12.00.08 – кримінальне право
та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007
Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Антипов Володимир Іванович, Міжрегіональна фінансово-юридична академія, в.о. ректора

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Музика Анатолій Ананійович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, головний науковий співробітник

кандидат юридичних наук, доцент Усатий Григорій Олександрович, Національний університет державної податкової служби України, доцент кафедри оперативно-розшукової діяльності

Захист відбудеться “24” жовтня 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ-35, Солом’янська пл.,1

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ-35, Солом’янська пл., 1)

Автореферат розісланий “12” вересня 2007 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради М.В. Лошицький
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Демократичні перетворення і становлення відповідних суспільних інститутів в Україні тісно пов’язані з ринковими реформами в економіці. Перехід до ринкових методів господарювання – це докорінна перебудова суспільно-економічної структури економіки, визначення та закріплення права приватної власності. Складність і глибина цього процесу вимагають здійснення широкого комплексу заходів, серед яких пріоритетне місце займає приватизація.
Разом з тим проведення приватизації вимагає ефективного та якісного правового регулювання, а отже, і правової охорони, у тому числі кримінально-правової. Важливість охорони суспільних відносин у сфері приватизації зумовлює необхідність у захисті інтересів держави, а також інших учасників приватизації.
Проблема протидії правопорушенням у сфері приватизації державної та комунальної власності набула надзвичайної актуальності та особливого значення. На рівні Президента України та інших високих посадовців визнано, що процес роздержавлення проводився незаконно, усупереч пріоритетам і принципам приватизації, керуючись політичними та іншими мотивами.
Варто зазначити, що у державному бюджеті на 2007 р. передбачено надходження від приватизації в розмірі понад 10 млрд. гривень, що робить її важливим бюджетоформуючим чинником.
Ситуація, яка склалася у сфері приватизації, характеризується невиконанням запланованих її обсягів, збереженням високого рівня монополізації економіки, недосконалістю методичної та нормативної бази, послабленням контролю над стратегічно важливими господарськими комплексами, невирішеністю питання щодо належного інформаційного забезпечення учасників приватизаційного процесу, диверсифікації приватизаційних майнових сертифікатів, проведення якісної достовірної оцінки державного майна тощо. Усе це сприяє зростанню злочинності у сфері приватизації.
Так, за даними МВС України, лише за січень–червень 2006 р. у сфері приватизації припинено злочинну діяльність 10 організованих груп.
Проблема кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері приватизації, незважаючи на її значущість і актуальність, є ще недостатньо теоретично розробленою в науці кримінального права. Її дослідження вичерпується коментарями до Кримінального кодексу, підручниками і посібниками. Відсутні наукові роботи, спеціально присвячені аналізу цих злочинів. Тому ряд основних питань кримінальної відповідальності за незаконну приватизацію державного, комунального майна, незаконні дії щодо приватизаційних паперів, недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання не вирішені. Залишаються, зокрема, недостатньо розкритими об’єктивні та суб’єктивні ознаки складів цих злочинів.
Викладене переконує в актуальності, теоретичній та практичній значущості обраної теми дисертаційного дослідження.
У теорії кримінального права певні аспекти кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері приватизації розглядалися у роботах П.П. Андрушка, В.І. Антипова, Ю.В. Бауліна, П.А. Вороб’я, В.К. Грищука, В.В. Голіни, Н.О. Гуторової, О.М. Джужи, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, М.І. Камлика, О.Г. Кальмана, М.Й. Коржанського, О.М. Литвака, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, А.А. Музики, В.О. Навроцького, Р.С. Орловського, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.І. Шакуна та інших. Зазначені наукові розробки містять значну кількість безперечно корисних теоретичних положень і висновків.
Однак окремі з них залишаються спірними, деякі вимагають подальшого обговорення, інші втратили своє значення у зв’язку із змінами у приватизаційному законодавстві та соціально-економічними умовами розвитку суспільства.
Вищевикладене зумовлює необхідність наукового осмислення й детального теоретико-практичного дослідження кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх, ґрунтується на положеннях пп. 2, 4 Указу Президента України “Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції” від 18 листопада 2005 р. № 1615/2005, а також пп. 2, 3, 18 Плану заходів щодо забезпечення прозорості приватизаційних процесів і запобігання фактам зловживань у цій сфері (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. № 287).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення на основі теоретичного аналізу та з урахуванням правозастосовчої практики змісту всіх ознак складів злочинів у сфері приватизації, а також виявлення недоліків у законодавчих конструкціях, що зумовлюють труднощі при застосуванні кримінально-правових норм про ці злочини і розробка науково-методичних та практичних пропозицій щодо вдосконалення диспозицій статей, які розглядаються.
Мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань:
? з’ясувати питання щодо стану нормативно-правового регулювання приватизації в Україні;
? провести аналіз зарубіжного досвіду кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері приватизації;
? визначити видовий, безпосередній та додаткові об’єкти злочинів у сфері приватизації;
? дати характеристику об’єктивної та суб’єктивної сторін досліджуваних злочинів;
? виявити спеціальні ознаки суб’єктів цих злочинів, дослідити проблеми співучасті у вчиненні розглядуваних злочинів;
? провести відмежування злочинів у сфері приватизації від правопорушень, що вчиняються у цій сфері, а також від суміжних злочинів;
? сформулювати пропозиції щодо вдосконалення ст.ст. 233–235 КК України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері приватизації та кримінально-правове забезпечення їх охорони.
Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації (ст.ст. 233–235 КК України).
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта та предмета дослідження.
Діалектичний метод дозволив розглянути питання кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права (п. 2.1; п. 3.1). Порівняльно-правовий метод – при здійсненні порівняння норм, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини у сфері приватизації інших країн із кримінальним законодавством України (п. 1.2). Формально-логічний метод використовувався під час дослідження та аналізу норм чинного кримінального законодавства, які передбачають відповідальність за злочини у сфері приватизації (п. 2.1; п. 2.2; п. 3.1; п. 3.2; п. 4.1; п. 4.2). За допомогою методу формально-догматичного аналізу здійснено тлумачення відповідних кримінально-правових норм та окремих термінів і термінологічних зворотів (п. 1.1; п. 2.2; п. 3.2). Метод системного аналізу застосовано при з’ясуванні місця незаконної приватизації державного, комунального майна, незаконних дій щодо приватизаційних паперів, недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання в системі кримінально-правових норм (п. 4.2). Логіко-юридичний метод – при розробленні пропозицій щодо вдосконалення досліджуваних норм (п. 2.2; п. 3.2; висновки).
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і питанням кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації, а також праці із загальної теорії права, кримінально-процесуального, господарського й цивільного права.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані у результаті суцільного вивчення судових вироків у справах даної категорії з 2001 р. по перше півріччя 2005 р., а також вибіркового аналізу матеріалів дослідчої перевірки органів прокуратури та внутрішніх справ (усього 92 матеріали). Проведено анкетування слідчих та інших працівників міліції, прокуратури, а також податкової міліції з питань ефективності норм, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері приватизації (отримано відповіді від 150 респондентів).
Наукова новизна одержаних результатів полягає перш за все у тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним дослідженням проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації. Проведене дослідження дозволило виявити недоліки законодавчої конструкції та труднощі практичної реалізації чинних кримінально-правових норм, що встановлюють відповідальність за злочини у сфері приватизації.
На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, а саме:
Уперше:
• Дано визначення злочинів у сфері приватизації як передбачених кримінальним законом діянь, які порушують визначені приватизаційним законодавством обов’язкові умови проведення процесу приватизації майна.
• Комплексно охарактеризовані ознаки складів злочинів у сфері приватизації. Наведено обґрунтований висновок про те, що такі форми злочину, як приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, та приватизація неправомочною особою, є спеціальними видами шахрайства і мають матеріальний склад, що характеризується наявністю злочинних наслідків та причинного зв’язку.
• Виявлені особливості встановлення суб’єктивної сторони злочинів у сфері приватизації. Із урахуванням судової практики доведено, що незаконна приватизація державного, комунального майна може вчинятися як з прямим, так і з непрямим умислом.
• На підставі проведеного аналізу судової практики виявлені редакційні та змістовні недоліки приватизаційного законодавства, які обумовлюють певні труднощі та помилки застосування бланкетних диспозицій ст.ст. 233–235 КК України, обґрунтовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення ряду норм законодавства, що регулюють відносини у сфері приватизації. Зокрема, запропоновано у Законі України “Про приватизацію державного майна” включити до переліку органів приватизації контрольні комісії з питань приватизації, а також передбачити конкретний перелік покупців (правомочних осіб) майна, яке підлягає приватизації.
• Надані рекомендації щодо відмежування розглядуваних злочинів від адміністративних правопорушень та цивільно-правових деліктів у сфері приватизації. Обґрунтовуються критерії відмежування за відповідними об’єктивними ознаками порушення умов і порядку конкурсу, аукціону, продажу та передачі акцій акціонерних товариств, як адміністративного правопорушення, від незаконної приватизації державного, комунального майна, як злочину.
• Запропоновані критерії відмежування злочинів у сфері приватизації від таких суміжних злочинів, як злочини у сфері службової діяльності, окремі злочини проти власності, а також від підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів, фіктивного підприємництва, легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фіктивного банкрутства і доведення до банкрутства.
• На підставі компаративного аналізу зарубіжного законодавства встановлено, що в кримінальних кодексах (законах) європейських країн кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації настає за статтями про службові злочини або (та) за шахрайство.
Дістало подальший розвиток:
• Напрями подальшого вдосконалення кримінального законодавства України про відповідальність за злочини у сфері приватизації. Зокрема, запропоновані конкретні новели щодо уточнення складу злочину, передбаченого ст. 233, а також обґрунтовано пропозицію про доцільність виключення з Кримінального кодексу України статей 234 і 235.
• Визначення юридичного змісту поняття вартості майна, що приватизується, критерії конкретного розміру вартості, заниження якого через визначення у спосіб, не передбачений законом, утворює склад злочину, передбаченого ст. 233 КК України.
Наведені додаткові аргументи:
• Щодо доцільності такої кваліфікуючої ознаки у ст. 233 КК України, як вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб.
• Щодо необґрунтованої криміналізації суспільних відносин, які охороняються ст. 235 КК України. Зокрема, доведено, що кримінально-правова охорона вказаних відносин відіграє другорядну роль у попередженні відповідних правопорушень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні висновки й рекомендації використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації, зокрема; у правотворчості – внесенні пропозицій щодо вдосконалення кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за злочини у сфері приватизації (Акт від 10 лютого 2006 р. № 06-19/15-153); у правозастосуванні – при застосуванні судами України відповідних норм Кримінального кодексу; у навчальному процесі – при викладанні курсу особливої частини кримінального права (тема “Злочини у сфері приватизації”), підготовки підручників і навчальних посібників із кримінального права (Акт від 3 жовтня 2006 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднені на всеукраїнській науковій конференції “Проблеми нормативно-правового забезпечення боротьби зі злочинністю в Україні” (м. Івано-Франківськ, Юридичний інститут Національного університету імені Василя Стефаника, 29 квітня 2004 року), міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинами терористичної спрямованості” (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 8–9 квітня 2005 року), всеукраїнській науково-практичній конференції “Другі юридичні читання” (Київ, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 18 травня 2005 року), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, Запорізький національний університет, 30 червня – 2 липня 2005 року), міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України)” (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 7–8 квітня 2006 року), щорічній міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, Запорізький національний університет, 18–19 травня 2006 року), міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Львів, Львівський державний університет внутрішніх справ, 13–15 квітня 2007 року), міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 25 травня 2007 року).
Основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри теорії кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертації оприлюднені у шістнадцятьох наукових публікаціях, дев’ять з яких опубліковані у фахових виданнях затверджених ВАК України та сім – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (234 найменувань) і чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, з них обсяг основного тексту – 187 сторінки, обсяг використаних джерел і додатків – 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкривається стан наукової розробки проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації, значущість цих проблем, обґрунтовується необхідність їх дослідження. Подається загальна характеристика дисертації, зокрема, визначені її мета і завдання, об’єкт і предмет, сформульовані положення, що містять наукову новизну, висвітлено практичне значення результатів дослідження.
Розділ 1 – “Нормативно-правове регулювання та практика приватизації” – складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Нормативно-правове регулювання та практика приватизації в Україні” обґрунтовано, що нормативно-правове регулювання приватизації в Україні – це діяльність уповноважених державних органів з розробки, прийняття і виконання законів України, Державної програми приватизації, указів Президента України, нормативних актів Кабінету Міністрів України, інших законодавчих та підзаконних актів, які регулюють процес приватизації.
Проведений аналіз значного обсягу нормативно-правових актів, які забезпечують регулювання суспільних відносин у сфері приватизації, дав підстави поділити зазначені нормативні акти на загальні (визначають поняття, порядок і мету приватизації, суб’єктів та об’єктів приватизації тощо) та спеціальні (встановлюють механізми приватизації конкретних об’єктів державної та комунальної власності).
Законодавство у сфері приватизації – це нормативно-правові акти, які встановлюють державну політику у сфері приватизації (приватизаційне законодавство у “широкому” розумінні), а також нормативно-правові акти, які безпосередньо регулюють порядок та механізм відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб (приватизаційне законодавство у “вузькому” розумінні). Злочини у сфері приватизації пов’язані з порушенням приватизаційного законодавства у “вузькому” розумінні.
Вивчення приватизаційного законодавства та аналіз практики приватизації дають підстави зазначити, що основними чинниками неналежного правового регулювання приватизаційних процесів є причини організаційно-управлінського характеру, а також недоліки нормативно-правового регулювання приватизації в Україні.
У підрозділі 1.2. “Зарубіжний досвід кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері приватизації” подається аналіз кримінального законодавства ряду країн, а саме: Російської Федерації, Республіки Білорусь, Болгарії, Киргистану, Узбекистану, Казахстану, Таджикистану, Грузії, Латвії, Великобританії, Франції, Швейцарії, Іспанії, Нідерландів, Данії, Швеції.
Кримінальне законодавство країн СНД, як правило, не передбачає окремої норми, яка встановлювала б відповідальність за злочини у сфері приватизації. Лише КК Республіки Білорусь містить норму, де є вказівка на службову особу, яка перебуває при виконанні функцій роздержавлення чи приватизації державного майна.
Кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері приватизації законодавством країн Західної Європи здійснюється за допомогою норм, які встановлюють відповідальність за службові злочини та (або) за шахрайство. Кримінальне законодавство країн з розвинутою ринковою економікою, як правило, не передбачає кримінального покарання у вигляді позбавлення волі за злочини, що скоюються в цій сфері, а обмежується штрафами.
Розділ 2 – “Об’єктивні ознаки злочинів у сфері приватизації” – присвячений аналізу об’єктів та об’єктивних сторін розглядуваних злочинів. У підрозділі 2.1. “Об’єкт злочинів у сфері приватизації” наведені основні теоретичні положення щодо дослідження об’єктів злочинів, а також розглядається сутність і структура суспільних відносин у сфері приватизації.
Видовим об’єктом злочинів у сфері приватизації є суспільні відносини, що виникають між суб’єктами приватизації, визначаються їх правами та обов’язками у процесі зміни форми власності.
За допомогою аналізу елементів суспільних відносин у сфері приватизації визначено безпосередні об’єкти злочинів у сфері приватизації. Зокрема, безпосереднім об’єктом незаконної приватизації державного, комунального майна є суспільні відносини, що виникають між органами приватизації, покупцями та посередниками (учасники відносин) у процесі приватизації державного і комунального майна (предмети відносин) і полягають в дотриманні ними визначених спеціальним законодавством прав та обов’язків (соціальний зв’язок) стосовно визначення об’єктів приватизації, їх вартості та правомочних покупців, а також стосовно використання ними приватизаційних документів.
Запропоновано змінити диспозицію ст. 233 КК України з метою охоплення нею в якості предмета злочину майна профспілок, яке зараз знаходиться поза межами кримінально-правової охорони у сфері приватизації. Доведено, що відсутність чіткого та конкретного переліку покупців майна, яке підлягає приватизації, диференційованими за їх родовими та видовими ознаками, призводить до помилок під час кримінально-правової кваліфікації. Запропоновано внести відповідні зміни до Закону України “Про приватизацію державного майна”.
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 234 КК України є суспільні відносини, які забезпечують встановлений порядок випуску і обігу приватизаційних паперів, а також їх правомірне використання для придбання частки майна державних підприємств та інших об’єктів державного житлового та земельного фондів.
Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 235 КК України, є суспільні відносини, що виникають між органами приватизації та покупцями (учасники відносин) у процесі приватизації державного і комунального майна (предмети відносин) і полягають у дотриманні ними визначених законодавством прав та обов’язків (соціальний зв’язок) стосовно подання відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується майно, та в інших документах, необхідних для його приватизації, а також стосовно вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта, інших обов’язкових умов щодо приватизації.
У підрозділі 2.1. “Об’єктивна сторона злочинів у сфері приватизації” наведено характеристику діянням, які утворюють об’єктивну сторону злочинів у сфері приватизації, визначено характер та ступінь їх суспільної небезпеки.
Об’єктивна сторона незаконної приватизації державного, комунального майна шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, – це дії, що вчиняються в процесі приватизації і характеризуються визначенням вартості майна у спосіб, який суперечить передбаченому відповідним законом способу приватизації стосовно конкретних груп об’єктів, що супроводжується оцінкою майна нижче суми, яка затверджена органами приватизації за результатами експертної оцінки цього майна.
Використання підроблених приватизаційних документів як альтернативна форма діяння, передбаченого ст. 233 КК України, – це подання таких документів до органу приватизації особисто покупцем чи уповноваженою особою у спосіб, визначений приватизаційним законодавством.
Незаконна приватизація державного, комунального майна, яке не підлягає приватизації згідно із законом, – це дії по укладанню договорів купівлі-продажу чи інших правочинів по відчуженню таких об’єктів державної та комунальної власності, відчуження яких на користь фізичних та юридичних осіб чинним законом заборонено. Неправомочною є особа (покупець, продавець), якій чинним законодавством заборонено брати участь у процесі приватизації, укладати відповідні договори купівлі-продажу або інші передбачені законодавством правочини по відчуженню державного, комунального майна. Незаконна приватизація державного та комунального майна у таких формах, як приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою є спеціальним видом шахрайства.
Використовуючи при визначенні ознак певних альтернативних форм цього злочину (приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою) словосполучення “сама приватизація”, законодавець вказує на приватизацію як результат процесу відчуження майна, тобто на перехід права власності. Ці альтернативні форми утворюють матеріальний склад, який характеризується наявністю злочинних наслідків – відчуження державного чи комунального майна.
Суспільна небезпека злочину, передбаченого ст. 233 КК України, полягає у порушенні принципів приватизації, відстороненні від участі в ній окремих фізичних та юридичних осіб, завданні матеріальної шкоди, що проявляється у ненадходженні коштів до бюджетів усіх рівнів.
Встановлено, що законодавець у регулюючому законодавстві під розміщенням цінних паперів, у т.ч. приватизаційних паперів, розуміє одне (видача громадянам приватизаційних паперів), а в кримінальному (ст. 234 КК України) – інше (використання громадянами приватизаційних паперів в процесі приватизації). Така позиція є неприйнятною ані в теоретичному, ані в практичному плані. Стаття 234 КК України у чинній редакції не може застосовуватись, оскільки, по-перше, приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсним, по-друге, приватизаційні майнові сертифікати застосовувались у процесі приватизації тільки до 1 травня 1999 р.
Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 235 КК України, у формі подання неправдивих відомостей у декларації, утворює подання суб’єктом особисто або через уповноважених осіб декларації, що містить такі неправдиві дані, які не дозволяють встановити справжнє походження коштів, за які приватизується майно.
Недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкта – це дії або бездіяльність, якими порушуються встановлені у приватизаційному законодавстві та конкретизовані у договорі купівлі-продажу державного (комунального) майна обов’язкові приписи щодо збереження, раціонального використання чи створення робочих місць, заборони відчуження або перепрофілювання об’єкту тощо.
Недотримання інших обов’язкових умов щодо приватизації – це бездіяльність покупця державного чи комунального майна щодо виконання встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами приписів, які не стосуються подальшого використання приватизованого об’єкта, а також не є тими умовами приватизації, порушення яких утворює склади злочинів, передбачених статтями 233 чи 234 КК України.
Окремі альтернативні форми діяння, які є суспільно небезпечними і передбачені ст. 235 КК України (подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації), сповна охоплюються іншими кримінально-правовими нормами, зокрема ст. 209 КК України. Інші форми (недотримання вимог щодо подальшого використання приватизованого об’єкту та інших обов’язкових умов щодо приватизації) не є суспільно небезпечними. Криміналізація суспільних відносин, які нині охороняються ст. 235 КК України, є необґрунтованою, оскільки посягання на ці відносини є за своєю природою цивільно-правовими деліктами.
Проведений аналіз дозволив дати узагальнене визначення злочинів у сфері приватизації, якими є передбачені кримінальним законом діяння, які порушують визначені приватизаційним законодавством обов’язкові умови проведення процесу приватизації майна.
Розділ 3 – “Суб’єктивні ознаки злочинів у сфері приватизації”. Даний розділ поділяється на два підрозділи, які присвячені аналізу суб’єктів злочинів у сфері приватизації та суб’єктивних сторін розглядуваних злочинів.
У підрозділі 3.1 “Суб'єкт злочинів у сфері приватизації” зазначено, що на практиці кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації може наставати з вісімнадцяти років. У вивчених нами кримінальних справах суб’єктами злочинів є виключно повнолітні особи з досвідом проведення господарських операцій.
Службова особа, як суб’єкт злочинів у сфері приватизації, – це фізична, така, що досягла вісімнадцятирічного віку, осудна особа, яка виконує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки чи обов’язки за спеціальним повноваженням на підприємстві, незалежно від того, чи є вона власником цього підприємства. Обґрунтовані пропозиції щодо доповнення ст. 233 КК України частиною третьою, з такою кваліфікуючою ознакою, як вчинення даного злочину спеціальним суб’єктом.
У підрозділі 3.2 “Суб'єктивна сторона злочинів у сфері приватизації” запропонований алгоритм встановлення ознак суб’єктивної сторони відповідних злочинів, проаналізовані найбільш типові приклади психічного ставлення суб’єкта до вчиненого діяння.
Незаконна приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, а також незаконна приватизація майна, вчинена неправомочною особою можуть характеризуватися як прямим, так і непрямим умислом, корисливими мотивами і вчиняється з метою отримання майна у власність чи подальшої його реалізації для отримання прибутку.
Незаконні дії щодо приватизаційних паперів вчиняються умисно, вид умислу – прямий. Метою незаконних дій з приватизаційними паперами є отримання прибутку шляхом продажу даних цінних паперів, або ж отримання частки державного чи комунального майна шляхом незаконного отримання приватизаційних паперів.
Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання вчиняється умисно, вид умислу – прямий. Мотив є корисливим, мета – отримання прибутку від недотримання обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання.
Розділ 4 – “Кваліфікація злочинів у сфері приватизації” – складається з двох підрозділів. У підрозділі 4.1. “Відмежування злочинів від адміністративних та інших правопорушень у сфері приватизації” визначені підстави та ознаки проведення відмежування.
Разом з тим, не всі сформульовані законодавцем адміністративно-правові делікти потребують відмежування від злочинів у сфері приватизації. Така позиція підтверджується відсутністю тотожних ознак у злочинах й таких адміністративних правопорушеннях як безпідставна відмова у прийнятті заяви про приватизацію; порушення строків розгляду заяви про приватизацію; необґрунтована відмова від продажу підприємства (майна, акцій); безпідставна відмова в наданні інформації про об’єкт приватизації. Вказані дії є протиправними і порушують норми приватизаційного законодавства. Проте, вони вчиняються безпосередньо до оцінки вартості цілісного майнового комплексу чи його частини, не впливають на процедуру оцінювання при продажі майна, яке підлягає приватизації на аукціоні чи передачі такого майна внаслідок конкурсу.
Відмежування порушення умов і порядку проведення конкурсу, аукціону, продажу акцій (часток, паїв), як адміністративного правопорушення, від незаконної приватизації державного та комунального майна в частині заниження вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом, як складу злочину, необхідно проводити за об’єктивними ознаками.
Порушення умов і порядку передачі акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації (ч. 3 ст. 29 Закону України “Про приватизацію державного майна”), від незаконної передачі приватизаційних паперів (ч. 1 ст. 234 КК України) потрібно відмежовувати за ознаками їх предметів.
Підрозділ 4.2. “Відмежування злочинів у сфері приватизації від службових та інших суміжних злочинів” містить ознаки, за якими проводиться відмежування, а також ознаки, які свідчать про кваліфікацію відповідних злочинів за сукупністю або про необхідність вирішення проблеми конкуренції кримінально-правових норм.
Зокрема, службові злочини, які вчиняються наряду зі злочинами у сфері приватизації (як засіб для досягнення конкретного злочинного результату чи з метою полегшення вчинення злочинів у сфері приватизації) потрібно кваліфікувати за сукупністю ст.ст. 233–235 та ст.ст. 364–367 КК України.
Використання підроблених приватизаційних документів (ст. 233 КК України) є одночасно поданням неправдивих відомостей у документах, необхідних для приватизації (ст. 235 КК України). У даному випадку мають місце ознаки конкуренції кримінально-правових норм, а саме конкуренції цілого і частини. Найбільш повніше охоплює всі фактичні ознаки вчиненого злочину ст. 233 КК України, за якою і повинне кваліфікуватись вчинене. Якщо підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів вчиняється з метою незаконної приватизації державного, комунального майна, вчинене потрібно кваліфікувати за ст. 233 КК України.
Незаконна приватизація державного, комунального майна, вчинена з ознаками привласнення такого майна охоплюється ст. 233 КК України і додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 191 КК України не потребує. Якщо метою фіктивного підприємництва є незаконна приватизація державного, комунального майна, то вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними нормами (статтями 205 і 233 КК України).
Подання неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, поєднане з приховуванням незаконного походження таких коштів утворює ідеальну сукупність злочинів, передбачених статтями 235 та 209 КК України (за наявності інших необхідних ознак).
У випадку фіктивного банкрутства з подальшою незаконною приватизацією державного, комунального майна кваліфікація проводиться за ст. 233 КК України, яка більш повно охоплює такі діяння. Доведення до банкрутства з метою подальшої незаконної приватизації державного, комунального майна необхідно кваліфікувати за сукупністю відповідних статей (ст. 219 та ст. 233 КК України).

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовані основні результати дослідження проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації. Проведене дослідження дозволяє зробити висновки, які мають значення як у теоретичному, так і в практичному плані:
1. Злочини у сфері приватизації – це передбачені кримінальним законом діяння, які порушують визначені приватизаційним законодавством обов’язкові умови проведення процесу приватизації державного і комунального майна.
2. Кримінально-правові норми, що встановлюють відповідальність за вчинення злочинів у сфері приватизації, в цілому дозволяють забезпечити кримінально-правову охорону господарських відносин, що виникають між суб’єктами приватизації, визначаються їх правами та обов’язками в процесі зміни форми власності.
3. Разом з тим неповнота, суперечливість, розпорошеність положень регулюючого законодавства у сфері приватизації, а також суттєві редакційні та системні недоліки диспозицій ст.ст. 233-235 КК України є основними чинниками, що ускладнюють правозастосування цих кримінально-правових норм.
4. Пропонується ряд змін і доповнень до регулюючого приватизаційного законодавства, що певним чином полегшить застосування бланкетних диспозицій ст.ст. 233-235 КК України, зокрема, запропоновано включити до переліку органів приватизації контрольні комісії з питань приватизації, передбачити чіткий, конкретний перелік покупців майна, яке підлягає приватизації, диференційованими за їх родовими та видовими ознаками.
5. Сформульовані та обґрунтовані визначення усіх ознак злочинів у сфері приватизації. Зокрема, визначено, що безпосереднім об’єктом незаконної приватизації державного, комунального майна є суспільні відносини, що виникають між органами приватизації, покупцями та посередниками (учасники відносин) у процесі приватизації державного і комунального майна (предмети відносин) і полягають в дотриманні ними визначених спеціальним законодавством прав та обов’язків (соціальний зв’язок) стосовно визначення об’єктів приватизації, їх вартості та правомочних покупців, а також стосовно використання ними приватизаційних документів.
6. Визначені напрями подальшого вдосконалення кримінального законодавства України про відповідальність за злочини у сфері приватизації:
а) статтю 233 КК України викласти в такій редакції:
“Стаття 233. Незаконна приватизація майна
1. Приватизація майна будь-яким способом, не передбаченим законодавством, або використання підроблених приватизаційних документів, а також сама приватизація майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або приватизація неправомочною особою, –
караються ….
2. Ті самі діяння, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна в великих розмірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою, –
караються …
3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, якщо вони призвели до незаконної приватизації майна в особливо великих розмірах, або вчинені особою, раніше судимою за незаконну приватизацію державного, комунального майна, або організованою групою, або з використанням службового становища, –
караються …
Примітка. Великим розміром, передбаченим у цій статті, визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, особливо великим розміром – незаконна приватизація майна на суму, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.”
б) статті 234 і 235 КК України виключити.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Заруба П.І. Правове регулювання приватизаційних процесів: зарубіжний досвід та українські реалії // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 89–93.
2. Заруба П.І. Кримінально-правова охорона суспільних відносин у сфері приватизації: зарубіжний досвід // Юридична Україна. – 2005. – № 7. – С. 71–77.
3. Заруба П.І. Злочини у сфері приватизації: теоретико-прикладні проблеми протидії // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 8. – С. 116–120.
4. Заруба П.І. Злочин як соціальне явище // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 137–140.
5. Заруба П.І. Об’єкт злочинів у сфері приватизації: проблеми визначення // Юридична Україна. – 2005. – № 11. – С. 62–71.
6. Заруба П.І. Приватизація в Україні: окремі проблеми кримінально-правової охорони // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2005. – № 2. – С. 159–163.
7. Заруба П.І. Кримінально-правова характеристика ст. 306 КК України // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2005. Спецвипуск № 2. – С. 163–168.
8. Заруба П.І. Кримінально-правовий аналіз суб’єктів злочинів у сфері приватизації // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 6. – С.119–122.
9. Заруба П.І. Незаконна приватизація державного, комунального майна: проблеми визначення об’єктивної сторони злочину // Юридична Україна. – 2006. – № 6. – С. 66–71.
10. Заруба П.І. Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК України): перспективи та можливості декриміналізації // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 10. – С.122–126.
11. Заруба П.І. Злочини у сфері приватизації: проблеми застосування кримінально-правових норм // Другі юридичні читання: Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції 18 травня 2005 року. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. – С. 204–207.
12. Заруба П.І. Організована злочинність у сфері приватизації: теоретико-прикладні проблеми протидії // Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”. – Львівський університет МВС України, 2005. – С.139–143.
13. Заруба П.І. Досвід країн СНД з кримінально-правового регулювання суспільних відносин у сфері приватизації // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7-8 квітня 2006 р. У 2-х ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Ч. 2. С. 283–286.
14. Заруба П.І. Розмежування злочинів у сфері приватизації від службових злочинів // Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції “Запорізькі правові читання”, м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 року / За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – С. 304–306.
15. Заруба П.І. До питання про підстави криміналізації діянь, що вчиняються в процесі приватизації // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13-15 квітня 2007 р. У 2-х ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 2. С. 56–58.
16. Заруба П.І. Декриміналізація діянь, відповідальність за які передбачена ст. 235 КК України // Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України: Тези доп. міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 25 травня 2007 р.) / Ред. кол. Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, О.М. Костенко та ін. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 116–119.

АНОТАЦІЯ

Заруба П.І. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2007.
Дисертація є комплексним науковим дослідженням проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері приватизації. У дисертації здійснено кримінально-правовий аналіз складів злочинів у сфері приватизації, а саме: незаконної приватизації державного, комунального майна, незаконних дій щодо приватизаційних паперів, недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання, встановлено їх елементи та ознаки.
Сформульовано рекомендації щодо правильного застосування відповідних кримінально-правових норм у судово-слідчій практиці та пропозиції щодо подальшого вдосконалення кримінального та регулюючого законодавства у сфері приватизації.
Ключові слова: кримінальна відповідальність, злочини у сфері приватизації, приватизація, приватизаційне законодавство, приватизаційні процеси.

АННОТАЦИЯ

Заруба П.И. Уголовная ответственность за преступления в сфере приватизации. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2007.
Диссертация представляет собой комплексное научное исследование проблем уголовной ответственности за преступления в сфере приватизации. В диссертации осуществлен уголовно-правовой анализ составов преступлений в сфере приватизации, а именно: незаконной приватизации государственного и коммунального имущества, незаконных действий с приватизационными бумагами, несоблюдение лицом обязательных условий приватизации государственного, коммунального имущества или предприятий и их последующего использования, установлены их элементы и признаки.
Представлена характеристика объективных и субъективных признаков преступлений в сфере приватизации, спорные вопросы квалификации и разграничения исследуемых преступлений от служебных и других смежных преступлений.
Общественная опасность преступлений в сфере приватизации заключается в нарушении принципов приватизации, отстранении от участия в ней отдельных физических и юридических лиц, нанесении материального ущерба государству, проявляющегося в непоступлении денежных средств в бюджеты всех уровней.
Дано определение преступлений в сфере приватизации. Установлено, что незаконная приватизация государственного и коммунального имущества в таких формах, как приватизация имущества, не подлежащего приватизации по закону, или приватизация неправомочным лицом является специальным видом мошенничества.
Обнаружены особенности установления субъективной стороны преступлений в сфере приватизации. С учетом судебной практики доказано, что незаконная приватизация государственного, коммунального имущества может совершаться как с прямым, так и с непрямым умыслом.
Обнаружены правовые коллизии и другие проблемы, с которыми сталкивается практика применения уголовно-правовых норм о преступлениях в сфере приватизации, предложены пути совершенствования действующего законодательства.
Осуществлен анализ уголовно-правовой охраны приватизационных процессов в зарубежных странах. Уголовно-правовая охрана общественных отношений в сфере приватизации законодательством стран Западной Европы осуществляется при помощи норм, устанавливающих ответственность за служебные преступления и за мошенничество. Уголовное законодательство стран Содружества Независимых Государств, как правило, не предусматривает отдельной нормы, которая бы устанавливала ответственность за преступления в сфере приватизации, кроме Уголовного кодекса Республики Беларусь, где имеется указание служебного лица, находящегося при исполнении функций разгосударствления или приватизации государственного имущества.
Проведена классификация приватизационного законодательства в целях более эффективного применения исследуемых уголовно-правовых норм. Разработаны правила уголовно-правовой квалификации преступлений в сфере приватизации.
Проведен системный анализ приватизационного законодательства, обусловленный бланкетностью диспозиций рассматриваемых составов преступлений. Сформулированы рекомендации к правильному применению соответствующих уголовно-правовых норм в следственно-судебной практике. Разработаны предложения по дальнейшему усовершенствованию уголовного и регулирующего законодательства, которым предусмотрена ответственность за преступления в сфере приватизации.
Ключевые слова: уголовная ответственность, преступления в сфере приватизации, приватизация, приватизационное законодательство, приватизационные процессы.

SUMMARY

Zaruba P.I. Criminal responsibility for the crimes in privatization sphere. – Manuscript.
The thesis for obtaining a scientific degree of candidate of sciences (Law) on the speciality 12.00.08 – criminal law and criminology; criminal-penitentiary law. – Kyiv National University of the Internal Affairs, Kyiv, 2007.
The dissertation is the complex scientific research of problems of criminal responsibility for the crimes in the sphere of privatization. There is criminal and legal analysis of components of crimes in the dissertation i.e. illegal privatization of public, municipal property, illegal actions with privatization papers, not doing of duties by the person concerning certain conditions of privatization of public, municipal property or enterprises and their perspective using, the dissertation contains the elements and features of this crimes.
The dissertation contains also system analyses of legislation in the sphere of privatization because of blanket disposition of mentioned above crimes. It contains recommendations on the proper using of criminal norms in investigative and court practice, propositions about future improving of criminal and privatization legislation in the sphere of privatization.
Key words: criminal responsibility, crimes in the sphere of privatization, privatization, privatization legislation, privatization processes.