraine in force and its implementation.
Key words: to abuse of power or position in office, to do military service, to serve in the Army, military official person, criminal’s personality.