Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Бандурка Олександр Маркович, Національний Університет внут-рішніх справ МВС України, ректор.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Трубніков Василь Михайлович, Національний університет внут-рішніх справ, провідний науковий співробітник кримінологічної ла-бораторії.

кандидат юридичних наук, доцент
Остапець Сергій Леонідович, Верховна Рада України, заступник завідувача секретаріату Комітету з питань законодавчого забезпе-чення правоохоронної діяльності.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України, кафедра криміна-льного права та кафедра кримінології, Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ).

Захист відбудеться “ 24 ” грудня 2002 року о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ра-ди К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080 м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “23” листопада 2002 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В останнє десятиріччя в Україні відбуваються корінні еко-номічні, соціальні і політичні перетворення, спрямовані на побудову вільної ринкової, демократи-чної і правової держави. Ці процеси не завжди послідовні і виважені, що спричинює, поряд з нега-тивною спадщиною минулого, істотний вплив і на злочинність. Її рівень значно підвищився порів-няно з 80-ми роками, змінилася і її структура, у якій значне місце посідають злочини у сфері еко-номіки.
Проблема юридичної оцінки такого кримінального явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, є досить актуальною у сучасній науці кримінального права як в Україні, так і у багатьох зарубіжних країнах. Це пояснюється низкою причин. По-перше, відмивання злочинних доходів по своїй суті є складовим елементом організованої злочин-ної діяльності в цілому, тому що дозволяє завуалювати, приховати дійсне походження майнових цінностей, здобутих у результаті вчинення різних злочинів. Оскільки боротьба з організованою злочинністю в наш час входить до числа першочергових задач світового співтовариства, то розро-блення правових основ і практичних методів протидії легалізації кримінальних капіталів також є невід’ємною частиною комплексу заходів державного реагування на прояви організованої злочин-ності не тільки в нашій країні, але і в усьому світі. По-друге, необхідно враховувати міжнародний характер діяльності щодо легалізації злочинних доходів, що сформувався в процесі інтернаціона-лізації організованої злочинності (зокрема торгівлі наркотиками, зброєю, тощо) у цілому. Зроста-ючі в кількісному і якісному відношеннях злочинні групи та організації постійно мають потребу в легалізації своїх капіталів, що стрімко збільшуються. Ця тенденція породила останнім часом у ба-гатьох країнах цілі конгломерати легально зареєстрованих фірм, що займаються винятково відми-ванням злочинних доходів своїх господарів. Таким чином, легалізація майнових цінностей зло-чинного походження перетворилася до середини 90-х років у міжнародний кримінальний бізнес. По-третє, антилегалізаційне законодавство не тільки в Україні, але й у деяких західних країнах пе-ребуває ще в стадії формування, у деяких державах (де відповідні законодавчі акти було прийнято раніше – у 70-80 роки) сьогодні відбувається процес модернізації і переробки старих норм. По-четверте, донині як в українській, так і в іноземній юридичній літературі точаться гострі наукові дискусії в досліджуваній галузі. При цьому найбільш полемічними є теоретичні питання визна-чення поняття і форм легалізації злочинних доходів. Суперечки ведуться також стосовно ступеня караності тих чи інших способів інтеграції злочинно здобутих коштів у легальну економіку, а та-кож з приводу формулювань переліку протизаконних діянь, відмивання доходів від яких, утворює склад кримінально караної легалізації.
Новий Кримінальний кодекс України, що містить у розділі VII (“Злочини у сфері господарсь-кої діяльності”) статтю 209 “Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом”, поставив як перед правозастосовувачами, так і перед українською наукою кримінального права безліч питань, що стосуються розуміння, тлумачення і практичного застосу-вання законодавчих новацій і, зокрема, норми про відповідальність за легалізацію майнових цін-ностей злочинного походження. Отже, однією із основних задач цієї роботи є аналіз чинного зако-нодавства й оцінка перспективи його подальшого розвитку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження затверджена кафедрою кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України, вченою радою цього ж навчального закладу. Робота виконана відповідно до плану науко-во-дослідної роботи кафедри на 1999-2002 р.р. Дослідження здійснено згідно з основними напрям-ками, визначеними Указом Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п. 1), Наказом МВС Укра-їни № 356 від 11 травня 2001 р. “Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 р.р.” (п. 7), та ґрунтується на основних положеннях Компле-ксної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного кримінально-правового і кримінологічного аналізу проблеми боротьби з легалізацією грошових коштів та іншо-го майна, здобутих злочинним шляхом, та вироблення на підставі цього пропозицій щодо вдоско-налення практики застосування ст.209 КК України.
Мета дослідження визначила коло завдань, розв’язання яких склало зміст дослідження:
- вивчити соціальні й економічні передумови виникнення і розвитку такого кримінального явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом, в Україні та зарубіжних країнах;
- провести історичний та порівняльно-правововий аналіз цієї проблеми, огляд і характерис-тику чинних міжнародно-правових актів і національних законодавств окремих держав стосовно боротьби з легалізацією кримінальних капіталів;
- проаналізувати склад злочину і дати його кримінально-правову і кримінологічну характе-ристику; встановити причини й умови легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих зло-чинним шляхом; запропонувати заходи попередження досліджуваного діяння;
- узагальнити й оцінити основні наукові концепції про юридичну сутність легалізації зло-чинних доходів; вивчити джерела виникнення розглянутої проблеми в колишньому СРСР, розгля-нути історичну ретроспективу формування антилегалізаційного законодавства в нашій країні;
- визначити місце легалізації майнових цінностей злочинного походження в сучасній системі українського кримінального права та здійснити аналіз чинного українського законодавства щодо боротьби з відмиванням злочинних доходів;
- дати тлумачення понять, що містяться в диспозиції ст.209 КК України, розглянути спірні питання інтерпретації тексту цієї норми і виробити пропозиції щодо вдосконалення її змісту;
- встановити елементи подібності й розходження антилегалізаційної норми ст.209 КК з ін-шими нормами КК, розмежування суміжних складів.
Об’єктом дослідження є легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом, як соціальне і правове явище, відповідальність за яке передбачено чинним кримінальним законодавством.
Предметом дослідження є чинне кримінальне законодавство, яке встановлює відповідаль-ність за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом, практика його застосування, норми міжнародного права, які стали основою створення національної системи заходів протидії легалізації, а також система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією використано різні методи наукового дослідження проблеми, яка розглядається. Зокрема, у процесі дослідження розвитку злочинної ді-яльності щодо легалізації майнових цінностей злочинного походження в ретроспективному, істо-ричному аспекті було використано історико-правовий метод дослідження причин виникнення і розростання цього кримінального явища. У ході дослідження економічних джерел і соціальної обумовленості існування такого різновиду організованої економічної злочинності виявлено й про-аналізовано ті конкретні економічні й соціальні умови (не тільки в України, але і за кордоном), що сприяють або, принаймні, не перешкоджають здійсненню процесу легалізації тіньових капіталів на внутрішньодержавному і міжнародному рівнях.
Догматичний метод дозволив проаналізувати норму чинного КК України, у якій передбачено відповідальність за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом, з точки зору додержання правил законодавчої техніки конструювання диспозиції і санкції цієї нор-ми.
Здійснюючи огляд і характеризуючи західні наукові концепції та сучасне міжнародне законо-давство про боротьбу з легалізацією злочинних доходів, автор використовує порівняльно-правовий метод вивчення як різних теоретичних положень, вироблених з приводу досліджуваного питання в зарубіжній юридичній літературі, так і конкретних міжнародно-правових документів і націона-льних нормативних актів окремих країн. При цьому виділяються риси подібності і принципових відмінностей досліджуваних законодавчих норм, які обумовлені, окрім іншого, неоднаковістю на-укових підходів до оцінки цього злочину.
У процесі аналізу норм нового КК України та інших нормативних актів, а також останніх за-конопроектів, що стосуються протидії відмиванню кримінальних капіталів, було використано різні способи тлумачення текстів вищезгаданих документів: систематичний, граматичний, історичний і логічної інтерпретації. Крім цього, у рамках цієї дисертації застосовувався метод структурно-системного аналізу, використаний при конструюванні і структуризації системи економічних зло-чинів і визначенні місця легалізації злочинних доходів у цій системі.
Науково-теоретичною базою дисертації є наукові праці з кримінального права та криміноло-гії, наукові праці західних, головним чином, європейських учених-юристів, а також ще досить не-великий за обсягом науково-дослідний матеріал з проблеми легалізації, створений на сьогодні українськими правознавцями. Серед вітчизняних правознавців, у роботах яких тою чи іншою мі-рою вісвітлюється тема легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шля-хом, слід назвти Дудорова О.О., Бабич Н., Бондареву М.В, Беніцького А.С., Навроцького В.О., Пе-репелицю О.І., Савченка А., Поповича В.М., Стрельцова Є.Л., Туркевич І.К., Шапченка С., Фесен-ка Є. У російській науці кримінального права цією проблематикою займалися Є.А. Абрамов, В.М. Алієв, Б.С. Болотський, Л.Д. Гаухман, В.В. Верін, Б.В. Волженкін, В.Д. Ларичев, С.У. Максимов, В.Е. Мельников, Б.В. Геленко. Зарубіжних джерел набагато більше. Розглянутій проблемі присвя-чені наукові дослідження, проведені Г. Арцем, Б. Бургсталлером, Р. Фортхаузером, К. Лакнером, Ш. Штоером, Ю.Б. Акерманом, Ф. Цюндом, X. Мюллером, П. Бернасконі та іншими.
Крім названих наукових джерел, у процесі дослідження були проаналізовані й охарактеризо-вані також нормативні акти міжнародного, європейського і російського законодавства, повний пе-релік яких викладається в списку використаної літератури.
Нормативну базу дослідження складає Конституція України, чинне кримінальне законодавст-во України, нормативні акти банківського, фінансового та податкового законодавства.
Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетного опитування 112 практикуючих юристів, працівників правоохоронних органів і осіб, які займаються підприємницькою діяльністю в м. Києві і м. Харкові, а також вивчення діяльності податкової міліції щодо протидії легалізації. Тематика опитувань стосувалася розуміння респондентами суті легалізації злочинно здобутих майнових цінностей як кримінально-караного діяння, а також деяких питань тлумачення змісту ст.209 КК, що регулює розглянуті правовідносини. Таким чином був застосований соціологічний метод наукового дослідження, який виявився дуже корисним при характеристиці української ан-тилегалізаційної норми.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним мо-нографічним дослідженням кримінально-правових і кримінологічних проблем легалізації грошо-вих коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. У ньому висвітлено низку нових поло-жень, розроблених особисто здобувачем, які й виносяться на захист:
1. Проведений автором системний аналіз дозволив зробити висновок про наявність необхідних і достатніх підстав для криміналізації такого явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, і відповідності її виробленим наукою кримінального права принципам криміналізації (декриміналізації) суспільно небезпечних діянь.
2. Вперше обґрунтовано, що досліджуване діяння, незалежно від форми, способів і обставин його здійснення, є, як мінімум, двохоб’єктним. Об'єктами посягання можуть бути при цьому ви-значені як установлений законодавством порядок здійснення законної підприємницької і іншої го-сподарської діяльності, з однієї сторони, та інтереси правосуддя – з іншої.
3. Вперше запропоновано таке тлумачення поняття “фінансової операції”, що використовуєть-ся у диспозиції ст.209 КК:
- банківські операції й інші угоди кредитних організацій і їхніх філій, пов'язані з коштами, цінними паперами, дорогоцінними металами, дорогоцінними каменями й іншими цінностями від-повідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність”;
- угоди з цінними паперами, що тягнуть за собою перехід права власності чи інших майнових прав на ці цінні папери;
- поштові і телеграфні перекази коштів, поштові відправлення з цінними вкладеннями;
- переміщення (у першу чергу за контрактами) через митний кордон України коштів, у тому числі іноземної валюти, а також цінних паперів, транспортних засобів та іншого рухомого майна;
- одержання виграшу в казино, лотереї, тоталізаторі, системній (електронній) грі й в інших заснованих на ризику іграх, організація і проведення яких здійснюються відповідно до дозволу (ліцензії) уповноваженого державного органу чи органів місцевого самоврядування;
- внесення фізичною чи юридичною особою (страхувальником) коштів (страхового внеску) страховику за договорами майнового чи особистого страхування, а також одержання страхового відшкодування або страхової суми за цими договорами;
- передача в ломбард чи на збереження (депонування) цінних паперів, дорогоцінних металів і каменів, інших дорогоцінних речей і майнових цінностей.
4. Вперше подано кримінологічну характеристику цього явища, проаналізовано причини і умови виникнення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом.
5. Дістало подальшого розвитку висвітлення форм здійснення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом.
6. Дістало подальшого розвитку обґрунтування зайвості використання у КК України терміна “легалізація” поряд з терміном “відмивання”. Вказані терміни є ідентичними за змістом, тому їх одночасне використання суперечить правилам законодавчої техніки.
7. Дістало подальшого розвитку визначення предмета злочину, передбаченого ст.209 КК Укра-їни.
8. Наведено додаткові аргументи на користь того, що терміни “майно” та “доходи”, що вико-ристовуються у ст.209 КК України, є тотожними за змістом.
Таким чином, запропоноване дисертаційне дослідження, що містить у собі як детальний огляд і характеристику новітніх зарубіжних наукових і законотворчих досягнень у галузі боротьби з роз-глянутим злочином, так і всебічний правовий аналіз чинного українського законодавства, а також вивчення й оцінку наявної правозастосовчої практики в даній сфері, відповідає вимогам наукової новизни й актуальності дисертаційної роботи.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації ви-сновки і пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних про-блем протидії легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом;
- у правотворчості – можуть бути застосовані окремі пропозиції щодо вдосконалення кри-мінального законодавства;
- у правозастосуванні – при вирішенні проблем кваліфікації зазначеного злочину у слідчо-прокурорській і судовій практиці;
- у навчальному процесі – при викладенні курсу Особливої частини кримінального права, спецкурсів, присвячених проблемам кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарсь-кої діяльності, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій робо-ті студентів та курсантів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ МВС України. Положення дисертаційної роботи були покладені в основу написання науко-вих статей, а також оприлюднені автором на наукових конференціях, зокрема, конференції “Транснаціональна злочинність: заходи протидії, проблеми підготовки кадрів правоохоронних ор-ганів”, що проводилася в Університеті внутрішніх справ МВС України в червні 2000 року, та в на-уково–практичній конференції “Новий кримінальний кодекс України: проблеми впровадження”, яка відбулася в червні 2001 року; використовується також при викладанні дисципліни “Криміналь-не право України (Особлива частина)”.
Публікації. Основні висновки і пропозиції дисертанта відображено в трьох наукових статтях, опублікованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, у двох тезах допо-відей на науково-практичних конференціях та в підрозділі навчального посібника.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 193 сторінки, із них список використаних джерел – 15 сторінок (191 найменувань).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження; визнача-ються його об’єкт і предмет, цілі й завдання, наукова новизна роботи; формулюються основні положення, які виносяться на захист; розкривається теоретичне та практичне значення отрима-них результатів дослідження; наводяться дані про їх апробацію.
Перший розділ “Історико-правовий огляд проблеми легалізації грошових коштів та ін-шого майна, здобутого злочинним шляхом” складається з двох підрозділів та присвячений ана-лізу розвитку законодавства про відповідальність за відмивання “брудних” коштів на міжнарод-ному та національних рівнях; дослідженню змісту і значення основних міжнародних документів у цій галузі та їхнього впливу на становлення українського законодавства; аналізу визначення по-няття легалізації злочинних доходів; розглядається сучасний стан проблеми легалізації злочинного капіталу в Україні.
У підрозділі 1.1. “Порівняльно-правовий аналіз розвитку закордонного законодавства в галузі боротьби з легалізацією злочинних доходів” аналізуються особливості законодавчих підходів до здійснення правового регулювання кримінальної відповідальності за відмивання “брудних” коштів у Австрії, Швейцарії, Італії та США. Автором розглянуто і проаналізовано міжнародні та націона-льні правові акти окремих держав, що стосуються проблеми легалізації доходів, здобутих злочин-ним шляхом. Аналізуються положення міжнародно-правових актів, в яких сформульовані основні принципи і визначені підстави притягнення до відповідальності за діяння, пов’язане з легалізацією злочинно здобутих доходів.
Особливу увагу в роботі приділено трактуванню поняття “легалізація” як міжнародного кри-мінального злочину, термінологічному оформленню зазначеного поняття.
Аналізуючи різні варіанти концептуального тлумачення питання про зміст понять “легаліза-ція”, “відмивання” грошей, автор робить висновок, що можливим є використання понять “легалі-зація” грошей та “відмивання” грошей як таких, що окреслюють одне і те ж соціальне явище.
У роботі проаналізовано зміст Конвенції ООН “Про боротьбу проти незаконного обігу нарко-тичних засобів і психотропних речовин” (Відень, 1988 р.), Конвенції Ради Європи “Про відмиван-ня, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів від злочинної діяльності” (Страсбург, 1990 р.), Директиви Ради Європейського Співтоваристві № 911/308 ЄЕС від 10 червня 1991 р. “Про проти-дію використанню фінансової системи для відмивання грошей” та інших міжнародно-правових актів, які регламентують відповідальність за відмивання “брудних” грошей.
Підрозділ 1.2. “Сучасний стан проблеми легалізації злочинного капіталу в Україні” присвяче-но особливостям кримінальної відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, за чинним законодавством України, основні напрямки удосконален-ня кримінально-правової політики України в досліджуваній галузі.
Автор доходить висновку, що реформування економіки України без створення адекватного меха-нізму контролю і захисту від протиправних посягань створило сприятливі умови для зростання еко-номічної злочинності.
У другому розділі “Підстави встановлення кримінальної відповідальності за легалізацію грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом”, який складається з трьох підрозділів, розкриваються причини і передумови виникнення проблеми легалізації грошових ко-штів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом; форми “відмивання” грошей та принципи криміналізації зазначеного злочину.
У підрозділі 2.1. "Причини і передумови виникнення проблеми легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом" автор доходить висновку, що розглянуті злочинні прояви мають місце в усьому світі, незалежно від моделей економічного розвитку і досконалості (чи недосконалості) законодавчої бази конкретних країн.
Проблема боротьби з легалізацією злочинно здобутих майнових цінностей є невід'ємною час-тиною комплексу питань, що стосуються протистояння міжнародній організованій злочинності.
Специфічні особливості української економіки і суспільства перехідного періоду, безумовно, вплинули на передумови і форми розвитку цього кримінального явища в нашій країні. Однак ці особливості не можуть змінити суті, правового змісту злочинних діянь. Тому, у будь-якому випад-ку, українському законодавцю і правозастосовувачам, вітчизняній правничій науці і громадськості доцільно в прийнятній формі враховувати міжнародні підходи в галузі боротьби з легалізацією злочинно отриманих коштів і майна. Правовий і практичний досвід зарубіжних країн може бути корисним у ході створення і розвитку основ законодавства України в сфері економічного і кримі-нального права.
Дисертант стверджує, що Україна, визнаючи пріоритет за нормами міжнародного права, у ці-лому привела законодавчу базу у відповідність до його вимог. Порівнюючи антилегалізаційне за-конодавство, автор встановлює відповідність ст.209 КК України міжнародно-правовим нормам, спрямованим на протидію відмиванню злочинних доходів.
У підрозділі 2.2. "Форми “відмивання” грошей” розкрито та проаналізовано сам процес легалі-зації грошей, а також специфіку цих способів. Найбільш розповсюдженою є трьохфазова модель, прийнята, зокрема, GAFI. У цій моделі процес “відмивання” грошей підрозділяється на три фази:
1. У першій фазі (Placement) відбувається введення “брудної” готівки в легальний господар-ський обіг.
2. У другій фазі (Layering) у результаті безлічі операцій гроші відокремлюються від джерела їхнього походження, втрачають “сліди”.
3. У третій фазі (Integration) гроші знаходять нове — “легальне” — джерело походження й ін-вестуються в легальну економіку.
Кожній з цих фаз притаманно свій набір форм відмивання грошей, які і розглядає дисертант поряд з іншими моделями легалізаторської діяльності.
У підрозділі 2.3. “Принципи криміналізації “відмивання” грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” дисертант стверджує, що установлення злочинності діяння в кримі-нальному праві нерозривно пов'язано з установленням його караності. Однак, за допомогою одно-го лише формулювання в санкції Особливої частини КК суворого покарання за діяння, вчинені з приводу легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, не завжди вдається досягти мети покарання.
Автор наголошує на тому, що будь-які зміни до кримінального закону не повинні вноситися без наукового обґрунтування пропонованих новел та системного аналізу основ криміналізації сус-пільно небезпечного діяння. Метод спроб і помилок, який найчастіше застосовується при зміні КК сьогодні, спричиняє вкрай негативні наслідки для практики боротьби зі злочинністю. Отже, під-ставою криміналізації “відмивання” грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шля-хом, є стійка тенденція до зростання в Україні числа злочинів, вчинених у сфері економіки.
Зроблений автором системний аналіз уможливив висновок про наявність необхідних і достат-ніх підстав для криміналізації такого явища, як легалізація грошових коштів та іншого майна, здо-бутих злочинним шляхом, і відповідності її виробленим наукою кримінального права принципам криміналізації (декриміналізації) суспільно небезпечних діянь.
Третій розділ “Кримінально-правова характеристика легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” складається з чотирьох підрозділів, розкривається зміст об'єкта і предмета, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони легалізації злочинних доходів; розглядаються кваліфіковані склади легалізації; пропонується низку рекомендацій щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування з метою ефективної протидії використанню майна, отриманого злочинним шляхом.
У підрозділі 3.1. "Об'єктивні ознаки легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом" досліджено родовий, безпосередній основний і додатковий об'єкти, предмет злочину; подано аналіз форми діяння як ознаки об'єктивної сторони легалізації злочинних доходів.
Визначаючи об'єкт легалізації злочинних доходів, дисертант виходить з усталеного в юридич-ній літературі положення про те, що об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом від злочинних посягань суспільні відносини, які являють собою певну цілісну систему взаємопов'яза-них носіїв (суб'єктів) відносин, предметів, з приводу яких склалися відносини, і суспільно значу-щої діяльності (соціального зв'язку) як змісту цих відносин.
Автор доходить висновку про те, що досліджуване діяння, незалежно від форми, способів і об-ставин його здійснення, є, як мінімум, двохоб’єктним. Об'єкти посягання можуть бути при цьому визначені як установлений законодавством порядок вчинення заснованої на законі підприємниць-кої й іншої господарської діяльності, з одного боку, й інтереси правосуддя – з іншого. Ці два без-посередніх об'єкти в рамках розглянутого злочинного діяння взаємозалежні, але не супідрядні. Кожний з них має самостійний кримінально-правовий зміст, обумовлений приналежністю до від-повідного видового об'єкта (об'єкти господарських злочинів і злочинів проти правосуддя). Особ-ливості правового статусу предмета легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих зло-чинним шляхом (зброя, наркотики, отрути, тощо), можуть викликати приєднання до складу конк-ретного злочину ще деяких додаткових об'єктів, таких як: громадська безпека, здоров'я населення і суспільна моральність. Наявність зазначених додаткових об'єктів у складі злочинної легалізації можлива далеко не у всіх випадках. Ці елементи мають місце в тих випадках, коли легалізуються майнові предмети, що є джерелами підвищеної небезпеки.
Говорячи про структурну приналежність даного діяння до економічних злочинів, не можна за-бувати про те, що в силу перерахованих вище особливостей об'єкта легалізації чисто механічне віднесення її до якої-небудь однієї, об'єднаної загальним видовим об'єктом, групи злочинів з нау-кового погляду не тільки не безперечно, але і дуже сумнівно. Більш того, подібна спроба уніфіка-ції (згідно зі ст.209 КК), зведення безпосереднього об'єкта легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, до загального і єдиного родового чи видового знаменника, таїть у собі подальші помилки в оцінці правової природи цього діяння. У теоретичному сенсі лега-лізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, може бути інтегрована у вигляді структурного елемента як у систему злочинів проти правосуддя, так і в систему економіч-них (господарських) злочинів. Однак це можливо тільки в наукових дослідженнях, зміст же закону повинен бути більш однозначним і визначеним.
Це діяння завдає шкоди суспільним відносинам, які забезпечують легальну економічну діяль-ність, і полягає в:
- порушенні принципу рівноправності суб'єктів економічної діяльності, підриві основ чесно-го підприємництва, заснованого на законі;
- порушенні функції грошей як засобу підтримки балансу між мірою праці і мірою спожи-вання;
- перешкоджанні здійсненню орієнтованої на пріоритетні соціальні напрямки економічної політики;
- створенні неконтрольованих грошових та інших майнових фондів, що потенційно можуть бути використані на шкоду суспільству;
- стимулюванні нелегальної (“тіньової”) економіки і заохочення невиправданого майнового розшарування населення.
Аналіз назви і диспозиції ст.209 КК свідчить про те, що до змісту безпосереднього об'єкта ле-галізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, належать суспільні від-носини, які забезпечують легальний (тобто відповідний фінансовому, банківському, господарсь-кому та іншому законодавству України) обіг майна і такий його різновид, як грошовий обіг.
Предмет розглянутого злочину визначений законодавцем у ст.209 КК України як “грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом”.
Дисертант, керуючись цивільно-правовою характеристикою поняття “речі”, вважає, що до предмета злочину ст.209 КК варто віднести кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі (у всіх грошових одиницях (валютах, що існують у світі)), цінні папери усіх видів, речові, майнові права матеріального характеру, що мають юридичне значення, документи, так чи інакше зв'язані з майновими цінностями, що відмиваються.
Об'єктивна сторона аналізованого злочину включає наступні дії:
1) здійснення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом;
2) використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької та ін-шої господарської діяльності;
3) створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.
Автор вважає, що диспозиція ст.209 КК має досить високий рівень бланкетності, тому ряд по-нять, застосованих законодавцем для описування об'єктивної сторони складу злочинної легаліза-ції, має потребу або в “розшифровці” за допомогою норм інших галузей права (цивільного, фінан-сового, банківського), або в науковому тлумаченні, роз'ясненні змісту спеціальних термінів не кримінально-правового походження.
Дисертант вважає, що під фінансовими операціями доцільно розуміти :
- банківські операції й інші угоди кредитних організацій і їхніх філій, позв'язані з коштами, цінними паперами, дорогоцінними металами, дорогоцінними каменями й іншими цінностями від-повідно до закону України “Про банки і банківську діяльність”;
- угоди з цінними паперами, що тягнуть за собою перехід права власності чи інших майнових прав на ці цінні папери;
- поштові і телеграфні перекази коштів, поштові відправлення з цінними вкладеннями;
- переміщення (у першу чергу за контрактами) через митний кордон України коштів, у тому числі іноземної валюти, а також цінних паперів, транспортних засобів та іншого рухомого майна;
- одержання виграшу в казино, лотереї, тоталізаторі, системній (електронній) грі й в інших заснованих на ризику іграх, організація і проведення яких здійснюються відповідно до дозволу (ліцензії) уповноваженого державного чи муніципального органу;
- внесення фізичною чи юридичною особою (страхувальником) коштів (страхового внеску) страховику за договорами майнового чи особистого страхування, а також одержання страхового відшкодування або страхової суми за цими договорами;
- передача в ломбард чи на збереження (депонування) цінних паперів, дорогоцінних металів і каменів, інших дорогоцінних речей і майнових цінностей.
Наш перелік, безумовно, носить орієнтований характер, однак структурне вичленовування окремих різновидів фінансових операцій дозволило б більш чітко визначити границі правового регулювання цієї антилегалізаційної норми. Такий підхід в описі об'єктивної сторони конкретизує роботу правоохоронних органів, що, безумовно, буде сприяти більшому розкриванню злочинів.
Під використанням коштів чи майна, здобутих злочинним шляхом, для здійснення підприєм-ницької чи іншої господарської діяльності в юридичній літературі розуміється вкладення таких засобів чи майна в створення і функціонування різних комерційних організацій, благодійних фон-дів, тощо.
Автор приєднується до висновку про те, що створенню в Україні чи за її межами організова-них груп для легалізації злочинних доходів як одній з форм діянь об'єктивної сторони злочину не надається самостійного значення. При формулюванні диспозиції ст.209 КК законодавець ставить створення організованих груп для легалізації в один ряд з такими злочинами, як здійснення угод з майном, придбаним злочинним шляхом, і використання цього майна в господарській діяльності.
Однією з найбільш важливих ознак об'єктивної сторони є спосіб вчинення злочину. Під способом вчинення злочину звичайно розуміють методи, прийоми, шляхи здійснення посягань. Аналіз способів вчинення легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, має значення для розуміння змісту і конкретних форм прояву суспільно-небезпечного діяння а також для встанов-лення інших ознак складу злочину.
Підрозділ 3.2. “Суб'єктивні ознаки легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” присвячений характеристиці ознак суб'єкта та суб’єктивній стороні легалізації злочинних доходів.
Відповідно до чинного законодавства, суб’єктом легалізації може бути лише фізична осудна особа, якій виповнилось шістнадцять років. Суб'єктами відмивання грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, є всі особи, які беруть участь у вчиненні фінансових операцій і інших угод з такими майновими цінностями. Важливо лише, щоб вони усвідомлювали, що фі-нансова операція чи інша угода з їхньою участю, а значить підприємницька або інша господарська діяльність здійснюється з коштами чи майном, здобутими свідомо злочинним шляхом.
Визнається обґрунтованою позиція законодавства щодо визначення суб’єктом лише фізичних осіб. Автор вважає за доцільне, з урахуванням тієї обставини, що найбільш небезпечні форми ле-галізації злочинних доходів, особливо від нелегального обігу наркотиків, знаходять своє виражен-ня головним чином у легалізаторській діяльності за участю юридичних осіб, різних фірм і банків, контрольованих злочинними співтовариствами, визнати доцільною ідею про допустимість засто-сування державою серйозних цивільно-правових чи адміністративно-правових санкцій і до юри-дичних осіб, що створюються і використовуються кримінальним світом для досягнення злочинних цілей.
Суб'єктивна сторона досліджуваного злочину характеризується умисною формою вини, при-чому умисел може бути тільки прямим. Винний усвідомлює, що вчинює фінансову операцію чи будь-яку іншу угоду з грошовими коштами чи іншим майном, знаючи про фактично незаконне їх-нє походження, і бажає цього.
Мотиви і цілі легалізації злочинно придбаних майнових цінностей, виходячи зі ст.209 КК, не є необхідними ознаками складу злочину й істотного впливу на кваліфікацію даного кримінального діяння не мають.
У підрозділі 3.3. “Кваліфікуючі ознаки легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” розкриваються, виходячи зі змісту ч.2. ст.209 КК, кваліфікуючі ознаки, якими є дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.
Легалізація грошових коштів та іншого майна злочинного походження визнається вчиненою за попередньою змовою групою осіб, якщо в ній брало участь дві чи більше особи, які заздалегідь (тобто до початку вчинення) домовилися про спільне вчинення злочину, які усвідомлюють зло-чинність здобуття коштів і беруть участь у такій операції (угоді) по легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. При цьому, попередня змова може існувати як між учасниками з обох сторін фінансової операції або іншої угоди, так і між учасниками, які представ-ляють одну із сторін такої операції або угоди. У випадку, коли лише один з учасників розглянутої фінансової операції (чи угоди) обізнаний про злочинний характер здобуття грошових коштів та іншого майна, відповідальність повинна наставати (при відсутності інших кваліфікуючих ознак) за ч.1ст.209 КК.
Неодноразовість (повторність) означає вчинення двох і більше злочинів, що утворять відми-вання майнових цінностей, придбаних незаконним шляхом, якщо за раніше вчинений злочин осо-ба не була звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки (ст.48 КК), у зв’язку із закінченням строків давності (ст.49 КК), актом амністії ( ст.85 КК), а також якщо суди-мість за раніше вчинений за ст.209 КК злочин не була погашена чи знята в установленому законом порядку.
У підрозділі 3.4. “Відмежування складу легалізації грошових коштів та іншого майна, здобу-тих злочинним шляхом, від суміжних складів злочинів” присвячений питанням відмежування лега-лізації злочинних доходів від суміжних складів злочинів, сукупності злочинів, а також удоскона-лення законодавства у сфері боротьби з зазначеним злочином.
Узагальнюючи проведений у цьому розділі аналіз складу злочину, що міститься в ст.209 КК і суміжних складів, автор відзначає, що розроблене на цей час (і постійно удосконалюється в про-цесі законотворчої роботи) кримінальне законодавство про боротьбу з легалізацією грошових ко-штів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, у цілому створює правові передумови для ефективної протидії цього різновиду злочинної діяльності. У той же час варто визнати, що існую-ча редакція ст.209 КК, безумовно, не може претендувати на абсолютну бездоганність юридичних формулювань; зауваження, що їх висловлено в нашій роботі щодо змісту диспозиції цієї статті, обґрунтовані. У цьому зв'язку становлять інтерес результати анкетного опитування 112 співробіт-ників правоохоронних органів Києва і Харкова, яке показало, що 72 % респондентів вказали на проблеми відмежування легалізації злочинних доходів від суміжних складів. Це свідчить про не-достатність вироблення критеріїв, які дозволяють відмежувати ст.209 КК України від інших кри-мінально-правових норм. Істотну допомогу в правильному розумінні цієї кримінально-правової норми могли б надати методичні вказівки Генеральної прокуратури і рекомендації з питань право-застосування, що даються Верховним Судом.
При цьому не можна забувати, що кращим критерієм оцінки теоретичних положень є практи-ка, саме вона наповнює реальним змістом створені наукою конструкції складів злочинів, тому, з огляду на той факт, що шляхом теоретичного моделювання створити ідеальне законодавство мож-на, варто перевірити правовий потенціал ст.209 КК у процесі розслідування конкретних криміна-льних справ і вже на основі набутого досвіду більш об'єктивно оцінити достоїнства і недоліки української антилегалізаційної норми.
Автор вважає, що легалізація грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, за ознаками об'єкта й об'єктивної сторони складу взаємозалежна з приховуванням злочинів (ст.396 КК), придбанням чи збутом майна, завідомо здобутого злочинним шляхом (ст.198 КК), викорис-танням коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст.306 КК). Цей взаємозв'язок обумовлений вищевказаною двох-об’єктністю відмивання кримінальних капіталів.
Взаємозв'язок легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, з господарськими злочинами, з одного боку, і зі злочинами проти правосуддя – з іншого – обумов-лює конкуренцію норми ст.209 КК зі ст.198 (“Придбання чи збут майна, завідомо здобутого зло-чинним шляхом” ), ст.306 (“Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”) і ст.396 (“Приховування злочинів”) КК України. Названі норми необхідно розмежовувати за принципом превалювання спеціальної норми над загальною, з огляду на розходження у предметі цих злочинів і спрямованості наміру винних при їхньому здійсненні.
У висновках викладені основні положення, що випливають з проведеного дослідження. За-пропоновані рекомендації стосовно підвищення ефективності застосування кримінального законо-давства. Визначено поняття легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, виокремлено істотні ознаки, які характеризують розглядуваний злочин. У ході дослі-дження здійснено юридичний аналіз елементів складу відмивання злочинних доходів, що дозво-лило виявити особливості кваліфікації ст.209 КК України. Установлено ознаки, на основі яких ле-галізацію кримінальних доходів відмежовують від суміжних складів, висвітлено питання конкуре-нції кримінально-правових норм і сукупності легалізації з іншими злочинами.
На основі проведеного дисертаційного дослідження можна констатувати, що українське анти-легалізаційне законодавство зараз перебуває у стадії розвитку. Судова і слідча практика правоза-стосування у цій галузі тільки формується і тому поки ще не можна об'єктивно оцінити ступінь ефективності ст.209 КК, однак науково обґрунтована законодавча база для боротьби з легалізацією злочинних доходів в Україні на сьогоднішній день вже створюється.
Використання накопиченого світовим співтовариством наукового матеріалу і практичного до-свіду в ході створення й удосконалення нового українського законодавства в досліджуваній галузі має величезне значення, оскільки дозволяє прискорити інтеграцію нашої країни в міжнародну сис-тему співробітництва і взаємодопомоги не тільки в боротьбі з легалізацією грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, але й у протистоянні економічної й організованої злочинності в цілому.

Результати дисертаційного дослідження викладені в публікаціях:
1. Мезенцева І.Є. Кримінальне законодавство України з питань легалізації доходів: сучасний стан та перспективи розвитку // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 11. – С.86-90.
2. Мезенцева І.Є. Відповідальність за “відмивання” брудних коштів за законодавством Австрії та Швейцарії // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 12. Ч.1. – С.114-118.
3. Мезенцева І.Є. (у співавторстві). Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгі-влі людьми / Навч. посібник. За ред. акад. О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. Підрозділ 3.3. Запобігання легалізації прибутків від торгівлі людьми. С.86-118.
4. Мезенцева І.Є. Антилегалізаційне законодавство: світовий досвід і тенденції розвитку // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип.20. – С.122-124.

АНОТАЦІЇ
Мезенцева І.Є. Кримінально-правові і кримінологічні аспекти легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет внутрішніх справ. Харків, 2002.
Дисертацію присвячено дослідженню кримінально-правових та кримінологічних проблем лега-лізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, на підставі нового криміна-льного законодавства України. Розглядаються досягнення сучасної правової теорії та практики протидії легалізації злочинно здобутих доходів на міжнародному, регіональному та національному рівнях.
Відповідно до норм міжнародного та національного законодавства, подано визначення понят-тя легалізації злочинних доходів. Проведено аналіз об'єкта і предмета легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, з’ясовано особливості об'єктивної та суб'єктивної сторін злочину, виділено коло суб'єктів відмивання, досліджуються кваліфікуючі ознаки легаліза-ції. Розглянуто проблеми кримінально-правової кваліфікації легалізації злочинних доходів та її відмежування від суміжних складів злочинів.
Ключові слова: легалізація злочинних доходів; грошові кошти та інше майно, здобуті завідо-мо злочинним шляхом; підприємницька та господарська діяльність; фінансова операція; причет-ність; сукупність злочинів; кримінально-правова кваліфікація; відмежування злочинів.

Мезенцева И.Е. Уголовно-правовые и криминологические аспекты легализации денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. Национальный уни-верситет внутренних дел, Харьков, 2002.
Диссертация посвящена исследованию уголовно-правовых и криминологических проблем лега-лизации денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем на основе нового уголовного законодательства Украины. Впервые проведена криминологическая характеристика дан-ного явления, проанализированы причины и условия его возникновения.
Рассматриваются достижения современной правовой теории и практики противодействия лега-лизации преступно добытых доходов на международном, региональном и национальных уровнях.
Проведенный системный анализ позволяет сделать вывод о наличии необходимых и достаточ-ных оснований для криминализации исследуемого явления и соответствия легализации денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем выработанным наукой уголовного права принципам криминализации (декриминализации) общественно опасных деяний.
Детально рассматриваются и уточняются понятия, которые базируются на нормах националь-ного и международного законодательства. Диссертант обосновывает нецелесообразность использо-вания в УК Украины термина “легализация” совместно с термином “отмывание”. Указанные тер-мины являются идентичными по содержанию, и одновременное их использование противоречит правилам законодательной техники.
В диссертации обосновывается, что легализация денежных средств и иного имущества, незави-симо от форм, способов и обстоятельств его совершения является, как минимум, двуобъектным. Объектами посягательства могут быть определены установленный законодательством порядок осуществления законной предпринимательской деятельности с одной стороны и интересы правосу-дия – с другой.
Ключевые слова: легализация преступных доходов; денежные средства и иное имущество, приобретенные преступным путем; предпринимательская и хозяйственная деятельность; финансо-вая операция; прикосновенность; совокупность преступлений; уголовно-правовая квалификация; отграничение преступлений.

Mezenceva I. E. Criminal, law and criminological aspects of legalization of bankroll, get from crimi-nal channels. – Manuscript.
Thesis for getting candidate degree of juridical sciences on specialty 12.00.08 – criminal law and criminology; National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2002.
Thesis is devoted to the investigating of problems of legislation of bankroll and another goods, get from criminal channels, analyzing norms of new Criminal Code of Ukraine. Achievements of modern ju-dicial theory and practice of preventing such crimes such as money laundering, income, which get on na-tional, local, and international levels are considered.
According to the norms of national and international legislation the definition of legalization is given. Object and subject of legalization of money and another goods, get from criminal channels are analyzed. The attention is also paid do the peculiarities of criminal- juridical qualification of legalization of income, get from criminal channels and its distinction from adjacent crimes.
Key words: legalization of bankroll and other goods, get from criminal channels; enterprise activity; financial operation; utensils; complex of crimes; criminal- juridical qualification; distinction from adjacent crimes.