Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Дніпропетровськ – 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Романов Сергій Юрійович,
Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник
Навчально-методичного центру.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Глушков Валерій Олександрович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології;

кандидат юридичних наук, доцент
Лисодєд Олександр Володимирович,
Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого,
декан вечірнього факультету.

Захист відбудеться “22” лютого 2008 р. о “14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.)

Автореферат розісланий “21” січня 2008 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.М. Школа
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова і зміцнення незалежної України як демократичної, правової, соціальної держави, входження її до міжнародного економічного та правового простору, формування ринкових відносин в Україні, відродження в нових економічних умовах ринку цінних паперів ставить перед державою завдання – створення сприятливих і достатніх умов для їх розвитку. Необхідними умовами для належного соціально-економічного забезпечення функціонування українського суспільства є розроблення сучасних ефективних заходів протидії злочинам у сфері господарської діяльності, серед яких і злочини, які посягають на готівковий грошовий обіг і обіг цінних паперів, білетів лотереї.
Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підробленої національної валюти України або іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї мають високий ступінь суспільної небезпечності, оскільки вчинення таких діянь ускладнює регулювання готівкового грошового обігу, підривають довіру громадян до грошових знаків, справжність яких має гарантувати держава, а також заважають розвитку фондового ринку й діяльності з проведення лотереї, зменшуючи таким чином надходження до державного бюджету.
Із часу введення гривні в обіг, у порівнянні з існуванням радянського карбованця, відбулася суттєва зміна як кількісних, так і якісних показників фальшивомонетництва, та й кримінологічної характеристики в цілому. Так, за даними Департаменту інформаційних технологій (далі – ДІТ) МВС України, у період із 1996 до 2006 року в Україні було зареєстровано 25266 злочинів, передбачених ст. 199 (ст. 79 КК 1960 р.) Кримінального кодексу України (далі – КК) (для порівняння: у 2005 р. – 1436, у 2006 р. – 1480 злочинів), і виявлено 4307 осіб, які вчинили цей злочин. За вказаний період підрозділами ДДСБЕЗ МВС України вилучено 113963 підроблені гривні, підробленої іноземної валюти у вигляді доларів США – 58947 одиниць.
У структурі зареєстрованої злочинності виготовлення та збут підроблених грошей і державних цінних паперів мали до початку 90-х років ХХ століття досить незначну питому вагу, тому не активізувалась увага науковців на їх дослідженні. До того ж тема фальшивомонетництва фактично не висвітлювалася у відкритій літературі, що певним чином обмежувало появу наукових досліджень. Слід також звернути увагу на те, що різний кримінально-правовий захист державних і недержавних цінних паперів, білетів лотереї не відповідає установленій рівноправності всіх форм власності та проголошеній рівності суб’єктів права власності перед законом (ст. 13 Конституції України), що свідчить про незавершеність роботи в цьому напрямку. Відсутність всебічного дослідження кримінологічних та кримінально-правових аспектів фальшивомонетництва, суперечливість висновків із приводу окремих питань цієї теми породжує значні проблеми під час застосування відповідної кримінально-правової норми на практиці.
У різні часи кримінально-правовій характеристиці цього злочину і суміжним з нею питанням були присвячені роботи: Ю.В. Александрова, П.П. Андрушка, Б.В. Волженкіна, Л.Д. Гаухмана, А.Р. Гільмутдінова, Н.О. Гуторової, О.О. Дудорова, В.Д. Ларічева, Н.О. Лопашенко, С.В. Максімова, А.М. Ришелюка, Ю.В. Солопанова, М.І. Хавронюка, М.В. Феоктістова, П.С. Яні. Окремі аспекти кримінологічних проблем фальшивомонетництва розглядаються у роботах О.І. Гурова, С.Ю. Романова, О.М. Литвака, О.В. Лисодєда. Більшість правників вивчали ці питання в межах відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, що не дозволяло їм у повній мірі провести комплексне дослідження кримінально-правової та кримінологічної характеристики фальшивомонетництва. З багатьох же із зазначених питань висловлені спірні судження, у зв’язку з чим вони потребують подальшої наукової розробки.
Цій проблематиці присвячені дисертаційні дослідження російських вчених О.В. Пєтряніна, В.О. Сєргєєва, О.І Кадовік. В Україні кримінально-правова характеристика злочину, передбаченого ст. 199 КК України, надавалася, разом з іншими складами злочинів, що вчиняються на ринку цінних паперів, у дисертаціях О.Б. Сахарової, О.О. Кашкарова. Однак предметом самостійних кримінально-правових та кримінологічних досліджень фальшивомонетництво не було. Аналіз досліджуваної проблеми свідчить, що ступінь її наукової розробленості недостатній та потребує комплексного підходу й більш ґрунтовного розгляду кримінально-правової та кримінологічної характеристики фальшивомонетництва в Україні.
В дисертації використані надбання науки кримінального права та кримінології, що містяться у працях таких вчених, як М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.О. Глушков, В.В. Голіна, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Н.Ф. Кузнєцова, В.М. Кудрявцев, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, О.В. Негодченко, М.І. Панов, А.Б. Сахаров, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, С.С. Яценко та інші.
Викладене свідчить про актуальність і важливість обраного напрямку дослідження, що й обумовило вибір теми дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ та ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767; а також базується на положеннях пп. 1, 2 “Пріоритетних напрямків розвитку правової науки України на 2005–2010 рр.” рекомендованих відділенням кримінально-правових наук (затверджених загальними зборами Академії правових наук України від 09.04.2004); п. 2.5 “Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 рр.” (затверджені наказом МВС України від 05.07.2004 № 755); п. 5.3 “Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр.” від 23.01.2005 р.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного теоретичного аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, з’ясування кримінологічної характеристики фальшивомонетництва і розробки рекомендацій, на підставі одержаних у ході дослідження результатів щодо вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за цей злочин і заходів спеціально-кримінологічного попередження.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
– з’ясувати економіко-правову сутність грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї;
– дослідити розвиток законодавства щодо кримінальної відповідальності за фальшивомонетництво в історичному аспекті та виявити факти, які її обумовлюють;
– здійснити порівняльний аналіз зарубіжного й вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за фальшивомонетництво;
– проаналізувати та розкрити зміст об’єктивних і суб’єктивних ознак складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України;
– визначити кримінологічну характеристику фальшивомонетництва;
– сформулювати основні напрямки спеціально-кримінологічного попередження фальшивомонетництва;
– внести науково обґрунтовані пропозиції з метою вдосконалення кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з вчиненням виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення з метою збуту та збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї.
Предметом дослідження є кримінально-правова та кримінологічна характеристика фальшивомонетництва.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять основні положення теорії пізнання. У процесі дослідження поряд із загальнонауковими методами використовувалися методи, властиві для досліджень у правових науках. Історико-правовий метод дозволив розглянути витоки кримінальної відповідальності та історичні особливості формування норм, які передбачали відповідальність за фальшивомонетництво. Порівняльно-правовий – під час проведення порівняльного аналізу вітчизняного законодавства, яке передбачає відповідальність за фальшивомонетництво, із відповідними положеннями кримінального законодавства зарубіжних країн (Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Королівства Нідерландів, Грузії, Королівства Данія, Республіки Естонія, Республіки Індія, Королівства Іспанія, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Республіки Польща, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини, Швейцарської Конфедерації, Японії). За допомогою формально-юридичного методу та методу системно-структурного аналізу з’ясовано ознаки елементів складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України, і охарактеризовано кваліфікуючі й особливо кваліфікуючі ознаки, а також здійснено їх тлумачення. Конкретно-соціологічні методи (при вивченні матеріалів кримінальних справ та інформаційних звітів МВС та їх підрозділів, анкетуванні працівників банківських установ, проведенні контент-аналізу преси тощо). Статистичний метод – для обробки та аналізу статистичних даних і виявлення наявних закономірностей поширення фальшивомонетництва. Указані наукові методи використовувалися у взаємозв’язку і взаємозалежності, що сприяло всебічності та об’єктивності проведення дослідження, обґрунтованості теоретичних висновків і практичних рекомендацій.
Емпіричну базу роботи становлять:
1) матеріали 130 архівних кримінальних справ, розглянутих судами АР Крим, м. Києва, Київської, Сумської, Харківської, Херсонської областей у 1996–2005 роках, за якими було засуджено 237 осіб; узагальнені матеріали судової та слідчої практики даної категорії справ у довідково-публіцистичних та періодичних виданнях;
2) результати анкетування 52 спеціалістів, котрі працюють у банківських установах м. Харкова;
3) результати контент-аналізу офіційної та комерційної преси за 1996–2006 роки;
4) відомості щорічних статистичних звітів ДІТ МВС України, ДСБЕЗ МВС України за 1996–2006 роки та інформаційно-аналітичних матеріалів МВС України, експертних висновків за аналогічний період.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням, яке присвячене кримінально-правовій та кримінологічній характеристиці фальшивомонетництва. Конкретний внесок у розробку наукової проблеми полягає в особистому обґрунтуванні низки нових положень, значущих для науки кримінального права та кримінології і правозастосовчої практики:
вперше:
– надано кримінологічну характеристику фальшивомонетництва у період з 1996 до 2006 року;
– визначено кримінологічний портрет особистості злочинця-фальшивомонетника з позиції сукупності соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових ознак, морально-психологічних особливостей;
– аргументовано доцільність визнання діяння "виготовлення" більш суспільно небезпечним, ніж зберігання, придбання, перевезення, пересилання, переміщення через кордон України з метою збуту та збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї;
– запропоновано у ч. 1 ст. 199 КК України змінити термін “ввезення в Україну” терміном “переміщення через кордон України”, під яким слід розуміти ввезення в Україну та вивезення з території України підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти;
– запропоновано змінити у ч. 2 ст. 199 КК України кваліфікуючу ознаку “повторність” на “вчинено особою, раніше судимою за цей злочин”;
– обґрунтовано та запропоновано авторську редакцію ст. 199 КК України з назвою “Виготовлення підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти” та ст. 199-1 КК України з назвою: “Збут та інші незаконні дії щодо підробленої грошової одиниці або іноземної валюти”;
удосконалено:
– кримінально-правову характеристику злочину “виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї” – з огляду на сучасну слідчу й судову практику;
– основні заходи спеціально-кримінологічного попередження фальшивомонетництва;
дістало подальший розвиток:
– історико-правовий аналіз становлення правових норм, які передбачали відповідальність за фальшивомонетництво;
– дослідження кримінально-правових норм зарубіжного та вітчизняного законодавства, у якому передбачається відповідальність за фальшивомонетництво;
– положення про необхідність установлення однакового кримінально-правового захисту державних і недержавних цінних паперів, а також білетів лотереї та визнано доцільним створення окремої кримінально-правової норми, яка б передбачала відповідальність за дії щодо підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти, у зв’язку з чим пропонується включити до ч. 1 ст. 244 КК України термін “білети лотереї” та відповідно виключити термін “недержавні”, визначивши предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 224 КК України, “цінні папери” та “білети лотереї”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в основі викладеного матеріалу лежить систематизована кримінально-правова та кримінологічна характеристика фальшивомонетництва в поєднанні з судовою практикою. Тому сформульовані положення та висновки, включаючи пропозиції, можуть бути використані:
– у науково-дослідній роботі – сформульовані та викладені положення, узагальнення мають як загальнотеоретичне, так і прикладне значення для науки кримінального права та кримінології, крім того, вони можуть стати основою для подальших наукових досліджень;
– у правотворчості – використання висновків та рекомендацій дисертаційного дослідження під час опрацювання пропозицій щодо змін і доповнень до законодавства про кримінальну відповідальність, зокрема удосконалення ст. 199 КК України;
– у правозастосовчій діяльності – для підвищення рівня юридичної підготовки та ефективності діяльності судових і правоохоронних органів;
– у навчальному процесі – при викладанні дисциплін (кримінальне право, кримінологія), для розробки навчально-методичних посібників, лекцій, методичних рекомендацій.
Результати проведених досліджень використовуються в навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 11.07.2007 р.)
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, результати якої отримано на підставі особистих досліджень автора. У статті “Проблемні питання кваліфікації злочинів за ст. 199 КК України”, написаній дисертантом у співавторстві з Романовим С.Ю., досліднику належать обґрунтування та висновки щодо можливого удосконалення кримінально-правової норми, передбаченої ст. 199 КК України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження доповідалися й обговорювалися: на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ; на міжнародній науково-практичній конференції ”Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених” (Харків, 2004 р.); на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 2004 р., 2006 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України)” (Львів, 2006 р.).
Публікації. За темою дисертації опубліковано вісім наукових робіт, чотири з яких надруковані у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, та чотирьох доповідей – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації обумовлена її метою та поставленими завданнями. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які складаються з восьми підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становлять 254 сторінки, 9 додатків – на 18 сторінках та список використаних джерел (362 найменування), що займає 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено ступінь її наукової розробленості, показано зв’язок роботи з науковими програмами та планами наукових досліджень, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, формулюється методологічна основа, емпірична база, розкривається наукова новизна, практичне значення одержаних результатів, зазначається про структуру роботи.
Розділ перший “Економіко-правова сутність грошей, державних цінних паперів та білетів державної лотереї та історико-правовий аналіз розвитку законодавства про відповідальність за фальшивомонетництво” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 1.1 “Економіко-правова сутність грошей, державних цінних паперів та білетів державної лотереї” визначено, що цілісне уявлення про сутність грошей, а також цінних паперів і білетів лотереї можливо отримати завдяки поєднанню їх юридичної та економічної характеристики.
У підрозділі розглянуто еволюцію та види грошей, природу й особливості банкнот і казначейських білетів, подібність та відмінність між грошовими одиницями й цінними паперами, розкривається питання про номінальну та реальну вартість грошових знаків.
У роботі аналізуються функції грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, що визначає їх сутність та особливості. Такий підхід дозволив визначити, що під час введенням в обіг підроблених грошових знаків найбільш помітно порушуються функції – “засіб обігу” та “засіб платежу”.
Із урахуванням визначених функцій визначаються та розкриваються наслідки економічного характеру, які можуть виникнути в результаті розповсюдження в обігу підроблених грошових знаків, державних цінних паперів та білетів державної лотереї, якими є: зниження довіри до грошових знаків на внутрішньому ринку; втручання в регулювання готівкової грошової маси в обігу; одним із факторів, що сприяє виникненню інфляції; неналежне покриття державного дефіциту бюджету; порушення у фінансуванні цільових державних програм, ненадання запланованої підтримки діяльності бюджетним закладам та організаціям; виникнення складнощів у використанні підприємствами державних цінних паперів як джерела інвестицій, універсального кредитно-розрахункового інструменту.
Підрозділ 1.2 “Історико-правовий аналіз розвитку законодавства про відповідальність за фальшивомонетництво” розпочинається висвітленням перших згадок про відповідальність за фальшивомонетництво, з яких стає відомо, що цей злочин був досить поширеним і одночасно підступним і небезпечним, за що передбачалися суворі покарання в законах Корнелія, Законах Хаммурапі, законах Ману, законах Констанція та інших. Зазначається, що фальшивомонетництво, за часів відсутності виключного права держави на карбування монет, розглядали і як вид крадіжки, обману, підроблення (підлогу). Встановлення державної монополії на карбування монет сприяло визначенню фальшивомонетництва як злочину проти управління, проти громадського спокою та довіри. Пізніше у незаконних діяннях щодо підроблених грошових знаків, цінних паперів почали вбачати посягання на економіку держави, на її могутність, визнавши злочином проти держави.
Визначено, що однією з перших правових норм, в якій передбачалася відповідальність за “фальшування” монет на території сучасної України є артикул 13 “Про фальшування монет, про монетників і про золотарів” Статуту Великого князівства Литовського 1566 р., за що винній особі призначали покарання у вигляді спалення.
Детальний аналіз становлення правових норм про відповідальність за фальшивомонетництво в Уложенні про покарання кримінальні та виправні 1845 р., Кримінальному уложенні 1903 р. свідчить про їх деталізованість та логічність. Наголошується, що своєрідність саме такого підходу законодавчої техніки зараз зустрічаємо у кримінальних кодексах більшості країн Європи (Франції, Швейцарії, Іспанії, Німеччини тощо).
Становлення кримінально-правової норми, яка передбачала відповідальність за “фальшивомонетництво” за радянських часів відбувалося у такій послідовності: 1) визнання виготовлення грошових знаків та цінних паперів як кваліфікованого виду підробки документів (ст. 85 КК УСРР 1922 р.); 2) згодом, крім виготовлення введено відповідальність і за збут підроблених грошових знаків та цінних паперів, а також іноземної валюти в межах окремої статті (ч. 1 ст. 22 “Положення про злочини державні” 1927 р.; ст. 56-22 КК УРСР); 3) було доповнено редакцію статті терміном “мета збуту” як обов’язковою ознакою складу злочину (ст. 24 Закон “Про кримінальну відповідальність за державні злочини” 1958 р.; ст. 79 КК УРСР 1960 р.); 4) Указом Президії ВР СРСР “Про посилення боротьби з особливо небезпечними злочинами” було передбачено кваліфікуючу ознаку у вигляді “промислу” (а в подальшому її виключення).
Розділ другий “Кримінально-правова характеристика виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 “Кримінально-правовий аналіз злочину, який передбачений ст. 199 КК України” досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України. У роботі висловлена підтримка позиції вчених, котрі як об’єкт злочину розглядають суспільні відносини, яким спричиняється чи може бути спричинена шкода. Родовим об’єктом злочинів, передбачених розділом VII (і злочину, передбаченого ст. 199 КК) є суспільні відносини, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності. Видовим об’єктом злочину, який передбачений ст. 199 КК України, є суспільні відносини, що забезпечують функціонування фінансово-кредитної системи. Основним безпосереднім об’єктом виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збуту підробленої національної або іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, дисертант визначає суспільні відносини, які забезпечують регулювання готівкового грошового обігу в державі, обіг державних цінних паперів та білетів державної лотереї. Відносини власності визначено додатковим факультативним безпосереднім об’єктом цього злочину, оскільки лише при введенні в обіг підробок під виглядом справжніх, завдається шкода, тоді як при вчиненні інших альтернативних дій, передбачених ст. 199 КК України, утворюється лише загроза спричинення такої шкоди.
Із метою приведення у відповідність ст. 199 КК України до положень Конституції України (ст. 99) і Закону України “Про Національний банк України” (ст. 32) та термінологічної узгодженості між кримінальним і цивільним законодавством, автором запропоновано замінити термін “національна валюта України”, а разом з тим уточнення “у виді банкнот чи металевої монети”, на термін “грошова одиниця України”. Обґрунтовується, що більш вдалим є застосування терміну “грошова одиниця України”, який має чітке визначення в Конституції України та не потребує додаткових уточнень щодо форм грошових знаків, які можуть бути змінною категорією.
У підрозділі доводиться недоцільність передбачення в одній кримінально-правовій нормі відповідальності щодо виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту підробленої валюти (як національної, так і іноземної) і підроблених державних цінних паперів, білетів державної лотереї: по-перше, неоднаковий кримінально-правовий захист державних і недержавних цінних паперів, білетів лотереї, що означає нерівність кримінально-правового захисту інтересів різних господарюючих суб’єктів всупереч проголошеній рівноправності всіх форм власності і рівності усіх суб’єктів права власності перед законом (ч. 4 ст. 13 Конституції України); по-друге, у диспозиції ст. 199 КК розглядаються гроші виключно у виді паперових банкнот та металевих монет. Відповідно до чинного законодавства констатується, що державні облігації України та казначейські зобов’язання можуть існувати як у документарній, так і бездокументарній формі. Лотерея може проводитись як із застосуванням лотерейних білетів, так і через електронну систему, використання якої дає змогу заміняти лотерейні білети іншими документами або в інший спосіб засвідчувати участь у грі та надавати право на одержання виграшу. Зауважується, що поява бездокументарної форми цінних паперів та використання електронної системи з заміною самих білетів лотереї на інші документи призводить до розширеного тлумачення кримінально-правової норми, передбаченої ст. 199 КК України. Відповідно до проголошеної рівності всіх суб?єктів права перед законом (ч. 3 ст. 13 Конституції України), із метою установлення однакового кримінально-правового захисту “державних цінних паперів” і “недержавних цінних паперів”, а також “білетів лотереї”, пропонується виключити з диспозиції ст. 199 КК України термін “державні цінні папери чи білети державної лотереї” та термін “недержавні” з диспозиції ст. 244 КК України й доповнити останню терміном “білети лотереї”.
У диспозиції ст. 199 КК України передбачено сім альтернативних діянь: виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну або збут, які детально розкриваються у тексті роботи.
Виготовлення підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї полягає як у створенні предметного зображення, зовнішньо схожого зі справжніми грошима, державними цінними паперами, білетами державної лотереї, так і частковій фальсифікації справжнього грошового знака, державного цінного паперу, білету державної лотереї.
Зберігання підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї ? це умисне тримання вказаних предметів як при собі, так і в обраному місці, де підроблені гроші, державні цінні папери або білети державної лотереї перебувають під контролем винної особи, котра оберігає їх від зникнення. Особливістю цього діяння є те, що зберігання є триваючим злочином.
Придбання – це набуття винним у оплатній чи безоплатній формі винним підроблених грошей, цінних паперів або білетів лотереї будь-яким способом (купівля, обмін, отримання у дарунок, у вигляді оплати боргу, одержання як оплати за надані послуги чи виконану роботу, виграш в азартні ігри, одержання у позику, привласнення зазначених предметів).
Перевезення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї – це зміна винною особою місця знаходження зазначених предметів із обов’язковим використанням транспортних засобів: повітряного, суден морського та річкового транспорту, рухомого складу залізничного, автомобільного, міського електротранспорту.
Пересилання – це відправлення підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї поштою, багажем, кур?єрським зв’язком або іншим способом із одного місця в інше, без супроводження особи, котра здійснює пересилання.
Ввезенням в Україну підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї слід вважати переміщення винною особою із-за кордону на територію України зазначених предметів. Наявність законодавчого визначення “ввезення в Україну” і відсутність його щодо “вивезення” призводить до різної кваліфікації. До того ж, ураховуючи однакову суспільну небезпечність діянь “ввезення в Україну” та “вивезення за кордон”, автором запропоновано замінити в тексті диспозиції ст. 199 КК України термін “ввезення в Україну” терміном “переміщення через кордон України”, під яким слід розуміти ввезення на територію України і вивезення з її території підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти.
Збут підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї – оплатне або безоплатне їх відчуження: використання як засобу платежу, продаж, розмін підроблених грошей, обмін, дарування, передача в борг або в рахунок покриття боргу, програш в азартних іграх, використання як предмета застави, як подарунку тощо.
На підставі аналізу діянь, передбачених ст. 199 КК України, автор зазначає про різний ступінь суспільної небезпечності виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну або збуту підробленої національної чи іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї. Визнається більш суспільно-небезпечним саме діяння “виготовлення”, оскільки після його вчинення підробок з’являється можливість виконання інших дій, передбачених ст. 199 КК України. Також виготовлення характеризується складністю та тривалістю процесу, що потребує підготовки та набуття певних навичок.
Обґрунтовано, що злочин, передбачений ст. 199 КК України, вчинюється лише з прямим умислом, тобто винна особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер свого діяння (дій) із підробленою грошовою одиницею України, іноземною валютою, державними цінними паперами, білетами державних лотерей, і бажає його вчинити. Підроблені грошові знаки, державні цінні папери, білети державної лотереї особа оцінює як такі, що можуть сприйматися як справжні, і їх подібність ускладнює у звичайних умовах або зовсім виключає можливість виявлення.
Обов’язковою суб’єктивною ознакою виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підроблених грошей, державних цінних паперів або білетів державної лотереї є мета – збут підробленої національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї. До того ж відсутність визначеної в законі мети збуту виключає відповідальність за ст. 199 КК України. Обґрунтовується помилковість поглядів щодо визначення мети збуту цього складу злочину як факультативної ознаки суб’єктивної сторони.
У диспозиції ст. 199 КК України законодавець не визначає мотив як обов’язкову ознаку суб’єктивної сторони, відповідно мотив злочину, який розглядається, може бути різним. Базуючись на аналізі вибірки кримінальних справ, дисертантом зазначається, що корисливі мотиви серед вивчених злочинів є домінуючими, однак збут, зберігання, перевезення, ввезення в Україну підроблених грошових знаків, державних цінних паперів, білетів держаної лотереї можуть вчинюватися з некорисливих мотивів.
Зазначено, що суб’єкт виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту та збуту підробленої національної валюти України або іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї є загальним. Це фізична, осудна особа, котра вчинила злочин, передбачений ст. 199 КК України, у віці не молодше 16-ти років.
У підрозділі 2.2 “Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, передбачених ст. 199 КК України” запропоновано замінити у ч. 2 ст. 199 КК України кваліфікуючу ознаку “повторність” на термін “вчинено особою, раніше судимою за цей злочин”. Це обумовлено тим, що ч. 1 ст. 199 КК України передбачає склад злочину з альтернативними діяннями, окремі з яких, як правило, є продовжуваними (наприклад, виготовлення або збут) або ж триваючим (зберігання), а також враховуючи суспільну небезпечність особи, котра вчинила цей злочин, маючи судимість за нього. Розглядаються кваліфікуючі ознаки “вчинене за попередньою змовою групою осіб”, “вчинене організованою групою”; а також аналізуються точки зору щодо таких кваліфікуючих ознак як “великий розмір” та “особливо великий розмір”.
Пропонується під обладнанням, що забезпечило масовий випуск підроблених грошей, державних цінних паперів, державних лотерейних білетів розуміти сукупність пристроїв, які використовуються особою для відтворення зображень (грошей, цінних паперів, білетів лотереї) великими тиражами.
У підрозділі 2.3 “Порівняльний аналіз зарубіжного й вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за фальшивомонетництво” приділено увагу аналізові зарубіжного законодавства, що передбачає відповідальність за фальшивомонетництво в таких країнах як Азербайджанська Республіка, Республіка Білорусь, Республіка Болгарія, Королівство Нідерландів, Грузія, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Індія, Королівство Іспанія, Республіка Казахстан, Республіка Киргизстан, Китайська Народна Республіка, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Республіка Польща, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки, Французька Республіка, Федеративна Республіка Німеччини, Швейцарська Конфедерація, Японія.
Виявлено такі особливості: встановлений рівний кримінально-правовий захист від підроблення паперових грошових знаків та монет, оскільки мають однакову правову природу; утім, в окремих країнах передбачений нерівний кримінально-правовий захист національної та іноземної валюти; переважно у країнах СНД передбачається відповідальність за виготовлення грошових знаків і цінних паперів у одній кримінально-правовій нормі; простежується диференційований підхід до регламентації відповідальності за фальшивомонетництво залежно від ступеню суспільної небезпечності діянь щодо підроблених грошових знаків.
Розділ третій “Кримінологічна характеристика та спеціально-кримінологічне попередження фальшивомонетництва” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 “Кримінологічні особливості фальшивомонетництва” на основі аналізу відомостей щорічних статистичних звітів ДІТ МВС України, ДСБЕЗ МВС України за 1996-2006 рр., інформаційно-аналітичних матеріалів МВС України та за результатами вивчених 130 справ цієї категорії, розглянутих судами АР Крим, м. Києва, Київської, Сумської, Харківської, Херсонської областей, послідовно розкриваються складові кримінологічної характеристики цього злочину.
Із часу введення гривні в обіг, протягом 1996-2006 рр. в Україні було зареєстровано 25266 злочинів, передбачених ст. 199 КК України (відповідно ст. 79 КК 1960 р.). Визначено, що найпомітніший сплеск фальшивомонетництва був зафіксований у 1998 р. (4027 злочини), після чого порівняно різкий спад простежувався у 1999 р. (до 2790 злочинів), змінившись на поступовий, іноді фактично незмінний за кількістю зареєстрованих злочинів (2002 р. – 1614, 2003 р. – 1616 злочинів). Ситуація змінюється у 2006 р., протягом якого було зареєстровано 1480 злочинів. Питома вага цього злочину структурі усієї зареєстрованої злочинності в Україні у середньому за одинадцять останніх років складає 0,42 %.
Зазначено, що фальшивомонетництво необхідно оцінювати з урахуванням вилученої кількості підроблених грошових знаків (державних цінних паперів, білетів державної лотереї), і не обмежуватися лише кількістю зареєстрованих злочинів. У нашій державі в період з 1996 р. до 2006 р. кількість вилучених підроблених грошових знаків України переважає над кількістю вилученої іноземної валюти. Найпоширенішими підробленими банкнотами національної грошової одиниці вважалися гривні номіналом 10 та 20, у 2006 р. – 50 гривень, що свідчить про вагому частку останніх у грошовому обігу. Найпоширенішими серед підробленої іноземної валюти є банкнота номіналом 100 доларів США, серед підроблених євро – номіналом 50, 100. Зважаючи на невеликий номінал монети та значний обсяг роботи, фальшивомонетники не активно займаються підробкою монет, що пояснюється великими витратами та незначною вигодою.
Фальшивомонетництво все більше зустрічається в поєднанні з учиненням інших злочинів (поступаючись статусом ізольованого злочину), як правило, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Визначено, що місцем виготовлення підробок найчастіше є житло особи, із метою конспірації своїх діянь досить часто використовується орендоване житло, а іноді – місце роботи. Найпоширенішим місцем збуту підроблених грошових знаків є ринок (30,6 %), магазини та торгові кіоски, виносні лотки – 27,2 %, місцем збуту вибирають вокзали та станції метро (11,6 %), місця громадського харчування – 8,8 %, у пунктах обміну валют, у відділеннях банків – 4,1 %.
Вивчені матеріали судово-слідчої практики свідчать про підвищення рівня організованості фальшивомонетництва, оскільки збут підробок це –кінцевий результат ланцюжка незаконних дій з підроблених грошей, який потребує значних зусиль і витрат. Виявлено особливість діяльності таких груп полягає у наявності схем перепродажу, оптових та роздрібних цін на підробки. Найпоширенішою серед роздрібних цін на підробки є придбання одного екземпляру за піввартості її номіналу, серед оптових – від 10 % до 20 % від загальної суми підробок за номіналом.
Дисертант зазначає, що латентність фальшивомонетництва зумовлена небажанням потерпілих привертати увагу правоохоронних органів у разі отримання декількох підробок незначного номіналу; тривалістю процедури з’ясування обставин отримання підробленої банкноти; сумнівами щодо можливого виявлення винної особи; сумнівами щодо підробленості отриманої банкноти; бажанням вирішити ситуацію самостійно.
У підрозділі 3.2 “Кримінологічні риси особистості злочинця-фальшивомонетника” на основі результатів вивчених 130 архівних кримінальних справ, за якими було засуджено 237 осіб, відомостей щорічних статистичних звітів ДІТ МВС України, ДСБЕЗ МВС України за 1996–2006 роки, інформаційно-аналітичних матеріалів МВС України, експертних висновків розкриті соціально-демографічні, соціально-рольові, кримінально-правові, морально-психологічні особливості фальшивомонетників.
У структурі осіб, що вчинили фальшивомонетництво, домінуючим є участь представників чоловічої статті, що складає 86,5 % від усіх осіб. Жінки відіграють більш активну роль при збуті підробок (15,3 %), у порівнянні з участю у виготовленні підроблених грошових знаків (4,9 %).
Найбільший прояв активності у вчиненні фальшивомонетництва спостерігається серед таких вікових груп: 1) виготовлення: 18 24 роки – 21,9 %, 25–30 років – 34,2 %; 2) діяння пов’язані зі збутом (збут, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну підробок): 18–24 роки – 31,1 %, 25–30 років – 32,7 %. З урахуванням сучасних реалій це пояснюється наявністю кращого знання і навичок роботи з комп’ютерною технікою та намаганням знайти швидко легкий заробіток. Вікова категорія осіб від 31 до 40 років у незаконному виготовленні грошових знаків займає 24,4 % (у збуті 21,4 %); особи віком від 41 і більше років становлять 9,7 % (при збуті – 11,2%).
Переважна більшість осіб, що вчиняють фальшивомонетництво мають загальну середню освіту (46,4 %). В осіб, причетних до збуту, цей показник складає 45,5 %. Осіб з професійно-технічною освітою та базовою загальною середньою освітою фактично удвічі менше. Кількість осіб з базовою вищою освітою складає 7,3 % (серед причетних до збуту –4,1 %), з повною вищою освітою серед осіб, котрі виготовляли підробки, 4,9 % (причетних до збуту – 6,6 %).
Згідно з результатами дослідження зазначається, що серед осіб, котрі виготовляли підробки чи збували їх, вдвічі більше неодружених та незаміжніх, ніж тих, хто перебуває у шлюбі. Така особливість здебільшого пояснюється молодим віком осіб, що не встигли створити сім?ю, пошуками легкого збагачення, наявністю вільного часу. Під час дослідження визначили таку закономірність щодо участі жінок, які вчиняють дії, пов’язані з підробленими грошима: 53,1 % складають жінки, що незаміжні або ж розлучені, котрі таким чином намагаються покращити своє матеріальне становище (для забезпечення та виховання дітей, повернення боргу, намагання повернути затрачені кошти внаслідок отримання підробки); 12,5 % осіб вчиняють дії, пов’язані зі збутом, і збут безпосередньо з власним подружжям, намагаючись таким чином створити додаткове джерело надходжень коштів для власної сім?ї. Особи, що займаються збутом підроблених грошових знаків досить часто залучають до такої незаконної діяльності своїх членів сім’ї, навіть своїх власних неповнолітніх дітей.
Слід констатувати про низьку зайнятість фальшивомонетників. На момент вчинення злочину ніде не працювали і не навчалися 63,8 % тих, хто займався виготовленням і 58,5 % серед тих, хто збував. Заняття фальшивомонетництвом пояснюється пошуком виходу зі скрутного матеріального становища. Поряд з тим, серед засуджених за виготовлення підробок є студенти професійних училищ, вищих навчальних закладів, також наявні представники шкільної учнівської молоді. Визначити тісний зв’язок осіб, що вчиняють фальшивомонетництво, з їх професіями і спеціальностями досить складно, зважаючи на їх різноманітність.
Більша частина осіб, що були засуджені за фальшивомонетництво, не мали судимостей (78,1 %). Попередня судимість цієї категорії осіб здебільшого була пов’язана з учиненням злочинів проти власності, також із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, незаконним поводженням зі зброєю. Є випадки, коли особи раніше притягувалися до відповідальності за хуліганство, умисні тяжкі тілесні ушкодження, незаконне заволодіння транспортними засобами, підроблення документів, шахрайство.
Фальшивомонетникам притаманні такі риси: наполегливість у досягненні мети, авантюризм, кмітливість, винахідливість (особливо для виготовлювачів), глибокі загальні та професійні знання, меркантильність. Так, особи, що вчиняють збут підроблених грошових знаків, характеризуються сміливістю, подекуди, зухвалістю. Фальшивомонетники за місцем проживання та роботи в більшості випадків характеризуються позитивно (88,3 %), негативно характеризувалися лише 3,8%.
У підрозділі 3.3 “Основні напрямки спеціально-кримінологічного попередження фальшивомонетництва” на основі результатів контент-аналізу преси, результатів анкетування спеціалістів, котрі працюють у банківських установах, із урахуванням визначених заходів у поданнях про усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочину, вивчених кримінальних справ, запропоновано заходи спеціально-кримінологічного попередження фальшивомонетництва, що складаються із профілактики, запобігання та припинення.
Дисертант найбільше уваги приділяє профілактичним заходам, вважаючи їх найбільш дієвими. Серед профілактичних заходів попередження фальшивомонетництва зазначається стан розроблення та пропозиції щодо організаційно-технічних, інформаційно-виховних, соціально-психологічних, організаційно-управлінських та правових заходів.
У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розробці вперше в Україні кримінально-правового і кримінологічного дослідження фальшивомонетництва, яке ґрунтується на основі вивчення вітчизняного і зарубіжного законодавства та практики його застосування. У результаті проведеного дослідження обґрунтовано ряд висновків та пропозицій:
1. На основі аналізу положень теорії пізнання і загальних категорій кримінального права, в рамках кримінально-правової характеристики визначено, що основним безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ст. 199 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують регулювання готівкового грошового обігу в державі, обіг державних цінних паперів та білетів державної лотереї, а додатковим факультативним безпосереднім об’єктом – відносини власності.
2. Розкрито сутність та поглиблено зміст об’єктивних ознак аналізованого злочину, а саме: зберігання, придбання, перевезення, пересилання, а також доведено необхідність передбачення у кримінально-правовій нормі діяння – “переміщення через кордон України” підробленої грошової одиниці України та іноземної валюти.
3. Обґрунтовано доцільність виокремлення з аналізованої кримінально-правової норми таких предметів злочину, як державні цінні папери та білети державної лотереї, і встановлення кримінальної відповідальності за їх виготовлення, збут чи використання іншим чином у ст. 224 КК України.
4. Доведено, що найбільш суспільно-небезпечним діянням є виготовлення підробленої національної грошової одиниці, іноземної валюти, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, оскільки його вчинення є першопричиною для інших форм злочинної діяльності, що має враховуватися при призначені покарання за цей злочин.
5. Встановлено, що аналізований злочин вчиняється лише з прямим умислом, обов'язковою ознакою суб’єктивної сторони є мета збуту, а домінуючим мотивом – корисливий.
6. Використовуючи зазначений комплекс методів, автором визначено кількісно-якісні показники, що вказують про відсутність тенденції до зниження рівня злочинності, розкрито кримінологічний портрет особистості злочинця-фальшивомонетника з позиції сукупності соціально-демографічних, соціально-рольових, кримінально-правових ознак та морально-психологічних особливостей.
7. Попередження фальшивомонетництва вимагає органічного взаємозв’язку загальносоціальних і спеціально-кримінологічних заходів комплексного характеру, дієве застосування яких сприятиме усуненню причин та умов вчинення цих злочинів та їх нейтралізації.
8. Проведене дослідження дало змогу сформулювати такі пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства, які пропонується викласти в такій редакції:
“Стаття 199. Виготовлення підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти
1. Виготовлення з метою збуту підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти, –
карається …
2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, якщо воно вчинене особою, раніше судимою за цей злочин або за злочин, передбачений ст. 199-1 КК України, чи за попередньою змовою групою осіб, –
карається …
3. Діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, вчинене з використанням обладнання, що забезпечило масовий випуск підробленої грошової одиниці України, іноземної валюти, або вчинене організованою групою, –
карається …”
“Стаття 199-1. Збут та інші незаконні дії щодо підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти
1. Придбання, зберігання, перевезення, пересилання, переміщення через кордон України з метою збуту, а також збут підробленої грошової одиниці України або іноземної валюти, –
караються …
2. Ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за цей злочин або за злочин, передбачений ст. 199 КК України, чи за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, –
караються…
3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, –
караються…
Примітка. Великим розміром, відповідно до даної статті, визнається підроблена грошова одиниця України або іноземна валюта, номінальна вартість якої у двісті і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; особливо великим розміром – якщо номінальна вартість у чотириста і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян”.
Частину 1 статті 224 “Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів, білетів лотереї” пропонується викласти в такій редакції:
“1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених цінних паперів, білетів лотереї, –
караються ...”

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сингаївська І.В. Сучасний погляд “на обман, що розтягнувся на віки” // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 27. – С. 38-43.
2. Сингаївська І.В. Деякі аспекти економічної обумовленості кримінальної відповідальності за фальшивомонетництво (ст. 199 КК України) // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. – № 4. – С. 143–149.
3. Сингаївська І.В. Порівняльний аналіз зарубіжного й вітчизняного кримінального законодавства щодо протидії фальшивомонетництву // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 1. – С. 232–238.
4. Сингаївська І., Романов С. Проблемні питання кваліфікації злочинів за ст. 199 КК України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 125–128
5. Сингаївська І.В. Економічні аспекти впливу фальшивомонетництва на фінансово-кредитні відносини // Сучасні проблеми юридичної науки в дослідженнях молодих вчених: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. з нагоди 5-ї річниці Магістратури Національного університету внутрішніх справ. Харків, 19 травня 2004 р.– Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 197–202.
6. Сингаївська І.В. “Сума підробки” як необґрунтований критерій диференціації кримінальної відповідальності за ст. 199 КК України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. пр. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – С. 66–68.
7. Сингаївська І.В. Щодо питання доцільності існування повторності у ст. 199 КК України // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. пр. – Харків: Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – С.48–50.
8. Сингаївська І.В. Оцінка суспільної небезпеки підробки грошових знаків залежно від способу виготовлення // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. Львів, 7-8 квітня 2006 р. – Львів, 2006. – ч.1. – С.194–196.
АНОТАЦІЯ
Сингаївська І.В. Кримінально-правова характеристика та кримінологічна характеристика фальшивомонетництва. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ, 2007.
Дисертацію присвячено вивченню проблем кримінально-правової та кримінологічної характеристики фальшивомонетництва. Досліджуються об’єктивні та суб’єктивні ознаки складу злочину, передбаченого ст. 199 КК України. У дисертації наведено результати дослідження рівня, динаміки фальшивомонетництва, надано характеристику особистості фальшивомонетника, запропоновано основні заходи спеціально-кримінологічного попередження. Проведено історико-правовий аналіз розвитку законодавства про відповідальності за підроблення грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї та порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства деяких країн, яке передбачає відповідальність за фальшивомонетництво. Сформульовано рекомендації щодо удосконалення статей 199, 224 КК України.
Ключові слова: фальшивомонетництво, підроблені гроші, цінні папери, білети лотереї, особистість фальшивомонетника, комплекс заходів спеціально-кримінологічного попередження.

АННОТАЦИЯ

Сынгаевская И.В. Уголовно-правовая и криминологическая характеристика фальшивомонетничества. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Днепропетровский государственный университет внутренних дел, – Днепропетровск, 2007.
В работе исследуются вопросы уголовно-правовой и криминологической характеристики фальшивомонетничества. В частности, проведен юридический анализ состава преступления, предусмотренного ст. 199 Уголовного кодекса Украины, на основании которого сформулированы теоретические выводы, рекомендации и предложения по усовершенствованию законодательства. А именно: предложено в ч. 1 ст. 199 УК Украины заменить термин “ввоз в Украину” сроком “перемещение через границу Украины”, под которым следует понимать ввоз в Украину и вывоз с территории Украины подделанной денежной единицы Украины и иностранной валюты; предложено заменить в ч. 2 ст. 199 УК Украины квалифицирующий признак “повторность” на “содеяно лицом, ранее судимым за это преступление”; предлагается установления одинаковой уголовно-правовой защиты государственных и негосударственных ценных бумаг, а также билетов лотереи и признано целесообразным создание отдельной уголовно-правовой нормы, которая бы предусматривала ответственность за действия относительно подделанной денежной единицы Украины и иностранной валюты, в связи с чем предлагается включить к ч. 1 ст. 244 УК Украины термин “билеты лотереи” и соответственно исключить термин “негосударственные”, определив предметом преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 224 УК Украины, “ценные бумаги” и “билеты лотереи”.
Предложена авторская редакция ст. 199 УК Украины с названием “Изготовление поддельной денежной единицы Украины и иностранной валюты” и ст. 199-1 УК Украины с названием: “Сбыт и другие незаконные действия относительно поддельной денежной единицы или иностранной валюты.
В диссертации дается комплексная криминологическая характеристика современного фальшивомонетничества. В частности, приводятся данные относительно уровня, структуры, динамики, удельного веса, географии фальшивомонетничества.
На основании изучения и анализа материалов уголовных дел, результатов анкетирования в диссертации анализируются особенности личности фальшивомонетника. Представлен ее обобщенный криминологический портрет: доминирующим является участие представителей мужской стати, наиболее проявление активности наблюдается среди возрастных групп 18-30 лет, средним образованием, неженатые (незамужние), не работают, не судимы. Фальшивомонетчикам характеризуются настойчивостью, авантюризмом, сообразительностью, изобретательностью глубокими общими знаниями, меркантильностью. Характеризуются по месту проживания и работы – положительно. Лица, которые сбывают подделанные денежные знаки, довольно часто привлекают к такой незаконной деятельности своих членов семьи, даже своих собственных несовершеннолетних детей.
Учитывая специфику данного вида преступления, предложен комплекс мероприятий специально-криминологического предупреждения фальшивомонетничества.
Ключевые слова: фальшивомонетничество, поддельные деньги, ценные бумаги, билеты лотереи, личность фальшивомонетчика, комплекс мероприятий специально-криминологического предупреждения.

SUMMARY

Inna V. Singaevskaya. Criminal-Law and Criminological Characteristic of Counterfeiting. – Manuscript.
The dissertation for candidate’s degree in jurisprudence in speciality 12.00.08 – Criminal law and Criminology; Criminal-executive law. – Dnipropetrovs’k state university of internal affairs, Dnipropetrovs’k, 2007.
The dissertation is devoted to the study of the criminal and criminological characteristic of counterfeiting (coinage offence). Objective and subjective elements of crime defined by Article 199 of Criminal Code of Ukraine were examined. The rate, structure and dynamics of coinage offence in Ukraine were studied, a counterfeiter personality characteristic was given, wide range of measures of special criminological preventing of counterfeiting were proposed in the dissertation. Historical-legal analysis of legislation for counterfeiting money, government securities and state lottery tickets liability was carried out. Comparative analysis of foreign countries’ criminal legislation for counterfeiting was also accomplished. Legislative proposals for improvement of Articles 199 and 224 of Criminal Code of Ukraine were made.
Key words: counterfeit, fabrication of token moneys, security, lottery tickets, person of the counterfeiter, measures specific criminological preventing of counterfeiting.