ЛЕМЕШКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право
та кримінологія; кримінально-виконавче право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття нукового ступеня
кандидата юридичних наук

Х А Р К І В - 2001 р.

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник : доктор юридичних наук, член- кореспондент Академії правових наук України, професор Баулін Юрій Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінального права
Офіційні опоненти : - доктор юридичних наук, професор Пінаєв Анатолій Олексійович, Харківський державний університ ім. Г.С.Сковороди, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін
- кандидат юридичних наук, доцент Андрушко Петро Петрович, Киівський національний університ ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології
Провідна установа : кафедра кримінального права Національної акдемії внутрішніх справ України МВС України, м. Київ.
Захист відбудеться « 25 » червня 2001 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул.Пушкінська, 77.
З дисертацією можно ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Харків, вул.Пушкінська, 77.
Автореферат розісланий « 24 » травня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю.П.Битяк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Запобігання та припинення злочинів зобов’язаними особами в сучасних умовах виступає однією з актуальних соціально-правових проблем. Особливо недопустимі факти злочинної бездіяльності з боку уповноважених представників держави у сфері боротьби зі злочинністю. Це обумовлено тим, що службові злочини, які вчиняються в цій сфері, негативно впливають на становлення демократичних інститутів суспільства, укріплення державності в Україні, підривають авторитет державної влади в цілому та правоохоронних органів зокрема. Злочинна бездіяльність осіб, покликаних захищати інтереси суспільства та держави, нівелює потенційну еффективність урядових программ, спрямованих на здійснення контролю за злочинністю та протидію ій. Крім того, потурання злочинам представниками правоохоронних органів в умовах зростання насильницької та корисливої злочинності становить реальну загрозу національній безпеці України.
Проблема потурання злочину більшою мірою вивчалась криміналістами при дослідженні інститутів Загальної частини КК - поняття та видів причетності, загальних питань співучасті у злочинах, а також при дослідженні службових злочинів. До числа цих дослідників слід віднести: М.І.Бажанова, Г.І.Баймурзіна, Ф.Г.Бурчака, І.О.Бушуєва, Г.Б.Віттенберга, Б.Волженкіна, Г.С.Гелашвілі, І.А.Гельфанда, П.І.Гришаєва, П.К.Євдокімова, О.О.Жижиленка, О.Жиряєва, Б.В.Здравомислова В.Н.Зирянова, В.Ф.Кириченка, В.О.Клименка, М.Й.Коржанського, Г.О.Кригера, М.Д.Лисова, Ю.І.Ляпунова, П.С.Матишевського, М.І.Мельника Н.О.Носкову, О.Я.Свєтлова, В.Г.Смирнова, В.І.Соловйова, М.Полетаєва, М.С.Таганцева, П.Ф.Тельнова, О.М.Трайніна, М.І.Хавронюка, М.Д.Шаргородського, М.О.Шнейдера та ін.

Дослідженню кримінально-правових і кримінологічних проблем потурання злочину присвятив декілька своїх робіт П.І.Панченко. Разом з тим ряд проблем потурання злочину взагалі не привернули до себе увагу криміналістів, деякі з них недостатньо досліджені або є недослідженими взагалі, а саме: поняття та види потурання злочину; ознаки елементів складу службового потурання; потурання злочину, що вчиняється рідними чи близькими злочинцю особами; обставини, що виключають злочинність бездіяльності службової особи, яка потурає злочину, тощо. Неповна кримінально-правова характеристика потурання викликає невизначеність та розбіжності щодо тлумачення даного явища у криміналістичних та кримінологічних, а також міжнародно-правових дослідженнях. Крім того, особливість об’єктивної сторони потурання у формі бездіяльності обумовлює необхідність окремого розгляду загальних дискусійних питань злочинної бездіяльності у кримінальному праві, на основі чого характеризується злочинна бездія при службовому потуранні. Істотні зміни, що здійснюються в економічному та політичному житті, сфері державного управління, значно розширюють проблематику службових злочинів, що дозволяє поставити на обговорення ряд спірних та малодосліджених питань службового потурання злочину. Очевидно, що кримінальне законодавство постійно доповнюється заборонами, які по своїй суті містять опис ознак окремих різновидів службових злочинів. До числа таких спеціальних різновидів службових злочинів належить і службове потурання злочину. Все це обумовило необхідність дослідження юридичних ознак потурання, що має важливе наукове та практичне значення. Крім того, відносна розробленість законодавчо закріплених видів причетності1) (приховування злочину та недонесення про його вчинення) потребує подальшого накопичення знань і відносно потурання злочину, що необхідно взагалі для цілісної характеристики інституту причетності до злочину. Це є особливо актуальним у зв’язку з новим Кримінальним кодексом України, який був прийнятий Верховною Радою України 05.04.2001 р. та підписаний Президентом України 18.05.2001 р.
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у межах державної Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки.
МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ полягають у визначенні суттєвих ознак потурання злочину та його видів, юридичному аналізі складу службового потурання злочину, формулюванні можливих змін та доповнень до чинного законодавства з приводу встановлення самостійного кримінально-правового припису про службове потурання злочину, а також кола обставин, що виключають злочинність бездіяльності при такому потуранні. Автор виходить з того, що прийняття нового КК України не виключає можливості і необхідності його подальшого вдосконалення, що, в свою чергу, потребує своєчасного відповідного наукового обгрунтування.
ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ виступає потурання злочину як окремий різновид причетності до злочину, в тому числі потурання, що вчиняється службовою особою - представником правоохоронного органу.
ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ утворюють суттєві юридичні ознаки потурання злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки складу службового потурання, його кваліфікуючі ознаки, обставини, що виключають злочинність бездії при вказаному потуранні злочину.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. Методологічною основою дослідження виступають сучасні методи пізнання, що грунтуються на філософії загальнолюдських цінностей. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу потурання злочину у кримінальному праві України. Для дослідження використовувався діалектичний метод і традиційні для сучасної юриспруденції спеціальні методи – системно-структурний, формально-логічний, історико-порівняльний, порівняльно-правовий, соціологічний та інші.
При дослідженні істотніх ознак причетності до злочину та потурання злочину застосовувались історико-правовий, формально-догматичний та порівняльно-правовий методи. При дослідженні ознак складу службового потурання та обставин, що виключають злочинність бездіяльності-неприпинення злочину при потуранні, автор застосував системно-структурний т логічний методи. При визначенні поняття та видів потурання злочину застосовані методи порівняльного аналізу та синтезу.
ТЕОРЕТИЧНОЮ ОСНОВОЮ дисертаційного дослідження стали праці вчених з загальної теорії права, теорії правової держави, роботи криміналістів минулого і сучасних фацівців. Досліджено кримінальне законодавство України, Російської Федерації, США, Англії, Франції, Німеччини та інших країн. Вивчалось дореволюційне законодавство Росії, Союзу РСР. Аналізувались Постанови Пленуму Верховного Суду колишнього СРСР, України.
НОРМАТИВНУ БАЗУ дисертаційного дослідження склали Конституція і Кримінальний кодекс України, ряд міжнародно-правових актів (конвенцій, кодексів, пактів), що визначають політику європейських держав у сфері боротьби зі злочинністю, а також нормативно-правові акти адміністративного законодавства, які визначають правовий статус представників правоохоронної діяльності України, кримінальне законодавство інших держав.
НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ полягає у тому, що дисертація є самостійною, завершеною працею, першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем потурання злочину. Особистим внеском здобувача у дослідженні обраної теми є такі положення :
1. Ознаки потурання злочину визначаються на основі визнання потурання як різновиду причетності до злочину, а також різновиду наступного (похідного) злочину.
2. Розвинуті та уточнені положення щодо ознак причетності до злочину. Запропоновано нове визначення причетності до злочину як самостійного інституту кримінального права.
3. Наводяться додаткові аргументи на користь необхідності виділення у Загальній частині КК окремого розділу (або кримінально-правової норми), в якому необхідно передбачити понятття та види причетності до злочину.
4. Вперше аргументується висновок про те, що всім видам причетності до злочину притаманний спеціальний суб’єкт.
5. По-новому розкриваються ознаки та види попередніх (головних, основних) та похідних (додаткових) злочинів, розкриваються ознаки потурання як різновиду похідного злочину.
6. Вперше пропонується розгорнута класифікація видів потурання вчиненню злочинів залежно від різних критеріїв, що характеризують попередні та похідні злочини, а також розкривається кримінально-правове значення такої класифікації.
7. Наводяться додаткові аргументи на користь виділення із загального складу службового зловживання його спеціального виду - службового потурання злочину та законодавчого закріплення цього злочину. Пропонується варіант редакції статті КК «Потурання злочину» із вказівкою на ознаки як основного, так і кваліфікованого складів такого злочину, а також відповідної санкції.
8. Запропоновано новий підхід до визначення статутного (потенційного) та актуального (конкретного) обов'язку суб'єкта потурання злочину. Доводиться, що потенційний обов'язок характеризує правовий статус суб'єкта відповідних відносин, а конкретний обов'язок - одну із ознак об'єктивної сторони потурання злочину при розгляді особливостей кримінально-правової протиправності злочинної бездіяльності.
9. Запропоновано алгоритм вирішення питання про наявність злочинної бездіяльності, що містить у собі такі складові елементи, як наявність юридичної і фактичної підстав чинити дії, а також необхідної умови - невчинення необхідних дій. При цьому фактичною підставою виступає об'єктивне явище (подія), яке заподіює шкоду (наслідок) благам, що охороняються, або носить функціональний характер; юридична підстава складається з двох елементів: актуального обов'язку і реальної можливості діяти; необхідна умова кваліфікації бездіяльності злочинною - невчинення потрібних, необхідних дій, достатніх для припинення злочину за наявності юридичної та фактичної підстав.
10. По-новому визначається фактична підстава для припинення злочинів при потуранні злочину - це наявний, дійсний, очевидний умисний злочин, що вчиняється однією особою або групою осіб та характеризується неодномоментністю вчинення.
11. Вводиться в науковий обіг поняття юридичної підстави для вчинення дій суб'єкта при потуранні, що включає два елементи -конкретний обов'язок діяти стосовно припинення злочину та наявність реальної можливості вчинення необхідних дій для цього.
12. Наводяться додаткові аргументи на користь визнання потурання злочином, котрий вчиняється шляхом «змішаної бездіяльності», при якій бездіяльність особи, яка потурає злочину, заподіює шкоду нормальній діяльності правоохоронних органів.
13. Уперше потурання злочину, що вчиняється, розглядається в єдності з обставинами, що виключають злочинність бездіяльності при неприпинення злочину службовою особою правоохоронного органу. При цьому досліджуються як загальні, так і спеціальні види таких обставин.
14. Уперше аргументується необхідність виділення і розгляду ознак такої спеціальної обставини, що виключає злочинність бездіяльності при службовому потуранні злочину, як виправдане потурання, яке розглядається як різновид контрольованого вчинення злочину. Пропонується редакція примітки до проекту статті КК «Потурання злочину», в якій закріплюються ознаки цієї обставини.
На захист виносяться такі положення, які є новими у концептуальному плані і важливими для науки і практики, а саме:
1) розгляд потурання злочину, що вчиняється, як самостійного різновиду причетності до злочину та виду наступного злочину;
2) обгрунтування необхідності виділення із загального складу службового зловживання його спеціального виду - службового потурання злочину представником правоохоронного органу і розміщення цієї спеціальної кримінально-правової норми в главі 8 Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя»;
3) формулювання сукупності ознак складу службового потурання злочину і спеціальньої обставини, що виключає злочинність неприпинення злочину, який вчиняється, представником правоохоронного органу - «виправдане потурання злочину».
НАУКОВА І ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ роботи вбачається в наступному :
у науково-дослідницькій роботі висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані насамперед як методологічна основа при розробці проблем причетності до злочину і виділенні її видів, визначенні підстав відповідальності за злочинну бездіяльність, розробці спеціальних видів обставин, що виключають злочинність неприпинення злочину, що вчиняється - виправдане потурання злочину при проведенні оперативно-розшукових заходів;
- у правотворчій діяльності - пропонується модель кримінально-правової норми про відповідальність за потурання злочину, яка може бути використана в ході подальшого вдосконалення кримінального законодавства,
- у правозастосовній діяльності - запропоновані висновки можуть бути використані як при кваліфікації конкретних видів службових зловживань у сфері правосуддя, які вчиняються шляхом бездіяльності, так і при кваліфікації правомірних вчинків при проведенні оперативно-розшукових заходів у слідчо-прокурорській і судовій практиці;
- у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсів Загальної і Особливої частин кримінального права України, спеціальних курсів, присвячених як загальним проблемам причетності до злочину так і її різновидам, а також спеціальним видам обставин, що виключають злочинність бездіяльності; при підготуванні навчальної і методичної літератури із відповідної тематики, при проведенні науково-дослідної роботи студентів.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Результати досліджень, що містяться в дисертації, викладені на республіканських конференціях, які відбулися в Донецьку (1998, 2000 р.р.) і Харкові (2000, 2001 р.р.), а також були обговорені на засіданнях кафедри, науково-практичних семінарах, що проходили в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (2000 - 2001р.р.).
ПУБЛІКАЦІЇ. За темою дисертації автором опубліковано п’ять статей у фахових наукових виданнях.
СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ. Відповідно до мети, предмета і логіки дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів (в них послідовно розглядаються істотні ознаки поняття і видів потурання, провадиться юридичний аналіз об'єктивних і суб'єктивних ознак складу службового потурання злочину, обставин, що виключають злочинність бездіяльності - неприпинення злочинів), а також висновків, які містять підсумки дисертаційного дослідження і пропозиції щодо їх законодавчого закріпленню. Повний обсяг дисертації - 185 сторінок. Кількість використаних джерел - 250 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У «Вступі» обгрунтовуються актуальність обраної теми дослідження, його предмет і структура, вказується його методологічна основа, визначається наукова новизна і практична значущість роботи, сформульовані положення, які виносяться на захист, наводиться апробація результатів дослідження.
Розділ перший «Поняття, види і кваліфікація потурання вчиненню злочину» складається із п’яти підрозділів.
Перший підрозділ «Попередні зауваження» містить аналіз розвитку законодавства щодо встановлення відповідальності за причетність до злочину взагалі та за потурання злочину зокрема. Автор досліджує історичні витоки інституту причетності до злочину, генетичну спорідненість його з інститутом співучасті. Відображається вплив теорії правової держави на подальший розвиток вчення про потурання злочину, виділені тенденції такого розвитку. Проаналізовано чинне кримінальне законодавство зарубіжних країн та кримінальний закон України, а також проект КК з приводу регламентації законодавчого закріплення інституту причетності як умисної дії чи бездіяльності, яка посягає на суспільні відносини у сфері запобігання та припинення злочинів і вчиняється спеціальним суб’єктом, котрому достовірно відомо про вчинюваний чи вчинений злочин, та виражається у заздалегідь не обіцяному приховуванні цього злочину або потуранні йому чи недонесенні про нього Робиться висновок про безпідставне та передчасне визнання вичерпаним в Загальній частині кримінального права інституту причетності.
Другий підрозділ «Поняття потурання злочину» містить чотири пункти.
Перший пункт «Проблема визначення ознак потурання» присвячений аналізу різних поглядів щодо визначення суттєвих ознак потурання в кримінальному праві. Показується неоднозначне тлумачення ознак потурання, що призводить до труднощів при його відмежування від суміжних понять. Пропонується розрізняти широке та вузьке тлумачення терміна «потурання злочину». Зокрема, в широкому (кримінологічному) розумінні потуранням визнається бездіяльність будь-якої особи, яка не припиняє правопорушення, створює умови для їх вчинення. Потурання у взькому значенні означає тільки бездіяльність спеціально зобов’язаної особи, яка полягає у невиконанні обов’язку щодо припинення злочину.
У другому пункті «Потурання як різновид причетності до злочину» відображені існуючі напрямки (підходи) до визначення суттєвих ознак причетності до злочину як родових ознак потурання. Причетність до злочину визначається як злочинне діяння, що обумовлене наявністю вчинюваного або вчиненого злочину інших осіб (попереднього злочину). З огляду на це, потурання злочину - це самостійний різновид причетності до злочину, що вчиняється спеціально зобов’язаним суб’єктом, який не виконав правовий обов’язок припинення попереднього злочину, що вчиняється.
Третій пункт «Потурання як різновид похідного злочину» базується на висновку щодо необхідності розгляду видів причетності до злочину, в тому числі і потурання, як різновидів похідних (наступних) злочинів. Вказуються ознаки та наводяться три групи статей КК, в яких передбачаються похідні злочини : 1) статті з альтернативними диспозиціями, 2) статті, в яких безпосередньо вказується на факт вчинення похідного, обумовленого попереднім злочином, 3) статті, в яких висновок про факт вчинення похідного злочину робиться на підставі тлумачення відповідної норми. У зв’язку з цим потурання злочину визначається як певний прояв похідного причетного злочину, умисно вчинюваний у сфері запобігання та припинення злочинів особою, якій достовірно відомо про вчинення попереднього, як правило, тяжкого чи особливо тяжкого основного злочину.
Четвертий пункт «Визначення потурання злочину». Аналіз спеціальних ознак потурання злочину як різновиду причетності та водночас як виду наступного (похідного) злочину, дозволив визначити його як умисну бездіяльність спеціально зобов’язаної особи (похідний злочин), яка не припиняє вчинення злочину (попередній злочин) іншою особою (особами).
Третій підрозділ «Види потурання злочину». Дослідження ознак потурання на підставі утворюючих його попереднього та похідного злочинів приводить до виділення двох груп критеріїв, покладених в основу поділу потурання злочину на види. До першої групи критеріїв віднесені елементи складу попереднього злочину (безпосередній об’єкт, вчинення злочину одноособово або в співучасті, ступінь тяжкості попереднього злочину, вчинення близькими (рідними) та іншими особами). Другу групу утворюють ознаки похідного злочину при потуранні (службове становище суб’єкта потурання, особливості законодавчого конструювання відповідальності за потурання). Показується кримінально-правове значення наведених видів потурання злочину.
Четвертий підрозділ «Кваліфікація потурання злочину». Автор критично проаналізував існуючі в літературі варіанти кваліфікації потурання злочину за статтями 91, 165, 166, 167, 254, 2543 КК України і дійшов до висновку про можливість кваліфікації потурання злочину передусім на підставі статей 165 та 2543 КК, а також, у виключних випадках, на підставі статей 91 та 167 КК.
П'ятий підрозділ «Висновки». Виходячи із проведеного дослідження родових та видових ознак потурання, автор аргументує необхідність самостійного розгляду службового потурання, вчиненого службовою особою правоохоронного органу. Службове потурання злочину розглядається як спеціальний вид службового зловживання, що посягає на діяльність державного апарату в сфері попередження і розкриття злочинів. У зв'язку з цим обгрунтовується необхідність закріплення в главі 8 Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя» спеціальної кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за такий злочин.
Розділ другий «Потурання злочину службовою особою правоохоронного органу (службове потурання)» складається з семи підрозділів.
Перший підрозділ «Потурання злочину службовою особою правоохоронного органу як спеціальний вид службового зловживання в сфері правосуддя». Автор визначає місце службового потурання серед інших спеціальних видів службового зловживання, аналізує особливі ознаки цього злочину, що є підставою віднесення його до видів службового зловживання у сфері правосуддя. Крім того, обгрунтовується запропонована послідовність розгляду єлементів складу службового потурання : об’єкт та суб’єкт потурання, а також об’єктивна та суб’єктивна його сторони.
Другий підрозділ «Об'єкт службового потурання». Називаються існуючі теорії визначення об’єкта злочину в кримінальному праві. Автор пропонує виділяти в проблемі об’єкта посягання два аспекти - зовнішній (методологічний) та внутрішній. Перший пов’язаний з визначенням благ та цінностей, на які вчиняється посягання, тобто з характеристикою об’єкта кримінально-правової охорони. Другий аспект пов’язаний з розглядом об’єкта як самостійного елемента складу злочину. Зосереджуючись на другому аспекті, автор аналізує існуючі точки зору з приводу визначення об’єкта посягання причетного злочину, відмежовуючи об’єкт причетного злочину від об’єкта посягання попереднього злочину. У зв’язку з цим службове потурання визнається самостійним злочином проти правосуддя. В межах домінуючої точки зору щодо визнання об’єктом злочину суспільних відносин автор вважає безпосереднім об’єктом службового потурання правомірну діяльність правоохоронних органів, спрямовану на припинення злочинів. Пропонується уточнити назву глави 8 Особливої частини КК: «Злочини проти правосуддя та діяльності органів, які сприяють його реалізації» з метою відобразити в назві передбачені в главі злочини, які посягають на діяльність органів, що сприяють реалізації правосуддя судом.
У третьому підрозділі «Суб'єкт службового потурання» загальним чином аналізуються проблемні питання теорії службової особи як суб’єкта злочину в науці кримінального права. Автор виходить з того, що суб’єктом службового потурання може бути лише представник влади - службова особа правоохоронного органу, на яку покладено обов’язок вчиняти дії, спрямовані на припинення злочину. Визнаються зміст та види, а також способи законодавчого закріплення такого обов’язку. Робиться висновок, що такий обов’язок є статутним (потенційним) на відміну від актуального (конкретного) обов’язку, що виникає на підставі необхідності припинення злочину, що вчиняється. Окремо розглядається проблема потурання злочину, що вчиняється родичами чи близькими злочинцю особами. Автор доводить неможливість застосування родинного імунитету до особи, яка потурає злочину родича чи близької особи.
Четвертий підрозділ «Об'єктивна сторона службового потурання» складається із двох пунктів.
Перший пункт «Загальний підхід до характеристики злочинної бездіяльності» містить критичні зауваження щодо традиційного підходу до характеристики злочинної бездіяльності в кримінальному праві, пов’язаного з виділенням двох умов визнання бездіяльності злочинною (певного обов’язку вчинити потрібні дії та реальної можливості їх вчинення). На підставі запропонованого Г.В.Тімейком і О.О.Тер-Акоповим підходу та на основі аналізу кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за злочинну бездіяльність автор пропонує виділяти фактичну та юридичну підстави визнання бездіяльності злочинною, а також важливу для цього умову - невчинення необхідних дій. На основі аналізу кримінального законодавства виділяються дві групи фактичних підстав - ті, які утворюють небезпеку заподіяння шкоди, та ті, що носять функціональний характер (наприклад, злочинна діяльність підлеглої особи є фактичною підставою виникнення обов’язку її припинення (ст.2543), акт процесуальної діяльності суду - судове рішення - виступає фактичною підставою для його виконання (ст.133 КК). Фактична підстава трансформує нормативно закріплений потенційний обов’язок суб’єкта в актуально-конкретизований. Юридична підстава складається з актуального обов’язку суб’єкта вчинити потрібні дії та реальної можливості вчинення необхідних дій. Розглядаються зміст зазначених складових, а також необхідна умова визнання бездіяльності особи злочинною - невчинення необхідних дій.
Другий пункт «Ознаки об'єктивної сторони службового потурання». Використовуючи запропонований алгоритм визнання бездіяльності злочинною, автор аналізує об’єктивну сторону службового потурання злочину і доводить, що фактичною підставою службового потурання виступає вчинюваний, наявний та дійсний, очевидний умисний злочин. Такий злочин актуалізує потенційний обов’язок припинення злочину в обстановці реальної можливості вчинити потрібні дії. Таким чином, зміст актуально-конкретизованого обов’язку при службовому потуранні полягає у обов’язку вчинити конкретні, потрібні та необхідні дії, достатні для припинення злочину. Реальна можливість вчинення дій при потуранні злочину допускає наявність такої обстановки вчинення бездіяльності і якостей суб'єкта, що дозволяють йому здійснити необхідні дії, спрямовані на припинення злочину, що вчиняється. За умови невчинення необхідних дій бездіяльність суб’єкта може бути визнана злочинною. Бездіяльністю при службовому потуранні визнається невчинення службовою особою конкретних дій, спрямованих на припинення очевидного, вчинюваного, як правило, умисного злочину при наявності у неї актуального (конкретного) обов’язку та реальної можливості здійснити необхідні дії. Способом такого потурання злочину визнається невикористання працівником правоохоронного органу влади або службових повноважень всупереч службовій необхідності припинення злочину, що вчиняється. Службове потурання визнається злочином з матеріальним складом і тому вчиняється шляхом так званої «змішаної бездіяльності», що обумовило розгляд причинного зв’яку між вчинюваною бездіяльністю та наслідками її вчинення.
П'ятий підрозділ «Суб'єктивна сторона службового потурання» включає в себе характеристику інтелектуального та вольового моментів прямого умислу при службовому потуранні. Автор доводить, що усвідомлення фактичних ознак злочинної бездії обумовлює усвідомлення фактичної та юридичної підстави а також необхідної умови визнання бездіяльності злочинною. Суб’єкт також усвідомлює свій правовий статус як особи, що покликана припиняти злочинні посягання. Припускаються різні мотиви вчинення службового потурання, аналізуються окремо корисливий мотив, інтереси третіх осіб та інша особиста зацікавленість особи, яка потурає злочину. Встановлення мети потурання має значення для визначення мотиву злочину та може враховуватися при індивідуалізації покарання.
Шостий підрозділ «Законодавче закріплення ознак службового потурання». Наведена характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак посадового потурання привела до висновку про специфічні ознаки цього злочину. Враховуючи тенденцію до виділення спеціальних складів службового зловживання та аналізуючи теорію спеціальних складів злочину, автор пропонує варіант кримінально-правової норми про відповідальність за потурання злочину, яку, на його думку, необхідно розмістити у главі «Злочини проти правосуддя».
Сьомий підрозділ «Висновки» містить визначення ознак елементів складу службового потурання, які досліджені в процессі аналізу ознак цього злочину.
Розділ третій «Обставини, що виключають злочинність потурання вчиненню злочину» складається з трьох підрозділів.
Перший підрозділ «Загальні види обставин, що виключають злочинність потурання злочину» присвячений розгляду крайньої необхідності, колізії правових обов’язків, а також виданню та виконанню (невиконанню) наказу при потуранні вчиненню злочину. Окремо аналізуються варіанти кримінально-правової кваліфікацїї видання (виконання) наказів потурати злочину.
Другий підрозділ «Виправдане потурання як спеціальна обставина, що виключає злочинність потурання злочину» містить аналіз спеціальної обставини, що виключає злочинність потурання злочину. Автор використовує для аналізу ознак такої обставини запропонований в науці системний підхід до визначення обставин, що виключають протиправність та суспільну небезпечність діяння. Аргументується необхідність виділення ознак спеціальної обставини, що виключає злочинність бездіяльності при службовому потуранні злочину - виправдане потурання. Пропонується законодавчо закріпити таку обставину у примітці до варіанту статті про потурання злочину.
Третій підрозділ «Висновки» містить теоретичні положення, до
яких дійшов автор при дослідженні загальних та спеціальної обставин, що виключають злочинність службового потурання злочину.

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні поняття та видів потурання злочину. Дисертаційне дослідження містить, по-перше, теоретичні висновки щодо визначення ознак службового потурання злочину, відмежування його від суміжних кримінально-правових явищ. Передбачені результати дослідження, які, на думку, автора потребують законодавчого закріплення. Пропонується варіант кримінально-правової норми про потурання злочину разом з приміткою до нєї :
Стаття … Потурання злочину.
Заздалегідь не обіцяне потурання злочину, яке вчиняється службовою особою правоохоронного органу,-
карається позбавленням волі на строк до п'яти років.
Те ж діяння, вчинене службовою особою правоохоронного органу, яка займає особливо відповідальне становище, або щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину, чи відносно злочину підлеглої особи, або таке, що призвело до тяжких наслідків,-
карається позбавленням волі на строк до восьми років.
Примітка : Дія цієї статті не поширюється на випадки невиконання обов'язку припинення злочину службовою особою правоохоронного органу при здійсненні оперативно-розшукової діяльності відповідно до закону.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ РОБОТАХ АВТОРА :
1. Лемешко А.Н. К вопросу об установлении уголовной ответственности за попустительство совершению преступления // Актуальные проблемы борьбы с преступностью на современном этапе : Мат. науч.-практ. конф. - Донецк : Ин-т внутр. дел, 1999. - С. 21.
2. Лемешко О.М. Потурання злочину як різновид наступного (похідного) злочину // Вісник Академії правових наук України. - Харків: Право, 1999. - № 3 (18). - С. 186-190.
3. Лемешко А.Н. Попустительство преступлению как самостоятельный вид преступления против правосудия // Проблеми законності : Респ. міжвідом.наук. зб. / Відп. ред. Тацій В. Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 41 - 176-180.
4. Лемешко А.Н. О субъекте попустительства совершению преступления // Проблеми законності : Респ.міжвід.наук.зб./ Відп. ред. Тацій В.Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 43. - С. 141-145.
5. Лемешко О.М. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину // Вісник Академії правових наук України. - Харків: Право, 2000. - № 3 (22). - С.217-222.

АНОТАЦІЇ
Лемешко О.М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2001 р.
Дисертацію присвячено кримінально-правовим проблемам потурання вчиненню злочину. Запропоновано нове визначення
понять «причетність до злочину», «потурання злочину». Досліджено об’єктивні та суб’єктивні ознаки службового потурання злочину, його види, підстави та межі відповідальності. Наведено визначення службового потурання. Аналізуються обставини, що виключають злочинність неприпинення злочину при його потуранні. Розглянуто ознаки виправдане потурання. Запрпоновано варіант кримінально-правової норми про потурання злочину.
Ключові слова : причетність до злочину, потурання вчиненню злочину, бездіяльність-неприпинення злочину, службове потурання злочину, виправдане потурання.

Лемешко А.Н. Уголовно-правовая оценка попустительства совершаемому преступлению. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2001 г.
Диссертационное исследование посвящено уголовно-правовым проблемам попустительства совершаемому преступлению как специальной разновидности прикосновенного преступления. Рассматриваются исторический аспект, объективные и субъективные признаки, виды, основания и пределы ответственности за попустительство преступлению. Предложен новое определение «прикосновенности к преступлению», «попустительства преступлению». Определяются существенные признаки должностного попустительства преступлению и признаки состава этого преступления. Предложен алгоритм решения вопроса о наличии преступного бездействия, который включает в себя такие составные элементы, как наличие юридического и фактического оснований для действования, а также необходимого условия - несовершения требуемых действий. Анализируются обстоятельства, исключающие общественную опасность и противоправность неисполнения обязанности пресечения преступления. Предлагается вариант уголовно-правовой нормы об ответственности за попустительство преступлению с примечанием, содержащим основания исключения ответственности за оправданное попустительство преступлению.
Ключевые слова : прикосновенность к преступлению, попустительство совершению преступления, бездействие - неисполнение обязанности пресечения преступления, должностное попустительство, оправданное попустительство.

Alexander N. Lemeshko. Criminal Law Assessment of Connivance to Criminal Conduct. – Manuscript.
Dissertation to seek PhD in Law Degree, Major 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Correctional Law. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2001.
This dissertation is devoted to criminal law aspects of connivance to criminal conduct. The paper suggests a new definition of the notions of «association with the crime» and «connivance to criminal conduct». It studies objective and subjective characteristics of the operational connivance to criminal conduct, its types, grounds and liability framework. The author proposes a definition of the operational connivance. He analyses the circumstances that exclude criminal character, danger and illegitimacy of non interference when conniving at criminal conduct. The paper suggests a variant of the criminal law provision for connivance to criminal conduct.
Key words: association with the crime, connivance to criminal conduct, inactivity – non interference with the crime, operational connivance, justifield non - interference in a crime.

Відповідальний за випуск : доц. І.О.Зінченко

ПРОТОКОЛ № 11
засідання спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01
в Національній юридичній академії України
імені Ярослава Мудрого
9 квітня 2001р. м. Харків
ПРИСУТНІ : проф. Тацій В.Я. (голова вченої ради),
проф. Сташис В.В.,
проф. Бітяк Ю.П. (вчений секретар),
проф. Бажанов М.І.,
проф. Баулін Ю.В.,
проф. Борисов В.І.,
проф. Голіна В.В.,
проф. Даньшин І.М.,
проф. Козаченко І.П.,
проф. Коновалова В.О.,
доц. Кучерявенко М.П.,
проф. Лукашевич В.Г.,
проф. Матусовський Г.А.,
проф. Пінаєв А.О.,
проф. Сафронова І.П.,
проф. Селіванов А.О.,
проф. Тихий В.П.,
проф. Тищенко М.М.,
проф. Тодика Ю.М.,
проф. Трубніков В.М.,
проф. Шепітько В.Ю.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ :
1. Про призначення комісії щодо попереднього розгляду дисертації асистента кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Лемешка О. М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», яка представлена на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
СЛУХАЛИ :
Головуючий проф. Тацій В.Я. : асистентом кафедри кримінального права Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого Лемешко О.М. надані всі необхідні документи щодо дисертації, які передбачені Порядком присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань України від 28 червня 1997 року. Нам необхідно визначити склад комісії, яка буде готувати висновок. Які будуть пропозиції ?
Професор Бітяк Ю.П. : пропоную призначити комісію у складі професорів Даньшина І.М., Борисова В.І. та Тихого В.П, які є спеціалістами з профілю дисертації Лемешка О.М.
Головуючий проф. Тацій В.Я. : Інших пропозицій, заперечень немає ?
Приймається.
УХВАЛИЛИ :
1. Призначити щодо дисертації Лемешко О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину» комісію у складі професорів Даньшина І.М., Борисова В.І. та Тихого В.П. для підготовки висновку про відповідність дисертації спеціальності 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право, та про особистий внесок здобувача, про повноту викладення матеріалів дисертації у працях, які були опубліковані автором, а також внесення пропозиції щодо призначення провідної організації та офіційних опонентів.

Голова
спеціалізованої вченої ради Тацій В.Я.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Бітяк Ю.П.

ПРОТОКОЛ № 13
засідання спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01
в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого про допуск до захисту дисертації
23 квітня 2001р. м. Харків
ПРИСУТНІ: проф. Тацій В.Я. (голова вченої ради),
проф. Сташис В.В.,
проф. Битяк Ю.П. (вчений секретар),
проф. Бажанов М.І.,
проф. Баулін Ю.В.,
проф. Борисов В.І.,
проф. Голіна В.В.,
проф. Даньшин І.М.,
проф. Коновалова В.О.,
доц. Кучерявенко М.П.,
проф. Матусовський Г.А.,
проф. Сафронова І.П.,
проф. Тихий В.П.,
проф. Тищенко М.М.,
проф. Тодика Ю.М.,
проф. Трубніков В.М.,
проф. Шепітько В.Ю.
ПОРЯДОК ДЕННИЙ :
1. Про допуск до захисту кандидатської дисертації асистента кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Лемешка О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», яка представлена на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

СЛУХАЛИ :
Головуючий проф. Тацій В.Я. : Слово надається доктору юридичних наук, професору Борисову В.І.
Професор Борисов В.І. : Доповідаю висновок по дисертації асистента кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Лемешко О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», яка представлена на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Комісія вважає, що зміст дисертації повністю відповідає вимогам стосовно наукової спеціальності 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в опублікованих автором роботах, які були представлені спеціалізованій вченій раді.
Пропонується призначити провідною установою по розгляду дисертації Лемешка О.М. Національну академію внутрішніх справ України МВС України.
Офіційними опонентами призначити Пінаєва Анатолія Олексійовича, д.ю.н., професора, завідувача кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського державного університету ім. Г.С.Сковороди МОН України, а також Андрушка Петра Петровича, к.ю.н., доцент, завідувач кафедри кримінального права та кримінології Киівського національного університету ім. Тараса Шевченка МОН України.
Вказані вчені є визначними спеціалістами з проблем, які досліджуються у дисертації Лемешка О.М. Їх попередня згода на участь у захисті дисертації отримана.
УХВАЛИЛИ :
1. Прийняти до захисту кандидатську дисертацію Лемешка О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», яка представлена на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право.
2. Офіційними опонентами призначити:
- Пінаєва Анатолія Олексійовича, д.ю.н., професора, завідувача кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського державного університету ім. Г.С.Сковороди МОН України;
- Андрушко Петра Петровича, к.ю.н., доцента, завідувача кафедри кримінального права та кримінології Киівського національного університету ім. Тараса Шевченка МОН України.
3. Дисертацію надіслати на офіційний відзив на кафедру кримінального права Національної академії внутрішніх справ України МВС України, м. Київ.
4. Дозволити публікацію автореферату кандидатської дисертації на правах рукопису. Запропонувати список розсилки автореферату.

Голова
спеціалізованої вченої ради Тацій В.Я.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Битяк Ю.П.

ВИСНОВОК
по кандидатській дисертації Лемешка О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», обсягом 185 сторінок, представленої до спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Комісія у складі членів ради професора І.М.Даньшина, професора В.І.Борисова і професора В.П.Тихого, ознайомившись з кандидатською дисертацією Лемешка О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», вважає :

1. Науковий рівень. Кандидатська дисертація присвячена дослідженню актуальних проблем поняття та видів потурання злочину як самостійного різновиду причетності до злочину, визначенню ознак посадового потурання, а також обставин, що виключають суспільну небезпечність та протиправність (злочинність) посадового потурання (виправдовуване потурання).
Результати, одержані в процесі проведеного дослідження, спрямовані на удосконалення кримінального законодавства, що регламентує інститут причетності до злочину, а також встановлює відповідальність за посадові зловживання у сфері правосуддя. Головна мета дисертації полягає в теоретичному аналізі стану інституту причетності до злочину, зокрема визначені понять та видів потурання злочину, посадового потурання як його різновиду, а також в науковому обгрунтуванні пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства України щодо регламентації інституту причетності до злочину та правозастосовчої практики з даного питання.
2. Особистий внесок Лемешка О.М. полягає у тому, що наукові результати одержані дисертантом під час безпосереднього дослідження і критичного осмислення близько 300 наукових джерел (як відчизняних, так і зарубіжних) та нормативного матеріалу. У роботі обгрунтовуються деякі теоретичні положення і практичні рекомендації по вдосконаленню законодавства щодо встановлення кримінальної відповідальності за посадове потурання злочину, а також поліпшення законодавчого закріплення інституту причетності до злочину у кримінальному праві України. При дослідженні одні питання поставлені автором вперше (наприклад, проблема виправдовуваного потурання злочину, розгляд потурання злочину, якій вчиняється близькими чи рідними), інші розглянуті по-новому, з урахуванням як діючого кримінального законодавства України, так і зарубіжних країн (наприклад, проблема визначення підстав відповідальності за злочинну бездіяльність).
3. Дисертація відповідає вимогам, що пред’являються до кандидатських дисертацій.
Зміст дисертації відповідає вимогам наукової спеціальності 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. У дисертації розкриваються проблемні питання щодо визначення поняття причетності до злочину, ознак та видів потурання злочину, ознак складу злочину посадового потурання, а також проблема виправдовуваного потурання.
4. Основні положення дисертації знайшли відображення у таких публікаціях автора загальним обсягом 2 друк.арк., представлених раді :
1. Лемешко А.Н. К вопросу об установлении уголовной ответственности за попустительство совершению преступления // Актуал. пробл.борьбы с преступностью на совр. этапе : Матер. науч.-практ. конф. - Донецк : Ин-т внутр. Дел, 1999. - С. 21.
2. Лемешко О.М. Потурання злочину як різновид наступного (похідного) злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 1999. - № 3 (18) - С. 186-190.
3. Лемешко А.Н. Попустительство преступлению как самостоятельный вид преступления против правосудия // Проблеми законності : Респ. міжвідом. Наук. зб. / Відп. ред. Тацій В. Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 41 - С.176-180.
4. Лемешко А.Н. О субъекте попустительства совершению преступления // Проблеми законності : Респ.міжвідом.наук.зб./ Відп. ред. Тацій В.Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 43 - С. 141-145.
5. Лемешко О.М. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 2000. - № 3 (22 ) - С.217-222
6. Лемешко А.Н. Контролируемая поставка как специальное обстоятельство, исключающее уголовную ответственность за непресечение деяний в сфере борьбы с организованной преступностью. / Матер. наук.-практ. конфер. Донецк. - в редакції.
7. Лемешко О.М. Межі потурання вчиненню злочину при забезпеченні правопорядку офіційними особами держави. / Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ти річчя Конвенції про захист прав людини та основних свобод) : Тези доп. та наук. повід. наук.-практ. конфер./ За ред. М.І. Панова. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. С.133-135
8. Лемешко А.Н. Деякі кримінально-правові аспекти оперативного вкорінення. / Матер. наук.-практ. конфер. Дніпрпетровськ. - в редакції.
9. Лемешко О.М. Характеристика злочинної бездіяльності. / Матер. наук.-практ. конфер. Запоріжжя (Київ).- в редакції.
5. Рекомендувати раді призначити провідною установою по розгляду дисертації Національну академію внутрішніх справ України МВС України, м. Київ. - в редакції.
6. Офіційними опонентами призначити доктора юридичних наук, професора Пінаєва Анатолія Олексійовича, завідувача кафедри кримінального права Харківського державного університету ім. Г.С.Сковороди МОН України, а також кандидата юридичних наук, професора Андрушка Петра Петровича, завідувача кафедри кримінального права та кримінології Киівського національного університету ім. Тараса Шевченка МОН України.
Дисертацію надіслати на офіційний відзив на кафедру кримінального права Національної академії внутрішніх справ України МВС України, м. Київ.

Професор Даньшин І.М

Професор Борисов В.І.

Професор Тихий В.П.

23 квітня 2001 року

ЗАТВЕРДЖУЮ
Ректор Національної
юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого
_______________В.Я.Тацій
"_____"____________2001 р.

ВИПИСКА
із протоколу № 7 засідання кафедри кримінального права
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
від 3 квітня 2001 року

ПРИСУТНІ : доктор юрид. наук, проф. Бажанов М.І., канд. юрид. наук, проф. Кривоченко Л.М., канд. юрид. наук, проф. Корчева З.Г., канд. юрид.наук, доцент Тютюгін В.І., канд. юрид. наук, доцент Перепилиця О.І, канд. юрид. наук, доцент Киричко В.М., канд. юрид. наук, доцент Устименко В.В., канд. юрид. наук, доцент Кураш Я.М., канд. юрид. наук, доцент Тарасенко А.В., канд. юрид. наук, доцент Гізимчук С.В., ас. Мохончук С.М., ас. Дзюба Ю.П., ас. Гродецький Ю.В., ас. Орловський Р.С., ас. Радутний О.Е., ас. Лемешко О.М., асп. Пономаренко Ю.А., асп. Шевченко Є.В., асп. Козак В.А., асп. Григор’ва М.Є., асп. Дем’яненко Ю.І., асп. Степаненко О.В., зав. лаб. Шумакова В.Ю.
СЛУХАЛИ : Обговорення дисертаційного дослідження Лемешка О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», представленого на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
ВИСТУПИЛИ : доктор юрид. наук, проф. Бажанов М.І., канд. юрид. наук, проф. Кривоченко Л.М., канд. юрид.наук, доцент Тютюгін В.І., які позитивно оцінили дисертаційне дослідження ас. Лемешко О.М., проф. Кривоченко доповіла письмовий відгук наукового керівника доктора юрид. наук, проф. Бауліна Ю.В. на дисертацію пошукувача, який містив позитивну характеристику представленої роботи.
Доктор юридичних наук, професор Бажанов М.І. зазначив, що загальне враження від роботи асистента Лемешка О.М. позитивне. Представлена дисертація являє собою самостійне закінчене дослідження. При цьому слід відзначити, що автором повно досліджені теоретичні питання, пов’язані з визначенням поняття причетності до злочину, ознак потурання та посадового потурання злочину, виправдовуваного потурання.
Роботі притаманна творча новизна щодо аналізу потурання злочину, обставин, що виключають суспільну небезпечність та протиправність бездії при потуранні злочину. Автор продемонстрував глибокі знання предмету дослідження, проаналізував нормативні та наукові джерела як дореволюційного, так і сучасного періоду. Висновки роботи містять дуже цікаві положення, які є цілком обгрунтовані.
Разом з тим є деякі редакційні зауваження до представленої роботи, які стосуються перекладу деяких термінів. Проте вони не впливають на загальну оцінку дисертаційного дослідження, яке може бути рекомендоване спеціалізованій вченій раді для захисту на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Кандидат юридичних наук, професор Кривоченко Л.М. доповіла, що вона ретельно ознайомилась з дисертацією, у зв’язку з чим повністю підтримує пропозицію професора Бажанова М.І. про можливість рекомендації кандидатської дисертації Лемешка О.М. спеціалізованій вченій раді для захисту її основних положень. Крім того, проф. Кривоченко Л.М. вказала на те, що тема дисертаційного дослідження є дійсно актуальною для науки кримінального права та правозастосовчої практики. Проблема інституту причетності до злочину, дійсно широко обговорюється у науковому світі та викликає велику кількість поглядів з проблемних питань, пропозицій щодо законодавчого закріплення. Представлена дисертація грунтується на аналізі існучих поглядів на проблему ознак та видів причетності до злочину, яка склалася як у відчизняній науці кримінального права, так і у правових системах країн СНД, розвинутих західних країн. Висновки автора заслуговують позитивної оцінки. Крім того, заслуговує на увагу пропозиції автора щодо законодавчого закріплення інституту причетності до злочину в Загальній частині КК та посадового потурання, як спеціального різновиду причетного злочину, у Особливій частині КК.
Кандидат юридичних наук, доцент Тютюгін В.І. підкреслив відповідність питань плану змісту кандидатської дисертації здобувача, що виконана на високому науковому рівні, лаконічна та структурно логічна. Відмічені деякі зауваження редакційного характеру та спірні положення, що зумовлені різними підходами щодо їх вирішення в науці кримінального плану. Це, наприклад, стосується аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак інституту причетності до злочину. Однак, частина висловлених зауважень може бути врахована автором при доопрацюванні змісту дисертації, інші потребують більш докладної аргументації. Особливу зацікавленість визивають положення дисертації, в яких аналізуються обставини, що виключають суспільну небезпечність та протиправність потурання злочину, а також вирішення автором проблеми причетності до злочину, який вчиняється родичами чи близькими особами.
Привертає увагу вирішення проблеми кваліфікуючих обставин посадового потурання та складання санкцій за їх вчинення.
В цілому доцет Тютюгін В.І. підтримав рекомендацію передати спеціалізованій вченій раді кандидатську дисертацію Лемешка О.М. для подальшого обговорення.

УХВАЛИЛИ : на підставі результатів обговорення затвердити наступний висновок :
ВИСНОВОК
Щодо кандидатської дисертації Лемешка Олександра Миколайовича «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук :
1. Актуальність теми дослідження
Проблема запобігання та перетинання злочинів, що вчиняються спеціально зобов’язаними суб’єктами, у тому числі представниками правоохоронних органів, в сучасних умовах виступає однією з актуальних соціально-правових проблем. Особливо недопустимими є факти злочинної бездіяльності уповноважених представників влади у сфері боротьби зі злочинністю. У зв’язку з цим, особливий інтерес викликає дослідження проблеми так званого посадового потурання, як самостійного різновиду потурання у сфері реалізації правосуддя.
Це обумовлено тим, що злочини, які вчиняються у цій сфері, негативно впливають на становлення демократичних інститутів суспільства, зміцнення державності в Україні, подривають авторитет державної влади в цілому та правоохоронних органів безпосередньо. Злочинна діяльність осіб, що покликані захищати інтереси суспільства та держави від злочинних посягань, нівелює потенційну ефективність урядових программ, які спрямовані на протидію злочинності та здійснення контролю за нею. Крім того, посадові злочини представників правоохоронних органів в умовах підвищення рівня насильницької, корисливої та організованої злочинності, яка носить також транснаціональний характер, складає реальну загрозу національній безпеці України.
Актуальність дослідження проявів злочинних діянь агентів держави випливає також з того, що порівняно з іншими видами злочинів юридичному аналізу посадових злочинів присвячено достатнью кількість наукових робіт виданих не тільки дореволюційними криміналістами, але й дослідниками радянського, а також сучасного періоду розвитку науки кримінального права. До них відносяться монографії та учбові посібники І.О.Гельфанда, О.О.Жижиленка, О.Жиряева, Б.В.Здравомислова, В.Ф.Кириченка, М.Д.Лисова, Ю.І.Ляпунова, М.Полетаєва, О.Я.Светлова, В.І.Солов’йова, М.С.Таганцева та ін. До кола сучасних вітчизняних криміналістів, активно розробляючих теорію посадових злочинів можна віднести В.А.Клименка, М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. Праці вказаних авторів мають важливе наукове та практичне значення.
Разом з тим, суттєві зміни, що здійснюються в економічному та політичному житті, у сфері державного управління значно розширюють проблематику посадових злочинів та дозволяють поставити на обговорення ряд спірних та недостатньо досліджених питань. Не можна не замітити також, що кримінальне законодавство постійно доповнюються заборонами, які по суті вміщують визначення ознак окремих різновидів посадових злочинів, а тому потребуючих кримінально-правового аналізу. До числа таких різновидів посадових злочинів відноситься і посадове потурання злочину.
Проблема потурання злочину в більшій мірі розглядалась криміналистами при дослідженні інститутів Загальної частини - поняття та види причетності, а також загальні питання співучасті у злочині. Все це обумовлює необхідність дослідження юридичних ознак потурання, що містить важливе наукове та практичне значення.
Існуюча неповна кримінально-правова характеристика причетності до злочину та потурання його вчиненню, ускладнює визначення його суттєвих ознак, викликає неоднозначне тлумачення данного явища у криміналістичних та кримінологічних дослідженнях.
Запропоноване дослідження відноситься до групи самостійних досліджень, присвячених розгляду окремих питань як загальної теорії посадових злочинів, так і самостійного різновиду причетності до злочину - посадового потурання. Предметом цього дослідження є проблема посадового потурання злочину у кримінальному праві, яка характеризуюється, перед усім, як самостійний вид причетності до злочину, а також виступає проявом посадового зловживання і сфері правосуддя. Розгляду цього вида злочину присвячені небагаточисельні спеціальні роботи радянського періоду, які відображабть не тільки спірні наукові погляди, але й теоретичні положення, які суттєво деформувалися. Вивчення літератури про причетність до злочину взагалі та про потурання злочину дозволяє визначити коло малодосліджених чи взагалі недосліджених проблем, а саме : поняття та види потурання злочину, ознаки складу посадового потурання, обставини, що виключають злочинність бездії посадової особи, що потурає злочину. Крім того, особливість об’єктивної сторони потурання, що вчиняється шляхом бездії викликала окремий критичний розгляд загальних питань злочинної бездії у кримінальному праві і на основі цього характеристику злочинної бездії при потуранні злочину.
Необхідністю вдосконалення кримінального законодавства шляхом внесення конкретного варіанту кримінально-правової заборони щодо посадового потурання і пояснюється вибір теми дисертації. Тема кандидатської дисертації Лемешка О.М. обговорена на засіданні кафедри кримінального права та затверджена на засіданні Вченої Ради Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого у 1998 році.
2. Ступінь наукової розробленості теми.
До числа цих дослідників слід віднести Г.І.Баймурзіна, Ф.Г.Бурчака, І.О.Бушуєва, Г.Б.Віттенберга, Г.С.Гелашвілі, П.І.Грішаєва, П.К.Євдокімова, В.М.Зирянова, Г.О.Крігера, Н.О.Носкову, В.Г.Смірнова, П.Ф.Тельнова, О.М.Трайніна, М.Д.Шаргородського, М.О.Шнейдера та ін. Вивченням кримінально-правових і кримінологічних проблем потурання злочину присвятив декілька своїх робіт П.М.Панченко.
Разом з тим, відносна розробленість законодавчо закріплених видів причетності (приховування злочинів та недонесення про їх вчинення), потребує подальшого приросту знань у цій області, зокрема відносно потурання злочину, необхідного для цілостної характеристики інститута причетності до злочину. Крім того, ряд проблем взагалі не залучили до себе увага криміналістів. У їхньому числі відмежуваняя злочинної бездіяльності при посадовому потуранні від посадових злочинів, що чиняться також шляхом злочинної бездіяльності; потурання у відношенні злочину, який вчиняється родичами або близькими; обставини, що виключають злочинність і протиправність злочинної бездіяльності спеціального суб'єкта при потуранні; виконання незаконного наказу потурати злочину, що чиниться та ін.
3. Конкретна особиста участь автора в одержанні наукових результатів, викладених в дисертації.
Наукові результати отримані дисертантом шляхом аналізу нормативного матеріалу та критичного осмислення наукових розробок проблем причетності до злочину, поняття та видів посадового злочину, обставин, що виключають суспільну небезпечність та протиправність діяння (близько 300 наукових праць) та узагальнення судово-слідчої практики. В роботі обгрунтовується необхідність криміналізації посадового потурання злочину, пропонується варіант кримінально-правової заборони щодо вчинення такого потурання. Автором враховані положення діючого відчизняного та зарубіжного законодавства, також аналізуються положення проєкту Кримінального кодексу України.
4. Ступінь обгрунтованості наукових положень, висновків та рекомендацій.
Теоретичні положення і висновки, що викладені в дисертації, достатньою мірою науково обгрунтовані та аргументовані автором. Рекомендації щодо законодавчого закріплення інституту причетності до злочину та його самостійного різновиду - потурання злочину, представляють науково-практичний інтерес. Теоретичною основою дисертації стали наукові розробки в галузі кримінального права та загальної теорії права. Автором досліджено законодавство Російської Федерації, Німеччини, США, Франції, Польщі та інших країн, а також Постанови Пленуму Верховного Суду України, проекти КК України.
5. Ступінь наукової новизни результатів, одержаних автором.
1. Представлена робота є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем потурання злочину злочину. Вперше пропонується визначати ознаки потурання злочину на підставі визнання його як у якості різновиду причетності до злочину, так і виду наступного (послідуючого) злочину. Також окремо розглядається спеціальний різновид потурання -посадовепотурання, яквид посадового зловживання в сфері правосуддя.
2. Развинуті та уточнені положення, насамперед щодо ознак причетності до злочину. Запропоновано авторське визначення причетності до злочину як самостійного інституту кримінального права - це навмисна дія або бездіяльність, що зазіхає на суспільні відносини в сфері попередження і припинення злочинів, яка вчиняється загальним або спеціальним суб'єктом, що вірогідно знає про злочин, що чиниться, та виражається в заздалегідь не обіцяному приховуванні цього злочину, або потуранні йому чи недонесенні про нього.
3. Наводяться додаткові аргументи на користь необхідності виділення в Загальній частині КК окремої глави (або кримінально-правової норми), що містить визначення видів причетності до злочину.
4. Вперше аргументується висновок про те, що усім видам причетності до злочину притаманний спеціальний суб'єкт. Наводяться додаткові аргументи на користь того, що суб'єктом потурання злочину є спеціально-конкретний суб'єкт, наділенний повноваженнями в сфері боротьби зі злочинністю.
5. Вперше в кримінально-правовій літературі розкриваються ознаки і види попередніх (основних, головних) і наступних (додаткових, послідуючих) злочинів, також розкриваються ознаки потурання як різновиду наступного злочину.
6. Вперше пропонується розгорнута класифікація видів потурання вчиненню злочину в залежності від різноманітних критеріїв (виходячи з об'єкта посягання, суб'єкта, ступеня тяжкості злочина, що вчиняється, одноособового вчинення або вчинення в співучасті основного (попереднього) злочину, особливостей законодавчої регламентації потурання) і розкривається їх кримінально-правове значення.
7. Пропонується самостійний розгляд посадового потурання злочину як спеціального виду посадового зловживання, що зазіхає на діяльність державного апарата в сфері попередження і розкриття злочинів. У зв'язку з цим обгрунтовується необхідність закріплення в главі 8 Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя» спеціальної кримінально-правової заборони, що передбачає відповідальність за потурання злочину.
8. Запропоновано новий підхід до визначення статутного (потенційного) обов'язку суб'єкта потурання та актуального (конкретного) обов'язку припинити злочин, що чиниться. В результаті цього, потенційний обов'язок характеризує суб'єкта злочину, а конкретний обов'язок аналізується в об'єктивній стороні складу злочину при розгляді особливостей кримінальної протиправності злочинної бездіяльності.
9. Запропоновано алгоритм вирішення питання про наявність злочинної бездіяльності, що містить у собі такі складові елементи як наявність юридичної і фактичної підстав для вчинення дій, а також необхідної умови - невчинення необхідних дій. При цьому фактичною підставою виступає об'єктивне явище (подія), що заподіює шкоду благам, що охороняються або носить функціональний характер; юридична підстава розглядається як складне явище, що складається з двох елементів : актуального обов'язку і реальної можливості діяти; необхідна умова - невчинення необхідних дій.
10. По-новому визначається фактична підстава для припинення злочинів при потуранні злочину - це наявний, дійсний, очевидний навмисний злочин, що чиниться однією особою або групою осіб, що характеризується неодномоментністю вчинення.
11. Вводиться в науковий обіг поняття юридичної підстави для вчинення дій суб'єктом при потуранні, що включає два елементи - активний обов'язок припинення злочину та наявність реальної можливості вчинення необхідних дій.
12. Обгрунтовується погляд, що потурання злочину є «змішана бездіяльність», при якій невиконання обов'язку припинення злочину тягне заподіяння шкоди нормальній діяльності правоохоронних органів.
13. Наводяться додаткові аргументи на користь виділення з загального складу посадового зловживання його спеціального виду - посадового потурання злочину і пропонується редакція статті 1851 КК «Потурання злочину» із вказівкою ознак як основного, так і кваліфікованого складів такого злочину, а також відповідної санкції.
14. Вперше потурання злочину розглядається в єдності з обставинами, що виключають злочинність бездіяльності при непресіченні злочину посадовою особою правоохоронного органа. При цьому досліджуються як загальні, так і спеціальні види таких обставин.
15. Вперше аргументується необхідність виділення і розглядаються ознаки такої спеціальної обставини, що виключає злочинність бездіяльності при непресіченні злочину, як контрольоване вчинення злочину. Пропонується редакція примітки до проекту статті 1851 КК «Потурання злочину», у якому закріплюються ознаки цієї обставини.
У дисертації висунутий ряд положень, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики, обгрунтовані і сформульовані нові теоретичні і практичні висновки, що пропонуються на захист, як-от :
1) розгляд потурання злочину - самостійного різновиду причетності до злочину, - як виду наступного злочину, а також окремий розгляд посадового потурання, як спеціального різновиду посадового зловживання в сфері правосуддя;
2) обгрунтування необхідності виділення з загального складу посадового зловживання його спеціального виду - посадового потурання, яке вчиняється представником правоохоронного органу і розміщення цієї спеціальної кримінально-правової заборони в главі 8 Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя»;
3) формулювання сукупності ознак складу посадового потурання злочину і спеціальній обставині, що виключає злочинність непресічення злочину представником правоохоронного органа - «контрольоване вчинення злочину».
6. Теоретична і практична значущість результатів, одержаних дисертантом вбачається в такому :
- у науково-дослідній роботі висновки і положення дисертаційного дослідження можуть бути використані, насамперед як методологічна основа при розробці проблеми причетності до злочину і виділення її видів, визначенні підстав відповідальності за злочинну бездіяльність, розробці спеціальних видів обставин, що виключають злочинність непресічення контрольованого злочину при проведенні оперативно-пошукових заходів,
- у правотворчій діяльності - пропонується модель кримінально-правової заборони про потурання злочину, що може бути використана в ході наступної кодификації карного законодавства,
- у правозастосовчій діяльності - запропоновані висновки можуть бути використані при кваліфікації конкретних видів посадових зловживань у сфері правосуддя, що чиняться шляхом бездї, так і при кваліфікації правомірних вчинків при проведенні оперативно-пошукових заходів у слідчо-прокурорській і судовій практиці,
- у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладі курсів Загальної й Особливої частини кримінального права України, спеціальних курсів, присвячених як загальним проблемам причетності до злочину та її різновидам, спеціальним видам обставин, що виключають злочинність бездіяльності, при підготуванні навчальної і методичної літератури по відповідній тематиці, при проведенні науково-дослідної роботи студентів.

7. Повнота викладення матеріалів дисертації в наукових роботах автора.
1. Лемешко А.Н. К вопросу об установлении уголовной ответственности за попустительство совершению преступления // Актуал. пробл.борьбы с преступностью на совр. этапе : Матер. науч.-практ. конф. - Донецк : Ин-т внутр. дел, 1999. - С. 21.
2. Лемешко О.М. Потурання злочину як різновид наступного (похідного) злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 1999. - № 3 (18) - С. 186-190.
3. Лемешко А.Н. Попустительство преступлению как самостоятельный вид преступления против правосудия // Проблеми законності : Респ. міжвідом. Наук. зб. / Відп. ред. Тацій В. Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 41 - 176-180.
4. Лемешко А.Н. О субъекте попустительства совершению преступления // Проблеми законності : Респ.міжвідом.наук.зб./ Відп. ред. Тацій В.Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 43 - С. 141-145.
5. Лемешко О.М. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 2000. - № 3 (22 ) - С.217-222
6. Лемешко А.Н. Контролируемая поставка как специальное обстоятельство, исключающее уголовную ответственность за непресечение деяний в сфере борьбы с организованной преступностью. / Матер. наук.-практ. конфер. Донецк. - в редакції.
7. Лемешко О.М. Межі потурання вчиненню злочину при забезпеченні правопорядку офіційними особами держави. / Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ти річчя Конвенції про захист прав людини та основних свобод) : Тези доп. та наук. повід. наук.-практ. конфер./ За ред. М.І. Панова. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. С.133-135
8. Лемешко А.Н. Деякі кримінально-правові аспекти оперативного вкорінення. / Матер. наук.-практ. конфер. Дніпрпетровськ - в редакції.
9. Лемешко О.М. Характеристика злочинної бездіяльності. / Матер. наук.-практ. конфер. Запоріжжя (Київ).- в редакції.

8. Рекомендація кандидатської дисертації до захисту з урахуванням наукової та суспільної характеристики дисертанта.
Кандидатська дисертація Лемешка О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину» представляє собою самостійну наукову працю, в якій в повній мірі розкривається ознаки посадового потурання злочину. Наводяться пропозиції щодо подальшого вдосконалення діючого кримінального законодавства.

9. Апробація результатів дисертаційного дослідження.
Результати дослідження, які містяться у дисертації, представлені на республіканських конференціях, що проходили у Донецьку (1998 р., 2000 р.), а також у Харкові (2000 р.), а також були обговорені на засіданнях кафедри, науково-практичних семінарах, які відбувались у Национальній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого.

10. Окремі зауваження.
Автор продемонстрував знання предмета дослідження, дисертаційне дослідження представляється завершеним. Разом з тим існують певні зауваження до поданої роботи : по-перше перебільшення обсягу, по-друге недостатність аргументації щодо виділення родових ознак причетності до злочину, а також деякі зауваження редакційного характеру, по-трете застосування великих за обсягом термінологічних формул.

КАФЕДРА ВИЗНАЧИЛА :
1. Висновок щодо кандидатської дисертації затвердити.
2. Зміст дисертації Лемешка О.М. «Кримінально-правова оцінка потурання вчинення злочину», представленої на здобуття наукового степеня кандидата юридичних наук, відповідає вимогам спеціальності 12.00.08, оскільки в ній розроблені концептуальні положення посадового потурання вчиненню злочину і сформульовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства.
3. Висловлені пропозиції та рекомендації не стосуються істотних положень роботи і в основному спрямовані на усунення деяких редакційних недоліків та прогалин, що містяться в ній, кафедра кримінального права вважає за можливе рекомендувати представлену дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук до спеціалізованої вченої ради Д.64.086.01 Національноїх юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Головуючий на засіданні кафедри
в.о. завідувача кафедри
канд. юрид. наук, професор Кривоченко Л.М.

В І Д Г У К
наукового керівника на дисертацію ЛЕМЕШКА Олександра Миколайовича «КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВА ОЦІНКА ПОТУРАННЯ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНУ», поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Актуальність дослідження кримінально-правових проблем потурання злочину не викликає сумніву. Необхідність та своєчасність розгляду цієї проблеми обумовлена роботою над розробкою проекта нового Кримінального кодексу України, а також прийняттям нових кримінальних кодексів Росії, республіки Белорусь та інших країн СНД. Це тим більш необхідно, тому що в останній час деякі криміналісти піддають сумніву необхідність виділення та існування інститута причетності до злочину.
Автор, на мій погляд, виходить з правильного положення про те, що інститут причетності до злочину (у тому числі потурання як його різновид) має право на самостійне існування та підлягає дослідженню в Загальній частині науки кримінального права.
Заслуговує уваги підтримка розгляду потурання злочину, по-перше, як самостійного різновиду причетності до злочину, видом похідного злочину, а також вида посадового зловживання у сфері реалізації правосуддя. Обгрунтованим являється виділення та розгляд найбільш небезпечного вида потурання злочину з боку посадової особи правоохоронного органу.
Оригінальним є розгляд питання ознак виправдовуваного потурання злочину.
Автор широко використовує дореволюційну та сучасну наукову літературу, достатньо аргументує запропоновані рішення.
Робота носить безперечно творчий характер та свідчить про уміння автора знаходити та ставити проблемні питання теми, пропонувати їх оригінальне вирішення.
Робота містить достатнью кількість нових наукових положень, які свідчать про внесок дисертантом свого вкладу у вчення про причетність до злочину.
Викладене дає мені підстави вважати, що ЛЕМЕШКО Олександр Миколайович подав завершену дисертаційну роботу та рекомендувати спеціалізованій Вченій Раді прийняти ії до захисту.

Науковий керівник
професор, доктор юридичних наук,
член-кореспондент АПрН України БАУЛІН Ю.В.

02.03.2001р.

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО


ЛЕМЕШКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ
УДК № 343.23

КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОЦІНКА
ПОТУРАННЯ ВЧИНЕННЮ ЗЛОЧИНУ

Спеціальність : 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття нукового ступеня
кандидата юридичних наук

Х А Р К І В - 2001 р.


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник : доктор юридичних наук, профессор, член- кореспондент Академії правових наук України Баулін Юрій Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, профессор кафедри кримінального права

Офіційні опоненти : - доктор юридичних наук, професор Пінаєв Анатолій Олексійович, Харківський державний університ ім. Г.С.Сковороди, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін
- кандидат юридичних наук, доцент Андрушко Петро Петрович, Киівський національний університ ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології

Провідна установа : Національна акдемія внутрішніх справ
України МВС України, м. Київ.
Захист відбудеться « » 2001 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул.Пушкінська, 77.
З дисертацією можно ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Харків, вул.Пушкінська, 77.
Автореферат розісланий « » 2001 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю.П.Битяк
1
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Запобігання та препинення злочинів зобов’язаними особами в сучасних умовах виступає однією з актуальних соціально-правових проблем. Особливо недопустимі факти злочинної бездії з боку уповноважених представників держави у сфері боротьби зі злочинністю. Це обумовлено тим, що службові злочини, які вчиняються в цій сфері, негативно впливають на становлення демократичних інститутів суспільства, укріплення державності в Україні, підривають авторитет державної влади в цілому та правоохоронних органів зокрема. Злочинна бездіяльність осіб, покликаних захищати інтереси суспільства та держави, нівелює потенційну еффективність урядових программ, спрямованих на здійснення контролю за злочинністю та протидію ій. Крім того, потурання злочинам представниками правоохоронних органів в умовах зростання насильницької та корисливої злочинності становить реальну загрозу національній безпеці України.
Проблема потурання злочину більшою мірою вивчалась криміналістами при дослідженні інститутів Загальної частини КК - поняття та видів причетності, загальних питань співучасті у злочинах, а також при дослідженні службових злочинів. До числа цих дослідників слід віднести: М.І.Бажанова, Г.І.Баймурзіна, Ф.Г.Бурчака, І.О.Бушуєва, Г.Б.Віттенберга, Б.Волженкіна, Г.С.Гелашвілі, І.А.Гельфанда, П.І.Гришаєва, П.К.Євдокімова, О.О.Жижиленка, О.Жиряєва, Б.В.Здравомислова В.Н.Зирянова, В.Ф.Кириченка, М.Й.Коржанського, Г.О.Кригера, М.Д.Лисова, Ю.І.Ляпунова, П.С.Матишевського, Н.О.Носкову, О.Я.Свєтлова, В.Г.Смирнова, В.І.Соловйова, М.Полетаєва, М.С.Таганцева, П.Ф.Тельнова, О.М.Трайніна, М.Д.Шаргородського, М.О.Шнейдера та ін. Актуальність дослідження різних проявів злочинних діянь агентів держави, в тому числі потуранню злочинам полягає в тому, що порівняно з іншими видами злочинів юридичному аналізу службових злочинів присвячено достатнью кількість наукових робіт, виданих не тільки дореволюційними криміналістами, але й дослідниками радянського, а також сучасного періоду розвитку науки кримінального права. До кола сучасних вітчизняних криміналістів, активно розробляючих теорію службових злочинів можна віднести В.О.Клименка, М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. Дослідженню кримінально-правових і кримінологічних проблем потурання злочину присвятив декілька своїх робіт П.І.Панченко. Разом з тим ряд проблем потурання злочину взагалі не привернули до себе увагу криміналістів, є недостатньо дослідженими або недослідженими взагалі, а саме поняття та види потурання злочину; ознаки елементів складу службового потурання; потурання злочину, що вчиняється рідними чи близькими злочинцю особами; обставини, що виключають злочинність бездіяльності службової особи, яка потурає злочину, тощо. Неповна кримінально-правова характеристика потурання викликає невизначеність та розбіжності щодо тлумачення даного явища у криміналістичних та кримінологічних, а також міжнародно-правових дослідженнях. Крім того, особливість об’єктивної сторони потурання у формі бездіяльності обумовила необхідність окремого розгляду загальних дискусійних питань злочинної бездіяльності у кримінальному праві, на основі чого характеризується злочинна бездія при службовому потуранні. о необхідність дослідження юридичних ознак потурання, що має важливе наукове та практичне значення. Істотні зміни, що здійснюються в економічному та політичному житті, сфері державного управління, значно розширюють проблематику службових злочинів, що дозволяє поставити на обговорення ряд спірних та малодосліджених питань службового потурання злочину. Не можна не помітити також, що кримінальне законодавство постійно доповнюється заборонами, які по своїй суті вміщюють опис ознак окремих різновидів службових злочинів. До числа таких спеціальних різновидів службових злочинів належить і службове потурання злочину. Все це обумовило необхідність дослідження юридичних ознак потурання, що має важливе наукове та практичне значення. Крім того, відносна розробленість законодавчо закріплених видів причетності1) (приховування злочину та недонесення про його вчинення) потребує подальшого накопичення знаннь і відносно потурання злочину, що необхідно для цілісної характеристики інституту причетності до злочину. Це є особливо актуальним у зв’язку з новим Кримінальним кодексом України, який був прийнятий Верховною Радою України 05.04.2001 р. та підписаний Президентом України 18.05.2001 р.
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у межах державної Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки.
МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ полягають у визначенні суттєвих ознак потурання злочину, юридичному аналізі складу службового потурання злочину, формулюванні можливих змін та доповнень чинного законодавства з приводу встановлення самостійного кримінально-правового припису про службове потурання злочину, а також кола обставин, що виключають злочинність бездіяльності при такому потуранні. Автор виходить з того, що прийняття нового КК України не виключає можливості і необхідності його подальшого вдосконалення, що, в свою чергу, потребує відповідного наукового обгрунтування.
ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ виступає потурання злочину як окремий різновид причетності до злочину, в тому числі потурання, що вчиняється службовою особою - представником правоохоронного органу.
ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ утворюють суттєві юридичні ознаки потурання злочину, об’єктивні і суб’єктивні ознаки складу службового потурання, його кваліфікуючі ознаки, обставини, що виключають злочинність бездіяльності при вказаному потуранні злочину.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ складають сукупність наукових методів пізнання, серед яких важливе місце займає юридичний (догматичний) метод. Застосовувались також методи системного аналізу, порівняльного правознавства, історичний та інші загальнонаукові методи дослідження.
НАУКОВА НОВИЗНА ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. На погляд дисертанта, новими є такі положення :
1. Представлена на захист робота першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних проблем потурання злочину, ознаки якого визначаються на основі визнання потурання як різновиду причетності до злочину, а також різновиду наступного (похідного) злочину.
2. Розвинуті та уточнені положення щодо ознак причетності до злочину. Запропоновано нове визначення причетності до злочину як самостійного інституту кримінального права - це умисна дія чи бездіяльність, яка посягає на суспільні відносини у сфері запобігання та перетинання злочинів і вчиняється спеціальним суб’єктом, якому достовірно відомо про вчинюваний чи вчинений злочин, та виражається у заздалегідь не обіцяному приховуванні цього злочину або потуранні йому чи недонесенні про нього.
3. Наводяться додаткові аргументи на користь необхідності виділення у Загальній частині КК окремого розділу (або кримінально-правової норми), в якому необхідно передбачити понятття та види причетності до злочину.
4. Вперше аргументується висновок про те, що всім видам причетності до злочину притаманний спеціальний суб’єкт.
5. По-новому розкриваються ознаки та види попередніх (головних, основних) та похідних (додаткових) злочинів, розкриваються ознаки потурання як різновиду похідного злочину.
6. Вперше пропонується розгорнута класифікація видів потурання вчиненню злочинів залежно від різних критеріїв, а також розкривається кримінально-правове значення такої класифікації.
7. Наводяться додаткові аргументи на користь виділення із загального складу службового зловживання його спеціального виду - службового потурання злочину та законодавчого закріплення цього злочину. Пропонується варіант редакції статті 1851 КК «Потурання злочину» із вказівкою на ознаки як основного, так і кваліфікованого складів такого злочину, а також відповідної санкції.
8. Запропоновано новий підхід до визначення статутного (потенційного) та актуального (конкретного) обов'язку суб'єкта потурання злочину. В результаті доводиться, що потенційний обов'язок характеризує правовий статус суб'єкта відповідних відносин, а конкретний обов'язок - одну із ознак об'єктивної сторони потурання злочину при розгляді особливостей кримінально-правової протиправності злочинної бездіяльності.
9. Запропоновано алгоритм вирішення питання про наявність злочинної бездіяльності, що містить у собі такі складові елементи, як наявність юридичної і фактичної підстав чинити дії, а також необхідної умови - невчинення необхідних дій. При цьому фактичною підставою виступає об'єктивне явище (подія), яке заподіює шкоду (наслідок) благам, що охороняються, або носить функціональний характер; юридична підстава складається з двох елементів: актуального обов'язку і реальної можливості діяти; необхідна умова кваліфікації бездіяльності злочинною - невчинення потрібних, необхідних дій, достатніх для припиненя злочину за наявності юридичної та фактичної підстав.
10. По-новому визначається фактична підстава для припинення злочинів при потуранні злочину - це наявний, дійсний, очевидний умисний злочин, що вчиняється однією особою або групою осіб та характеризується неодномоментністю вчинення.
11. Вводиться в науковий обіг поняття юридичної підстави для вчинення дій суб'єкта при потуранні, що включає два елементи -конкретний обов'язок діяти стосовно припинення злочину та наявність реальної можливості вчинення необхідних дій для цього.
12. Наводяться додаткові аргументи на користь визнання потурання злочином, котрий вчиняється шляхом «змішаної бездіяльності», при якій бездіяльність особи, яка потурає злочину, заподіює шкоду нормальній діяльності правоохоронних органів.
13. Уперше потурання злочину, що вчиняється, розглядається в єдності з обставинами, що виключають злочинність бездіяльності при неприпиненні злочину службовою особою правоохоронного органу. При цьому досліджуються як загальні, так і спеціальні види таких обставин.
14. Уперше аргументується необхідність виділення і розгляду ознак такої спеціальної обставини, що виключає злочинність бездіяльності при службовому потуранні злочину, як виправдане потурання, яке розглядається як різновид контрольованого вчинення злочину. Пропонується редакція примітки до проекту статті 1851 КК «Потурання злочину», в якій закріплюються ознаки цієї обставини.
На захист виносяться такі положення, які є новими у концептуальному плані і важливими для науки і практики, а саме:
1) розгляд потурання злочину, що вчиняється, як самостійного різновиду причетності до злочину та виду наступного злочину;
2) обгрунтування необхідності виділення з загального складу службового зловживання його спеціального виду - службового потурання злочину представником правоохоронного органу і розміщення цієї спеціальної кримінально-правової норми в главі 8 Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя»;
3) формулювання сукупності ознак складу службового потурання злочину і спеціальньої обставини, що виключає злочинність неприпинення злочину, який вчиняється, представником правоохоронного органу - «виправдане потурання злочину».
НОРМАТИВНУ БАЗУ дисертаційного дослідження склали Конституція і Кримінальний кодекс України, ряд міжнародно-правових актів (конвенцій, кодексів, пактів), що визначають політику європейських держав у сфері боротьби зі злочинністю, а також нормативно-правові акти адміністративного законодавства, які визначають правовий статус представників правоохоронної діяльності України, кримінальне законодавство інших держав.
НАУКОВА І ПРАКТИЧНА ЗНАЧУЩІСТЬ роботи вбачається в наступному :
- у науково-дослідницькій роботі висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані насамперед як методологічна основа при розробці проблем причетності до злочину і виділенні її видів, визначенні підстав відповідальності за злочинну бездіяльність, розробці спеціальних видів обставин, що виключають злочинність неприпинення злочину, що вчиняється - виправдане потурання злочину при проведенні оперативно-розшукових заходів;
- у правотворчій діяльності - пропонується модель кримінально-правової норми про відповідальність за потурання злочину, яка може бути використана в ході подальшого вдосконалення кримінального законодавства;
- у правозастосовній діяльності - запропоновані висновки можуть бути використані як при кваліфікації конкретних видів службових зловживань у сфері правосуддя, які вчиняються шляхом бездіяльності, так і при кваліфікації правомірних вчинків при проведенні оперативно-розшукових заходів у слідчо-прокурорській і судовій практиці;
- у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні курсів Загальної і Особливої частин кримінального права України, спеціальних курсів, присвячених як загальним проблемам причетності до злочину так й різновидам, а також спеціальним видам обставин, що виключають злочинність бездіяльності; при підготуванні навчальної і методичної літератури із відповідної тематики, в науково-дослідницькій роботи студентів.
АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Результати досліджень, що містяться в дисертації, викладені на республіканських конференціях, що відбулися в Донецьку (1998, 2000 р.р.) і Харкові (2000, 2001 р.р.), а також були обговорені на засіданнях кафедри, науково-практичних семінарах, що проходили в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (2000 - 2001р.р.).
ПУБЛІКАЦІЇ. За темою дисертації автором опубліковано п’ять статей.
СТРУКТУРА ДОСЛІДЖЕННЯ. Відповідно до мети, предмета і логіки дослідження дисертація складається з вступу, трьох розділів (в них послідовно розглядаються істотні ознаки поняття і видів потурання, провадиться юридичний аналіз об'єктивних і суб'єктивних ознак складу службового потурання злочину, обставин, що виключають злочинність бездіяльності - неприпинення злочинів), а також висновків, які містять підсумки дисертаційного дослідження і пропозиції щодо їх законодавчого закріплення. Повний обсяг дисертації складає 185 сторінок. Кількість використаних джерел

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
В «Введенні» обгрунтовується актуальність і мета обраної теми, предмет і структура дослідження, вказується його методологічна основа, визначається наукова новизна і практична значимість роботи, сформульовані положення, які пропонуються на захист, вказується апробація результатів дослідження.
Розділ перший - «Поняття, види і кваліфікація потурання вчиненню злочину» - складається з п’яти підрозділів.
Перший підрозділ «Попередні зауваження» містить аналіз розвитку законодавства щодо встановлення відповідальності за причетність до злочину взагалі та за потурання злочину зокрема. Автор показує історичні витоки інституту причетності до злочину, генетичну спорідненість його з інститутом співучасті. Відображається вплив теорії правової держави на подальший розвиток вчення про потурання злочину, виділені тенденції такого розвитку. Проаналізовано чинне кримінальне законодавство зарубіжних країн та кримінальний закон України, а також проект КК з приводу регламентації законодавчого закріплення інституту причетності, в тому числі потурання злочину, робиться висновок про безпідставне та передчасне визнання вичерпаним в Загальній частині кримінального права інституту причетності.
Другий підрозділ «Поняття потурання злочину» містить чотири пункти.
Перший пункт «Проблема визначення ознак потурання» присвячений аналізу різних поглядів щодо визначення суттєвих ознак потурання в кримінальному праві. Показується неоднозначне тлумачення ознак потурання, що призводить до труднощів при його відмежування від суміжних понять. Пропонується розрізняти широке та вузьке тлумачення терміну потурання злочину. Зокрема, в широкому (кримінологічному) розумінні потуранням визнається бездіяльність будь-якої особи, яка неперетинає правопорушення, створює умови для їх вчинення. Потурання в узькому значенні означає тільки бездію спеціально зобов’язаної особи, яка полягає у невиконанні обов’язку щодо пресічення злочину.
У другому пункті «Потурання як різновид причетності до злочину» відображені існуючі напрямки (підходи) до визначення суттєвих ознак причетності до злочину як родових ознак потурання. Причетність до злочину визначається як злочинне діяння, що обумовлене наявністю вчиняємого або вчиненого злочину інших осіб. Виходячи з цього, потурання злочину - це самостійний різновид причетності до злочину, що вчиняється спеціально зобов’язаним суб’єктом, який не виконав правовий обов’язок пресічення вчиняємого попереднього злочину.
Третій пункт «Потурання як різновид похідного злочину» базується на висновку щодо необхідності розгляду видів причетності до злочину, в тому числі і потурання, як різновидів похідних (наступних) злочинів. Вказуються ознаки та наводяться 3 групи статей КК в яких передбачаються похідні злочини : 1)статті з альтернативними диспозиціями, 2)статті, в яких безпосередньо вказується на факт вчинення попереднього злочину, 3)статті, в яких висновок про факт вчинення послідуючого злочину робиться на підставі тлумачення відповідної норми. У зв’язку з цим, потурання злочину визначається як певний прояв похідного причетного злочину, умисно вчиняємий у сфері запобігання та перетинання злочинів особою, якій достовірно відомо про обставини вчинення попереднього, як правило тяжкого чи особливо тяжкого основного злочину.
Четвертий пункт «Визначення потурання злочину». Аналіз спеціальних ознак потурання злочину як різновиду причетності та водночас як виду наступного (похідного) злочину, дозволило визначити його як умисну бездію спеціально зобов’язаної особи (похідний злочин), яка не перетинає вчиняємого злочину (попереднього злочину) іншою особою (особами).
Третій підрозділ «Види потурання злочину». Дослідження ознак потурання на підставі утворюючих його попереднього та похідного злочинів призводить до виділення двох груп критеріїв, покладених в основу поділу потурання злочину на види. До першої групи критеріїв віднесені елементи складу попереднього злочину (безпосередній об’єкт, одноособове вчинення чи в співучасті, ступінь тяжкості попереднього злочину, вчинення близькими (рідними) та іншими особами). Другу групу утворюють ознаки похідного злочину при потуранні (службове становище суб’єкта потурання, особливості законодавчого конструювання відповідальності за потурання). Показується кримінально-правове значення наведених видів потурання злочину.
Четвертий підрозділ «Кваліфікація потурання злочину». Автор критично проаналізував існуючі в літературі варіанти кваліфікації потурання злочину за статтями 91, 165, 166, 167, 254, 2543 КК України і автор прийшов до висновку про можливість кваліфікації потурання злочину перед усім на підставі статей 165 та 2543 КК, а також у виключних випадках на підставі статей 91 та 167 КК.
П'ятий підрозділ «Висновки». Виходячи із проведеного дослідження родових та видових ознак потурання, аргументується необхідність самостійного розгляду службового потурання, вчиненого службовою особою правоохоронного органа.
Розділ другий - «Потурання злочину, яке вчиняється службовою особою правоохоронного органа (службове потурання)» складається з семи підрозділів.
Перший підрозділ «Потурання злочину, яке вчиняється службовою особою правоохоронного органа - спеціальний вид службового зловживання в сфері правосуддя». Автор визначає місце службового потурання серед інших спеціальних видів службового зловживання, відзначаються особливі ознаки цього злочину, що є підставою віднесення його до видів службового зловживання у сфері правосуддя. Крім того, обгрунтовується запропонована послідовність розгляду єлементів складу службового потурання : об’єкт та суб’єкт потурання, а також об’єктивна та суб’єктивна його сторони.
Другий підрозділ «Об'єкт службового потурання». Називаються існуючі теорії визначення об’єкта злочину у кримінальному праві. Автор пропонує виділяти в проблемі об’єкту посягання два аспекти - зовнішній (методологічний) та внутрішній. Перший пов’язаний з визначенням благ та цінностей, на які вчиняється посягання, тобто пов’язаний з характеристикою об’єкта кримінально-правової охорони. Другий аспект пов’язаний з розглядом об’єкту як самостійного елементу складу злочину. Зосереджуючись на другому аспекті, автор проводить аналіз існуючих точок зору з приводу визначення об’єкту посягання причетного злочину, відмежовуючи об’єкт причетного злочину від об’єкта посягання попереднього злочину. У зв’язку з цим, службове потурання признається самостійним злочином проти правосуддя. В межах домінуючої точки зору щодо визнання об’єктом злочину суспільних відносин, автор визнає безпосереднім об’єктом службового потурання правомірну діяльність правоохоронних органів, спрямовану на перетинання злочинів. Пропонується уточнення назви глави 8 Особливої частини «Злочини проти правосуддя» з метою відобразити в назві передбачені в ній злочини, які посягають на діяльність органів, що сприяють реалізації правосуддя судом.
У третьому підрозділі «Суб'єкт службового потурання» загальним чином аналізуються проблемні питання теорії службової особи як суб’єкта злочину в науці кримінального права. Автор виходить з того, що суб’єктом службового потурання може бути лише представник влади, на якого покладено обов’язок вчиняти дії, спрямовані на пресічення злочину. Визначається зміст та види, а також способи законодавчого закріплення такого обов’язку. Робиться висновок, що такий обов’язок є статутним (потенційним) на відміну від актуального (конкретного) обов’язку, що виникає на підставі виникнення необхідності пресічення злочину, що вчиняється. Окремо розглядається проблема потурання злочину, що вчиняється родичами чи близькими особами. Автор приходить до висновку про неможливість застосування родинного імунитету до особи, яка потурає злочину родича чи близької особи.
Четвертий підрозділ «Об'єктивна сторона службового потурання» складається з двох пунктів.
Перший пункт «Загальний підхід до характеристики злочинної бездіяльності» містить критичні зауваження щодо традиційного підходу характеристики злочинної бездіяльності в кримінальному праві, пов’язаного з виділенням двох умов визнання бездії злочинною (певного обов’язку вчинити потрібні дії та реальної можливості їх вчинення). На підставі запропонованого Г.В.Тімейком і О.О.Тер-Акоповим підходу характеристики об’єктивної сторони злочинів, які вчиняються шляхом бездії та на основі аналізу кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за злочинну бездію, автор пропонує виділяти фактичну та юридичну підстави визнання бездії злочинною, а також необхідну для цього умову - невчинення необхідних дій. На основі аналізу кримінального законодавства виділяються дві групи фактичних підстав - ті, які утворюють небезпеку заподіяння шкоди, та ті, що носять функціональний характер (наприклад, злочинна діяльність підлеглої особи є фактичною підставою виникнення обов’язку її пресічення (ст.2543), акт процесуальної діяльності суду - судове рішення, виступає фактичною умовою обов’язку його виконання (ст.133 КК) ). Фактична підстава трансформує нормативно закріплений потенційний обов’язок суб’єкта у актуально-конкретизований. Юридична підстава складається з актуального обов’язку суб’єкта вчинити потрібні дії та реальної можливості вчинення необхідних дій. Розглядається зміст вказаних складових та необхідної умови визнання бездії особи злочинною, та їх місце у межах єлементів складу злочину, що вчиняється шляхом бездії.
Другий пункт «Ознаки об'єктивної сторони службового потурання». Використовуючи запропонований алгоритм визнання бездії злочинною, аналізується об’єктивна сторона службового потурання злочину. Автор доводить, що фактичною підставою службового потурання виступає вчиняємий, наявний та дійсний, очевидний умисний злочин. Такий злочин актуалізує потенційний обов’язок перетинання злочину в обстановці реальної можливості вчинити потрібні дії. Таким чином, зміст актуально-конкретизованого обов’язку при службовому потуранні полягає у обов’язку вчинення конкретних, потрібних та необхідних дій, достатніх для пресічення злочину. Реальна можливість вчинення дій при потуранні злочину припускає наявність такої обстановки вчинення бездіяльності і якостей суб'єкта, що дозволяють йому здійснити необхідні дії, спрямовані на припинення злочину, що чиниться. За умови невчинення необхідних дій бездія суб’єкту може бути визнана злочинною. Бездією при службовому потуранні визнається невчинення службовою особою конкретних дій, спрямованих на пресічення очевидного, вчиняємого, як правило, умисного злочину при наявності у неї актуального (конкретного) обов’язку та реальної можливості вчинити необхідні дії. Способом такого потурання злочину визнається невикористання працівником правоохоронного органа влади або службових повноважень усупереч службовій необхідності припинення злочину, що чиниться. Службове потурання визнається злочином з матеріальним складом і тому вчиняється шляхом так званої «змішаної бездії», що обумовило розгляд причинного зв’яку між вчиняємою бездією та наслідками її вчинення.
П'ятий підрозділ «Суб'єктивна сторона службового потурання» включає в себе характеристику інтелектуального та вольового моментів прямого умислу при службовому потуранні. Автор доводить, що усвідомлення фактичних ознак злочинної бездії обумовлює усвідомлення фактичної та юридичної підстави, а також необхідної умови визнання бездії злочинною. Суб’єкт також усвідомлює свій правовий статус як особи, що покликана перетинати та пресікати злочинні посягання. Припускаються різні мотиви вчиненя службового потурання, аналізуються окремо корисливий мотив, інтереси третіх осіб та інша особиста зацікавленість особи, яка потурає злочину. Вказується мета потурання, яка має значення для визначення мотиву злочину та може враховуватися при індивідуалізації покарання.
Шостий підрозділ «Законодавче закріплення ознак службового потурання». Наведена характеристика об’єктивних та суб’єктивних ознак посадового потурання призвела до висновку про специфічні ознаки цього злочину. Враховуючи тенденцію виділення спеціальних складів службового зловживання та аналізуючи теорію спеціальних складів злочину, автор пропонує варіант кримінально-правової норми про відповідальність за потурання злочину, яку, на його думку, необхідно розмістити у главі «Злочини проти правосуддя».
Сьомий підрозділ «Висновки» містить визначення ознак елементів складу службового потурання, які досліджені в процессі аналізу ознак цього злочину.
Розділ третій «Обставини, що виключають злочинність потурання вчиненню злочину» складається з трьох підрозділів.
Перший підрозділ «Загальні види обставин, що виключають злочинність потурання злочину» присвячений розгляду проблеми необхідної оборони, крайньої необхідності, колізії правових обов’язків, а також видання та виконання (невиконання) наказу щодо потурання вчиненню злочину, аналізуються варіанти кримінально-правової кваліфікацїї видання (виконання) таких наказів.
Другий підрозділ «Виправдовуване потурання як спеціальна обставина, що виключає злочинність потурання злочину» містить аналіз спеціальних обставин, що виключають злочинність потурання злочину. Пропонується їх об’єднання в межах однієї родової обставини - виправдовуване потурання. Автор використовує для аналіза ознак такої обставини запропонований в науці системний підхід до визначення обставини, що виключає протиправність та суспільну небезпечність діяння. Аргументується необхідність виділення ознак такої спеціальної родової обставини, що виключає злочинність бездіяльності при службовому потуранні злочину, як контрольоване вчинення злочину. Пропонується його законодавче закріплення у примітці до варіанту статті про потурання злочину.
Третій підрозділ «Висновки» містить теоретичні положення, до яких прийшов автор при дослідженні загальних та спеціальних обставин, що виключають злочинність службового потурання злочину.
Заключні положення дисертаційного дослідження включають, по-перше, теоретичні висновки щодо визначення ознак службового потурання злочину, відмежування його від суміжних кримінально-правових явищ, а також передбачають ті результати дослідження, які, на думку, автора потребують законодавчого закріплення. Пропонуються варіант кримінально-правової заборони про потурання злочину разом з приміткою до нього :
Стаття 185-1. Потурання злочину.
Заздалегідь не обіцяне потурання злочину, яке вчиняється службовою особою правоохоронного органу,-
карається позбавленням волі сроком до п'яти років.
Те ж діяння, вчинене службовою особою правоохоронного органу, яка займає особо відповідальне положення, або щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину, чи у відношенні злочину підлеглої особи, або таке, що призвело до тяжких наслідків,-
карається позбавленням волі сроком до восьми років.
Примітка : Дія цієї статті не поширюється на випадки невиконання обов'язку припинення злочину службовою особою правоохоронного органа при здійсненні оперативно-пошукової діяльності відповідно до закону.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ РОБОТАХ АВТОРА :
1. Лемешко А.Н. К вопросу об установлении уголовной ответственности за попустительство совершению преступления // Актуал. пробл.борьбы с преступностью на совр. этапе : Матер. науч.-практ. конф. - Донецк : Ин-т внутр. дел, 1999. - С. 21.
2. Лемешко О.М. Потурання злочину як різновид наступного (похідного) злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 1999. - № 3 (18) - С. 186-190.
3. Лемешко А.Н. Попустительство преступлению как самостоятельный вид преступления против правосудия // Проблеми законності : Респ. міжвідом. Наук. зб. / Відп. ред. Тацій В. Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 41 - 176-180.
4. Лемешко А.Н. О субъекте попустительства совершению преступления // Проблеми законності : Респ.міжвідом.наук.зб./ Відп. ред. Тацій В.Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 43 - С. 141-145.
5. Лемешко О.М. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 2000. - № 3 (22 ) - С.217-222

АНОТАЦІЇ
Лемешко О.М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2001р.
Дисертацію присвячено кримінально-правовим проблемам потурання вчиненню злочину. Запропоновано нове визначення поняття «причетність до злочину», «потурання злочину». Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки службового потурання злочину, його види, підстави та межі відповідальності. Наводиться визначення службового потурання. Аналізуються обставини, що виключають злочинність неперетинання злочину при його потуранні. Розглянуті ознаки виправдовуваного потурання. Пропонується варіант кримінально-правової норми про потурання злочину.
Ключьові слова : причетність до злочину, потурання вчиненню злочину, бездія-неперетинання злочину, службове потурання злочину, виправдовуване потурання.

Лемешко А.Н. Уголовно-правовая оценка попустительства совершаемому преступлению. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2001 г.
Диссертационное исследование посвящено уголовно-правовым проблемам попустительства совершаемому преступлению как специальной разновидности прикосновенного преступления. Рассматривается исторический аспект, объективные и субъективные признаки, виды, основания и пределы ответственности за попустительство преступлению. Предлагается новое определение «прикосновенности к преступлению», «попустительства преступлению». Определяются существенные признаки должностного попустительства преступлению и признаки состава этого преступления. Предложен алгоритм решения вопроса о наличии преступного бездействия, который включает в себя такие составные элементы как наличие юридического и фактического оснований для действования, а также необходимого условия - несовершение требуемых действий. Анализируются обстоятельства, исключающие преступность опасность и противоправность неисполнения обязанности пресечения преступления. Предлагается вариант уголовно-правовой нормы об ответственности за попустительство преступлению с примечанием, содержащим основания исключения ответственности за оправданное попустительство преступлению.
Ключевые слова : прикосновенность к преступлению, попустительство совершению преступления, бездействие - неисполнение обязанности пресечения преступления, должностное попустительство, оправданное попустительство.

Alexander N. Lemeshko. Criminal Law Assessment of Connivance to Criminal Conduct. – Manuscript.
Dissertation to seek PhD in Law Degree, Major 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Correctional Law. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2001

This dissertation is devoted to criminal law aspects of connivance to criminal conduct. The paper suggests a new definition of the notions of «association with the crime» and «connivance to criminal conduct». It studies objective and subjective characteristics of the operational connivance to criminal conduct, its types, grounds and liability framework. The author proposes a definition of the operational connivance. He analyses the circumstances that exclude criminal character, danger and illegitimacy of non interference when conniving at criminal conduct. The paper suggests a variant of the criminal law provision for connivance to criminal conduct.
Key words: association with the crime, connivance to criminal conduct, inactivity – non interference with the crime, operational connivance, type of operational offence.

Відповідальний за випуск :

Зокрема, досліджуються ознаки потурання як різновиду наступного (похідного) злочину. Аналізуються особливості прояву загальних ознак службового зловживання при службовому потуранні як спеціального його різновиду. На основі методу системного дослідження злочинної бездії у кримінальному праві аналізуються об’єктивні ознаки злочину, що вчиняється шляхом бездії, та ознаки бездії при службовому потуранні.Д 64. 086. 01

1. Лемешко Олександр Миколайович
2. Асистент кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
3. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
4. Назва дисертації - «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину».
5. Науковий керівник – д.ю.н., проф., член-кореспондент АПрН України Баулін Ю.В.
6. Комісія у складі : проф. Даньшин І.М., проф. Борисов В.І., проф. Тихий В.П., пропонує :
- призначити офіційними опонентами :
1) д.ю.н., проф. Пінаєва Анатолія Олексійовича, завідувача кафедри кримінально-правових дисциплін Харківського державного університету ім. Г.С.Сковороди МОН України,
2) к.ю.н., доцента, Андрушка Петра Петровича, завідувача кафедри кримінального права та кримінології Киівського національного університету ім. Тараса Шевченка МОН України;
- призначити провідною установою по розгляду кандидатської дисертації Національну академію внутрішніх справ України МВС України, м. Київ.

Вища атестаційна комісія України

Повідомлення про захист дисертації на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних наук

Прізвище, ім’я та по -батькові здобувача - Лемешко Олександр Миколайович
Посада здобувача і повна назва установи, де він працює - асистент кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
Назва дисертації - «Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину»
Шифр та назва спеціальності - 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія ; кримінально-виконавче право
Шифр спеціалізованої ради - Д 64.086.01.
Назва установи, її підпорядкованість, адреса і телефон - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 77, тел. 45-41-18)
Науковий керівник - Баулін Юрій Васильович, д.ю.н., професор кафедри кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого МОН України
Офіційний опонент - Пінаєв Анатолій Олексійович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін (Харківський державний університет ім. Г.С.Сковороди МОН України)
Офіційний опонент - Андрушко Петро Петрович, к.ю.н., доцент, завідувач кафедри кримінального права та кримінології (Киівський національний університет ім. Тараса Шевченка МОН України)
Повна назва провідної установи - Національна академія внутрішніх справ України МВС України, м. Київ.

Голова спеціалізованої
вченої ради Д 64.086.01 Тацій В.Я.

Голові спеціалізованої вченої Ради
Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого
професору Тацію В.Я.
асистента кафедри кримінального права Лемешка О.М.

З А Я В А

Прошу прийняти до захисту дисертацію «Кримінально-правова оцінка попурання вчиненню злочину» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.
Дисертація виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України - Баулін Юрій Васильович.
Дисертація подається до захисту вперше.

ЛЕМЕШКО О.М.

ПЕРЕЛІК
установ та осіб, яким надіслано автореферат
дисертації Лемешка О.М. "Кримінально-правова оцінка потурання вчинення злочину", поданої на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
захист якої відбудеться " " червня 2001 р. о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого
Найменування установи,
Посада, прізвище Адреса

1. Адміністрація Президента України 01226, Київ, вул. Банкова, 11
2. Кабінет Міністрів України. Відділ з питань науки 01008, Київ,
вул. М. Грушевського, 12/2
3. Міністерство України у справах освіти і науки 01133, Київ, вул. Щорса, 31
4. Вища атестаційна комісія України 01039, Київ, Хрещатик, 34
5. Національна бібліотека України
ім. В.І. Вернадського 01039, Київ, проспект 40-річчя
Жовтня, 3
6. Національна парламентська бібліотека України 01601, Київ, вул. М. Грушевського, 1
7. Львівська наукова бібліотека
ім. В. Стефаника 79001, Львів, вул. Стефаника, 2
8. Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького 65020, Одеса, вул. Пастера, 13

Автореферат дійсно розіслано ______________ 2001 р.

Зав.відділом
діловодства і канцелярії Н.В. Бажина

9. Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка 61003, Харків,
провулок Короленка, 18
10. Волинський державний університет імені Лесі Українки 43009, Луцьк, проспект Волі, 13
11. Дніпропетровський державний університет 49025, Дніпропетровськ, проспект Гагаріна, 72
12. Донецький державний університет 83055, Донецьк,
вул. Університетська, 24
13. Запорізький державний університет 69600, Запоріжжя, вул. Жуковського, 66
14. Національний університет імені Тараса Шевченка 01017, Київ, вул. Володимирська, 64
15. Львівський державний університет імені Івана Франка 79002, Львів, вул. Університетська, 1
16. Одеський державний університет
ім. І.Л. Мечникова 65057, Одеса, вул. Петра Великого, 2
17. Сімферопольський державний університет ім. М. Фрунзе 95038, Сімферополь, вул. Ялтинська
18. Сумський державний університет 40007, Суми,
вул. Римського-Корсакова, 2
19. Ужгородський державний університет 88000, Ужгород, вул. Горького, 4
20. Східно-український державний університет 91034, Луганськ,
квартал Молодіжний, 20-А
21. Прикарпатський університет ім.
В.С. Стефаника 76000, Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57
22. Харківський державний університет 61006, Харків, площа Свободи, 4
23. Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького 18000, Черкаси, бульвар Шевченка, 81
24. Чернівецький державний університет ім. М. Федьковича 58012, Чернівці, вул.
М. Коцюбинського, 2

Автореферат дійсно розіслано ______________ 2001 р.

Зав.відділом
діловодства і канцелярії Н.В. Бажина
25. Російська державна бібліотека 101000, Россия, Москва, пр. Калинина, 3
26. Російська державна публічна бібліотека ім. Салтикова-Щедріна 191011, Россия, Санкт-Петербург,
ул. Садовая, 18
27. Державна бібліотека Республіки Бєларусь 220636, Белоруссия, Минск,
ул. Красноармейская, 9
28. Державна бібліотека республіки Узбекистан ім. А. Навої 700000, Узбекистан, Ташкент, Мустакилик, 5
29. Національна бібліотека Грузії 380007, Грузия, Тбилиси, ул. Кецховели, 5
30. Національна бібліотека Республіки Казахстан 480013, Алмати, просп. Абая, 14
31. Державна бібліотека Азербайджану ім. М.Ф. Ахундова 370601, Азербайджан, Баку, ул. Хагани, 25
32. Національна бібліотека Республіки Молдова 277012, Молдавия, Кишинев, ул. Киевская, 78
33. Національна бібліотека Республіки Киргизстан 720000, Киргизия, Бишкек, ул. Советская, 208
34. Національна бібліотека Таджикистану імені Фірдоусі 734711, Таджикистан, Душанбе, просп. Рудаки, 14
35. Державна бібліотека Вірменії ім.
А.Ф. Мяснікяна 375009, Армения, Ереван, ул. Теряна, 72
36. Національна бібліотека Туркменистану імені Фірдоусі 744000, Туркменистан, Ашгабад,
пл. К. Маркса
37. Міжнародна асоціація україністів 01601, Київ-1, вул. Грушевського, 4, кімната 214
38. Книжкова палата України 01094, Київ-94, пр. Гагаріна, 27

Автореферат дійсно розіслано ______________ 2001 р.

Зав.відділом
діловодства і канцелярії Н.В. Бажина

39. Державна науково-технічна бібліотека України 01171, м. Київ, вул. Горького, 180
40. Конституційний Суд України 01220, Київ, вул. Банкова, 5/7
41. Генеральна Прокуратура України 01011, Київ, вул. Різницька, 13/15
42. Міністерство юстиції України 01001, Київ, вул. Архітектора Городецького, 13
43. Академія правових наук України 61002, Харків, вул. Мироносицька, 29
44. Університет внутрішніх справ МВС України 61008, Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27
45. Борисову В.І. 61002, Харків, вул. Чернишевського, 80-А, Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності
46. Дніпропетровський юридичний інститут МВС України 49104, Дніпропетровськ, вул. Артема, 147
47. Луганський інститут внутрішніх справ МВС України 91902, Луганськ, с. Ювілейне, вул.
К. Маркса, 4
48. Дідоренко Е.О. 91902, Луганськ, с. Ювілейне, вул.
К. Маркса, 4
49. Шумило М.Є. 01022, Київ, вул. Трутенка, 22
Академія Служби Безпеки України
50. Стрельбицький М.П. 01022, Київ, вул. Трутенка, 22
Академія Служби Безпеки України
51. Погорецький М.А. 61002, Харків, вул. Мироносицька, 2 Управління СБУ в Харківській області
52. Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України 61002, Харків,
вул. Чернишевського, 80-А

Автореферат дійсно розіслано ______________ 2001 р.

Завідуючий відділом
діловодства і канцелярії Н.В. Бажина
53. Національна Академія внутрішніх справ України 01035, Київ, Солом'янська площа, 1
54. Донецький інститут внутрішніх справ 83054, Донецьк, вул. Засядька, 13
55. Запорізький юридичний інститут МВС України 69006, Запоріжжя, Північне шосе, 13
56. Міністерство внутрішніх справ України 01024, Київ, вул. Богомольця, 10
57. Постіка І.В. 65009, Одеса, вул. Піонерська, 2
Одеська державна юридична академія
58. Кривобок В.В. 61050, Харків, вул. Б. Хмельницького, 4 Прокуратура Харківської області
59.
60.
61.
62.
63.
64.
65. Членам спеціалізованої вченої ради Д.086.01 по присудженню наукових ступенів при Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого 24 примірника
66. В особову справу 11 примірників

Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради Д 64.086.01 Битяк Ю.П.

Автореферат дійсно розіслано __________________ 2001 р.
Зав.відділом
діловодства і канцелярії Н.В. Бажина

НАЦИОНАЛЬНАЯ ЮРИДИЧЕСКАЯ АКАДЕМИЯ
УКРАИНЫ ИМЕНИ ЯРОСЛАВА МУДРОГО


На правах рукописи

ЛЕМЕШКО АЛЕКСАНДР НИКОЛАЙОВИЧ

УДК № 343.23
УГОЛОВНО-ПРАВОВА ОЦЕНКА ПОПУСТИТЕЛЬСТВА СОВЕРШЕНИЮ ПРЕСТУПЛЕНИЯ

Специальность : 12.00.08 - уголовное право и криминология, уголовно-исполнительское право

Диссертация на соскание ученой степени
кандидата юридических наук


НАУЧНЫЙ РУКОВОДИТЕЛЬ
член - корреспондент АПр Украины,
профессор, доктор юрид. наук
Ю. В. БАУЛИН

Х А Р Ь К О В - 2001 г.

Диссертация есть рукописью.
Работа выполнена на кафедре уголовного права Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого Министерства образования и науки Украины.
Научный руководитель : доктор юридических наук, профессор, член- корреспондент Академии правовых наук Украины Баулин Юрий Васильевич, профессор кафедры уголовного права Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого
Официальные оппоненты : - доктор юридических наук, профессор Пинаев Анатолий Алексеевич, заведующий кафедрой уголовно-правовых дисциплин Харьковского государственного университета им. Г.С.Сковороды МОН Украины;
- кандидат юридических наук, профессор Андрушко Петр Петрович, заведующий кафедры уголовного права и криминологии Киевского Национального университета им. Тараса Шевченко МОН Украины.
Ведущая организация : Национальная акдемия внутренних дел Украины
МВД Украины, г. Киев.
Защита состоится « » 2001 года в на заседании специализированного ученого совета Д 64. 086.01 в Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого (61024, г. Харьков, ул.Пушкинская, 77).
С диссертацией можно ознакомиться в библиотеке Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого (г.Харьков, ул.Пушкинская, 77).
Автореферат разослан « » 2001 г.
Ученый секретарь
специализированного ученого совета Ю.П.Битяк
1
ОБЩАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТЫ

АКТУАЛЬНОСТЬ ТЕМЫ ИССЛЕДОВАНИЯ. Проблема предотвращения и пересечения преступлений, которые осуществляются также представителями правоохранительных органов государства, в современных условиях выступает одной из актуальных социально-правовых проблем. В особенности недопустимые факты преступного бездействия со стороны уполномоченных представителей государства в сфере борьбы с преступностью.
Это обусловлен тем, что должностные преступления, которые совершаются в этой сфере отрицательно влияют на становление демократических институтов общества, укрепление государственности в Украине, подрывают авторитет государственных властей в целому и правоохранительных органов, в частности. Преступная деятельность лиц, призванных защищать интересы общества и государства, нивелирует потенциальную еффективность правительственных программ, направленных на осуществление контроля за преступностью и противодействие ей. Кроме того, должностные преступления представителей правоохранительных органов в условиях повышения уровня насильственной и корыстной преступности, которая носит также транснациональный характер, составляет реальную угрозу национальной безопасности Украины.
Актуальность исследования различных проявлений преступных действий агентов государства состоит и в том, что в сравнении с иными видами преступлений юридическому анализу должностных преступлений посвящено достаточное количество научных работ, изданных не только дореволюционными криминалистами, но и исследователями советского, а также современного периода развития науки уголовного права. К ним относятся монографии и учебные пособия И.А.Гельфанда, А.А.Жижиленко, А.Жиряева, Б.В.Здравомыслова, В.Ф.Кириченкор, М.Д.Лысова, Ю.И.Ляпунова, Н.Полетаева, А.Я.Светлова, В.И.Соловьёва, Н.С.Таганцева и др. К числу современных отечественных криминалистов, активно разрабатывающих теорию должностных преступлений можно отнести В.А.Клименко, Н.И.Мельника, Н.И.Хавронюка. Труды указанных авторов имеют важное научное и практическое значения. Вместе с тем, существенные изменения, которые осуществляются в экономической и политической жизни, в сфере государственного управления значительно расширяют проблематику должностных преступлений, что позволяет поставить на обсуждение ряд спорных и малоисследованных вопросов. Нельзя не заметить также, что уголовное законодательство постоянно дополняется запретами, которые по своей сути содержат описание признаков отдельных разновидностей должностных преступлений, а потому требующих уголовно-правового анализа. К числу таких разновидностей должностных преступлений относится и должностное попустительство преступлению.
Проблема попустительства преступлению в большей мере изучалась криминалистами при исследовании институтов Общей части - понятия и видов прикосновенности, а также общих вопросов соучастия у преступления. К числу этих исследователей надлежит отнести Г.И.Баймурзина, Ф.Г.Бурчака, И.А.Бушуева, Г.Б.Виттенберга, Г.С.Гелашвили, П.И.Гришаева, П.КЄвдокимова, В.Н.Зырянова, Г.А.Кригера, Н.А.Носкову, В.Г.Смирнова, П.Ф.Тельнова, А.Н.Трайнина, М.Д.Шаргородского, Н.А.Шнейдера и др. Исследованию уголовно-правовых и криминологических проблем попустительства преступлению посвятил несколько своих работ П.Н.Панченко. Вместе с тем, относительная разработанность законодательно закрепленных видов прикосновенности (укрывательства преступлений и недонесения об их совершении), требует дальнейшего прироста знаний в данной области, а именно в отношении попустительства преступлению, что необходимо для целосной характеристики института прикосновенности к преступлению. Кроме того, ряд проблем вообще не привлекои к себе внимание криминалистов. Среди них отграничение преступного бездействия при должностном попустительстве от иных должностных преступлений, которые совершаются путём бездействия, попустительство преступлению, совершаемому родственниками; обстоятельства, исключающие преступность бездействия специального субъекта при попустительстве; исполнение незаконного приказа попустительствовать совершаемому преступлению и др. Все это обуславливает необходимость исследования юридических признаков попустительства, имеющих важное научное и практическое значение. Существующая неполная уголовно-правовая характеристика попустительства вызывает неоднозначную трактовку данного явления криминалистических и криминологических исследованиях.
Предлагаемое исследование относится к группе самостоятельных частных исследований, посвящённых рассмотрению отдельных вопросов как общей теории должностных преступлений, так и отдельной разновидности прикосновенности к преступлению. Предметом настоящего исследования выступает проблема должностного попустительства преступлению в уголовном праве, которая характеризуется, прежде всего, как самостоятельная разновидность прикосновенности к преступлению, а также выступает видом должностного злоупотребления в сфере правосудия. Рассмотрению этого вида преступления посвящены немногочисленные специальные научные работы советского периода, которые отражают не только спорные научные взгляды, но и теоретические положения, которые претерпели существенную деформацию. Изучение литературы о прикосновенности к преступлению вообще и о попустительстве, в частности, позволяет определить ряд малоисследованных либо вообще неисследованных проблем, а именно : понятие и виды попустительства преступлению, признаки элементов состава должностного попустительства преступлению, обстоятельства, исключающие преступность бездействия должностного лица при попустительстве преступлению. Кроме того, особенность объективной стороны попустительства в форме бездействия потребовала отдельного критического рассмотрения общих вопросов преступного бездействия в уголовном праве и на основе этого характеристики преступного бездействия при попустительстве преступлению.
СВЯЗЬ РАБОТЫ С НАУЧНЫМИ ПРОГРАММАМИ Национальной юридической академии Украины имени Ярослава Мудрого. Диссертация выполнена в соответствии с планом научно-исследовательских работ кафедры уголовного права в рамках государственной Комплексной целевой программы борьбы с преступностью на 1996-2000 годы.
ЦЕЛЬ ИССЛЕДОВАНИЯ состоит в определении существенных признаков попустительства преступлению, юридическом анализе состава попустительства совершаемому преступлению, формулировании возможных изменений и дополнений действующего законодательства в части установления самостоятельного уголовно-правового предписания о попустительстве преступлению, а также установлении круга обстоятельств, исключающих преступность бездействия при попустительстве преступлению.
ОБЪЕКТОМ ИССЛЕДОВАНИЯ выступает попустительство преступлению как отдельная разновидность прикосновенности к преступления, характеризуемая в качестве специального вида должностного злоупотребления представителей правоохранительных органов в сфере пресечения и предупреждения преступлений.
ПРЕДМЕТ ИССЛЕДОВАНИЯ образуют существенные признаки прикосновенности и попустительства преступлению, объективные и субъективные признаки состава попустительства преступлению, его квалифицирующие признаки, обстоятельства, исключающие преступность бездействия при попустительстве преступлению.
МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ составляют совокупность научных методов познания, среди которых основное положение занимает юридический (догматический) метод. Применялись также методы системного анализа, сравнительного правоведения, исторический метод исследования и другие общенаучные и специальные методы исследования. В частности, исследуются признаки попустительства как разновидности последующего преступления. Анализируются особенности проявления общих признаков должностного злоупотребления при попустительстве как специальной его разновидности. На основе метода системного исследования преступного бездействия в уголовном праве анализируются признаки бездействия при попустительстве.
НАУЧНАЯ НОВИЗНА ПОЛУЧЕННЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ. На взгляд диссертанта, новыми являются следующие положения :
1. Представленная работа является первым в Украине монографическим исследованием теоретических проблем попустительства преступлению. Впервые предлагается определять признаки попустительства на основании признания его как в качестве разновидности прикосновенности к преступлению, так и вида последующего преступления, а также специальной разновидности должностного злоупотребления в сфере правосудия.
2. Развинуты и уточнены положения, прежде всего относительно признаков прикосновенности к преступлению. Предложено авторское определение прикосновенности к преступлению как самостоятельного института уголовного права - это умышленное действие или бездействие, посягающее на общественные отношения в сфере предупреждения и пресечения преступлений, совершённое общим либо специальным субъектом, достоверно знающим о совершённом или совершаемом преступлении, и выраженное в заранее не обещанном укрывательстве этого преступления, либо попустительстве ему, либо недонесении о нём.
3. Приводятся дополнительные аргументы в пользу необходимости выделения в Общей части УК отдельной главы (либо уголовно-правововой нормы), содержащей определения видов прикосновенности к преступлению.
4. Впервые аргументируется вывод о том, что всем видам прикосновенности к преступлению присущ специальный субъект. Приводятся дополнительные аргументы в пользу того, что субъектом попустительства преступлению является специально-конкретный субъект, а именно представитель власти, наделённый полномочиями в сфере борьбы с преступностью.
5. Впервые в уголовно-правовой литературе раскрываются признаки и виды предшествующих (основных, главных) и последующих (дополнительных, придаточных) преступлений, также раскрываются признаки попустительства как разновидности последующего преступления.
6. Впервые предлагается развёрнутая классификация видов попустительства совершению преступления в зависимости от различных критериев (исходя из объекта посягательства, субъекта, степени тяжести, единоличного совершения либо совершения в соучастии основного (предшествующего) преступления, особенностей законодательной регламентации попустительства) и раскрывается их уголовно-правовое значение.
7. В отличии от распространённого взгляда, попустительство преступлению рассматривается как специальный вид должностного злоупотребления, посягающего на деятельность государственного аппарата в сфере предупреждения и раскрытия преступлений. В связи с этим обосновывается необходимость закрепления в главе 8 Особенной части УК «Преступления против правосудия» специального уголовно-правового запрета, предусматривающего ответственность за попустительство преступлению.
8. Предложен новый подход к определению статутной (потенциальной) обязанности субъекта попустительства и актуальной (конкретной) обязанности пресечь совершаемое преступление. В итоге, потенциальная обязанность характеризует субъекта преступления, а конкретная обязанность анализируется в объективной стороне состава преступления при рассмотрении особенностей уголовной противоправности преступного бездействия.
9. Предложен алгоритм решения вопроса о наличии преступного бездействия, который включает в себя такие составные элементы как наличие юридического и фактического оснований для действования, а также необходимого условия - несовершение требуемых действий. При этом фактическим основанием выступает объективное явление (событие), которое причиняет вред (ущерб) охраняемым благам либо носит функциональный характер; юридическое основание рассматривается как сложное явление, состоящее из двух элементов : актуальной обязанности и реальной возможности действовать; необходимое условие - несовершение требуемых действий.
10. По-новому определяется фактическое основание для пресечения преступлений при попустительстве преступлению - это наличное, действительное, очевидное умышленное преступление, совершаемое одним лицом либо группой лиц, которое характеризуется неодномоментностью совершения.
11. Вводится в научный оборот понятие юридического основания для действования субъекта при попустительстве, которое включает два элемента - активную обязанность пресечения и наличие реальной возможности совершения требуемых действий.
12. Обосновывается взгляд, что попустительство преступлению является «чистым бездействием», при котором непресечению преступления имманентно (присуще) причинение вреда нормальной деятельности правоохранительных органов.
13. Приводятся дополнительные аргументы в пользу выделения из общего состава должностного злоупотребления его специального вида - попустительства совершаемому преступлению и предлагается редакция статьи 1851 УК «Попустительство преступлению» с указанием признаков как основного, так и квалифицированного составов такого преступления, а также соответствующей санкции.
14. Впервые попустительство совершаемому преступлению рассматривается в единстве с обстоятельствами, исключающими преступность бездействия при непресечении преступления должностным лицом правоохранительного органа. При этом исследуются как общие, так и специальные виды таких обстоятельств.
15. Впервые аргументируется необходимость выделения и рассматриваются признаки такого специального обстоятельства, исключающего преступность бездействия при непресечении совершаемого преступления, как контролируемое совершение преступления. Предлагается редакция примечания к проекту статьи 1851 УК «Попустительство преступлению», в котором закрепляются признаки этого обстоятельства, исключающего преступность бездействия при непресечении совершаемого преступления.
В диссертации выдвинуто ряд положений, новых в концептуальном плане и важных для юридической практики, обоснованы и сформулированы новые теоретические и практические выводы, которые выносятся на защиту, а именно :
1) рассмотрение попустительства совершаемому преступлению - самостоятельной разновидности прикосновенности к преступлению, - как вида последующего преступления и специальной разновидности должностного злоупотребления в сфере правосудия;
2) обоснование необходимости выделения из общего состава должностного злоупотребления его специального вида - попустительства совершаемому преступлению представителем правоохранительного органа и помещения этого специального уголовно-правового запрета в главе 8 Особенной части УК «Преступления против правосудия»;
3) формулирование совокупности признаков состава попустительства преступлению и специального обстоятельства, исключающего преступность непресечения совершаемого преступления представителем правоохранительного органа - «контролируемое совершение преступления».
НОРМАТИВНУЮ БАЗУ диссертационного исследования составили Конституция и Уголовный Кодекс Украины, ряд международно-правовых актов (конвенций, кодексов, пактов), определяющих политику европейских государств в сфере борьбы с преступностью, а также нормативно-правовые акты административного законодательства, определяющие правовой статус представителей правоохранительной деятельности Украины, уголовное законодательство иных государств.
НАУЧНАЯ И ПРАКТИЧЕСКАЯ ЗНАЧИМОСТЬ работы усматривается в следующем :
- в научно-исследовательской работе выводы и положения диссертационного исследования могут быть использованы, прежде всего как методологическая основа при разработке проблемы прикосновенности к преступлению и выделению её видов, определении оснований ответственности за преступное бездействие, разработке специальных видов обстоятельств, исключающих преступность непресечения совершаемого контролируемого преступления при проведении оперативно-розыскных мероприятий,
- в правотворчестве - предлагается модель уголовно-правового запрета о попустительстве преступлению, которая может быть использована в ходе последующей кодификации уголовного законодательства,
- в правоприменительной деятельности - предложенные выводы могут быть использованы при квалификации конкретных видов должностных злоупотреблений в сфере правосудия, совершаемых путём бездействия, так и при квалификации правомерных поступков при проведении оперативно-розыскных мероприятий в следственно-прокурорской и судебной практике,
- в учебном процессе материалы диссертационного исследования могут быть использованы при изложении курсов Общей и Особенной части уголовного права Украины, специальных курсов, посвящённых как общим проблемам прикосновенности к преступлению и её разновидностям, специальным видам обстоятельств, исключающих преступность бездействия, при подготовке учебной и методической литературы по соответствующей тематике, при проведении научно-исследовательской работы студентов,
АПРОБИРОВАНИЕ РЕЗУЛЬТАТОВ ДИССЕРТАЦИИ. Результаты исследований, которые содержатся в диссертации, представлены на республиканских конференциях, проходивших в Донецке (1998 г., 2000 г.), в частности, .. и Харькове (2000 г.) - а также были обсуждены на заседаниях кафедры, научно-практических семинарах, проходивших в Национальной юридической академии Украины им. Ярослава Мудрого.
ПУБЛИКАЦИИ. По теме диссертации автором опубликовано 9 статей.
СТРУКТУРА ИССЛЕДОВАНИЯ. В соответствии с целью, предметом и логикой исследования, диссертация состоит из введения, трёх разделов, где последовательно рассматриваются существенные признаки понятия и виды попустительства, излагается юридический анализ объективных и субъективных признаков состава попустительства преступлению, обстоятельства, исключающие преступность бездействия - непресечения преступлений, а также заключения, где содержатся выводы диссертационного исследования и предложения по их законодательному закреплению. Полный объём диссертации составляет 187 страниц.

ОСНОВНОЕ СОДЕРЖАНИЕ РАБОТЫ
Во «Введении» обосновывается актуальность и цель избранной темы, предмет и структура исследования, отражается его методологическая основа, определяется научная новизна и практическая значимость, сформулированы положения, выносимые на защиту, указывается апробация результатов исследования.
Раздел первый - «Понятие, виды и квалификация попустительства совершению преступления» - состоит из четырёх подразделов.
Первый подраздел «Предварительные замечания»
Второй подраздел «Понятие попустительства преступлению»
Первый пункт «Проблема определения признаков попустительства»
Второй пункт «Попустительство как разновидность прикосновенности к преступлению»
Третий пункт «Попустительство как разновидность последующего преступления»
Четвёртый пункт «Определение попустительства преступлению»
Третий подраздел «Виды попустительства преступлению»
Четвёртый подраздел «Квалификация попустительства преступлению»
Пятый подраздел «Выводы»
Раздел второй - «Попустительство преступлению, совершённое должностным лицом правоохранительного органа (должностное попустительство)»
Первый подраздел «Попустительство преступлению, совершённое должностным лицом правоохранительного органа - специальный вид должностного злоупотребления в сфере правосудия»
Второй подраздел «Объект должностного попустительства»
Третий подраздел «Субъект должностного попустительства»
Четвёртый подраздел «Объективная сторона должностного попустительства»
Первый пункт «Общий подход к характеристике преступного бездействия»
Второй пункт «Признаки объективной стороны должностного попустительства»
Пятый подраздел «Субъективная сторона должностного попустительства»
Шестой подраздел «Законодательное закрепление признаков должностного попустительства»
Седьмой подраздел «Выводы»
Раздел третий «Обстоятельства, исключающие преступность попустительства совершению преступления (оправданное попустительство)»
Первый подраздел «Общие виды обстоятельств, исключающих преступность попустительства преступлению»
Второй подраздел «Специальные виды обстоятельств, исключающих преступность попустительства преступлению»
Третий подраздел «Выводы»
Заключение

ОСНОВНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ ДИССЕРТАЦИИ ИЗЛОЖЕНЫ В СЛЕДУЮЩИХ РАБОТАХ АВТОРА :
1. Лемешко А.Н. К вопросу об установлении уголовной ответственности за попустительство совершению преступления // Актуал. пробл.борьбы с преступностью на совр. этапе : Матер. науч.-практ. конф. - Донецк : Ин-т внутр. дел, 1999. - С. 21.
2. Лемешко О.М. Потурання злочину як різновид наступного (похідного) злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 1999. - № 3 (18) - С. 186-190.
3. Лемешко А.Н. Попустительство преступлению как самостоятельный вид преступления против правосудия // Проблеми законності : Респ. міжвідом. Наук. зб. / Відп. ред. Тацій В. Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 41 - 176-180.
4. Лемешко А.Н. О субъекте попустительства совершению преступления // Проблеми законності : Респ.міжвідом.наук.зб./ Відп. ред. Тацій В.Я. - Харків : Нац. юрид. акад. України, 2000. - № 43 - С. 141-145.
5. Лемешко О.М. Здійснення правомірного контролю як спеціальна обставина, що виключає кримінальну відповідальність за потурання злочину // Вісник Академії правових наук України./ - Харків, «Право», 2000. - № 3 (22 ) - С.217-222
6. Лемешко А.Н. Контролируемая поставка как специальное обстоятельство, исключающее уголовную ответственность за непресечение деяний в сфере борьбы с организованной преступностью. / Матер. наук.-практ. конфер. Донецк.
7. Лемешко О.М. Межі потурання вчиненню злочину при забезпеченні правопорядку офіційними особами держави. / Матер. наук.-практ. конфер. Харьков.
8. Лемешко А.Н. Деякі кримінально-правові аспекти оперативного вкорінення. / Матер. наук.-практ. конфер. Дніпрпетровськ.
9. Лемешко О.М. Характеристика злочинної бездіяльності. / Матер. наук.-практ. конфер. Запоріжжя (Київ).

АНОТАЦІЇ

Лемешко О.М. Кримінально-правова оцінка потурання вчиненню злочину. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2001 р.
Дисертацію присвячено кримінально-правовим проблемам потурання вчиненню злочину. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки потурання злочину, його види, підстави та межі відповідальності. Запропоновано нове визначення поняття "причетність до злочину", "потурання злочину". Аналізуються обставини, що виключають суспільну небезпечність та протиправність неперетинання злочину при його потуранні.
Ключові слова : причетність до злочину, потурання вчиненню злочину, бездія-неперетинання злочину, спеціальний вид посадового зловживання у сфері правосуддя.

Лемешко А.Н. Уголовно-правовая оценка попустительства совершаемому преступлению. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2001 г.
Диссертационное исследование посвящено уголовно-правовым проблемам попустительства совершаемому преступлению. Рассматривается история, объективные и субъективные признаки, виды, основания и пределы ответственности. Предлагаются вариант уголовно-правового запрета о попустительстве преступлению.