Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, доцент
Антипенко Володимир Федорович,
Антитерористичний центр при Службі безпеки України, начальник Штабу – заступник керівника.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор
Глушков Валерій Олександрович,
заслужений юрист України,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
завідувач кафедри кримінального права та кримінології;

кандидат юридичних наук,
Рижов Ігор Миколайович,
Національна академія Служби безпеки України,
доцент спеціальної кафедри.

Захист відбудеться “ 16 ” січня 2008 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “14” грудня 2007 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор юридичних наук І.М. Кучеренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Як свідчать факти, тероризм глобалізується і його небезпека має тенденцію до зростання в усьому світі. Тероризм є однією з найгостріших проблем та загроз для світової спільноти на початку ХХІ століття, яка негативно впливає як на різні сфери суспільного життя всередині держави, так і на різні аспекти міжнародних відносин. Очевидним після терористичних актів 11 вересня 2001 року в США став планетарний масштаб цієї проблеми. Якщо в часи “холодної війни” головною проблемою було збереження миру на континенті, то сьогодні такою, поряд з іншими, є проблема протидії тероризму. У низці глобальних проблем, що несуть загрозу для всього людства, ООН виділяє дванадцять і серед них ? боротьба із злочинністю і тероризмом. Прийняття відповідних заходів щодо протидії тероризму ? одне із зобов’язань, яке Україна взяла на себе, вступаючи до Ради Європи.
Злочинна діяльність проти миру і безпеки людства, насамперед поширення міжнародного тероризму, загроза використання з терористичною метою ядерних та інших об’єктів на території України, небезпека техногенного, у тому числі ядерного та біологічного тероризму, комп’ютерний тероризм віднесені згідно ст. 7 Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 року до основних реальних та потенційних загроз національній безпеці України.
Події, що відбуваються останнім часом у світі, свідчать про загрозливу, швидко прогресуючу модифікацію цього небезпечного явища. Проблема набула особливої актуальності нині, коли відбувається ескалація тероризму у світі. Політичні, етнічні, екстремістські угруповання майже щоденно здійснюють акти тероризму, про які постійно повідомляють засоби масової інформації. Статистичні дані свідчать, що для нашої держави терористичні прояви не є типовими. Так, за даними СБУ за ст. 258 КК України у 2005 р. порушено одну кримінальну справу. Усього протягом 2001-2005 років за статтею 258 “Терористичний акт” КК України СБУ порушила 13 кримінальних справ, у 6 з яких 19 осіб було засуджено до різних строків позбавлення волі. Але недооцінювати загрозу тероризму для України не слід, особливо в умовах процесів глобалізації і можливого експорту тероризму в різних формах в Україну.
В Україні за останні роки у сфері протидії тероризму зроблено чимало – утворено спеціальний координаційний орган ? Антитерористичний центр при СБУ, у 2003 р. прийнято Закон України “Про боротьбу з тероризмом”, ратифіковано ряд міжнародних антитерористичних конвенцій. Кримінальний кодекс України містить ст. 258 “Терористичний акт”, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо запобігання тероризму” від 21 вересня 2006 р. КК України був доповнений ст.ст. 258-1 “Втягнення у вчинення терористичного акту”, 258-2 “Публічні заклики до вчинення терористичного акту”, 258-3 “Створення терористичної групи чи терористичної організації”, 258-4 “Сприяння вчиненню терористичного акту”.
Однак здійснювані заходи ще не привели до створення належної правової бази у сфері протидії тероризму. Антитерористичне законодавство України не набуло системного характеру, а його відпрацювання вимагає опори на фундаментальні наукові дослідження з вказаної проблематики. Доводиться констатувати, що в Україні на даному етапі теоретично не розробленою взагалі або малодослідженою в науковому плані є низка ключових проблем протидії тероризму. Це стосується, насамперед, розуміння соціальної і правової природи тероризму, визначення його сутнісних ознак, виділення окремої категорії “терористичні злочини”. Вказані обставини зумовили актуальність комплексного кримінально-правового дослідження проблем щодо протидії тероризму в Україні і визначили напрями та зміст цієї роботи.
Тероризм є складною науковою проблемою, розв’язання якої потребує застосування системно-комплексного міжгалузевого підходу. Тероризм як соціальне явище вимагає досліджень в галузі кримінального, адміністративного, конституційного, міжнародного права, кримінології, політології, соціології, психології, економічної, військової та інших наук.
В радянський період окремі аспекти проблем тероризму виступали предметом досліджень Н.С. Бєглової, І.П. Бліщенко, Т.С. Бояр-Созонович, В.В. Вітюка, Л.Н. Галенської, Н.В. Жданова, С.А. Ефірова, І.І. Карпеця, Н.Б. Крилова, У.Р. Латипова, Є.Г. Ляхова, Л.О. Моджорян, Ю.О. Решетова, А.Н. Трайніна, але вадою цих досліджень було те, що тероризм розглядався здебільшого як спорадичні злочинні акти з боку екстремістські налаштованих елементів і груп.
Протягом існування України як незалежної держави окремі кримінально-правові проблеми протидії тероризму в Україні були предметом дисертаційних досліджень В.Ф. Антипенка, О.С. Допілки, В.П. Ємельянова, Ю.А. Іванова, В.В. Крутова, В.А. Ліпкана, С.М. Мохончука, Л.В. Новікової, М.В. Семикіна. Праці цих авторів мають велике наукове та практичне значення, але набуває актуальності проблема правового упередження системного тероризму в Україні за умов, коли поєднання внутрішніх та зовнішніх чинників може утворити сприятливе “терористичне” середовище. Крім того, антитерористичне законодавство України потребує суттєвого вдосконалення, оскільки воно не повністю відповідає міжнародно-правовим стандартам у цій сфері. Тому перед вченими-юристами постають нагальні завдання щодо переосмислення та відпрацювання принципово нових підходів до розуміння тероризму, побудови відповідної системи антитерористичних норм, спрямованих передусім на упередження тероризму.
Серед вітчизняних науковців помітний внесок у вирішення зазначених питань, крім згаданих вище вчених, зробили П.П. Андрушко, В.О. Глушков, В.К. Грищук, В.М. Дрьомін, В.П. Журавльов, Н.А. Зелінська, В.В. Коваленко, О.М. Костенко, С.В. Лазебник, С.Я. Лихова, М.І. Хавронюк, С.С. Яценко.
З огляду на міжнародний характер проблем протидії тероризму дослідження грунтується також на працях зарубіжних вчених, зокрема, Р.А. Адельханяна, Ю.М. Антоняна, І.І. Артамонова, В.А. Васильєва, П. Вілкінсона, Б.Я. Гаврилова, Х.-П. Гассера, С.У. Дікаєва, А.І. Долгової, В.П. Кашепова, О.Г. Кібальника, М. Креншоу, В. Лакера, В.В. Лунєєва, Є.Г. Ляхова, Г.М. Міньковського, М.Ф. Мусаеляна, Г.В. Овчіннікової, А.В. Павлінова, В.Є. Петрищева, В.П. Рєвіна, І.Л. Трунова, В.В. Устінова, Т.Д. Устінової, О.М. Хлобоустова, Б. Хофмана та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено згідно з планом науково-дослідної роботи відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України на ІІ кв. 2006 – ІV кв. 2008 року “Кримінальна юстиція України: актуальні проблеми розвитку” (реєстраційний номер № РК 0106u004753).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка концептуально-теоретичних кримінально-правових засад протидії тероризму в Україні і формулювання на цій основі науково обгрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо подальшого вдосконалення антитерористичного законодавства України.
Для досягнення поставленої мети були висунуті наступні завдання:
? розкрити соціальну сутність, правову природу тероризму, дати визначення поняття “тероризм” як соціально-правового явища;
? проаналізувати законодавство про кримінальну відповідальність окремих зарубіжних держав у частині, що стосується терористичних злочинів, а також міжнародно-правові акти з цих питань та визначити відповідність норм вітчизняного законодавства положенням міжнародно-правових актів у цій сфері;
? обгрунтувати необхідність виділення терористичного виду злочинів, дати визначення поняття “терористичні злочини”, навести класифікацію таких злочинів;
? дослідити питання про формування системи антитерористичного законодавства України, визначити перспективні напрямки його розвитку;
? проаналізувати вітчизняне антитерористичне законодавство, визначити його поняття, запропонувати його класифікацію, сформулювати обгрунтовані пропозиції щодо його вдосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері протидії тероризму.
Предметом дослідження ? законодавство України про кримінальну відповідальність, Закон України “Про боротьбу з тероризмом”, міжнародні антитерористичні правові акти, законодавство зарубіжних держав у сфері протидії тероризму, система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених мети і завдань, з урахуванням об’єкта і предмета дослідження.
Застосування міждисциплінарного методу дозволило сформувати уяву про тероризм як багатоаспектне, складне і системне явище, що набуло нових форм і проявів в сучасних умовах. Формально-догматичний метод, заснований на використанні правил формальної логіки для пізнання права, слугував аналізу норм ст.ст. 258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4 КК України з точки зору дотримання правил законодавчої техніки, конструювання диспозицій і санкцій цих норм, метод індукції, зокрема, сприяв визначенню змістовних ознак понять „терористичні злочини” і “тероризм”. Метод системного аналізу використаний при дослідженні антитерористичного законодавства України як своєрідної системи. Використання історико-правового методу дозволило виявити генезис законодавства України про кримінальну відповідальність щодо відповідальності за терористичні злочини. Порівняльно-правовий метод використовувався для дослідження антитерористичного законодавства окремих зарубіжних держав, що дало змогу сформулювати ряд пропозицій стосовно подальшого вдосконалення законодавства України в цій сфері. Логіко-семантичний метод використовувався при розмежуванні та уточненні понять і термінів, аналізі змістовного значення деяких правових категорій, що виступають базовими у сфері протидії тероризму. За допомогою методу правового прогнозування доведено, що законодавство держав континентальної Європи у сфері протидії тероризму поступово буде зближатися, гармонізуватися.
Нормативну базу дослідження складають норми кримінальних кодексів 20 зарубіжних держав, які передбачають відповідальність за вчинення терористичних злочинів (Австрійської Республіки, Азербайджанської Республіки, Грузії, Естонської Республіки, Королівства Іспанія, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Королівства Норвегія, Республіки Албанія, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан, Російської Федерації, США, Федеративної Республіки Німеччина, Фінляндської Республіки, Французької Республіки?.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням, в якому в загальнотеоретичному напрямку досліджені актуальні кримінально-правові проблеми протидії тероризму в Україні. На підставі аналізу положень міжнародних антитерористичних правових актів, антитерористичного законодавства окремих зарубіжних держав, законодавства України про кримінальну відповідальність, Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, доктринальних положень, в роботі висунуто і обгрунтовано низку нових в концептуальному плані положень, зокрема:
1. Обгрунтовано доцільність застосування терміну “протидія” щодо діяльності, спрямованої проти тероризму. Такий термін охоплює весь спектр такої діяльності і є більш точним порівняно з іншими термінами, у тому числі і з терміном “боротьба”, що використовується як у назві, так і в тексті Закону України “Про боротьбу з тероризмом”. Термін “протидія” по відношенню до тероризму як соціально-правового явища відображає увесь комплекс антитерористичних заходів впливу на тероризм, а не лише заходи кримінальної репресії, враховуючи природу тероризму як складного соціального, а не лише суто правового явища.
2. Визначено соціально-правову сутність тероризму як явища, яке охоплює собою ідеологію, організаційну структуру і суспільно небезпечну діяльність, що полягає у вчиненні чи погрозі вчинення терористичних злочинів, спрямованих на залякування населення і вчинених з метою здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади або міжнародними організаціями.
3. Вперше у вітчизняній науці запропоновано і обгрунтовано необхідність виділення такої правової категорії як терористичні злочини, що логічно випливає з чинного законодавства України, відповідає міжнародним стандартам у сфері протидії тероризму і обумовлене потребами вітчизняної кримінально-правової та кримінологічної науки і практики.
4. Обгрунтовано доцільність внесення до Закону України “Про боротьбу з тероризмом” загальної норми, відповідно до якої терористичними пропонується визначити злочини, передбачені статтями 146, 147, 258, 261, 266, 277-280, 292, 341, 349, 439, 441, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, якщо вони спрямовані на залякування населення і вчинені з метою здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади або міжнародними організаціями.
5. З метою більш чіткого з’ясування сутності терористичних злочинів до цієї категорії злочинів залежно від характеру діяння та його спрямованості слід віднести не лише власне терористичні злочини ? злочини, передбачені КК України, якщо вони спрямовані на залякування населення і вчинені з метою здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади або міжнародними організаціями, але й злочини, що передують вчиненню власне терористичих злочинів, сприяють і створюють умови для вчинення таких злочинів. Друга підгрупа терористичних злочинів повинна також бути предметом регулюючого впливу антитерористичного законодавства як превентивний напрямок у цій сфері в межах кримінального права України.
6. Запропоновано передбачити у (особливо) кваліфікованих складах злочинів, передбачених ст.ст. 113, 146, 147, 261, 262, 263, 265, 266, 277, 278, 279, 280, 292, 349, 361, 361-1, 440, 441, 443, 444 КК України, таку кваліфікуючу ознаку, як терористична ціль, тобто залякування населення з метою здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади або міжнародними організаціями.
7. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства: пропонується внести зміни до ч. 5 ст. 49 КК України і пункту г) ст. 3 Закону України “Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. стосовно незастосування строків давності до осіб, що вчинили терористичні злочини та амністії до осіб, засуджених за вчинення терористичних злочинів.
8. Обгрунтовується доцільність передбачення в санкціях статей КК України за вчинення терористичних злочинів такого додаткового виду покарання, як конфіскація майна, що відповідає завданням і потребам протидії тероризму в сучасних умовах та міжнародно-правовим стандартам у цій сфері і обумовлюється передусім необхідністю можливого відшкодування завданої терористами шкоди.
9. Зроблено висновок про зайву криміналізацію в рамках прийнятих в 2006 р. доповнень до КК України – ст.ст. 258-1 “Втягнення у вчинення терористичного акту”, 258-4 “Сприяння вчиненню терористичного акту”, оскільки наявних кримінально-правових засобів для боротьби зі вказаними суспільно небезпечними посяганнями (які є, по суті, співучастю у вчиненні терористичного акту у формі підбурювання і пособництва) в Кримінальному кодексі України цілком достатньо. У зв’язку з прийняттям зазначених норм суттєво змінюються рамки можливого покарання в напрямку пом’якшення для пособників та підбурювачів терористичного акту.
10. Оскільки тероризм є складним соціальним явищем, зроблено висновок про те, що кримінальна відповідальність за тероризм взагалі неможлива. Вона може наставати лише за конкретні злочинні діяння, в яких проявляється тероризм як явище. Зміст поняття тероризм у правовому відношенні не може бути зведений до будь-якого конкретного злочину. Спроби звести тероризм до конкретного складу злочину ?як би він не називався ? “тероризм” чи “терористичний акт”? є хибними за своєю суттю і юридично необгрунтованими.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, мають прикладне значення і можуть бути використані:
? у науково-дослідницькій галузі ? як методологічна основа для подальшого здійснення теоретичних розробок і досліджень проблем протидії тероризму;
? у правотворчості ? при подальшому вдосконаленні антитерористичного законодавства України;
? у правозастосовчій діяльності ? при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України з питань відповідальності за діяння, пов’язані з тероризмом, у слідчій та судовій практиці;
? у навчальному процесі ? при викладанні та вивченні курсів кримінального права, при проведенні науково-дослідної роботи серед студентів, підготовці спецкурсів, підручників, навчальних посібників і відповідних розділів науково-практичних коментарів законодавства про кримінальну відповідальність;
? у правовиховній діяльності ? при проведенні антитерористичної освіти населення у навчальних закладах, підприємствах, інших установах та через ЗМІ шляхом розвінчання справжньої суті цього явища.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи оприлюднені: на науковій конференції “Юридичні читання молодих вчених” ?Київ, 2004 р.? і на науково-практичній конференції “Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики ?до 10-річчя Конституції України і 15-ї річниці незалежності України?” ?Київ, 2006 р.?.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені в п’яти статтях, які опубліковані у наукових фахових виданнях України та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (234 найменування). Повний обсяг дисертації становить 199 сторінок, обсяг використаних джерел – 21 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається стан її наукової розробленості, вказується на зв’язок роботи з науковими програмами і планами; визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, сформульовано положення і висновки, які становлять наукову новизну дисертації, визначається практичне значення одержаних результатів дослідження, апробація результатів дисертації та її структура.
Перший розділ “Тероризм як соціально-правове явище” складається з двох підрозділів і присвячений визначенню поняття “тероризм”.
У підрозділі 1.1. “Соціальна сутність тероризму” шляхом аналізу наукової літератури висвітлено соціальну сутність тероризму. При розкритті змісту соціальної сутності підкреслюється, що тероризм ? явище, в якому тісно переплелися політичний, правовий, психологічний, філософський, історичний, технологічний, економічний, соціальний, культурологічний та інші складові аспекти. Відповідно, відзначаються спроби дати семантичне, психологічне, правове, соціологічне та інші визначення поняття “тероризм”. Незалежно від обраного підходу до досліджуваного явища, вчені визнають акти тероризму ефективним насильницьким методом, способом дій, тактикою, засобом вирішення різноманітних конфліктів, інструментом досягнення різнопланових цілей, в тому числі, для здобуття влади та грошей. Враховуючи наведене, дисертант стверджує, що акти тероризму можуть використовуватися як ефективний інструмент впливу на значимі економічні та політичні процеси у світі.
В процесі з’ясування окремих аспектів цього явища адекватною предмету дослідження є тенденція до комплексного розгляду та аналізу цього явища. Відзначається, що тероризм – це складне і багатоаспектне соціальне явище, сутність якого визначають політичний, правовий, економічний, морально-психологічний та інші аспекти. Тероризм є не лише правовою, а й соціально-економічною, культурною та політичною проблемою глобального виміру.
У підрозділі 1.2. “Поняття тероризму як соціально-правового явища” аналізуються визначення поняття “тероризм”, які запропоновані науковцями. Підкреслюється, що, з одного боку, присутня тенденція до невиправдано широкої трактовки цього явища, з іншого ? необгрунтованого звуження змісту цього поняття. Наведені дисертантом визначення з довідкових юридичних видань свідчать про відсутність єдиного підходу до розуміння сутності сучасного тероризму з юридичної точки зору.
Дисертантом розглянуто міжнародний аспект проблеми. Визначено співвідношення між такими поняттями, як “тероризм” і “міжнародний тероризм”. В роботі узагальнено, що існуюча в літературі та законодавстві різноманітність визначень поняття “тероризм” обумовлюється: 1) різним розумінням сутності тероризму, що пов’язано переважно з політичними підходами в оцінці терористичних проявів; 2) різними критеріями, що застосовуються для визначення цього поняття; 3) прагненням дати універсальне визначення тероризму як соціального явища, політичної, психологічної, кримінологічної категорії та конкретного злочинного діяння. Звертається увага на те, що незважаючи на те, що в багатьох міжнародних документах містяться визначення поняття “тероризм”, останні не мають універсального міжнародно-правового значення у зв’язку з відсутністю єдиного всеохоплюючого міжнародного договору про боротьбу з тероризмом.
Існуючі у науковій літературі визначення поняття “тероризм” можна умовно поділити на дві групи. До першої автор відносить визначення, в основі яких лежить політична складова як обов’язковий елемент цього явища; до іншої групи відносяться визначення, в яких зазначена складова вже не розглядається як іманентна для цього явища.
Дисертант піддає критиці визначення поняття “тероризм” в Законі України “Про боротьбу з тероризмом”, вказує на його недоліки, зокрема на те, що воно припускає численні тлумачення та може охоплювати собою і діяння, які не є за своєю суттю тероризмом.
З урахуванням наведених у дисертації понять та виходячи зі змісту положень міжнародних антитерористичних правових актів, дисертант запропонував власне визначення тероризму як соціально-правового явища: “Тероризм ? явище, яке охоплює собою ідеологію, організаційну структуру і суспільно небезпечну діяльність, що полягає у вчиненні чи погрозі вчинення терористичних злочинів, спрямованих на залякування населення і вчинених з метою здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади або міжнародними організаціями”.
Другий розділ “Терористичні злочини та їх види” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Протидія терористичним злочинам за законодавством зарубіжних держав” проведений аналіз тієї частини законодавства про кримінальну відповідальність деяких зарубіжних держав, що передбачає відповідальність за терористичні злочини. Такий аналіз дав змогу виявити переваги та недоліки вітчизняного законодавства у цій сфері. Зазначається, що відповідальність за терористичні злочини передбачена нормами кримінальних кодексів переважної більшості зарубіжних держав.
Законодавство про кримінальну відповідальність деяких зарубіжних держав (Республіки Албанія, Грузії, Королівства Іспанія, Фінляндської Республіки, Французької Республіки, США) містить окремі глави (розділи), які спеціально присвячені тероризму. Криміналізація суспільно небезпечних діянь у сфері протидії тероризму в різних державах, як правило, здійснюється двома шляхами: перший полягає в тому, що створюються нові спеціальні кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за терористичні злочини (переважно пострадянські та східноєвропейські держави); другий характерний тим, що розширюються межі складів “нетерористичних”, більш традиційних злочинів і наявність терористичних ознак розглядається як кваліфікуюча ознака для злочину, вже передбаченого КК, і фактично слугує підставою для посилення покарання за вчинення такого злочину ?Австрійська Республіка, Королівство Іспанія, Королівство Норвегія, США, Турецька Республіка, Французька Республіка, ФРН та ін.?. В останньому випадку основним критерієм віднесення злочину, вже передбаченого КК, до терористичного, виступає наявність терористичних цілей.
Зроблено висновок про те, що вирішення проблем оптимізації правового регулювання у сфері протидії тероризму в Україні повинно здійснюватись на основі положень міжнародних договорів у сфері протидії тероризму, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У підрозділі 2.2. “Терористичні злочини та їх види за законодавством України” відзначається, що понятійний апарат нормативно-правових актів в Україні у сфері протидії тероризму потребує приведення у відповідність з концепцією і термінологією міжнародних антитерористичних правових актів, що особливо важливо для організації спільної міждержавної протидії цьому явищу, виходячи з його природи. Автор звертає увагу на термінологічну неузгодженість щодо визначення злочинів, пов’язаних з тероризмом, що є недоліком як вітчизняного законодавства, так і наукових досліджень у сфері протидії тероризму. Тому запропоновано аргументи на користь використання терміну “терористичні злочини” в Законі України “Про боротьбу з тероризмом”, що мало б позитивні наслідки для вітчизняної теорії і практики протидії тероризму. З цією метою автор пропонує в Законі України “Про боротьбу з тероризмом” терміни “терористичний акт”, “злочини терористичної спрямованості”, “злочини, вчинені з терористичною метою”, “злочини, пов’язані з терористичною діяльністю” та інші замінити на термін “терористичні злочини”.
Аналіз положень, що містяться в абз. 2 ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” (“Терористичний акт – злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258-260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України”) дозволив автору дійти висновку про необхідність їх вилучення. Замість них, виходячи з аналізу відповідних норм міжнародних антитерористичних правових актів, дисертант пропонує внести положення наступного змісту: “терористичні злочини ? це злочини, передбачені статтями 146, 147, 258, 261, 266, 277-280, 292, 341, 349, 439, 441, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, якщо вони спрямовані на залякування населення і вчинені з метою здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади або міжнародними організаціями”.
Виходячи з положень міжнародних антитерористичних правових актів і спираючись на доктринальні підходи вчених, автор пропонує ст. 1 “Визначення основних термінів” Закону України “Про боротьбу з тероризмом” доповнити терміном “терористичні цілі” під якими слід розуміти залякування населення з метою здійснення впливу на прийняття рішень органами державної влади або міжнародними організаціями.
Третій розділ “Проблеми формування і розвитку антитерористичного законодавства України” складається з двох підрозділів.
Підрозділ 3.1. “Система антитерористичного законодавства України” присвячено дослідженню питання про формування системи антитерористичного законодавства України.
Дисертант відзначає, що виходячи з того що, як відомо, основні терористичні загрози для України утворюються за її межами, виникає необхідність в опрацюванні у взаємозв’язку концепції і заходів національного та міжнародного характеру. Враховуючи те, що протидія тероризму, з огляду на його природу в сучасних умовах, неможлива без тісного міжнародно-правового співробітництва, автор в роботі часто звертається до положень міжнародних антитерористичних правових актів. В роботі пропонується використовувати для потреб вітчизняної правової науки термін “гармонізація” щодо позначення процесів взаємодії національного та міжнародного права у сфері протидії тероризму як складових міжсистемної галузі права – антитерористичного права.
Визначено поняття антитерористичного законодавства як законів, інших нормативно-правових актів, а також окремих правових норм, які стосуються запобігання тероризму, встановлення кримінальної відповідальності за участь в терористичній діяльності в будь-якій формі, врегулювання діяльності державних органів чи їх спеціальних підрозділів, до компетенції яких входить протидія тероризму. Крім того, до антитерористичного законодавства України відносяться належним чином ратифіковані державою міжнародні договори у сфері протидії тероризму.
Дисертантом розроблена класифікація антитерористичного законодавства залежно від його спрямованості і предмету регулювання: 1) нормативно-правові акти, які визначають ознаки терористичних злочинів; 2? нормативно-правові акти, які регулюють діяльність державних органів та їх окремих підрозділів щодо безпосередньої діяльності у сфері протидії тероризму. Дається характеристика кожної із зазначених груп антитерористичного законодавства.
Помилковим, на думку дисертанта, слід вважати зведення антитерористичного законодавства виключно до кримінально-правової складової. Поряд із нею на боротьбу з тероризмом зорієнтовані норми адміністративного, конституційного, цивільного, міжнародного, кримінально-процесуального, виправно-трудового та інших галузей законодавства. Необхідність запровадження комплексного підходу у правотворчій та правозастосувальній сфері щодо протидії тероризму зумовлюється багатоаспектною природою тероризму як явища.
В дисертації представлені результати аналізу недоліків вітчизняного антитерористичного законодавства та пов’язаних з ними проблем, викладено пропозиції щодо його подальшого вдосконалення. Зроблено висновок про те, що нині в Україні відсутні фактичні підстави для внесення відповідних законодавчих змін в Закон України “Про боротьбу з тероризмом” та інші закони в частині обмеження конституційних прав і свобод громадян для втручання в особисте життя громадян з метою запобігання терористичним проявам. Зазначені обмеження під приводом боротьби з тероризмом можуть використовуватися окремими силами в політичних, комерційних та інших цілях. Світовий досвід переконливо підтверджує наявність обмежень деяких конституційних прав та свобод в державах, для яких актуальною є проблема негайної протидії системному тероризму. На погляд дисертанта, запровадження таких змін у законодавство України матиме ефект, протилежний очікуваному.
Як підсумовує дисертант, антитерористичне законодавство України не можна визнати досконалим і адекватним небезпеці, яку несе сучасний тероризм: 1) антитерористичне законодавство має бути цілісним та послідовним; воно потребує систематизації; зміни, доповнення і нові норми мають прийматися на основі використання системного підходу і не суперечити положенням, що містяться в міжнародних договорах у сфері протидії тероризму, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 2) існує необхідність прийняття цілої низки нормативно-правових актів, які б по-новому або додатково врегулювали важливі для антитерористичної діяльності питання: закону “Про боротьбу з екстремізмом”, Концепції ?стратегії? протидії тероризму в Україні на певний період, Державної доктрини запобігання терористичним проявам в Україні та ін. Враховуючи значну частину недоліків в положеннях чинного Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, слід, як вважає дисертант, з метою передусім запобігання тероризму в Україні розробити і прийняти закон “Про протидію тероризму”.
У підрозділі 3.2. “Кримінально-правові проблеми протидії тероризму в Україні: законодавчий аспект” містяться результати аналізу норм КК України, які передбачають відповідальність за терористичні злочини.
В роботі висвітлюються основні етапи розвитку вітчизняного законодавства про кримінальну відповідальність в частині, що передбачає відповідальність за терористичні злочини.
Дисертант вважає, що сучасний стан кримінально-правового регулювання протидії тероризму в Україні не можна визнати задовільним і таким, що відповідає міжнародно-правовим стандартам нормативного забезпечення підстав кримінальної відповідальності за вчинення терористичних злочинів. Зокрема, з’ясовано, що термін “терористичний акт”, як він визначений в ч. 1 ст. 258 КК України, не охоплює собою усіх терористичних діянь, а тому не може виступати узагальнюючою категорією для позначення таких діянь в Законі України “Про боротьбу з тероризмом”. У зв’язку з цим потребують змін відповідні положення цього Закону.
Досліджуючи питання стосовно санкцій за терористичні злочини, дисертант дійшов висновку про необхідність передбачити в КК України за вчинення терористичних злочинів такий додатковий вид покарання, як конфіскація майна. Відповідно до норм міжнародного права у сфері протидії тероризму конфіскація майна повинна бути визначена в законодавстві України про кримінальну відповідальність як покарання чи захід кримінально-правового впливу за ряд конвенційних терористичних злочинів, що відповідає завданням і потребам протидії тероризму в сучасних умовах та обумовлюється передусім необхідністю можливого відшкодування завданої терористами шкоди. Крім того, такий вид покарання за вчинення терористичних злочинів передбачений нормами Кримінальних кодексів деяких зарубіжних держав.
Зарубіжний досвід протидії діяльності терористичних організацій вказує на те, що виявлення і притягнення до відповідальності їх учасників вкрай ускладнено, оскільки вони часто переховуються на території третіх держав, використовуючи підробні документи, змінюючи зовнішність тощо. При цьому застосування строків давності до таких осіб значно зменшує ймовірність настання покарання за вчинення терористичних злочинів. Виходячи з вищевикладеного, автором запропонована нова редакція ч. 5 ст. 49 Кримінального кодексу України. Також, враховуючи підвищений ступінь суспільної небезпеки терористичних злочинів, автором обгрунтована доцільність внесення змін до Закону України “Про застосування амністії в Україні” від 1 жовтня 1996 р. в частині, яка б не допускала застосування амністії до осіб, засуджених за вчинення терористичних злочинів.
У висновках сформульовані основні положення та результати проведеного дослідження, сформульовано висновки та рекомендації щодо їх наукового та практичного використання. Дані конкретні рекомендації, що спрямовані на підвищення ефективності кримінально-правової протидії тероризму в Україні. Пропонуються нові редакції статей в Законі України “Про боротьбу з тероризмом”, які стосуються визначення основних понять у сфері протидії тероризму ? “тероризм”, “терористичні злочини”, “терористична діяльність”. На основі дослідження антитерористичного законодавства зарубіжних держав та міжнародно-правових норм у цій сфері визначені основні напрямки вдосконалення антитерористичного законодавства України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кубальський В.Н. Сутнісні ознаки тероризму як соціально-правового явища // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць / Голов. ред. С.В. Ківалов; відп. за вип. В.М. Дрьомін. – Одеса: Фенікс, 2004. – Вип. 20. – С. 163-167;
2. Кубальський В.Н. Поняття та загальна характеристика терористичних злочинів // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 30. ? К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. ? C. 501-509;
3. Кубальський В.Н. Протидія терористичним злочинам за законодавством зарубіжних держав // Часопис Київського університету права. ? 2006. ? № 3. ? С. 154-160;
4. Кубальський В.Н. Система антитерористичного законодавства України // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 33. ? К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. ? C. 471-477;
5. Кубальський В.Н. Тероризм як багатоаспектне соціальне явище // Підприємництво, господарство і право. ? 2006. ? № 10. ? C. 100-103;
6. Кубальський В.Н. Тероризм як один із наслідків соціально-політичних конфліктів у суспільстві // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23-24 квітня 2004. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2004. – С. 204-207;
7. Кубальський В.Н. Конституційні засади формування і розвитку законодавства у сфері протидії тероризму // Конституційні засади державотворення і правотворення в Україні: проблеми теорії і практики: До 10-річчя Конституції України і 15-ї річниці незалежності України. Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка; Упор. І.О. Кресіна, В.П. Нагребельний, Н.М. Пархоменко. ? К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. ? С. 255-257.

АНОТАЦІЯ

Кубальський В.Н. Кримінально-правові проблеми протидії тероризму в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право, кримінологія; кримінально-виконавче право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена комплексному аналізу актуальних кримінально-правових проблем протидії тероризму в Україні. З’ясовано соціальну-правову сутність тероризму. В роботі запропоновано визначення основних понять у цій сфері - “тероризм”, “терористичний злочин”, “антитерористичне законодавство”. Обгрунтована необхідність виділення такої правової категорії як терористичні злочини, наведено класифікацію таких злочинів. Проведено дослідження законодавства про кримінальну відповідальність окремих зарубіжних держав в частині, що передбачає відповідальність за вчинення терористичних злочинів. Здійснено системний аналіз вітчизняного антитерористичного законодавства, визначено його недоліки, сформульовано низку пропозицій законодавчого характеру щодо їх усунення.
Ключові слова: тероризм, терористичний злочин, протидія тероризму, антитерористичне законодавство.

АННОТАЦИЯ

Кубальский В.Н. Криминально-правовые проблемы противодействия терроризму в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины, Киев, 2007.
Диссертация посвящена комплексному научному исследованию актуальных уголовно-правовых проблем противодействия терроризму в Украине. В работе формулируются новые теоретические положения, понятия, которые имеют значение для науки и правоприменительной деятельности. Сформулировано общее понятие терроризма как социально-правового явления. Выяснено, что социальную сущность этого явления составляют политический, правовой, экономический и морально-психологический аспекты. В работе предлагается всю социальную деятельность, которая направлена против терроризма, обозначать термином “противодействие терроризму”, который охватывает весь спектр такой деятельности. В связи с вышеуказанным, использование термина “борьба” в названии и тексте Закона Украины “О борьбе с терроризмом” признано неудачным.
Рассмотрены основные подходы к пониманию такого понятия как терроризм. Приведена классификация существующих определений понятия “терроризм”. Проанализировано определение понятия терроризм в Законе Украины “О борьбе с терроризмом”, указаны его недостатки.
Проводится исследование норм уголовных кодексов отдельных зарубежных государств в части, которая предусматривает ответственность за совершение террористических преступлений. На основе такого исследования в диссертации приводятся основные способы криминализации общественно опасных деяний террористической направленности.
Определены основные признаки, которые характеризуют террористические преступления. Обоснована необходимость выделения такой правовой категории, как террористические преступления, осуществлена классификация таких преступлений. В частности, указывается, что выделение такого вида преступлений, как террористические, логически вытекает из действующего законодательства Украины, соответствует международным стандартам в сфере противодействия терроризму и обусловлено потребностями отечественной криминально-правовой и криминологической науки и практики. Обоснована необходимость предусмотреть в Уголовном кодексе Украины за совершение террористических преступлений такой дополнительный вид наказания, как конфискация имущества.
Проанализированы недостатки в законодательной конструкции состава преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 258 действующего УК Украины. В диссертации на основе проведённого исследования указывается, что термин “террористический акт”, как он закреплён в ч. 1 ст. 258 УК, не охватывает собой всех террористических деяний, а поэтому не может выступать обобщающей категорией для обозначения таких деяний в Законе Украины “О борьбе с терроризмом”. Проанализированы положения Закона Украины “О борьбе с терроризмом” в части определения базисных для противодействия терроризму терминов, внесено ряд предложений, направленных на усовершенствование положений Закона.
В работе дана оценка состоянию уголовно-правового регулирования противодействия терроризму в Украине на современном этапе. В работе осуществлен системный анализ антитеррористического законодательства Украины – определены его понятие и система, проведена классификация антитеррористических актов в зависимости от их направленности и предмета регулирования.
Анализ некоторых новелл отечественного законодательства об уголовной ответственности в части, которая предусматривает ответственность за совершение террористических преступлений, в частности, ст.ст. 258-1, 258-4 УК Украины, позволил сделать вывод об их излишней криминализации. Диссертант обосновывает необходимость внесения изменений в Уголовный кодекс Украины и Закон Украины “О применении амнистии в Украине” в части, которая не допускала бы применение амнистии и давности в отношении лиц, совершивших террористические преступления.
Исходя из того, что терроризм – сложное социальное (правовое, политическое, психологическое) явление, сделан вывод о том, что уголовная ответственность за терроризм невозможна. Ответственность может наступать лишь за конкретные преступные действия, в которых терроризм проявляется как явление. Попытки свести терроризм к конкретному составу преступления (как бы он не назывался – “терроризм” или “террористический акт”) являются ошибочными по своей сути и юридически необоснованными.
Ключевые слова: терроризм, террористическое преступление, противодействие терроризму, антитеррористическое законодательство.

ANNOTATION

Kubalskiy V. Criminal and legal Issues on Counteraction for Terrorism in Ukraine. – Manuscript.
The thesis for a Candidate`s Degree in Law Sciences in speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. Koretsky Institute of State and Law National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2007.
The thesis is a complex scientific research into the criminal and legal issues on counteraction for terrorism in Ukraine. The author has defined social content, legal nature of terrorism. The author formulated new theoretical concepts and terms such as “terrorism”, “terroristical crimes”, “antiterroristical legislation” and others which are significant for theory, practice and improvement of Ukrainian legislation in this sphere.
It is proved that separation of terroristical crimes is necessary for criminal law and criminology science in Ukraine. Such a separation grounds on Ukranian legislation in force and international standards on counteraction for terrorism. The system analysis of antiterroristical legislation is carried out.
Key words: terrorism, terroristical crimes, counteraction for terrorism, antiterroristical legislation.