Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Харків - 2004
Дисертація є рукописом
Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.
Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор Гуторова Наталія Олександрівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінального права № 2.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Стрельцов Євген Львович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, проректор з навчальної роботи;
кандидат юридичних наук, доцент Перепелиця Олександр Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри кримінального права № 1.
Провідна установа – Національна академія внутрішніх справ України МВС України, кафедра теорії кримінального права, м. Київ.
Захист відбудеться “24” квітня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03. в Національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розіслано 22 березня 2004р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Демократичні перетворення і становлення відповідних суспільних інститутів в Україні тісно пов'язані з ринковими реформами в економіці. Трансформація економічної системи України як незалежної держави визначається насамперед зміною системи суспільного виробництва й перерозподілу суспільного продукту. В умовах лібералізованої економіки статус основного джерела суспільного виробництва, а також засобу перерозподілу суспільного продукту набуває підприємництво як своєрідна форма організації господарювання. Створення умов для належної діяльності і контроль над нею, як одним із підрозділів національної економічної системи становлять важливу функцію держави – регулювання господарського ринку.
Кримінальне законодавство є невід’ємною, обов’язковою складовою охорони господарських відносин від суспільно небезпечних посягань, а його застосування – необхідною формою використання державного впливу на функціонування господарського ринку й поведінку осіб, які входять до його суб’єктного складу. Кримінально-правові норми як частини системи державної регламентації суспільного життя мають базуватися на нормах інших галузей права, а також доповнювати їх. Особливого значення набуває норма, яка передбачає відповідальність за порушення порядку господарської діяльності, в рамках комплексу заходів по детінізації національної економіки, оскільки вона в змозі надолужити нестачу відповідної етичної заборони, на брак якої неодноразово вказували дослідники.
Із набранням чинності Кримінальним кодексом України (далі – КК) відбулися певні зміни у спрямованості й обсязі кримінально-правової заборони у сфері господарської діяльності, що, викликає зміну правозастосовчої практики. З’ясування точного змісту цієї заборони не лише потребує текстуального дослідження вимог, які встановлюються нормами інших галузей національного права, а й вимагає порівняння з іноземними правовими джерелами, а також вивчення історії правової регламентації і охорони відповідних відносин.
У науковій літературі проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською (підприємницькою) діяльністю висвітлювалися в роботах П.П. Андрушка, К.В. Антонова, Б.В. Волженкіна, П.А. Вороб’я, Л.Д. Гаухмана, О.В. Галахової, П.Т. Геги, В.О. Глушкова, О.О. Дудорова, І.І. Карпеця, М.Й. Коржанського, С.П. Корабельникова, Я.М. Кураш, М.І. Мельника, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, Б.М. Леонтьєва, М.І. Панова, О.І. Перепелиці, А.М. Ришелюка, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, М.І. Хавронюка, О.М. Яковлєва, П.С. Яні та ін. Незважаючи на достатньо велику кількість таких досліджень, проблему не можна назвати остаточно вирішеною. В опублікованих працях хоча й розглядалися окремі питання кримінально-правової характеристики порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, проте до цього дослідження комплексного аналізу ознак складу злочину зроблено не було. Та й переважна більшість робіт виконані на підставі кримінального законодавства минулих років, що не задовольняє сьогоденних потреб кримінально-правової охорони суспільних відносин у зазначеній сфері. Усе вищевикладене й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки (п. 1.4.), ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 24 квітня1998 р.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. Для її досягнення були поставлені завдання: 1) проаналізувати суспільну небезпечність порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; 2) здійснити історико – і порівняльно-правовий аналіз проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; 3) з’ясувати підстави і принципи криміналізації цього діяння; 4) дати аналіз складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, виділивши систему ознак, що його характеризують; 5) виявити в цій частині недоліки чинного законодавства і практики його застосування; 6) внести пропозиції щодо їх усунення.
Об’єктом дослідження є кримінальна відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю.
Предметом дослідження виступає: а) чинне кримінальне законодавство, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, і практика його застосування, б) вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, в) кримінальне законодавство зарубіжних країн, г) законодавство, що регулює господарську та банківську діяльності і г) система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта і предмета дослідження. Діалектичний метод використано при розгляді питань кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права; історичний та історико-правовий – при з’ясуванні історичних витоків і генезису цієї кримінально-правової норми, й тенденцій її виникнення, змін, передумов походження; порівняльно-правовий при порівнянні кримінального законодавства України з законодавством інших країн щодо такого діяння, а також при порівнянні підходів до вдосконалення цієї норми; формально-логічний (догматичний) – при аналізі цієї норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні; метод системно-структурного аналізу – при виявленні місця досліджуваної норми в системі норм та інститутів кримінального права, співвідношення її з іншими кримінально-правовими нормами.
Науково-теоретичним підґрунтям у роботі над дисертацією послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і кримінальній відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, а також праці з економічної теорії, загальної теорії права, історії держави та права, кримінально-процесуального й цивільного права, юридичної й загальної психології. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство минулих років, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані внаслідок вивчення 358 вироків, постанов слідчих ОВС і судів з кримінальних справ по фактах порушення порядку здійснення підприємницької й незаконної торгівельної діяльності за статтями 1483, 1556 КК 1960 р., матеріали кримінальних справ за статтями 202 і 240 КК, дані опитувань, статистичні дані.
Нормативною базою послужили Конституція України, чинне вітчизняне кримінальне законодавство, нормативні акти інших галузей права, у тому числі адміністративного, господарського, кримінально-процесуального, цивільного.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому вперше на дисертаційному рівні проаналізовано проблеми кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ст. 202 КК „Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю”. Конкретним внеском дисертанта в розробку наукових результатів є те, що в роботі визначено низку нових положень, що мають вагому значення для науки і практики:
1. Доведено, що існування кримінально-правової заборони порушення порядку здійснення господарської діяльності є необхідним лише в період становлення ринкових відносин в економіці.
2. Уперше досліджується питання відповідності ст. 202 КК підставам та принципам криміналізації і робиться висновок про часткову її невідповідність. Обґрунтовується необхідність приведення диспозиції ч.1 ст. 202 КК у відповідність до суспільної небезпечності описуваних нею діянь і положень господарського законодавства.
3. Уперше визначається, що основним безпосереднім об’єктом порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю виступають суспільні відносини, що забезпечують суспільну безпеку в економічній сфері. При порушенні цього порядку у вигляді „здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню... якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах”, безпосереднім додатковим обов’язковим об’єктом виступають суспільні відносини, що забезпечують отримання доходу від підприємницької діяльності.
4. Наводяться додаткові аргументи на користь позиції, що „доход у великих розмірах” є предметом розглядуваного злочину, а зазначений предмет злочину – це матеріальне вираження вартості, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
5. Аргументується, що за побудовою склад розглядуваного злочину належить до так званих „формальних”, і обов’язковою ознакою його об’єктивної сторони виступає діяння, яке може виражатися у вчиненні одного з трьох альтернативних суспільно небезпечних діянь, як то
а) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, яка містить ознаки підприємницької і яка підлягає ліцензуванню...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт), при ухиленні від державної реєстрації в якості суб’єкта підприємницької діяльності виду, що підлягає ліцензуванню;
б) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „...здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт) при ухиленні від отримання ліцензії.
в) діяння, позначене в диспозиції ч.1 ст. 202 КК як „здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування...”, – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні певного виду господарської діяльності за наявності ліцензії.
6. Обстоюється положення, що замість існуючої конструкції складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 202 КК, доцільно використовувати конструкцію на базі терміна „ухилення”, оскільки фактично йдеться про умисне невиконання юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, одержання ліцензії на здійснення ліцензійного виду господарської діяльності чи дотримання умов ліцензування при здійсненні того виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. А саме термін „ухилення” найточніше відбиває таку сутність діяння, як умисна бездіяльність.
7. Доведено необхідність конструювання розглядуваної кримінально-правової норми як злочину з матеріальним складом, для чого пропонується ввести у диспозицію ст. 202 КК вказівку на суспільно небезпечні наслідки у виді створення загрози настання тяжких наслідків.
8. Обґрунтовується, що усвідомлення протиправності здійснення господарської та банківської діяльності без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, без одержання ліцензії чи з порушенням умов ліцензування не входить до інтелектуального моменту умислу.
9. Дістали подальшого розвитку погляди, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 202 КК, є особа, обов’язки якої виконати необхідні дії щодо державної реєстрації, одержати спеціальний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності, додержуватись умов ліцензування. Визначено, що суб’єкт здійснення діяльності з ознаками підприємницької (у тому числі видів фінансової), яка підлягає ліцензуванню якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, характеризується сукупністю ознак загального суб’єкта злочину згідно з ч. 1 ст. 18 КК.
Суб’єкт здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, та суб’єкт здійснення видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством з порушенням умов ліцензування поряд з ознаками загального суб’єкта характеризується додатковою ознакою: – це громадянин-підприємець або службова особа підприємства, організації чи установи (за винятком органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, громадських організацій), тобто це спеціальний суб’єкт.
10. Наводяться додаткові аргументи на користь позиції, що в ч. 2 ст. 202 КК сформульовано не кваліфікований склад злочину щодо ч.1 ст. 202 КК, а спеціальну норму, яка встановлює кримінальну відповідальність за такі ж діяння, які вчинюються у сфері фінансової діяльності. Виявлено невідповідність диспозиції ч.2 ст. 202 КК стану сучасного господарського законодавства, а також підставам і принципам криміналізації суспільно небезпечних діянь, у зв’язку з чим обґрунтовується необхідність виключення ч.2 зі ст. 202 КК.
11. Пропонується в ч.2 ст. 202 КК передбачити кваліфікований склад цього злочину шляхом використання кваліфікуючих ознак, які вказували б на настання тяжких наслідків і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Обґрунтовується необхідність передбачити в ч.3 ст. 202 КК особливо кваліфікуючи ознаки порушення порядку зайняття господарською діяльністю, які вказували б на настання особливо тяжких наслідків і вчинення злочину організованою групою. Роз’яснення термінів „тяжкі наслідки”, „особливо тяжкі наслідки” пропонується викласти в примітці до ст. 202 КК.
12. Доведено необхідність встановлення кримінальної відповідальності за ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності не лише тих видів, що підлягають ліцензуванню, а всіх видів господарської діяльності. Обґрунтовано, що оскільки пропонується конструювання основного складу злочину як злочину з матеріальним складом, то таке рішення є не розширенням обсягу заборони порівняно із сучасним станом, а уточненням її змісту, а тому не суперечить визначеним тенденціям розвитку кримінального законодавства щодо охорони суспільних відносин у сфері господарської діяльності.
13. Уперше в результаті аналізу принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь доведено, що поширення в Україні здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування й відносно невелика суспільна небезпечність цього діяння є підставами для його декриміналізації.
14. Сформульовано нову редакцію ст. 202 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю і за злочини у сфері господарської діяльності; у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства щодо цієї кримінально-правової норми; у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації порушень порядку зайняття господарською та банківською діяльністю в слідчій і судовій практиці; у навчальному процесі – під час викладання курсів Особливої частини кримінального права, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів.
Апробація результатів дисертації. Результати поданого до захисту наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, міжнародній і регіональній наукових і науково-практичних конференціях – „Концепція формування законодавства України” (Запоріжжя, 2000 р.), “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 20 червня 2003 р.). Вони впроваджені в практичну діяльність ОВС, а також використовуються при викладенні курсу “Кримінальне право України. Особлива частина”.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом опубліковано 7 статей у фахових наукових виданнях України та Російської Федерації, а також двоє тез доповідей на зазначених конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до мети й завдань дослідження, його об’єкта й предмета дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять шість підрозділів, висновків, списку використаної літератури (215 найменувань) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 179 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі розкрито стан наукової розробки проблеми кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, обґрунтовано актуальність обраної теми й необхідність проведення її дослідження. Дається загальна характеристика роботи, визначається мета й завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методологічна основа, формулюються положення й висновки, які зумовлюють наукову новизну дисертації, показується практичне значення отриманих результатів та їх апробація.
Розділ 1. “Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” містить два підрозділи. Підрозділ 1.1. “Історико-правовий і порівняльно-правовий аналіз кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” присвячено розгляду історії кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю у вітчизняному законодавстві. Вивчивши кримінально-правові документи різних, праці таких вітчизняних вчених з історії України, а також історії її держави та права, як то М.М.Аркас, Д.І.Багалій, Д.Н.Бантыш-Каменський, М.С.Грушевський, А.Е.Єфименко, П.П.Музиченко, Н.В.Полонська-Василенко, А.Й.Рогожин, О.Субтельний, О.Н.Ярмиш та ін. – автор доводить, що норми, які встановлюють кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, притаманні періодам становлення ринкових відносин в економіці. Такими періодами були 1529 – 1566 рр. (коли діяв І Литовський статут), 1845 – 1866 рр. (коли діяло Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р.), а також сучасний період розвитку нашої держави. Виявлення такої закономірності дає змогу дійти висновку: оскільки в Україні на сучасному етапі процес трансформування економіки остаточно не завершено, то й існування такої норми, є виправданим. Далі досліджено генезис цієї норми, визначається, що походить від норм, встановлених у статтях 150, 151, 154 КК УРСР 1960 р., які передбачали відповідальність за приватну підприємницьку діяльність, комерційне посередництво, спекуляцію. Саме таким походженням пояснюється особливість розглядуваної норми, яка, хоча й в цілому відповідає сучасному етапу розвитку українського суспільства, але, на нашу думку, потребує вдосконалення.
Здійснено порівняння кримінального законодавства інших країн з вітчизняним стосовно відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю в результаті якого резюмується наступне. Законодавство країн Заходу (Великобританії, Іспанії, Франції, Німеччини) й Північної Америки не розглядає порушення порядку здійснення господарської (підприємницької, банківської) діяльності як злочину, а аналогічні норми – колишніх республік СРСР (Республіки Бєларусь, Латвійської Республіки, Російської Федерації) дещо відмінні за законодавчою конструкцією. Наявність саме кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю є властивістю суспільств, у яких ще не завершено становлення ринкових відносин, а проведене порівняння свідчить на користь необхідності усунення спеціальної норми щодо порушення порядку зайняття фінансовою діяльністю.
У підрозділі 1.2. “Підстави і принципи криміналізації порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” на базі розроблених теорією кримінального права концепцій криміналізації й декриміналізації суспільно небезпечних діянь стверджується, що встановлення відповідності норми об’єктивним тенденціям розвитку суспільства, вимогам соціальної справедливості потребує використання таких принципів, як установлення: суспільної небезпечності діянь, їх відносної поширеності, домірності позитивних і негативних наслідків криміналізації (декриміналізації), кримінально-політичної адекватності, конституційної адекватності, системно-правової несуперечності, міжнародно-правової необхідності і допустимості криміналізації, процесуальної здійснюваності переслідування, відсутності прогалин чи надмірної заборони, визначеності та єдності термінології, повноти складу, домірності санкції і економії репресії.
На підставі аналізу чинного кримінального законодавства й законодавства інших галузей права, поглядів криміналістів, даних анкетування з’ясовується, що безпосереднім суспільно небезпечним наслідком порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю є запобігання здійсненню державного контролю над нею. Необхідність заборони такої поведінки зумовлена змістом чинного законодавства, тобто волевиявленням законодавця, яке відбиває прагнення суспільства (до речі, цю презумпцію покладено в основу дослідження), що підтверджується результатами проведеного опитування. 370 з 376 респондентів-громадян, і 138 опитаних співробітників ОВС погодилися з необхідністю існування державного контролю за підприємництвом. Отже, на період проведення дослідження ухилення від державного контролю вважається в українському суспільстві небажаним, негативним явищем.
Вивчення статистичних даних Держкомстату, МВС України, й анкетування показало, що такі явища, як ухилення від державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності й ухилення від одержання ліцензії при здійсненні господарської діяльності, що пов’язано з отриманням доходу у великому розмірі, з одного боку, не є загальноприйнятою моделлю поведінки, а з іншого – є досить поширеним явищем у суспільному житті України, щоб визнати необхідним існування відповідної заборонювальної норми. Одночасно, ухилення від додержання умов ліцензування, пов’язане з отриманням доходу у великому розмірі, є занадто поширеним для цього.
Дослідження відповідності норми, встановленої ст. 202 КК, положенням Конституції України дозволяє констатувати, що вимога здійснити державну реєстрацію підприємницької діяльності, або одержати ліцензію на ліцензійний вид господарської діяльності, або здійснювати такий вид діяльності з додержанням умов ліцензування не суперечить положенням Конституції України, а навпаки, встановлена на запровадження їх у реальне життя.
Вивчено додержання принципу системно-правової несуперечливості і встановлено, що кримінально-правова заборона ухилення від одержання ліцензії, або додержання умов ліцензування при здійсненні виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідає положенням господарського законодавства і доповнює їх. Однак робиться зауваження, що намітилося деяке відставання кримінально-правової норми від норм господарського права. Це пояснюється тим, що редакція ч. 2 ст. 202 КК сягає положень господарського права станом до липня 2001 р., оскільки в Законі України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринкiв фiнансових послуг” від 12.07.2001 р., N 2664-III вказані в диспозиції ч. 2 ст. 202 КК види діяльності визнаються різновидами родового поняття “фінансових послуг”.
Дослідження відповідності принципу визначеності та єдності термінології демонструє, що запроваджені в чинному КК зміни при формулюванні диспозиції статті, спрямовані на досягнення більшої точності в окресленні кола заборонених діянь, успіху не досягли. Причина цього вбачається в невірному підході до визначення характеру суспільної небезпечності аналізованого: Адже, суспільна небезпечність злочину, що аналізується, визначається тим, що винні не виконують юридичного обов’язку щодо реєстрації як суб’єкта підприємництва. А відмову від виконання обов’язкових за законом дій в теорії кримінального права прийнято називати “ухиленням”. Визначається, що використання словосполучення “діяльність з ознаками підприємницької” і вказівки на “пов’язаність” заборонених суспільно небезпечних діянь з “отриманням доходу у великому розмірі” суперечить такому принципу криміналізації, як принцип визначеності і єдності термінології.
З’ясовується додержання принципу домірності санкції й економії репресії шляхом порівняння ст. 202 КК з іншими статтями КК, що дає можливість помітити, що розглянувана норма має неадекватно жорстку санкцію, у той час як вона повинна бути “в міру сувора”. Тому визнається доцільним дещо зменшити суворість санкції ст. 202 КК.
Розділ 2. “Об’єктивні ознаки порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” складається із двох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Об’єкт і предмет порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” Досліджуються загальні теоретичні проблеми й новітні підходи щодо визначення об’єкта і предмета злочину, запропоновані вітчизняними і закордонними дослідниками, в якості об’єкту злочину аргументовано розглядаються суспільні відносини. Шляхом вивчення господарського законодавства, позицій економістів, соціологів з’ясовуються сутність суспільних відносин, яким заподіюється шкода порушеннями порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, їх учасники, предмет, а також механізм заподіяння шкоди.
Доведено, що основним безпосереднім об’єктом розглядуваного злочину виступають суспільні відносини, пов’язані з забезпеченням суспільної безпеки в економічний сфері. Учасниками цих відносин виступають, з одного боку, держава, в особі органів ліцензування, з іншого – суб’єкти економічної діяльності. Предметом відносин виступають заходи, спрямовані на захист життя та здоров'я громадян, їх законних прав та інтересів, у тому числі і як суб’єктів господарювання, а також на захист довкілля й забезпечення безпеки держави (на захист суспільної безпеки в економічній сфері). Безпосереднім додатковим обов’язковим об’єктом є суспільні відносини, пов’язані з отриманням доходу від підприємницької діяльності. Їх учасники – це, з одного боку, суб’єкти підприємницької діяльності, з іншого – набувачі результатів підприємницької діяльності, (продукції, товарів, результатів виконання робіт або надання послуг). Предметом відносин виступають результати підприємницької діяльності й матеріальне вираження їх вартості. Предметом злочину, тобто доходом, отримання якого є необхідною умовою виникнення кримінальної відповідальності згідно зі ст. 202 КК, є матеріальне вираження вартості, що існує у виді компенсації за відчуження виготовленої продукції, товарів, надання послуг, виконання робіт, незалежно від подальшого розпорядження нею. Маючи внутрішню структуру, предмет злочину і складається з компенсації витрат на здійснення незареєстрованого господарювання, та із “злочинного прибутку”, який, у свою чергу розпадається на вартість: а) яку необхідно було спрямувати на діяльність із додержанням умов ліцензування; б) яку отримано в якості прибутку.
У підрозділі 2.2. “Об’єктивна сторона порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” наводиться різноманіття поглядів криміналістів щодо змісту об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 202 КК. Обґрунтовується, що його склад, належить до так званих “формальних”, визначається, що моментом його закінчення є вчинення діянь, передбачених ст. 202 КК за наявності предмета злочину. До обов’язкових ознак об’єктивної сторони цього злочину належить лише складне суспільно небезпечне діяння.
У диспозиції ст. 202 КК надано ознаки трьох альтернативних видів діянь: 1) „Здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт), при ухиленні від державної реєстрації в якості суб’єкта підприємницької діяльності виду, що підлягають ліцензуванню; 2) „...здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства...”, – це певна кількість усвідомлюваних і вольових тілорухів по виробництву продукції (продажу товарів, наданню послуг, виконанню робіт) при ухиленні від отримання ліцензії. 3) „здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування...”, – це невиконання (повне або часткове) організаційних, кваліфікаційних чи інших спеціальних вимог, установлених нормативним актом, при здійсненні певного виду господарської діяльності за наявності ліцензії. Враховуючи, що кожне з визначених діянь складається зі здійснення господарської (у тому числі фінансової) діяльності й невиконання певного юридичного обов’язку, за сутністю якого вони й розрізняються, а також те, що така діяльність власне не є суспільно небезпечною, автор доходить висновку, що для описаних в ст. 202 КК суспільно небезпечних діянь правильною є форма бездіяльності, і пропонує привести текст ст. 202 КК у відповідність формі і суспільній небезпечності описуваних діянь, шляхом використання терміну „ухилення”.
Спираючись на результати дослідження, викладені в підрозділі 1.2., що здійснення ліцензійних видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування є занадто поширеним явищем в Україні, а головне – що попереджувати, викривати і припиняти такі діяння можна без використання кримінально-правових засобів впливу, цей різновид заборонюваної статтею 202 КК поведінки пропонується декриміналізувати.
Доводиться, що існує необхідність перетворення складу злочину, передбаченого ст. 202 КК, на злочин з матеріальним складом, для чого рекомендується ввести в диспозицію ст. 202 КК вказівки: у ч.1 – на створення загрози настання тяжких і особливо тяжких наслідків, у ч.2 – на спричинення тяжких наслідків і вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, у ч.3 – на спричинення особливо тяжких наслідків і вчинення злочину організованою групою осіб.
Розділ 3 “Суб’єктивні ознаки порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” складається з двох підрозділів: У підрозділі 3.1. “Суб’єктивна сторона порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” приділяється увага з’ясуванню існуючих позицій щодо змісту ознак суб’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 202 КК. Обґрунтовується, що коло обов’язкових ознак обмежується виною у формі умислу, наповнення інтелектуального й вольового моментів якого залежить від об’єктивних ознак відповідного складу. Досліджується зміст умислу й визначається, що психічне ставлення особи до “здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, ...пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах”, а також “здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, ...пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах” полягає в усвідомленні винним того, що він своїми діями виробляє продукцію (продає товари, виконує роботи, надає послуги) й отримує у зв’язку з цим доход, і в бажанні вчинити такі дії. При вчиненні “здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах, пов’язане з отриманням доходу в великих розмірах” психічне ставлення полягає в усвідомленні нею умов, у яких вона своїми діями виробляє продукцію (продає товари, виконує роботи, надає послуги) й отримує у зв’язку з цим доход, і в бажанні вчинити такі дії за таких умов.
Автор доходить висновку, що мотив і мета злочину не є обов’язковими ознаками суб’єктивної сторони складу злочину, встановленого ст. 202 КК.
У підрозділі 3.2. “Суб’єкт порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” досліджується зміст ознак, притаманність яких особі, що вчинила порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, є обов’язковою. Відштовхуючись від сутності правового обов’язку, порушенням якого є діяння, що забороняються статтею 202 КК, з’ясовується, що особа для кваліфікації її дій як “здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню,...якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах” повинна відповідати ознакам загального суб’єкта злочину – фізична, осудна особа, що досягла на момент вчинення злочину шістнадцятирічного віку. Суб’єкти ж двох інших діянь – “здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням доходу у великих розмірах” є спеціальними, які поряд з указаними ознаками, мають відповідати додатковій ознаці – уособлювати суб’єкта господарювання, а це громадянин-підприємець або службова особа виконавчого органу юридичної особи – суб’єкта господарської діяльності.
У Висновках відзначено, що дослідження дозволило і з’ясувати відповідність криміналізації діянь, передбачених ст. 202 КК, підставам і принципам криміналізації, здійснити теоретичне узагальнення змісту та правил застосування кримінально-правової норми про кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю; запропонувати наукове вирішення завдання вдосконалення норми; сформулювати основні підсумки проведеного дослідження, викласти найсуттєвіші його результати. З урахуванням результатів теоретичного аналізу складу злочину запропоновано нову редакцію ст. 202 КК.
Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською діяльністю.
1. Ухилення від реєстрації які суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це створило загрозу настання тяжких або особливо тяжких наслідків,–
карається ...
2. Ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це спричинило тяжкі наслідки або вчинене за попередньою змовою групою осіб,-
карається ...
3. Ухилення від реєстрації як суб’єкта господарської діяльності чи від одержання ліцензії, якщо це спричинило особливо тяжкі наслідки або вчинене організованою групою,-
карається ...
Примітка: 1. Тяжкі наслідки – це наслідки у виді заподіяння шкоди здоров’ю або загибелі людини, або істотного забруднення довкілля, або ненадходження до бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів коштів на суму, що в тисячу й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або заподіяння іншої майнової шкоди в цих розмірах”.
2. Особливо тяжкі наслідки – це наслідки у виді загибелі двох чи більше осіб або заподіяння шкоди здоров’ю трьох чи більше осіб, або катастрофи, або ненадходження до бюджетів усіх рівнів чи державних цільових фондів коштів на суму, що в три тисячі й більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або заподіяння іншої майнової шкоди в цих розмірах”.
Список праць, опублікованих автором за темою дисертації:
1. Лантінов Я.О. Суспільна небезпечність злочину, передбаченого ст. 1556 КК України “Незаконна торговельна діяльність” // Вісн. ун-ту внутр. справ.: Спецвипуск. – 2000.- С. 122, 123.
2. Лантінов Я.О. Вчинення незаконної торговельної діяльності організованою групою осіб // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 2000. – № 12. – С.41-46.
3. Лантінов Я.О. Суб’єкт порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 2002. № 18. – С. 10-14.
4. Лантинов Я.А. Унифицировать ответственность за незаконное предпринимательство в УК России и Украины // Рос. юстиция. – 2002. – № 6. – С.59.
5. Лантінов Я.О. Щодо визначення місця ст. 202 КК України “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” в системі Особливої частини КК України // Вісн. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 20.– С. 112-116.
6. Лантінов Я.О. Стаття 202 КК України як прояв державної регламентації вільності підприємництва за чинним кримінальним законодавством України // Вісн. господарського судочинства. – 2002. – № 3. – С. 199-202.
7. Лантінов Я. Деякі аспекти співвідношення кримінально-правових норм, що встановлюються статтями 202 та 2031 КК України // Укр. право.– 2002. – № 1 (15). – С. 213 – 217.
8. Лантінов Я.О. Деякі проблеми кримінальної відповідальності за незаконну торговельну діяльність // "Концепція формування законодавства України“: Матер. 4-ї між регіон. Наук.-практ. конференції. – Запоріжжя: Запорізький ун-т, 2000. – С.68-73.
9. Лантінов Я.О. Характер суспільної небезпечності діянь, що охоплюються ст. 202 КК “Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю” // Актуал. пробл. сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матер. наук.-практ. конф., Харків, 20 червня 2003 р./ Відп. ред. Венедиктов В.С. – Харків: Вид-во НУВС. – 2003. – с. 24-26.
АНОТАЦІЇ
Лантінов Я.О. Кримінальна відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю за ст. 202 КК України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004.
У дисертації проведено комплексне наукове дослідження проблем кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. Виявлені історичні передумови й соціально-правова зумовленість кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю. Обґрунтовано юридичну природу норми, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, її місце в структурі норм Особливої частини кримінального права. Визначено підстави притягнення до кримінальної відповідальності за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю, дається аналіз змісту об’єктивних і суб’єктивних ознак відповідного складу злочину. Внесено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення ст. 202 КК, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю.
Ключові слова: кримінальна відповідальність, склад злочину, суспільна небезпечність, відносна поширеність, суспільні відносини, господарська діяльність, підприємництво, ліцензійні умови, фінансова діяльність, криміналізація, декриміналізація, діяння, ухилення, наслідки, шкода, вина.
Лантинов Я.А. Уголовная ответственность за нарушение порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью по ст. 202 УК Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2004.
В диссертации проведено комплексное научное исследование проблем уголовной ответственности за нарушение порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью. Изучены исторические предпосылки существования в действующем уголовном законодательстве нормы, устанавливающей уголовную ответственность за нарушение порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью. Сопоставляются нормы национального уголовного законодательства относительно уголовной ответственности за нарушения порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью с нормами уголовного права зарубежных стран. Определено, что наличие уголовно-правовой нормы, устанавливающей ответственность за нарушение порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью, свойственно обществам, в которых происходит становление рыночных отношений.
С использованием данных произведенного анкетирования сотрудников органов внутренних дел и иных лиц, а также официальных статистических данных, материалов изучения уголовных дел и приговоров по статьям 1483, 1556 УК Украины (1960 г.) и статьям 202 и 240 действующего УК исследована социально-правовая обусловленность криминализации нарушений порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью. Подчеркивается, что наличие исследуемой нормы в национальном уголовном законодательстве в целом является обоснованным, однако имеется необходимость в изменении объема данного уголовно-правового запрета и усовершенствовании его формы.
В рамках традиционной правовой парадигмы исследованы признаки состава преступления. Установлены общественные отношения, выступающие основным непосредственным и дополнительным обязательным объектами преступления. Выявлены их участники, предметы и сущность взаимосвязей, их объединяющих. Сопоставляются общественные отношения, выступающие объектами преступлений, предусмотренных частями 1 и 2 ст. 202 УК, и делается вывод о соотношении между ними как целого и части, что служит дополнительным аргументом для отказа от ч.2 ст. 202 УК. Аргументируется, что “доход в крупном размере” в системе признаков состава преступления является предметом преступления. Изучается его природа и констатируется, что предметом рассматриваемых преступлений, является материальное выражение стоимости, равной 1000 и более необлагаемых налогом минимумов доходов граждан.
Обосновывается, что обязательным признаком объективной стороны этого состава преступления является только общественно опасное деяние. Указывается, что диспозиция ст. 202 УК альтернативно называет три вида сложных общественно опасных деяния. Производится их обобщение и даются рекомендации по упрощению изложения их признаков с использованием конструкции “уклонение”. Предлагается преобразование преступления, предусмотренного ст. 202 УК, в преступление с “материальным” составом.
Приводятся дополнительные аргументы в пользу того, что единственным обязательным признаком субъективной стороны исследуемого преступления, является вина в виде прямого умысла, содержание которой зависит от составляющих общественно опасных деяний, альтернативно описанных в ст. 202 УК. Анализируется содержание вины при совершении каждого из альтернативно описанных видов общественно опасных деяний.
Производится исследование признаков, характеризующих субъект нарушений порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью, и делается вывод, что субъектом уклонения от регистрации предпринимательской деятельности является лицо, соответствующее признакам общего субъекта преступления, а субъектами иных видов деяний, запрещаемых ст. 202 УК, являются лица с признаками специального субъекта: должностное лицо, руководящее юридическим лицом – субъектом хозяйственной деятельности, либо физическое лицо, зарегистрированное в качестве субъекта предпринимательства.
На основании проведенного анализа и с учетом выявленных недостатков нормы, устанавливающей уголовную ответственность за нарушение порядка занятия хозяйственной и банковской деятельностью, сформулированы научно обоснованные рекомендации о внесении в нее изменений.
Ключевые слова: уголовная ответственность, состав преступления, общественная опасность, относительная распространенность, общественные отношения, предпринимательство, хозяйственная деятельность, предпринимательство, лицензионные условия, финансовая деятельность, криминализация, декриминализация, деяние, уклонение, последствия, вред, вина.
Yaroslav A. Lantinov. Criminal Responsibility for Breaking Order of Enterprising and Banking by the article 202 of the Ukrainian Criminal Code. – Manuscript.
Thesis for candidate of law degree. The speciality – 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. – The National University of Internal Affairs. – Kharkiv, 2004.
The dissertation is devoted to the complex research of the problem of criminal responsibility for breaking order of enterprising and banking. The origin and the socio-legal causation of criminal responsibility for breaking the order of the entrepreneurial and banking activity are discussed. The judicial nature of criminal responsibility for breaking the order of the entrepreneurial and banking activity and its place in the structure of the norms of criminal law is defined. The reasons of imposing the responsibility for breaking the order of the entrepreneurial and banking activity are revealed. The nature of the objective and subjective features of the criminal responsibility for breaking the order of the entrepreneurial and banking activity is analyzed.
In the thesis the scientific recommendations and propositions aimed at improvement of Article 202 KK on criminal responsibility for breaking the order of the entrepreneurial and banking activity are proposed.
Key words: criminal responsibility, corpus delicti, social danger, criminalization, decriminalization, entrepreneurial and banking activity, registration of enterprises, licensing order, license conditions, public relations, economic category of value, activity, evade.
