Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право і кримінологія;
кримінально – виконавче право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ МВС України (м. Харків)

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, професор Орлов Павло Іванович, Національний університет внутрішніх справ, перший проректор з навчально-методичної роботи;
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Даньшин Іван Миколайович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права;
доктор юридичних наук, професор Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, завідуючий відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою;

Провідна організація Національна академія внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України (м. Київ).

Захист відбудеться “ 23 ” квітня 2003р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ МВС України ( 61080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 21 березня 2003р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Політичні, економічні та соціальні зміни в Україні, перехід до громадянського суспільства та будівництва правової держави характеризується двома тенденціями: з одного боку – це демократизація та лібералізація усіх сфер суспільного життя та проведення відповідних правових реформ, а з другого – загострення соціальних протиріч та широке розповсюдження міжособистісних та міжгрупових конфліктів. Вони проявляються в різноманітних формах агресивної поведінки, в тому числі й злочинної. Це може бути як фізична агресія (вбивство, нанесення шкоди здоров’ю людини), так і вербальна (злочинні погрози, знущання, образа та наклеп). На відміну від фізичної, вербальна агресія залишається поки що поза увагою вчених-кримінологів. Не вивчені чинники такої поведінки, механізм вчинення цих злочинів. До цього часу не розроблено комплексу заходів їх попередження. Вербальні агресивні злочини тісно пов’язані зі злочинами проти життя та здоров’я особи. Згідно зі статистичними даними, наприклад, кожному другому насильницькому злочину, що вчиняється на побутовому ґрунті, неодноразово передували погрози вбивством або нанесенням тяжкої шкоди, але винні не притягувались до кримінальної відповідальності, що могло б запобігти більш небезпечним злочинам.
З огляду на це є актуальним вивчення кримінальної вербальної агресії та злочинів, що є її проявами, не лише в теоретичному аспекті, але й для встановлення їх чинників, розробки заходів спеціально-кримінологічного попередження з метою захисту людини і суспільства від таких злочинів і попередження більш небезпечних (вбивство, нанесення тілесних ушкоджень тощо).
Різною мірою ця проблема була предметом наукового інтересу українських та зарубіжних кримінологів та криміналістів, таких як: А.І. Алексеєв, Ю.М. Антонян, М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, Н.А. Беляєв, С.В. Бородін, В.Д. Бринцев, В.В. Голіна, П.С. Дагель, І.М. Даньшин, О.М. Джужа; А.І. Долгова, В.П. Ємельянов, М.І. Єникеєв, С.Н. Єникополов, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, С.М. Іншаков, О.М. Костенко, А.І. Коробеєв, Л.Н. Кривоченко, В.І. Кудрявцев, В.М. Куц, Р.С. Левертова, О.М. Литвак, В.В. Лунєєв, П.С. Матишевський, А.В. Наумов, М.І. Панов, Е.Ф. Побєгайло, І.В. Самощенко, В.Н. Сафонов, А.Б. Сахаров, О.Д. Сітковська, А.А. Тер-Акопов, А.І. Тузов, В.Н. Туляков, В.П. Філонов та інші. Вона також розглядалась в роботах відомих криміналістів кінця ХІХ – початку ХХ ст. Л.С. Белогриць-Котляревського, Я.Г. Северського, Н.С. Таганцева.
Проблемі агресивної поведінки, в тому числі і злочинної, присвячені роботи фізіологів, психологів, психіатрів та соціологів: Б.А. Базими, Л.М. Балабанової, П.Б. Ганнушкіна, Н.І. Жинкіна, Д.А. Кікнадзе, І.А. Кудрявцева, А.Н. Леонтьєва, І.П. Павлова, А.Р. Ратинова, Н.А. Ратинової, С.А. Рубінштейна, Т.Г. Румянцевої, А.М. Семенюк, І.М. Сеченова, В.А. Соболєва, та інших.
Але водночас із цим слід зазначити, що саме кримінальна вербальна агресія, її детермінанти досліджені далеко не повністю. І це свідчить про актуальність і необхідність виконання дослідження з метою встановлення останніх та розробки рекомендацій для спеціально-кримінологічного попередження таких злочинів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Тема затверджена кафедрою кримінального права та кримінології Національного Університету внутрішніх справ МВС України, Вченою Радою цього ж навчального закладу. Робота виконана у відповідності з планом науково-дослідної діяльності кафедри на 1999-2002рр. Дослідження здійснене згідно з основними напрямками, визначеними Указом Президента України №143 від 18 лютого 2002 р. “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” (п.1); Наказом МВС України №356 від 11 травня 2001р.”Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років” (п.7) та грунтується на основних положеннях “Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю в Україні на 2001-2005рр.”, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000р.
Метою дослідження є визначення поняття “кримінальна вербальна агресія”, розробка класифікацій кримінальної вербальної агресії за різними підставами, встановлення чинників і основних умов, які породжують кримінальну вербальну агресію, а також розробка рекомендацій щодо їх раннього виявлення та усунення.
Для цього автору було необхідно вирішити наступні завдання:
1) на основі сучасних психологічних, соціологічних, кримінологічних досліджень визначити поняття кримінальної вербальної агресії та її види, встановити основні чинники та умови вербальної агресивної поведінки, яка визнається злочином;
2) визначити типові криміногенні фактори вербальної агресивної злочинності;
3) розробити кримінологічну класифікацію злочинів, які є проявами кримінальної вербальної агресії за різними підставами;
4) встановити нові особливості психологічного портрету особистості вербального агресивного злочинця та мотивації таких злочинів;
5) скласти кримінологічну характеристику та рекомендації щодо попередження найбільш актуальних вербальних агресивних злочинів;
6) обґрунтувати доцільність внесення змін до кримінального законодавства про відповідальність за вчинення таких злочинів;
7) розробити рекомендації щодо впровадження у життя системи заходів попередження кримінальної вербальної агресії та закордонного досвіду розгляду справ про такі злочини в альтернативних судових органах, впровадження в судову систему України інституту мирових суддів.
Об’єктом дослідження є кримінальна вербальна агресія як особливий, один з найнебезпечніших видів деструктивної поведінки.
Предметом дослідження є вербальні агресивні злочини, які передбачені чинним кримінальним законодавством України, їх причини та умови, особистість вербального агресивного злочинця, особливості мотивації таких злочинів, кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за них, а також суб’єкти та заходи попередження вербальних агресивних злочинів.
Методологія дисертаційного дослідження базується на психологічних засадах вивчення агресивної поведінки, сформульованих в працях З. Фрейда, Е. Фромма, К. Лоренца, К. Юнга та інших, ідеї провідної ролі особистості у виборі вчинку, яка випливає із філософських концепцій Ж.П. Сартра, Е. Берна, В. Франка, Е.А. Позднякова, теорії мовних актів американського філософа Дж. Остіна. Широко використовуються методи логіко-семантичний, системно-структурного аналізу, соціологічні та психологічні методи дослідження, юридичний аналіз правових норм і практики їх застосування, методи класифікації, групування, порівняльно-концептуальний метод.
За допомогою логіко-семантичного методу розроблено поняття кримінальної вербальної агресії, визначено її сутність і особливості (підрозділ 1.1).
Системно-структурний метод дозволяє розглядати кримінальну вербальну агресію як сукупність злочинів, що вчиняються за допомогою слова, яка, в свою чергу, має певні зв’язки з агресивною злочинністю взагалі, а також з агресивними незлочинними вчинками (погрози, знущання тощо), які є фоновими явищами для останньої (підрозділ 2.2, 2.3).
Такі соціологічні методи, як анкетування та опитування дозволили визначити основні якості злочинців, що скоїли вербальні агресивні злочини, причини й умови таких злочинів (підрозділ 2.4). Для цього за спеціально розробленим опитувальним листом вивчались матеріали 160 кримінальних та особових справ засуджених за вербальні агресивні та агресивно-корисливі злочини, проводилось анкетування 153 осіб, що відбувають покарання за скоєння цих злочинів. Проводилось анкетування контрольної групи з метою встановлення громадської думки щодо причин та умов вербальної агресивної злочинності та суспільної небезпеки таких злочинів – 150 осіб. Це сприяло формуванню широкої емпіричної бази дослідження, яка забезпечує репрезентативність його висновків.
Тестування як психологічний метод дозволив дослідити, які прояви агресивності найбільш притаманні вербальним агресивним злочинцям (підрозділ 2.4). Для цього за спеціально розробленим тестом проводилось тестування осіб, що скоїли вербальні агресивні злочини – 150 осіб.
Юридичним аналізом кримінально-правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за вербальні агресивні злочини, встановлено, що деякі з цих норм потребують певних змін, що, в свою чергу, дозволить більш ефективно їх застосовувати (підрозділ 2.6).
Метод класифікації та групування застосовано для визначення видів кримінальної вербальної агресії за різними підставами (підрозділи 1.2, 2.1).
Порівняльно-концептуальний метод дає можливість використовувати все розмаїття заходів загально-соціального та спеціально-кримінологічного попередження вербальних агресивних злочинів і фонових явищ, які з ними пов’язані (розділ 3).
Проводився контент-аналіз преси за період з 1994 по 2003рр.
Наукова новизна дослідження визначається насамперед об’єктом дослідження. У дисертації дістали подальший розвиток кримінологічні дослідження агресивної поведінки людини, яка визначена чинним Кримінальним Кодексом України як злочинна, а саме агресивних злочинів, які вчиняються за допомогою слова (різноманітні погрози, неправдиві свідчення в суді, неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян тощо).
Найбільш важливими з нових теоретичних положень, висновків та практичних пропозицій, які сформульовані в дисертаційному дослідженні, є:
1. Вперше сформульовано поняття кримінальної вербальної агресії, під якою розуміється цілеспрямована, деструктивна поведінка, яка виражається в особливому виді інформаційних діянь – вербальних (словесних), що мотивовані ворожістю до людей, суспільства і наносять шкоду життю, здоров’ю, честі, гідності і правам людини, викликають у неї психічний дискомфорт (стан напруги, тривоги, страху та інші негативні емоції), за які діючим законодавством передбачена кримінальна відповідальність.
Подальший розвиток отримало вивчення причин та умов кримінальної вербальної агресії. Безпосередньою (спеціальною) причиною кримінальної вербальної агресії є недоліки людської особистості (психічна неврівноваженість, психопатії, акцентуації особистості, підвищений рівень агресивності, бездуховність тощо).
2. Вперше запропоновано класифікацію кримінальної вербальної агресії за різними підставами. Вона може бути: активною – прямою (погроза вбивством або знищенням майна); активною – непрямою (неправдиве повідомлення про вчинення злочину, яке отримується правоохоронними органами); пасивна – пряма (відмова в спілкуванні); пасивна – непряма (відмова свідка дати свідчення в суді або на досудовому слідстві).
Залежно від мети, яку переслідує злочинець, кримінальну вербальну агресію можна розділити на ворожу (метою якої є нанесення шкоди потерпілому) і інструментальну ( мета якої інша, ніж нанесення шкоди. Наприклад, бажання самоствердитись).
Залежно від того, чи мала місце провокація з боку потерпілого, кримінальну вербальну агресію можна розділити на реактивну та проактивну (спровоковану потерпілим чи іншими особами).
3. Подальшого розвитку отримало вивчення нових фонових для агресивної злочинності явищ, до яких відносяться недоліки сімейного виховання, особливо його агресивні стилі, негативне близьке оточення, широке розповсюдження в суспільстві агресії в міжособистісних стосунках. До цих умов слід віднести і такі фонові явища, (незлочинні погрози, деякі адміністративні та цивільно-правові вчинки), інтенсивний розвиток яких може перерости в вербальні агресивні злочини.
4. Дістало подальший розвиток визначення критеріїв кримінологічної класифікації вербальних агресивних злочинів. Хоча ці злочини і знаходяться в різних розділах Особливої частини КК України, їх об’єднують деструктивні, руйнівні тенденції суб’єкта, дії якого мотивовані ворожістю та ненавистю до людей, суспільства і ставлять за мету нанесення їм шкоди. Тому до таких злочинів можна віднести будь-який умисний злочин.
Ці злочини можна розділити на наступні види:
- насильницькі злочини проти життя, здоров’я, честі та гідності, прав людини: погроза вбивством, доведення до самогубства тощо;
- насильницько-корисливі злочини: розбій, грабіж, вимагання, які вчиняються з погрозою застосування насильства чи шантажем;
- агресивні посягання на державу, громадську безпеку, громадський порядок та порядок управління: хуліганство, завідомо неправдиві повідомлення про небезпеку громадянам та об’єктам власності тощо;
- незаконні агресивні вербальні дії представників влади, що вчиняються за допомогою психічного насильства: перевищення влади, примушування давати показання тощо.
5. Дослідженням встановлено, що немає якостей, які притаманні лише особистості вербального агресивного злочинця. Можна лише говорити про підвищену частоту таких якостей як підвищений рівень агресивності, тривожність, конфліктність, акцентуації особистості, які характерні для таких осіб, порівняльно з особами, які не скоїли вербальні агресивні злочини.
6. Набуло подальшого розвитку дослідження мотивації агресивних злочинів, яка може бути ворожою (злочинець при вчиненні злочину має мету нанести шкоду потерпілому) та інструментальною (мета злочинця інша – наприклад, самоствердження особи). Дії злочинців часто бувають полімотивними (при вчиненні злочину особа керується кількома мотивами) і не завжди можуть бути ними усвідомлені.
7. Обґрунтовано необхідність змін деяких кримінально-правових норм, які передбачають кримінальну відповідальність за вчинення вербальних агресивних злочинів. А саме:
а) у ст. 259 КК України, що передбачає настання кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності з 16 років, на думку дисертанта, вік кримінальної відповідальності за скоєння цього злочину слід знизити до 14 років. Це відповідає усім умовам введення пониженого віку кримінальної відповідальності, а також сучасній ситуації, що характеризується широким розповсюдженням у світі тероризму та злочинів з ним пов’язаних.
б) ст. 129 та 195 КК України передбачають кримінальну відповідальність за погрозу вбивством та знищенням майна при наявності реальних підстав побоюватися таких погроз. На думку дисертанта, найбільш важливим для встановлення реальності погроз є інтенсивність психічної травми, її систематичність, що в першу чергу, зумовлює суспільну небезпеку такої інформаційної (вербальної) дії. Справи про ці злочини повинні бути віднесені до справ приватного звинувачення, що дозволить потерпілому активно відстоювати свої права та інтереси. Крім того, такі погрози часто носять невизначений характер і тому слід встановити кримінальну відповідальність не лише за погрозу вбивством, а і за погрозу нанесення тяжких тілесних ушкоджень.
в) у новому аспекті досліджено вербальну агресію як спосіб вчинення вбивства та інших злочинів проти життя особи. Так, психічна травма, яка наноситься вербальними агресивними діями, сама по собі може викликати смерть особи, яка страждає захворюванням серця та судинної системи. Заподіяння такій особі психічної травми особою, якій було відомо про хворобливий стан, при наявності мети позбавлення життя, повинно визнаватись вбивством.
Підмова до самогубства особи, яка не усвідомлює цього акту, а також створення обстановки, з якої у потерпілого немає виходу, з метою скоєння ним самогубства повинно також розглядатись як вбивство. Суб’єктивна сторона доведення до самогубства (ст.120 ККУ) характеризується як умислом, так і необережністю. Але, на наш погляд, у випадках вчинення цього з прямим визначеним умислом має місце не доведення до самогубства, а навмисне вбивство, яке характеризується особливим способом його вчинення.
г) ґрунтуючись на теорії криміналізації, дисертант аргументовано доводить, що у законодавця не було належних підстав для декриміналізації таких вербальних агресивних суспільно-небезпечних діянь, як образа та наклеп. Вони відповідали і відповідають зараз усім підставам криміналізації. Склалася дивна ситуація, коли розділ ІІІ Особливої частини КК України називається “Злочини проти волі, честі та гідності”, але жодного злочину, основним безпосереднім об’єктом якого є честь та гідність у собі не містить.
8. Удосконалено, а деякі сформульовано вперше напрямки спеціально-кримінологічного попередження кримінальної вербальної агресії:
- своєчасна діагностика психічних аномалій та акцентуацій осіб з девіантною поведінкою, яка характеризується агресивними вчинками;
- організація ефективної допомоги особам, які проявляють підвищену агресивність та їх примусове лікування у процесі відбування покарання;
- психологічний захист населення від психопатичних епідемій.
9. Аргументовано висновок, що важлива роль у попередженні кримінальної вербальної агресії належить органам внутрішніх справ, різним їх підрозділам та службам. Своєчасне втручання в сімейні та інші побутові конфлікти, вирішення їх з урахуванням інтересів сторін, притягнення до різних видів відповідальності за незлочинні прояви агресивної поведінки дозволить запобігти більш небезпечним злочинам проти особи.
10. Пропонується ширше використовувати альтернативні кримінальному покаранню види відповідальності за агресивні вербальні злочини: примусове лікування за рахунок злочинця, відшкодування шкоди потерпілому від злочину, примусові соціальні “тренувальні” курси для осіб з підвищеною агресивністю тощо, використовуючи при цьому закордонний досвід. Умовою звільнення від кримінальної відповідальності за деякі вербальні агресивні злочини (наприклад, погрози) разом з відшкодуванням шкоди потерпілому слід визнавати і добровільне проходження психолого – психіатричного лікування злочинця за власний рахунок.
11. Запропоновано ввести в судову систему України інститут мирових суддів, які поряд з виконанням інших своїх обов’язків будуть розглядати кримінальні справи про злочини, які є проявами кримінальної вербальної агресії.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в наступному:
а) у галузі науково-дослідницької діяльності – матеріали дисертації можуть сприяти вивченню причин і умов агресивної злочинності та розробки заходів щодо спеціально-кримінологічного попередження;
б) у правотворенні – пропозиції по вдосконаленню кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за вербальні агресивні злочини, можуть бути використані для внесення змін до відповідних статей КК України
в) у правоохоронній діяльності – сформульовані пропозиції та рекомендації щодо попередження вербальних агресивних злочинів можуть бути використані безпосередньо працівниками правоохоронних органів в своїй роботі;
г) в навчальному процесі – положення й висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з кримінології, в науково-дослідній роботі викладачів, ад’юнктів, курсантів та слухачів.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на науково-практичних конференціях ад’юнктів та магістрантів, які відбулись у квітні 2000, 2001 та травні 2002 р. в Національному університеті внутрішніх справ (м. Харків) та першій обласній конференції молодих науковців “Тобі, Харківщино, пошук молодих”, яка проводилась 19-20 березня 2002 р. в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків). Матеріали дисертації використовуються при викладанні курсу кримінології в Національному університеті внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та рекомендації дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях автора, які опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями роботи. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури в кількості 226 джерел на 17 сторінках, додатків на 3 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 202 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його об’єкт, мету та завдання, сформульовано положення, що виносяться на захист, зазначено теоретичне та практичне значення і наукова новизна дослідження, а також подано інформацію про апробацію отриманих результатів.
Розділ 1 “Поняття та види кримінальної вербальної агресії” містить два підрозділи.
У підрозділі 1.1. “Поняття та загальна характеристика кримінальної вербальної агресії” подано визначення кримінальної вербальної агресії. Для цього розглядаються різні наукові підходи до агресії взагалі, зокрема досліджуються роботи вчених, присвячених феномену агресії: З. Фрейда, К. Лоренца, Е. Фромма та інших. Визначаються основні чинники агресивної поведінки.
На основі теорії криміналізації вказуються ті умови, за яких вербальна агресія стає кримінальною. Основною підставою для цього є характер та ступінь суспільної небезпеки вербальних агресивних дій.
На основі вказаного вище, кримінальною вербальною агресією визнається цілеспрямована, деструктивна поведінка, яка виражається в особливому виді інформаційних діянь – вербальних (словесних), які мотивовані ворожістю та ненавистю до людей, суспільства, наносять шкоду життю, здоров’ю, честі та гідності, правам людей або викликають у них психічний дискомфорт (стан напруги, тривоги, страху та інші негативні емоції), за які передбачена кримінальна відповідальність.
Підрозділ 1.2. “Види кримінальної вербальної агресії” присвячений різним видам кримінальної вербальної агресії. Їх розподіл дається за різними підставами. Всі агресивні дії можна класифікувати на основі трьох шкал: фізична – вербальна; активна – пасивна; пряма – непряма. Виходячи з цього, кримінальна вербальна агресія може бути: активною (в формі інформаційної дії) та пасивною (бездіяльність); прямою (безпосередньо спрямована на потерпілого) та непрямою (безпосередньо не спрямована на потерпілого). Це, в свою чергу, дає можливість виділити наступні види кримінальної вербальної агресії:
- вербальна – активна – пряма (погрози вбивством та знищенням майна);
- вербальна – пасивна – пряма (бойкот іншої людини, відмова з нею спілкуватися);
- вербальна – активна – непряма (неправдиве повідомлення про вчинення злочину);
- вербальна – пасивна – непряма (відмова дати свідчення в суді або на попередньому слідстві).
Залежно від мети, яку ставить перед собою особа, що вчиняє вербальний агресивний злочин, кримінальну вербальну агресію розподіляють на ворожу (головна мета – нанесення шкоди та заподіяння страждань) та інструментальну ( мета, наприклад, самоствердження особи).
Кримінальна вербальна агресія може бути індивідуальною та груповою. Її груповий характер обумовлює підвищену суспільну небезпеку таких дій.
Залежно від того мала чи місце провокація агресії з боку потерпілого або інших осіб вербальну агресію можна розділити на реактивну (спровоковану поведінкою потерпілого чи інших осіб) та проактивну (яка не обумовлена такою провокацією). Наявність провокації з боку потерпілого в деяких випадках визнається обставиною, яка пом’якшує відповідальність.
Розділ 2 “Кримінологічна характеристика кримінальної вербальної агресії” складається з шести підрозділів.
У першому підрозділі “Кримінологічна класифікація злочинів, які є проявами кримінальної вербальної агресії” подано кримінологічні класифікації вербальних агресивних злочинів за наступними підставами: за об’єктом, за суб’єктом, за змістом вербальної інформації тощо. Основною з них є кримінологічна класифікація, яка враховує декілька складових кримінологічної характеристики: об’єкт злочину, спосіб, особу злочинця. На основі запропоновано класифікувати вербальні агресивні злочини на наступні види:
- насильницькі злочини проти життя, здоров’я, честі та гідності , інших особистих прав людини (погрози вбивством, доведення до самогубства);
- насильницько-корисливі злочини (розбій, грабіж, вимагання), які характеризуються вилученням майна з погрозою фізичним насильством чи шантажем;
- агресивні посягання на державу, громадську безпеку, громадський порядок та порядок управління (хуліганство, завідомо неправдиві повідомлення про небезпеку громадянам та об’єктам власності);
- незаконні агресивні вербальні дії представників влади (перевищення влади чи службових повноважень, примушування давати показання).
Ця та інші кримінологічні класифікації спрямовані на встановлення окремих складових кримінологічної характеристики вербальних агресивних злочинів: особи злочинця, способу вчинення злочину, характеру діяння, причин та умов злочину тощо, що, в свою чергу, обумовлює розробку конкретних заходів спеціально-кримінологічного попередження таких злочинів.
У підрозділі 2.2. “Незлочинна вербальна агресія як фонове явище для кримінальної вербальної агресії” розглядаються деякі агресивні цивільно-правові та адміністративні правопорушення (сімейні конфлікти, незлочинні погрози тощо), які є фоновими явищами для вербальних агресивних злочинів. Наголошується на тому, що вони утворюються з такої форми (або декількох форм) соціального відхилення, інтенсивний розвиток якої має тенденцію до переростання у злочин. Тому попередження таких проявів вербальної агресії, притягання винних до адміністративної відповідальності дозволить запобігти вчиненню в подальшому агресивних злочинів.
Підрозділ 2.3. “Кримінальна вербальна агресія та її криміногенні фактори” присвячений аналізу основних криміногенних чинників, які сприяють вербальним агресивним злочинам. Основними з них є занепад моралі в суспільстві, значне послаблення дії моральних норм. Негативний моральний та емоційний стан у сім’ї, конфліктність та відчуженість батьків від дітей, агресивні стилі виховання дітей сприяють формуванню агресивності особистості молодої людини. Важливим криміногенним фактором формування агресивної особистості є негативне найближче побутове оточення. Це стосується особливо об’єднань молоді в агресивні групи з негативною психологічною атмосферою, де прояви агресивної поведінки стосовно не членів групи схвалюються їх представниками.
Негативно впливають на особу і засоби масової інформації, в яких насильство, вбивства та знущання над людиною займають значне місце. Відповідним державним органам слід зрозуміти, що психологічна безпека суспільства має таке ж значення, як і безпека фізична.
На вчинення вербальних агресивних злочинів впливає також алкоголізм та п’янство. За даними автора, понад 75% злочинців, які вчинили вербальні агресивні злочини знаходились у стані алкогольного сп’яніння.
Значну роль у механізмі злочинної агресивної вербальної поведінки відіграє конкретна життєва ситуація, в якій вони скоюються. Ці ситуації можна класифікувати: за джерелом виникнення – створені злочинцем, створені потерпілим чи іншими особами; за змістом – проблемні, конфліктні та інші; за характером впливу на злочинця – екстремальні, провокуючі, сприятливі, ускладнюючі (скоєння злочину), нейтральні.
На вчинення вербального агресивного злочину впливає і віктимна поведінка потерпілого. Ця поведінка може бути: конфліктною (жертва сама створює конфліктну ситуацію), провокуючою та нейтральною (жертва не впливала на розвиток злочинних дій). Вивченням 200 кримінальних справ про вербальні агресивні злочини встановлено, що понад 80% потерпілих були чоловіками, 20% – жінки. Середній вік потерпілих – 25 – 40 років. Залежно від виду віктимної поведінки їх можна розділити на: агресивні жертви – 26%; активні –35%; пасивні – 17%; некритичні (до своєї поведінки) – 13%; нейтральні – 9%.
У підрозділі 2.4. “Особистість вербального агресивного злочинця” подано соціально-демографічну та психологічну характеристику особистості вербальних агресивних злочинців. Зокрема зазначається, що більшість таких злочинців складають чоловіки – 86%, а жінки лише – 14%. Їх особистість характеризують такі якості, як підвищений рівень тривожності, агресивності, а інколи навіть жорстокості, конфліктності та ригідності. За допомогою теста Баса-Даркі серед вербальних агресивних злочинців отримані наступні показники агресії: фізична – 70%; непряма – 57%; дратівливість, різкість, грубість – 62%; негативізм – 42%; підозрілість – 53%; вербальна агресія – 62%. Результат дослідження порівнювався з результатом дослідження в контрольній групі, де отримані наступні результати: 48% – фізична агресія; 34% – непряма агресія; 42% – дратівливість, різкість, грубість; 35% – негативізм; 46% – підозрілість; 40% – вербальна агресія. Показники агресії у злочинців, вищі ніж у представників контрольної групи, але ця розбіжність не є значною.
Певний вплив на агресивну злочинну поведінку справляють акцентуації особистості. Дослідженням встановлено, що серед вербальних агресивних злочинців розповсюджені наступні акцентуації: циклоїдна – 45,5%; гіпертимна – 25,5%; збудлива – 12%. Інші види акцентуацій зустрічаються не так часто. Цим особам притаманні деякі психопатичні риси особистості.
Вивченням особистості агресивного вербального злочинця встановлено, що вони мало чим відрізняються від не злочинців. У них немає значних відхилень та особливостей особистості порівняно з іншими людьми. Слід лише говорити про підвищену частоту тих чи інших особистісних якостей в порівнянні з особами, які не вчинили злочини.
У підрозділі 2.5. “Мотивація кримінальної вербальної агресії” розкрито механізм внутрішньої детермінації злочинів – їх мотивації. Наголошується на тому, що останнім часом значно понизився поріг мотивації кримінальної агресії. Основні види мотивації кримінальної вербальної агресії – це ворожа та інструментальна. При ворожій мотивації злочинець керується ворожістю та ненавистю до потерпілого і має на меті нанесення йому шкоди. Інструментальну мотивацію характеризує не бажання нанести шкоду потерпілому, а інша мета, наприклад, зняття емоційної напруги. Самостійним видом мотивації вербальних агресивних злочинів є негативістська мотивація, в основі якої лежить бажання особи ствердитись на соціальному, соціально-психологічному та індивідуальному рівнях.
Більшість вербальних агресивних злочинів є полімотивними (особа керується зразу декількома мотивами).
Все це повинно ураховуватись при дослідженні мотивів злочину, які входять у предмет обов’язкового встановлення та доказування по кожній кримінальній справі. Нерозуміння і не встановлення істинних мотивів злочинів позбавляє суб’єктів попередження можливості цілеспрямовано проводити кримінально-правовий, виправний та спеціально-кримінологічний вплив на злочинців.
Підрозділ 2.6. “Кримінальна відповідальність за злочини, що є проявами кримінальної вербальної агресії” містить кримінально-правовий та кримінологічний аналіз складів окремих агресивних вербальних злочинів. Результатом цього аналізу є висновок про те, що деякі кримінально-правові норми про такі злочини потребують змін. А саме, ст. 259 КК України передбачає кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності осіб з 16 років. На думку дисертанта, цей вік слід знизити до 14 років. Таке зниження відповідає усім умовам пониженого віку кримінальної відповідальності, особливо в сучасних умовах.
Ст.ст.129 та 195 КК України передбачають кримінальну відповідальність за погрозу вбивством та знищенням майна при наявності реальності побоюватись таких погроз. На думку дисертанта, важливим для реальності погрози є інтенсивність психічної травми, її повторність чи систематичність. Саме інтенсивність психічної травми при таких діях і характеризує суспільну небезпечність цих злочинів.
У деяких випадках вербальні агресивні дії повинні визнаватись способом вчинення вбивства. Так, заподіяння психічної травми особі, яка страждала захворюванням серця чи судинної системи, що призвело до смерті потерпілого, повинно визнаватись вбивством, безумовно, при наявності прямого визначеного умислу на вчинення цього злочину.
Ст.120 КК України “Доведення до самогубства” визначає суб’єктивною стороною цього злочину як умисел так і необережність. Але на наш погляд, якщо при вчиненні цього злочину мав місце прямий визначений умисел, то має місце вже навмисне вбивство, яке характеризується особливим способом його вчинення. Це можуть бути і вербальні агресивні дії.
У підрозділі звертається увага на те, що діючим КК України з числа злочинів виключені образа та наклеп. На погляд дисертанта, декриміналізація таких дій не досить обґрунтована. Окрім іншого, це призвело до того, що у розділі ІІІ Особливої частини КК України “Злочини проти волі, честі та гідності” не залишилось жодного злочину, основним безпосереднім об’єктом якого є честь та гідність особи, тобто назва розділу не відповідає його змістові.
Розділ 3 “Попередження кримінальної вербальної агресії” присвячено заходам спеціально-кримінологічного попередження вербальних агресивних злочинів.
У підрозділі 3.1. “Проблема нейтралізації підвищеної агресивності” розглядаються основні напрямки раннього попередження агресивної злочинності (в тому числі і вербальних агресивних злочинів). Такими напрямками є: 1) своєчасна діагностика психічних аномалій та акцентуацій у осіб (особливо неповнолітніх з девіантною поведінкою); 2) організація достатньо ефективної допомоги особам з підвищеним рівнем агресивності та примусового їх лікування; 3) психологічний захист населення від психопатичних епідемій. Для цього доцільно провести комплекс заходів. Слід ширше використовувати заходи психотерапії, сімейної терапії, медикаментозний метод, аутогенне тренування. Для захисту населення від психопатичних епідемій слід унеможливити насильство та брутальність у засобах масової інформації. Слушним було б введення в школах нової дисципліни – “Телевізійна грамотність”, що дозволило б зменшити негативний вплив ЗМІ на молодь та дітей.
У підрозділі 3.2. “Усунення та нейтралізація умов, що сприяють кримінальній вербальній агресії” розроблено основні заходи профілактики вербальних агресивних злочинів, які проводяться та повинні проводитись органами внутрішніх справ у взаємодії з іншими державними органами й суспільством. Своєчасне реагування на вербальні агресивні вчинки і злочини, протягування винних до адміністративної та кримінальної відповідальності дозволить захистити інтереси потерпілих від цих вчинків і попередити більш небезпечні злочини проти життя й здоров’я особи (вбивства, тілесні ушкодження), з якими вербальні агресивні вчинки і злочини мають тісний зв’язок. Значну роль у цьому виконують дільничні інспектори міліції, співробітники кримінальної міліції у справах неповнолітніх, слідчі. Цю роботу треба проводити у взаємодії з громадськими організаціями, медичними закладами, спеціалістами психологами та соціологами.
У підрозділі 3.3. “Запобігання та припинення кримінальної вербальної агресії” розглянуто основні заходи запобігання й припинення вербальних агресивних злочинів, які повинні проводитись різними службами та підрозділами органів внутрішніх справ. Зроблено висновок про доцільність відновлення служби профілактики ОВС, яка була ліквідована в 1991 році. На думку автора, це обумовлено:
1) сучасною криміногенною ситуацією;
2) відсутністю коштів на боротьбу зі злочинністю;
3) наявністю професійних кадрів для цього (випускники соціально-психологічного факультету НУВС та інших закладів системи МВС).
Назріла необхідність введення в судову систему України інституту мирових суддів, які будуть розглядати справи про злочини, що не мають значної суспільної небезпеки, в тому числі і про погрози вбивством та знищенням майна. Справи про такі злочини слід віднести до справ приватного обвинувачення.
Пропонується ширше використовувати альтернативні кримінальному покаранню види відповідальності за агресивні вербальні злочини : примусове лікування за рахунок злочинця, примусові соціальні “тренувальні” курси для осіб з підвищеним рівнем агресивності тощо.

ВИСНОВКИ
У дисертації обґрунтовуються наступні висновки та рекомендації:
Під кримінальною вербальною агресією слід розуміти цілеспрямовану, деструктивну поведінку, яка виражається в особливому виді інформаційних діянь – вербальних (словесних), що мотивовані ворожістю до людей, суспільства і наносять шкоду життю та здоров’ю, честі й гідності, правам людини, викликають у неї психічний дискомфорт (стан напруги, тривоги, страху та інші негативні емоції), за які діючим законодавством передбачена кримінальна відповідальність.
Кримінальну вербальну агресію можна розділити за різними підставами на наступні види:
- залежно від спрямованості – пряма та непряма;
- залежно від засобів вчинення таких дій – активна та пасивна;
- залежно від мети таких дій – ворожа та інструментальна;
- залежно від суб’єктного складу – індивідуальна та групова;
- залежно була чи ні з боку інших осіб провокація агресивних дій – реактивна та проактивна.
Ці класифікації мають як теоретичне так і практичне значення, бо дозволяють більш детально дослідити механізм вчинення таких злочинів та ефективніше здійснювати заходи спеціально-кримінологічного попередження.
Поняття “кримінальна вербальна агресія” є поняттям ширшим ніж поняття “психічне насильство”, бо включає в себе окрім останнього й інші види інформаційних дій, що можуть бути спрямовані не тільки на фізичних, а й юридичних осіб, які не мають психіки.
Розглянуто такі фонові для агресивних вербальних злочинів явища, як сімейні та побутові конфлікти, незлочинні погрози і образи; наголошується на тому, що їх попередження обумовлює попередження небезпечних агресивних злочинів, з якими вони мають тісний зв’язок.
Безпосередньою (спеціальною причиною) кримінальної вербальної агресії є недоліки людської особистості (психічні хвороби, акцентуації особистості, такі якості, як підвищений рівень агресивності, тривожності тощо).
Мотивація вербальних агресивних злочинів носить ворожий і інструментальний характер. Першу характеризує бажання нанести шкоду потерпілому. Другу, – інша мета, ніж нанесення шкоди, наприклад, самоствердження. Більшість вербальних агресивних злочинів є полімотивними – обумовлюються кількома мотивами. Все це повинно бути ураховано при встановленні вини особи.
Потребують вдосконалення кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за деякі вербальні агресивні злочини. А саме:
- вік кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 259 КК України (завідомо неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності) повинен бути знижений до 14 років. Це відповідає підставам такого зниження та сучасній ситуації;
- основною ознакою реальності погроз вбивством або знищенням майна (ст.ст. 129, 195 КК України) повинна бути інтенсивність, систематичність психічної травми. Повинна бути встановлена відповідальність не тільки за погрозу вбивством і за погрозу нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, бо більшість таких погроз носить невизначений характер;
- вербальні агресивні дії в деяких випадках можуть бути способом вчинення вбивства. Так, заподіяння психічної травми особою, якій було відомо про захворювання серця та судинної системи, при наявності мети позбавлення життя потерпілого, повинно визнаватись вбивством. Доведення до самогубства особи такими діями при наявності прямого умислу і створенні обстановки, з якої у потерпілого немає виходу, окрім самогубства, повинно визнаватись вбивством, яке характеризується особливим способом його вчинення.
- для декриміналізації таких вербальних суспільно небезпечних дій, як образа та наклеп, не було жодних підстав і тому вони повинні бути криміналізовані.
Основними напрямками спеціально-кримінологічного попередження вербальних агресивних злочинів повинні бути: своєчасна діагностика психічних аномалій та акцентуацій особистості; організація ефективної допомоги особам з підвищеним рівнем агресивності; захист населення від психопатичних епідемій. Для цього слід застосовувати увесь спектр профілактичних (як індивідуальних, так і загальних ) заходів, а також заходів запобігання та припинення.
Вже давно назріла необхідність введення в судову систему України інституту мирових суддів; слід ширше використовувати альтернативні кримінальному покаранню види впливу на злочинців, використовуючи при цьому закордонний досвід. Такі злочини, як погрози вбивством та знищенням майна, слід віднести до справ приватного обвинувачення і розглядати у мировому суді.
Сформульовані теоретичні положення та практичні рекомендації дозволять більш ефективніше проводити заходи спеціально-кримінологічного попередження найбільш небезпечного виду злочинності – агресивної.

За результатами дослідження автором опубліковано такі роботи:
1. Храмцов О.М. Психічне насильство та вербальна агресія у кримінальному праві та кримінології // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 251-252.
2. Храмцов О.М. Про поняття та види кримінальної вербальної агресії // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. 11. – С. 149-153.
3. Храмцов О.М. Кримінологічна характеристика та попередження “телефонного тероризму” // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип.16. – С. 57-62.
4. Храмцов О.М. Проблема нейтралізації підвищеної агресивності – важливої умови попередження кримінальної вербальної агресії // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 362-366.
5. Храмцов О.М. Попередження вербальної агресивної злочинності органами внутрішніх справ // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип.18. – С. 6-10.
6. Храмцов О.М. Про поняття фонових явищ та їх зв’язок з агресивною злочинністю // Сучасні проблеми права, державної безпеки, життєдіяльності людини, формування громадянського суспільства: Тези доповідей обласної конференції молодих науковців “ Тобі Харківщино, пошук молодих”. – Харків.: Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – 2002. – С. 97-99.

АНОТАЦІЇ
Храмцов О.М. Кримінологія вербальної агресії. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право і кримінологія; кримінально-виконавче право. – Університет внутрішніх справ МВС, Харків, 2002.
Дисертацію присвячено проблемам кримінальної вербальної агресії та злочинам, які вчиняються за допомогою слова (погрози, образи, неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян та об’єктів власності тощо). Розглядаються наукові теорії, які розглядають феномен агресії. На їх основі подано визначення терміну “кримінальна вербальна агресія” та її класифікація за різними підставами. Називаються основні причини та умови, які сприяють вчиненню такого роду злочинів. Окрема увага приділяється мотивації вербальних агресивних злочинів. Дається соціально-демографічна та психологічна характеристика особистості злочинця. На основі кримінально-правового та кримінологічного аналізу деяких кримінально-правових норм про вербальні агресивні злочини (погрози вбивством та знищенням майна, доведення до самогубства, завідомо неправдиві повідомлення про загрозу безпеці громадян та об’єктів власності) запропоновано рекомендації про внесення змін до відповідних статей Кримінального Кодексу. Розглядається практика та пропонуються додаткові заходи щодо профілактики, запобігання та припинення вербальних агресивних злочинів.
Ключові слова: кримінальна вербальна агресія, детермінація агресивних злочинів, особистість злочинця, нейтралізація підвищеної агресивності, попередження.

Храмцов А.Н. Криминология вербальной агрессии. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08. – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Университет внутренних дел МВД Украины, Харьков, 2002.
Диссертация посвящена проблеме криминальной вербальной агрессии и преступлениям, которые совершаются при помощи слова.
На основе научных работ отечественных и зарубежных психологов, социологов, криминологов и криминалистов, собственного исследования автора дано определение криминальной вербальной агрессии, криминологическая классификация агрессивного преступного вербального поведения.
Рассмотрены основные психологические и социальные истоки такого рода агрессивного поведения. Дается социально-демографическая и психологическая характеристика преступников. Их характеризует повышенный уровень агрессивности, тревожности, ригидность поведения. Мотивацию агрессивных вербальных преступлений отличает враждебный или инструментальный характер, большинство таких преступлений характеризуется полимотивностью.
В работе указывается на то, что для эффективного применения уголовно-правовых норм, которые предусматривают уголовную ответственность за некоторые агрессивные вербальные преступления, следует внести в них некоторые изменения. За совершение преступления, предусмотренного ст.259 УК Украины (Заведомо неправдивое сообщение об угрозе безопасности граждан или уничтожения или повреждения объектов собственности) возраст уголовной ответственности должен быть понижен до 14 лет. Такое снижение соответствует всем критериям пониженного возраста уголовной ответственности. В ст. ст. 129 и 195 УК Украины (Угроза убийством и уничтожением имущества) основным признаком является реальность таких угроз. На наш взгляд, наиболее важным признаком, характеризующим реальность угрозы, является интенсивность психической травмы, её повторность, систематичность такого рода информационных действий.
При нанесении психической травмы лицу, которое имеет заболевание сердца или сердечно-сосудистой системы, которая привела к смерти потерпевшего, следует говорить об убийстве. Конечно, при наличии прямого определенного умысла на убийство.
Ст. 120 УК Украины (Доведение до самоубийства) в качестве субъективной стороны преступления предусматривает как умысел, так и неосторожность. На наш взгляд, при наличии прямого определенного умысла следует говорить об убийстве, которое характеризуется особым способом его совершения. Это могут быть и агрессивные вербальные действия.
Такие общественно-опасные информационные действия, как оскорбление и клевета должны быть вновь криминализированы. Для их декриминализации не было оснований.
В работе содержатся рекомендации по повышению эффективности предупредительных мер, которые направлены на снижение такого рода агрессивных преступлений. Указывается на необходимость максимально ранней диагностики лиц с повышенной агрессивностью и их активного лечения с целью профилактики агрессивной преступности. Для этого необходимо шире использовать психологические, медикаментозные и иные методы.
Диссертантом рассматривается деятельность органов внутренних дел по предупреждению таких преступлений, и даются рекомендации по ее улучшению. Предлагается возродить службу профилактики в органах внутренних дел, которая была ликвидирована в 1991 году.
Диссертант предлагает ввести в судебную систему Украины институт мировых судей, которые будут рассматривать и дела о некоторых агрессивных вербальных преступлениях – угрозе убийством, угрозе уничтожением имущества. Дела о таких преступлениях следует отнести к делам частного обвинения.
Ключевые слова: криминальная вербальная агрессия, детерминация агрессивных преступлений, личность преступника, нейтрализация повышенной агрессивности, предупреждение.

Khramtsov O.M. Criminology of Verbal Aggression. – Manuscript
The thesis for taking the Candidate of Law degree on Speciality 12.00.08. – Criminal Law and Criminology; Criminal – Executive Law. The National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2002.
The Dissertation is devoted to the problems of criminal verbal aggression and to the crimes, committed using words (a threat, an insult, false information about a threat of the citizen’s safety and objects of property, etc.) On the basis of scientific theories the definition of criminal verbal aggression and its main types are given in this work. Attention is also paid to the reasons and conditions to commit such crimes and a peculiarity of verbal aggressive crimes motivation is considered here. Social- demographic and psychological characterization of the personality of the criminal is given. Some recommendations on making changes into legal regulations of Criminal Code on the basis of criminal-legal regulations analysis about verbal aggressive crimes (a threat of murder and destruction of property, to incite somebody to commit suicide, false information about a threat of the citizen’s safety and objects of property) are proposed in this thesis. To prevent and to stop verbal aggressive crimes additional preventive measures are considered here.
Key words: criminal verbal aggression, determination of aggressive crimes, personality of a criminal, neutralization of increased aggression, prevention.