Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків-2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор Борисов Вячеслав Іванович, Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України, директор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист України.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Даньшин Іван Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений працівник Вищої школи України;
кандидат юридичних наук, доцент Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа:
Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою, м. Київ.

Захист відбудеться 26 червня 2004 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 19 травня 2004 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження визначається гостротою проблеми забезпечення безпеки людини в умовах техногенного суспільства і, особливо, у сфері використання ядерних та радіаційних технологій. Ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання застосовуються в багатьох галузях виробництва – енергетиці, медицині, геології, будівництві, сільському господарстві, в наукових дослідженнях тощо. У зв’язку з прискоренням науково-технічного прогресу, розвитком промисловості і транспорту, урбанізацією населення постійно зростає попит на енергію. Протягом 2003 року на атомних електростанціях України в експлуатації перебувало 13 ядерних енергоблоків загальною потужністю 11835 МВт, що складає 22,7 % від загальної енергопотужності країни. При цьому частка АЕС від загального виробництва електроенергії в Україні становить 51 %. Радіаційні технології - потужний інструмент, який дозволяє отримувати речовини з новими фізико-хімічними властивостями, підвищувати інтенсивність виробничих процесів, вирішувати проблеми очищення промислових і побутових відходів. Активний розвиток таких галузей науки як радіаційна фізика, радіаційна хімія та радіаційна біологія, виявив необхідність забезпечення безпеки нових процесів, пов'язаних із убезпеченням використання радіаційних технологій.
Проте впровадження і постійне розширення сфери застосування ядерних і радіаційних технологій пов'язано з можливістю спричинення шкоди життєдіяльності людини. Про розміри цієї шкоди свідчать наслідки аварії на Чорнобильській АЕС (1986 р.). Для попередження можливості настання негативних наслідків існує система соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та правових заходів. Серед останніх певне місце займає кримінальна відповідальність.
В новому Кримінальному кодексі України вперше в історії вітчизняного законодавства було закріплено спеціальну норму, яка передбачає кримінальну відповідальність за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки. У зв'язку з цим актуальним є науковий аналіз злочину, передбаченого ст. 274 КК України.
До цього часу не було самостійної наукової роботи, яка б спеціально присвячувалася характеристиці вказаного злочину. Вирішення низки питань кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, яке запропоноване деякими авторами на рівні розділів підручників, навчальних посібників із Особливої частини кримінального права, а також науково-практичних коментарів до КК носить, як уявляється, фрагментарний і в певній мірі дискусійний характер.
Викладені положення слугують підставою визнання всебічного вивчення злочинного порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки актуальною проблемою, що має теоретичне і практичне значення, і обрання її темою дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми "Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та системи попередження злочинності" (номер державної реєстрації 0186.0.070883); його тема затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого 19 травня 2000 р. (протокол № 8).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний науковий аналіз факторів соціальної обумовленості та складу злочину, як підстави кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, а також формулювання нових теоретичних положень, надання обґрунтованих рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства і практики його застосування. Для досягнення цієї мети були визначені такі основні задачі:
- характеристика факторів соціальної обумовленості встановлення кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки;
- дослідження родового, основного та додаткових безпосередніх об'єктів, що охороняються законом про кримінальну відповідальність, а також визначення механізму спричинення злочином шкоди цим об'єктам.
- визначення змісту і форм суспільно небезпечного діяння, змісту та обсягу суспільно небезпечних наслідків порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, встановлення місця вчинення діяння, як ознаки цього злочину, а також розкриття особливостей розвитку причинного зв'язку між діянням та його наслідками.
- дослідження проблеми змішаної форми вини в кримінальному праві, встановлення різних форм співвідношення свідомості та волі винного під час вчинення досліджуваного злочину, а також мети суспільно небезпечної поведінки суб'єкта;
- визначення загальних і спеціальних ознак суб'єкта порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, дослідження проблеми спеціальної осудності, з'ясування кола осіб, яких може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за цей злочин.
Об'єктом дослідження є порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, що визнане законом злочином проти безпеки виробництва, соціальна обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за нього, об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу цього злочину.
Предметом дослідження виступають положення чинного законодавства, його тлумачення, а також доктринальні положення науки кримінального права з проблем відповідальності за злочини проти громадської безпеки та безпеки виробництва. Теоретичну основу дослідження склали роботи таких учених як П.П. Андрушко, В.І. Антипов, М.І. Бажанов, В.І. Борисов, З.А. Вишинська, С.Б. Гавриш, В.К. Глістін, М.С. Грінберг, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, М.А. Єфімов, Е.М. Зінченко, В.А. Квашис, О.І. Коробєєв, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, І.П. Лановено, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, Р.І. Міхєєв, В.О. Навроцький, А.В. Наумов, М.І. Панов, А.О. Пінаєв, А.А. Піонтковський, О.І. Рарог, А.Б. Сахаров, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, А.А. Тер-Акопов, В.П. Тихий, А.Н. Трайнін, І.М. Тяжкова, Б.С. Утєвський, М.І. Хавронюк, Н.П. Яблоков, С.С. Яценко та ін.
Методи дослідження. Методологічною основою є комплексний підхід до аналізу порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. При виконанні дослідження застосовувалися такі наукові методи:
- логіко-історичний та історико-правовий, що дозволили проаналізувати розвиток поглядів щодо об'єкта дослідження, а також фактори, які зумовлюють кримінально-правову охорону відносин ядерної та радіаційної безпеки в сфері виробництва;
- діалектичний - при дослідженні елементів і ознак складу злочину;
- порівняльно-правовий і догматичний - при опрацюванні законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, що забезпечують кримінально-правову охорону відносин ядерної та радіаційної безпеки в сфері виробництва, порівнянні колишнього і чинного законодавства, а також окремих норм діючого законодавства інших держав і України;
- системно-структурний і функціональні методи, за допомогою яких досліджувалися суспільні відносини безпеки виробництва, відносини ядерної та радіаційної безпеки, а також ознаки об'єктивної та суб'єктивної сторін, суб'єкта злочину під кутом зору з'ясування змісту й удосконалення норм чинного кримінального та ядерного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, яка передбачена ст. 274 КК України. Елементами новизни виступають наступні положення:
1. Вперше були визначені та досліджені фактори, які обумовлюють встановлення і збереження кримінальної відповідальності за цей злочин. Зазначені фактори автором було диференційовано на соціально-економічні, технічні, нормативні та кримінологічні.
2. В дисертації отримало подальший розвиток положення про те, що порушення правил ядерної або радіаційної безпеки посягає на групу однорідних суспільних відносин, які забезпечують безпеку виробництва.
3. Зроблено висновок, що основним безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст. 274 КК України, є ядерна та радіаційна безпека виробництва, додатковим обов'язковим об'єктом - життя та здоров'я людини, додатковими факультативними - відносини власності та екологічна безпека.
4. Вперше досліджено структурні елементи суспільних відносин, на які безпосередньо посягає цей злочин та визначено механізм спричинення шкоди основному і додатковим об'єктам порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. Зазначено, що структурними елементами є: предмет - стан ядерної та радіаційної безпеки виробництва (соціальний інтерес), суб'єкти - держава, в особі її спеціально вповноважених виконавчих органів, фізичні особи та їх соціальні об'єднання, соціальний зв'язок - створення та підтримання суб'єктами стану ядерної та радіаційної безпеки виробництва.
5. Вперше дано розгорнутий аналіз ознакам об'єктивної сторони цього злочину. Визначається місце його вчинення - це виробництво, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. На підставі опрацювання наукових робіт охарактеризовані зміст понять "дія" і "бездіяльність" щодо досліджуваного злочину. Наведено додаткові аргументи проти виділення самостійної форми злочинної поведінки - порушення спеціальних правил. Зроблено висновок про те, що порушення правил ядерної або радіаційної безпеки належить до злочинів з похідними наслідками. При цьому, основним (проміжним) наслідком є зниження рівня безпеки виробництва, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, а додатковими (похідними) - створення реальної загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Проілюстровано специфіку розвитку причинного зв'язку між порушенням, основним і додатковими наслідками.
6. Наведено додаткові аргументи на користь того, що під "іншими тяжкими наслідками" стосовно злочинів проти безпеки виробництва слід розуміти спричинення не тільки тяжких тілесних ушкоджень одній особі, а й групові нещасні випадки, а також заподіяння значної матеріальної шкоди або значної шкоди навколишньому природному середовищу. Обґрунтовано визнання реальної загрози спричинення шкоди суспільно небезпечним наслідком злочину. Зроблено висновок про те, що не всі наслідки, зазначені в ч. 1 ст. 274 КК мають однакову ступінь суспільної небезпечності. Тому пропонується диференціювати відповідальність за створення реальної загрози спричинення шкоди і за заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого.
7. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення редакції ст. 81 Закону України від 8 лютого 1995 р. “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. Враховуючи, що в абз. 25 ч. 2 ст. 81 цього закону порушення визначено як "необґрунтований або умисний викид радіоактивних речовин в атмосферу, водне середовище та надра в кількостях, що перевищують гранично допустимі рівні", автор вважає вказівку на "або умисний" зайвою. Крім того, потребує вилучення із ч. 2 ст. 81 зазначеного закону абзац 27; положення, зазначені у ньому дублюють інші положення цього закону.
8. Зроблено висновок про те, що психічне ставлення особи до діяння може мати форму умислу або необережності, а до наслідків - тільки необережності. Встановлення умислу по відношенню до наслідків виключає кваліфікацію злочину за ст. 274 КК. Визначальним при встановленні характеру злочину є відношення суб'єкта до наслідків, що зазначені в законі.
9. Вперше детально проаналізовано проблему суб'єкта порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. Доведено, що до кола суб'єктів цього злочину слід відносити не лише громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, службових осіб, робітників і службовців виробництв, на яких використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, а й сторонніх виробництву осіб, які, за певних умов, також зобов'язані дотримуватися на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки.
10. На підставі аналізу ознак порушення правил ядерної або радіаційної безпеки сформульовано і викладено у висновках авторські пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства і роз’яснень Пленуму Верховного Суду України про застосування низки норм КК.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері - як матеріал для подальшого розроблення проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки та безпеки виробництва; у правотворчості - при опрацюванні пропозицій щодо змін та доповнень до чинного кримінального законодавства України з метою його подальшого вдосконалення; у практичній діяльності правоохоронних органів - при застосуванні кримінального закону під час боротьби зі злочинними порушеннями правил безпеки на виробництві; у навчальному процесі - як матеріали при викладанні Особливої частини кримінального права, підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних вказівок, науково-практичних коментарів до КК України 2001 р., у науково-дослідницькій роботі студентів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції "Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України" (Луганськ, травень 2002 р.) і міжнародному науково-практичному семінарі "Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України" (Харків, жовтень 2002 р.). Дисертація також пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (січень 2004 р.). Окремі із сформульованих в дисертації пропозицій використовувалися автором при проведенні практичних занять із кримінального права зі студентами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2001-2004 рр.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано чотири наукових статті, які надруковані у спеціалізованих наукових виданнях, а також тези двох наукових доповідей.
Структура роботи обумовлена метою та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу; чотирьох розділів, які містять десять підрозділів; висновків до кожного з розділів; загального висновку, списку використаних джерел та додатку. Загальний обсяг дисертації - 220 сторінок, із них основного тексту 180 сторінок. Кількість використаних джерел - 286 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його мета та завдання, методи, наукова новизна, теоретичне і практичне значення результатів дослідження та їх апробація.
Розділ 1 "Соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" містить розгорнуту характеристику соціально-економічних, технічних, нормативно-правових та кримінологічних груп факторів встановлення кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки. Розділ складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 "Соціально-економічні і технічні фактори, що обумовлюють встановлення кримінальної відповідальності" автором наводиться характеристика вагомості використання на виробництві ядерної енергії та джерел іонізуючого випромінювання для задоволення суспільних потреб. У зв'язку з прискоренням науково-технічного прогресу, розвитком промисловості та транспорту, урбанізацією населення попит на енергію постійно зростає. Єдиним на сьогодні промислово розвинутим джерелом, яке здатне запобігти подальшому зростанню енергодефіциту в Україні є атомна енергетика. Основними сферами використання ядерної енергії є електроенергетика та теплоенергетика. Крім того, ядерні установки та джерела іонізуючого випромінювання застосовуються в багатьох галузях виробництва - геології, медицині, будівництві, сільському господарстві, в наукових дослідженнях тощо. При чому, в деяких виробничих процесах радіаційні технології є безальтернативними.
Технічні фактори свідчать про те, що під час використання на виробництві ядерної енергії та джерел іонізуючого випромінювання існує можливість спричинення шкоди життю та здоров’ю людей, власності, навколишньому природному середовищу. Радіоактивність - це властивість деяких природних елементів, штучних ізотопів самочинно розпадатися, виділяючи при цьому випромінювання, яке не бачить і не відчуває людина. Внаслідок впливу випромінювання в клітинах людського організму відбуваються функціональні зміни, що, в свою чергу, призводить до порушення функцій окремих органів і процесів в організмі, і до виникнення різноманітних негативних наслідків для здоров'я людини чи її загибелі. Тому ядерні технології (що є потенційно небезпечними) потребують правового регулювання їх безпечного використання.
У підрозділі 1.2 "Нормативні фактори, що обумовлюють встановлення кримінально-правової відповідальності" визначається система норм, що закріплюють права людини на життя та здоров'я, власність, екологічно безпечне навколишнє природне середовище. Крім того, аналізуються норми, що розвивають і доповнюють ці права стосовно сфери використання ядерної енергії та джерел іонізуючого випромінювання. Проведено структурно-системне дослідження норм Конституції України, законів України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про видобування і переробку уранових руд", "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", а також підзаконних актів, серед яких треба відзначити Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97), Основні санітарні правила протирадіаційного захисту України (ОСПУ-2000). Крім того, важливим нормативним фактором, що обумовлює кримінальну відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки є наявність міжнародно-правових актів, центральне місце серед яких займають Загальна декларація прав людини, Міжнародні пакти про права людини, Конвенція про ядерну безпеку.
У підрозділі 1.3 "Кримінологічні фактори, що обумовлюють встановлення кримінально-правової відповідальності" аналізується суспільна небезпечність порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки, в об'ємі якої розглядаються соціальні властивості об'єкта посягання, тяжкість наслідків, поширеність зазначених порушень та інші питання.
Необхідність криміналізації порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, що створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого чи спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки обумовлюється такими соціальними властивостями суспільно небезпечних наслідків як поліоб'єктність, тяжкість реальної шкоди та її незворотність. За своїми властивостями діяння, передбачене ст. 274 КК, спричиняє (здатне спричинити) шкоду різноманітним суспільним відносинам, тобто є поліоб'єктним. До кола відповідних об'єктів належать: ядерна та радіаційна безпека в сфері виробництва, життя та здоров'я людини, власність, екологічна безпека. До незворотних наслідків належать, на нашу думку, смерть людини та тривале радіоактивне забруднення навколишнього природного середовища (на строк понад 30,2 роки). До зворотних частково - усі види тілесних ушкоджень (крім легких, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездатності), майнова шкода у значному розмірі, а також радіоактивне забруднення навколишнього природного середовища на строк до 30,2 років. Зазначені види шкоди є небезпечними і тому, у сукупності з іншими факторами, також слугують підставою для встановлення кримінальної відповідальності за вчинення порушень, що її спричиняють (можуть спричинити). Достатньо суспільно небезпечним визнається і наслідок у вигляді створення реальної загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, тому що в цьому випадку матеріальна шкода не настає лише за так званої "щасливої випадковості".
Розділ 2 "Об’єкт порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" присвячений дослідженню структурних елементів та змісту об'єкта злочину. Розділ складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1 "Загальний та родовий об'єкт порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" відзначається, що загальним об'єктом усіх злочинів, в тому числі і того, що розглядається, є сукупність усіх суспільних відносин, що взято під охорону законом про кримінальну відповідальність. Родовим об'єктом злочину, передбаченого ст. 274 КК, є суспільні відносини, що забезпечують безпеку виробництва - такий технічний стан, за якого нейтралізується можливість вражаючого впливу на людей, власність та навколишнє природне середовище небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Відносини безпеки виробництва складаються з таких структурних елементів: предмету - безпеки у сфері виробництва, як об'єктивного явища, що здатне задовольнити суспільні потреби, суб'єктів відношення, котрі виступають носіями інтересу цієї потреби, а також встановленого в суспільстві взаємозв'язку для задоволення цієї потреби - як змісту досліджуваних суспільних відносин. Підкреслюється, що низка виробництв є виключно небезпечними. Такими, на думку законодавця, є вибухонебезпечні та радіаційно-небезпечні виробництва. Разом з тим, автор роботи вважає, що, разом із зазначеними, виключно небезпечними є також хімічно і біологічно небезпечні виробництва.
У підрозділі 2.2 "Безпосередній об'єкт порушення правил ядерної або радіаційної безпеки та механізм спричинення йому шкоди" обґрунтовується, що основним безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують ядерну та радіаційну безпеку виробництва. При цьому, під ядерною безпекою пропонується розуміти такий стан розвитку суспільних відносин в сфері використання ядерної енергії, за якого системою науково-технічних, організаційних, економічних, державно-правових та інших заходів соціального регулювання забезпечується належний безпечний режим використання ядерних установок (об'єктів), ядерних матеріалів тощо, та викликає спонукання до безумовного дотримання вимог законодавства, норм, правил, стандартів та умов, які діють у сфері використання ядерної енергії. Радіаційна безпека розглядається автором роботи як стан захищеності прав і життєво важливих інтересів людини, зокрема її життя та здоров'я, в потенційно радіоекологічно небезпечному середовищі, а також навколишнього природного середовища, окремих природних об'єктів, екосистем від іонізуючого випромінювання під час здійснення діяльності в сфері використання ядерної енергії. Предметом цих суспільних відносин є стан ядерної та радіаційної безпеки (соціальний інтерес) під час проектування, спорудження, введення в експлуатацію, експлуатації, зняття з експлуатації ядерних установок та джерел іонізуючого випромінювання; з виконання робіт та надання послуг, які впливають на безпеку під час використання ядерної енергії; із застосування ядерної енергії та джерел іонізуючого випромінювання під час розвідки та видобування корисних копалин, а також проведення наукових досліджень щодо використання ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання та ядерних матеріалів на виробництві. Суб'єктами зазначених суспільних відносин є держава, в особі спеціально уповноважених виконавчих органів; будь-яка фізична особа, що знаходиться у сфері виробництва, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали; профспілки, їхні органи та об'єднання. Зміст соціального зв'язку між цими суб'єктами полягає у забезпеченні ядерної та радіаційної безпеки виробництва, тобто у створенні і підтриманні стану, за якого нейтралізується можливість вражаючого впливу іонізуючого випромінювання на людей, власність, навколишнє природне середовище. Такий стан забезпечується за рахунок дотримання усіма суб'єктами відповідних правил безпеки. Шкода основному безпосередньому об'єкту спричиняється злочинним впливом винного на предмет суспільного відношення шляхом розриву соціального зв'язку між його суб'єктами.
Додатковим обов'язковим об'єктом порушення правил ядерної або радіаційної безпеки є життя та здоров'я людини. Додатковими факультативними - власність та екологічна безпека. Відмінним у механізмі спричинення шкоди додатковим об'єктам є те, що вони не зазнають безпосередньої шкоди в наслідок розриву соціального зв'язку, а виникає лише загроза її спричинення. Шкода, яка може бути заподіяна додатковим об'єктам є матеріальними наслідками руйнування стану ядерної та радіаційної безпеки і вказує на те, що загроза із можливості перетворилася на дійсність.
Розділ 3 "Об'єктивна сторона порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" присвячений кримінально-правовій характеристиці ознак об'єктивної сторони злочину, складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 "Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (суспільно небезпечна дія, бездіяльність)" показано, що діяння, як ознака об'єктивної сторони цього злочину, проявляється у порушенні правил ядерної або радіаційної безпеки і вчиняється шляхом активної дії або бездіяльності. Під порушенням слід розуміти недотримання або неналежне дотримання вимог безпеки, які передбачені певними правилами, або скоєння в процесі виробничої діяльності дій, що прямо заборонені правилами. Автором відзначається, що порушення правил ядерної або радіаційної безпеки - це є порушення лише писаних правил безпеки. Джерелами таких правил є: 1) нормативно-правові акти Верховної ради України; Президента України; Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 2) міжнародні договори, що ратифіковані Верховною Радою України; 3) нормативно-правові акти Української РСР та колишнього СРСР (в тій частині, що безпосередньо не врегульована нормативно-правовими актами України і не протирічить їм); 4) локальні нормативні акти виробництв, на яких використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. Відповідне порушення за своєю внутрішньою енергетикою (здатністю спричинювати небезпечні наслідки) повинно бути достатнім для того, щоб заподіювати шкоду не тільки основному об'єкту цього злочину, але й іншим суспільним відносинам, що охороняються ст. 274 КК (додатковим об'єктам). В роботі зазначається, що місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 274 КК, може бути лише виробництво, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. При цьому, до виробництв, на яких використовуються ядерні матеріали, належать ті, де використовується уран (як природний, так і збагачений), торій, плутоній-239, а також будь-який матеріал, що містить одну або декілька із зазначених речовин в певній концентрації. До виробництв, на яких використовуються радіоактивні матеріали, належать ті, де використовуються будь-які матеріали (за виключенням ядерних), які містять радіонукліди і для котрих питома та сумарна активність перевищує межі, встановлені нормами, правилами та стандартами з ядерної та радіаційної безпеки. Такі виробництва треба вважати виключно небезпечними. В тому разі, коли порушення було припущене на іншому виробництві - вчинене діяння повинно бути кваліфіковане за ст. 271 КК (Порушення вимог законодавства про охорону праці). Якщо ж порушення сталося не на виробництві - підлягає застосуванню ст. 267 КК (Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами).
У підрозділі 3.2 "Наслідки порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" автором обґрунтовується, що порушення правил ядерної або радіаційної безпеки є злочином із похідними наслідками. При цьому основним (проміжним) наслідком є зниження рівня безпеки виробництва, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. Додатковими (похідними) - створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, загибель людей чи інші тяжкі наслідки. При цьому, загибель людей - це смерть однієї чи декількох осіб. Під іншими тяжкими наслідками автор пропонує розуміти спричинення тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі; групові нещасні випадки, що супроводжуються спричиненням хоча б одному з потерпілих тілесного ушкодження середньої тяжкості чи легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, а іншим - менш значних ушкоджень; а також спричинення значної матеріальної шкоди або значної шкоди навколишньому природному середовищу. Шкода здоров'ю потерпілого, на думку автора, охоплює всі види виробничого травматизму або нещасних випадків зі сторонніми виробництву особами, які пов’язані із заподіянням одній особі середньої тяжкості тілесного ушкодження або легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності. Загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків повинна бути реальною, тобто свідчити про виникнення в конкретному виробничому процесі такого небезпечного стану, за якого зазначені в законі наслідки можуть настати як закономірні та необхідні. Не настання реальних суспільно небезпечних наслідків в цьому випадку (загрози) відбувається за так званої "щасливої випадковості" або внаслідок поновлення стану безпеки виробництва (шляхом усунення допущеного порушення самим винним або іншими особами). Автор вважає, що не всі наслідки, зазначені в ч. 1 ст. 274 КК мають однакову ступінь суспільної небезпечності. Тому пропонується диференціювати відповідальність за створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків і за заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого шляхом "розділу" ч. 1 ст. 274 КК теперішньої редакції на дві окремі частини.
У підрозділі 3.3 "Причинний зв'язок між діянням (дією, бездіяльністю) і суспільно небезпечними наслідками" обґрунтовується, що порушення правил ядерної або радіаційної безпеки є причиною відповідних наслідків лише тоді, коли ці наслідки мали підстави в даному порушенні, були його необхідним, закономірним результатом. Встановленню підлягає як причинний зв’язок між діянням і основним (проміжним) наслідком, так і між діянням і похідними наслідками. Діяння безпосередньо породжує тільки основний (проміжний) наслідок, котрий, в свою чергу, викликає настання похідного наслідку. В роботі підкреслюється необхідність проведення розмежування між причиною та умовою настання наслідку. Причина завжди є умовою настання наслідку, проте навіть необхідна умова не завжди є причиною. Під час впливу на розвиток причинного зв’язку різноманітних привхідних факторів необхідно застосовувати метод штучного ізолювання. Якщо при виключенні діяння особи з загального ланцюгу подій буде встановлено, що без цього порушення наслідки не настали б, то має місце необхідний причинний зв’язок між діянням і наслідками. Наявність чи відсутність привхідних факторів не впливає в цьому випадку на розвиток причинного зв’язку. В тому випадку, коли шкідливі наслідки настали б навіть без допущеного порушення, тобто, по суті, стали результатом дії привхідних факторів, то причинного зв’язку, як ознаки складу злочину, тут немає.
Розділ 4 "Суб'єктивні ознаки порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" присвячений дослідженню суб'єктивної сторони та суб'єкта злочину, передбаченого ст. 274 КК, складається з двох підрозділів.
Підрозділ 4.1 "Суб'єктивна сторона злочину" містить характеристику вини та мети порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки. Цей злочин може бути вчинений зі змішаною формою вини, або тільки з необережності. При цьому психічне ставлення особи до діяння може виступати у виді прямого умислу або злочинної недбалості. Якщо правила порушуються суб'єктом з прямим умислом - відношення до наслідків може бути як злочинно самовпевненим, так і злочинно недбалим. В разі, коли ставлення до діяння виражається у виді злочинної недбалості, то і ставлення до наслідків може бути лише злочинно недбалим. Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки криміналізоване тільки у зв'язку з настанням певних (похідних) наслідків. Таким чином, саме тільки порушення відповідних правил злочином не є, а це означає, що вирішальну роль відіграє відношення особи до наслідків. Тому злочин, що розглядається, відноситься до необережних. Умисел щодо наслідків свідчить про зовсім інший характер суспільної небезпечності вчинюваного діяння, тому що тоді воно безпосередньо спрямоване на спричинення шкоди таким об'єктам кримінально-правової охорони як основи національної безпеки, життя і здоров'я людей, власність, екологічна безпека. В цьому разі порушення правил ядерної або радіаційної безпеки виступає одним із можливих способів умисного заподіяння шкоди цим об'єктам і повинно бути кваліфіковане за статтями, які містяться в розділах І, ІІ, VІ, VІІI КК.
В роботі зазначається, що мотив і мета не є обов'язковими ознаками досліджуваного складу злочину. Однак, в тому випадку, якщо правила ядерної або радіаційної безпеки були свідомо порушені з метою досягнення позитивного виробничого результату - це слід розцінювати як варіант діяння, пов'язаного з ризиком. Питання про правомірність такої поведінки повинно вирішуватися за правилами ст. 42 КК.
У підрозділі 4.2 "Суб'єкт злочину" визначається, що злочин, передбачений ст. 274 КК, може скоїти лише фізична осудна особа, яка досягла 16 років та зобов'язана дотримуватися на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки. Таким чином, суб'єкт цього злочину є спеціальним. Це можуть бути громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, службові особи, робітники та службовці підприємств, установ, організацій, де використовуються ядерні або радіоактивні матеріали, а також сторонні виробництву особи, які перебувають на виробництві на законних підставах і зобов'язані дотримуватися правил ядерної або радіаційної безпеки. Автором роботи наведено додаткові аргументи щодо недоцільності виділення так званої "спеціальної осудності" та зроблено висновок, що питання про відповідальність осіб, які спричинили шкоду в умовах нервово-психологічних перевантажень або екстремальних ситуацій повинно вирішуватися на підставі загальних принципів осудності та вини, і, зокрема, на підставі змісту поняття "випадок" ("казус") в кримінальному праві.

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових завдань кримінальної відповідальності за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки, на підставі чого пропонується:
1. Статтю 274 КК "Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки" викласти у наступній редакції:
1. Порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків, -
карається ...
2. Те саме діяння, якщо воно заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, -
карається ...
3. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, -
карається ...
2. Доповнити КК статею, яка б встановлювала кримінальну відповідальність за порушення на виробництві правил хімічної або біологічної безпеки, яку слід розташувати в розділі Х "Злочини проти безпеки виробництва".
3. Рекомендувати Пленуму Верховного Суду України викласти в новій редакції Постанову № 6 від 10 жовтня 1982 року "Про судову практику в справах, пов’язаних із порушеннями вимог законодавства про охорону праці", в якій п. 12 викласти таким чином: Під іншими тяжкими наслідками, передбаченими статтями 271-275 КК, треба розуміти спричинення тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі; групові нещасні випадки, що супроводжуються спричиненням хоча б одному з потерпілих тілесного ушкодження середньої тяжкості чи легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, а іншим - менш значних ушкоджень; а також спричинення значної матеріальної шкоди або значної шкоди навколишньому природному середовищу.
4. Доповнити зазначену Постанову п. 15-1 такого змісту: Відповідальність за ст. 274 КК настає лише у тих випадках, коли порушення було вчинене на виробництві, на якому використовуються ядерні або радіоактивні матеріали. При цьому, вирішальним є не факт знаходження цих матеріалів на виробництві, а факт встановлення правового режиму безпечного поводження з такими матеріалами на конкретному виробництві. Судам необхідно вимагати від органів досудового слідства приєднання до справ про злочини, передбачені ст. 274 КК, копій нормативних актів (ліцензій, дозволів, санітарних паспортів тощо), які засвідчують правомірність використання ядерних або радіоактивних матеріалів на певному виробництві.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Пащенко А.А. Об основном непосредственном объекте нарушения правил ядерной или радиационной безопасности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 3. - С. 161-168.
2. Пащенко А.А. О месте совершения преступления, предусмотренного ст. 274 УК Украины // Проблеми законності. Вип. 58: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - С. 190-195.
3. Пащенко А.А. Преступное нарушение на производстве правил ядерной или радиационной безопасности и его последствия // Проблеми законності. Вип. 61: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2003. - С. 178-185.
4. Пащенко О.О. Кримінологічна обумовленість відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки // Право і безпека. - 2003. - №3. - Т.2 - С. 118-121.
5. Пащенко А.А. Проблемы установления объективных признаков преступления, предусмотренного статьей 274 УК // Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України: Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Спеціальний випуск. - Ч. 1. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. - С. 121-123.
6. Пащенко А.А. Нарушение правил ядерной или радиационной безопасности: состав преступления // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матер. міжнар. наук.-практ. семінару 1-2 жовтня 2002 р., м. Харків / Голов. ред. В.В. Сташис. - Харків, 2003. - С. 281-284.

АНОТАЦІЇ
Пащенко О.О. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної або радіаційної безпеки. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2004.
Дисертація присвячена проблемам кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки. Досліджуються соціально-економічні, технічні, нормативні та кримінологічні фактори, що обумовили встановлення кримінальної відповідальності за порушення на виробництві правил ядерної або радіаційної безпеки. Аналізуються ознаки складу злочину, передбаченого ст. 274 КК України (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона та суб'єкт). Наводяться підстави відмежування цього злочину від суміжних.
Ключові слова: виробництво, ядерна або радіаційна безпека, порушення правил ядерної або радіаційної безпеки.

Пащенко А.А. Уголовная ответственность за нарушение правил ядерной или радиационной безопасности. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2004.
Диссертация посвящена проблемам уголовной ответственности за нарушение на производстве правил ядерной или радиационной безопасности. Исследуются социально-экономические, технические, нормативные и криминологические факторы, которые обусловили установление уголовной ответственности за нарушение на производстве правил ядерной или радиационной безопасности. Анализируются признаки состава преступления, предусмотренного ст. 274 УК Украины (объект, объективная сторона, субъективная сторона и субъект). Проводится отграничение этого преступления от смежных. Сформулированы предложения по усовершенствованию действующего ядерного и уголовного законодательства Украины. Сделан вывод о том, что последствия, указанные в ч. 1 ст. 274 УК обладают неодинаковой степенью общественной опасности, в связи с чем предлагается дифференцировать ответственность за их причинение путем "разделения" ч. 1 ст. 274 УК на две части. Сформулированы рекомендации по усовершенствованию разъяснений Пленума Верховного Суда Украины о применении ряда норм УК. Приведены дополнительные аргументы в пользу того, что под "иными тяжкими последствиями" преступлений против безопасности производства следует понимать причинение не только тяжких телесных повреждений одному лицу, а и групповые несчастные случаи, а также причинение значительного материального ущерба или значительного ущерба окружающей природной среде.
Ключевые слова: производство, ядерная или радиационная безопасность, нарушение правил ядерной или радиационной безопасности.

Olexander O. Paschenko. Criminal responsibility for violating the rules of nuclear or radiation safety. - Manuscript.
Thesis for PhD in law degree in the field 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. - Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine. - Kharkiv. - 2004.
The dissertation is devoted to the issues of the criminal responsibility for violating the rules of nuclear or radiation safety according to criminal legislation of Ukraine.
Dissertation shows the factors, which socially stipulated setting and further conservation of criminal responsibility for violating the rules and strengthening of criminal responsibility too. Great attention is devoted to criminal law analysis of grounds to criminal law prosecution for the crime, described in art. 274 of Penal Code, - to crime's structure and her elements.
Key words: manufacture, radiation safety; violating the rules of nuclear or radiation safety.