Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганській академії внутрішніх справ МВС ім. 10-річчя незалежності України.

Науковий керівник -
доктор юридичних наук, професор
Костенко Олександр Миколайович,
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук
Музика Анатолій Ананійович,
Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, проректор з наукової роботи;

кандидат юридичних наук, доцент
Дудоров Олександр Олексійович,
Азовський реґіональний інститут управління при Запорізькому державному університеті, завідувач кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа -
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра кримінального права
та кримінології, м. Київ.

Захист відбудеться 21.06.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 20.05.2002 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук Кучеренко І.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічна криза сучасного українського суспільства зумовила загострення морально-правових проблем, появу помилкових уявлень про економічну, політичну й моральну вседозволеність. За цих умов розв'язання конкретних кримінально-правових суперечностей усе більше ускладнюється і виникає необхідність удосконалення нормотворчості у сферах кримінальної, господарської, цивільної та інших галузей законодавства.
Істотного значення набуває поглиблене дослідження норм, покликаних протидіяти організованій злочинності, котра становить небезпеку для соціально-економічного розвитку держав, які переживають перехідний період. Слід відзначити особливу важливість створення правових основ попередження, виявлення й припинення діяльності кримінальних формувань з метою забезпечення становлення нормальних ринкових відносин і функціонування легальних форм господарювання. Ця проблема незмінно актуальна, і невипадково у країнах з ринковою економікою в інтересах боротьби з організованою злочинністю підвищена увага приділяється заходам, спрямованим на протидію використанню кримінальних доходів.
Відмивання майна, отриманого злочинним шляхом, уже має глобальний характер і викликає стурбованість міжнародного співтовариства. В Україні, де на тлі реформування економічної, політичної, правової системи відбувається збільшення масштабів кримінальної діяльності, проблема вжиття невідкладних заходів щодо запобігання використанню в кредитно-фінансовій сфері протиправних доходів є надзвичайно актуальною. Наявна в Україні тіньова економіка, що складає 40-60 % від частки ВВП, сприяє розвиткові організованої злочинності, легалізації незаконно здобутого майна тощо. Доводиться визнати, що політична й економічна криза, яка охопила республіки пострадянського простору, спричинила активізацію злочинних угруповань, котрі, маючи від незаконного бізнесу величезний прибуток, прагнуть одержати доступ до банківських та інших фінансових установ, щоб використовувати економічний сектор у своїх інтересах.
Визнаючи пріоритет міжнародного права, Україна йде шляхом гармонізації національного законодавства з нормами міжнародного права. Ратифікація Верховною Радою Віденської конвенції 1988 р. "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" і Страсбурзької конвенції 1990 р. "Про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів від злочинної діяльності" створила передумови для подальшого розвитку фінансового, адміністративного, податкового й кримінального права. Важливим кроком на зазначеному напрямку було прийняття 5 квітня 2001 р. Верховною Радою Кримінального кодексу України, який містить кримінально-правову норму, що передбачає відповідальність за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. У Верховній Раді проходить обговорення проект Закону України "Про запобігання та протидію легалізації ("відмиванню") доходів, отриманих злочинним шляхом".
Видається, що перешкоджання проникненню "брудних" грошей у легальну економіку є значним фактором зниження активності злочинних формувань. Установлюючи кримінальну відповідальність за відмивання грошей, законодавець тим самим створює необхідні умови для того, щоб заняття незаконним бізнесом було невигідним, оскільки для криміналітету обмежується можливість вільного використання здобутого майна.
У юридичній літературі питанням протидії легалізації злочинних доходів приділялась увага в роботах П.П. Андрушка, В.І. Борисова, М.В. Бондарєвої, Б.С. Болотського, О.О. Дудорова, Е.А. Іванова, Ю.В. Короткова, В.В. Лаврова, А.А. Музики, В.О. Навроцького, І.Б. Осмаєва, В.М. Поповича, Б.Г. Розовського, Є.Л. Стрельцова, О.О. Чаричанського, А.А. Шебунова й інших вітчизняних і зарубіжних авторів. Однак комплексного теоретичного дослідження складу легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, кваліфікації даного злочину та його відмежування від суміжних складів не проводилося. Аналіз судово-слідчої практики застосування норми, яка передбачає відповідальність за відмивання злочинних доходів, а також опитування фахівців показали, що правозастосовчі органи зазнають труднощів у розумінні ознак легалізації, що не сприяє успішному вирішенню завдань кримінально-правової кваліфікації, унаслідок чого ускладнюється притягнення винного до кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри кримінального права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України та є складовою частиною загальної науково-дослідницької програми академії "Наукове забезпечення боротьби з тіньовою економікою та легалізацією (відмиванням) злочинних доходів" на 2000-2005 рр. (п. 4.1). Дослідження здійснене згідно з основними напрямками, визначеними Указом Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. "Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян" (п. 1), Наказом МВС України № 356 від 11 травня 2001 р. "Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 років" (п. 7), та ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення ефективної системи кримінально-правових заходів протидії легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, і формулювання на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства і правозастосовчої практики; визначення стану наукових розробок кримінально-правових проблем, пов'язаних з відмиванням злочинних доходів, а також місця ст. 209 КК України в сучасній системі норм та інститутів кримінального законодавства.
Відповідно до поставленої мети ставляться такі завдання:
- провести порівняльно-правовий аналіз розвитку національного, зарубіжного й міжнародного законодавства про відмивання "брудних" доходів;
• визначити відповідність норм вітчизняного кримінального законодавства, яке встановлює відповідальність за легалізацію, до положень міжнародного права у сфері боротьби з розглядуваним злочином;
• дослідити поняття, об'єкт і предмет, об'єктивну сторону, суб'єкт і суб'єктивну сторону легалізації злочинних доходів, а також її кваліфікуючі ознаки;
• установити й проаналізувати юридично значущі ознаки легалізації злочинних доходів, які дозволяють відмежувати цей злочин від суміжних складів;
• виявити особливості кримінально-правової кваліфікації відмивання злочинних доходів;
• вивчити стан судової та слідчої практики застосування кримінального закону, спрямованого на протидію легалізації майна, придбаного злочинним шляхом, виявити недоліки, а також здійснити аналіз статистичних даних про поширеність цього виду злочинів;
• підготувати теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення змісту норм кримінального закону, спрямованих на підвищення ефективності боротьби з відмиванням злочинних доходів і практики його застосування.
Об'єктом дослідження є кримінально-правове реґулювання відносин, що виникають у зв'язку з протиправними діяннями у сфері законної господарської діяльності підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, а так само інших суб'єктів господарювання.
Предметом дослідження є кримінально-правові норми вітчизняного та зарубіжного законодавства, що встановлюють відповідальність за відмивання, практика їх застосування, норми міжнародного права, які стали основою створення національної системи заходів протидії вищеназваному злочину.
Методи дослідження. У ході дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Завдяки порівняльно-правовому методу встановлено схожість і відмінність вітчизняних і зарубіжних норм, що передбачають відповідальність за відмивання "брудних" грошей. Застосування історичного методу дало можливість проаналізувати розвиток антилегалізаційного законодавства України. За допомогою логіко-правового методу й методу системного аналізу вдалося провести дослідження об'єктивних та суб'єктивних ознак легалізації злочинних доходів, виявити недоліки в конструкції складу злочину.
З метою опрацювання статистичних матеріалів, котрі свідчать про поширеність легалізації злочинних доходів, використовувався кримінально-статистичний метод, а в рамках конкретно-соціоло-гічного методу було проведено інтерв'ювання фахівців з протидії відмиванню, що сприяло встановленню позиції правозастосовчих органів відносно розуміння ознак легалізації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні з урахуванням положень нового кримінального законодавства було здійснено спробу визначення поняття легалізації (відмивання) майна, здобутого злочинним шляхом, проведення комплексного наукового аналізу ознак відмивання, порушено питання кваліфікації цього злочину, а також його відмежування від суміжних складів злочинів.
Унаслідок проведеного дослідження на захист виносяться такі положення:
1. Визначено поняття легалізації (відмивання) майна, здобутого злочинним шляхом, як умисне, суспільно небезпечне діяння, спрямоване на здійснення цивільно-правової угоди з майном, здобутим завідомо злочинним шляхом, а так само на використання його в легальній господарській діяльності, унаслідок чого майну надається вигляд легального характеру походження.
2. Внесено пропозицію родовим об'єктом відмивання майна, здобутого кримінальним шляхом, уважати суспільні відносини, що забезпечують законну господарську діяльність юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання, а основним безпосереднім об'єк-том розглядуваного злочину - суспільні відносини, що забезпечують легальний господарський обіг майна у сферах виробництва (виготовлення) продукції, торгівлі, надання послуг, виконання робіт. Додатковими безпосередніми об'єктами можуть виступати відносини з приводу нормального функціонування системи правосуддя, а також громадської безпеки.
3. Арґументовано, що відповідальність за легалізацію злочинних доходів може наставати у випадку, якщо укладена особою цивільно-правова угода з майном, придбаним кримінальним шляхом, формально відповідає цивільному законодавству або таке майно було використане суб'єктом у легальній (тобто законній) господарській діяльності.
4. Доведено, що суб'єктом відмивання злочинних доходів є особа, яка досягла шістнадцяти років і може укладати цивільно-правові угоди або брати участь у господарській діяльності.
5. Визначено, що видами суб'єктів легалізації злочинних доходів є: 1) особи, які безпосередньо вчинили основний злочин, а потім легалізували кримінально нажиті доходи; 2) особи, які заздалегідь обіцяли легалізувати доходи від злочинної діяльності; 3) особи, які заздалегідь не обіцяли легалізувати злочинні доходи.
6. Зроблено висновок, що наявність спеціальної мети – надати вигляд легального походження майну – не є обов'язковою ознакою злочину. Цілі скоєння злочину можуть бути різними й на кваліфікацію не впливають.
7. Обґрунтовано, що для притягнення особи до кримінальної відповідальності за легалізацію майна, здобутого злочинним шляхом, необхідно встановити її поінформованість про злочин, у результаті якого утворилися доходи.
8. Обґрунтовано доцільність доповнення ст. 209 КК України ч. 3, у якій слід передбачити особливо кваліфікуючі ознаки: "створення організованої групи в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) майна, здобутого завідомо злочинним шляхом, або керівництво такою групою, а так само участь у складі такої групи або у вчинюваних нею злочинах".
9. Визначено, що ст. 209 та ст. 306 КК України співвідносяться між собою як загальна та спеціальна норми.
10. Арґументовано позицію про те, що легалізація злочинних доходів, а також придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, не утворюють ідеальної сукупності з приховуванням злочину.
11. Зроблено висновок, що заздалегідь не обіцяне сприяння членам злочинних організацій шляхом відмивання здобутих ними доходів слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 209 та ст. 256 КК України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор сформулював рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства про відповідальність за легалізацію злочинних доходів. Створено передумови для подальшого наукового дослідження проблем протидії цьому злочину. Вирішено питання кримінально-правового аналізу складу злочину, кваліфікації та відмежування від суміжних злочинів. Рекомендації спрямовані на підвищення ефективності застосування ст. 209 КК України слідчими й судовими органами. Результати дослідження можуть бути використані:
• у законотворчій діяльності щодо вдосконалення криміналь-ного законодавства, а також у ході доопрацювання проекту Закону України "Про запобігання та протидію легалізації ("відмиванню") доходів, отриманих злочинним шляхом";
• для розроблення комплексних міжнародних і державних програм, спрямованих на припинення діяльності транснаціональних злочинних співтовариств, організацію боротьби з корупцією, наркобізнесом, проституцією та іншими суспільно небезпечними явищами;
• у вищих навчальних закладах у процесі підготування навчальних посібників і викладання спеціального курсу "Злочини у сфері господарської діяльності".
Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. Окремі теоретичні положення та практичні рекомендації доповідалися під час виступів на міжнародних наукових конференціях: "Проблеми права на перехресті тисячоліть" (Дніпропетровськ, 2001 р.); "Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах" (Київ, 2001 р.); "Кримінальна політика та реформи кримінально-виконавчої системи" (Ростов-на-Дону, 2001 р.).
Публікації. Основні висновки й пропозиції дисертанта відображено в індивідуальній монографії, в одинадцяти наукових статтях, вісім з яких опубліковано в збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 202 сторінки, із них список використаних джерел – 20 сторінок (220 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження; визначається його об'єкт і предмет, цілі й завдання, наукова новизна роботи; формулюються основні положення, які виносяться на захист; розкривається теоретичне та практичне значення отриманих результатів дослідження; наводяться дані про їх апробацію.
Перший розділ "Поняття легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом" присвячено аналізу історії розвитку на міжнародному та національному рівнях законодавства про відповідальність за відмивання "брудних" доходів; дослідженню змісту й значення основних міжнародних документів у цій сфері та їхнього впливу на становлення вітчизняного законодавства; аналізу нормативного й доктринального визначення легалізації злочинних доходів.
На основі огляду антилегалізаційного законодавства автор встановлює відповідність ст.ст. 209 і 306 КК України до міжнародно-правових норм, спрямованих на протидію відмиванню злочинних доходів. Аналізуючи зміст Конвенції ООН "Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин" (Відень, 1988 р.), Конвенції Ради Європи "Про відмивання, виявлення, вилучення та конфіскацію доходів від злочинної діяльності" (Страсбурґ, 1990 р.), Директиви Ради Європейського Співтовариства № 911/308 ЄЕС від 10 червня 1991 р. "Про протидію використанню фінансової системи для відмивання грошей" та інших міжнародно-правових актів, які реґламентують відповідальність за відмивання "брудних" грошей, дисертант доходить висновку, що Україна, визнаючи пріоритет за нормами міжнародного права, у цілому привела законодавчу базу у відповідність до його вимог.
У дисертації автор звертає увагу на суспільну небезпечність діяльності, спрямованої на створення вигляду законного характеру походження майна, отриманого кримінальним шляхом, унаслідок переміщення його із тіньового сектора економіки в легальний. Досліджуючи закріплені в нормативних документах і вживані в юридичній літературі дефініції відмивання протиправних доходів, дисертант за допомогою логічних прийомів створення понять дає власне визначення: легалізація (відмивання) майна, здобутого злочинним шляхом, – це умисне, суспільно небезпечне діяння, спрямоване на здійснення цивільно-правової угоди з майном, здобутим завідомо злочинним шляхом, а так само на використання його в легальній господарській діяльності, унаслідок чого майну надається вигляд легального характеру походження.
У другому розділі "Юридичний аналіз легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, і проблеми кримінально-правової кваліфікації", який складається з чотирьох підрозділів, розкривається зміст об'єкта і предмета, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони легалізації злочинних доходів; розглядаються кваліфіковані склади відмивання; пропонується ряд рекомендацій щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування з метою ефективної протидії використанню майна, отриманого злочинним шляхом.
У підрозділі 2.1. "Об'єкт і предмет легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом" досліджуються родовий, безпосередній основний і додатковий об'єкти, а також предмет злочину.
Визначаючи об'єкт легалізації злочинних доходів, дисертант виходить з усталеного в юридичній літературі положення про те, що об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом від злочинних посягань суспільні відносини, котрі являють певну цілісну систему взаємопов'язаних носіїв (суб'єктів) відносин, предметів, з приводу яких склалися відносини, і суспільно значущої діяльності (соціального зв'язку) як змісту відносин.
З'ясовуючи сутність структурних елементів суспільних відносин, дисертант доходить висновку про те, що з приводу охоронюваного кримінальним законом порядку ведення господарської діяльності, який установлює заборону на залучення до легального обороту злочинних доходів, існують уреґульовані правом зв'язки між учасниками відносин. Учасниками суспільних відносин є держава в особі спеціально уповноважених на те органів, юридичні особи незалежно від їхньої організаційно-правової форми та форми власності, а також фізичні особи, діяльність яких пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг і виконанням робіт. Зміст охоронюваних кримінальним законом відносин необхідно розглядати як конкретну взаємодію суб'єктів господарювання з приводу законної господарської діяльності, що складається у сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ і послуг.
Автор уважає, що родовим об'єктом групи злочинів у сфері господарської діяльності виступають суспільні відносини, що забезпечують установлений законом порядок ведення господарської діяльності юридичних осіб та інших суб'єктів господарювання.
Аналізуючи об'єкт злочину, автор звертає увагу на суспільну небезпечність процесу легалізації злочинних доходів, яка полягає в тому, що: неконтрольований приплив у легальну економіку тіньових капіталів посилює інфляційні процеси; обіг протиправних коштів в економічній сфері вносить диспропорції у використання законних механізмів здійснення господарської діяльності, посягаючи на нормальне функціонування економіки; порушується законний порядок підприємницької та іншої економічної діяльності, а також принцип рівноправності учасників господарських відносин, що приводить до обмеження добросовісної конкуренції. Виходячи з цього, дисертант робить висновок, що основним безпосереднім об'єктом легалізації майна, здобутого злочинним шляхом, є суспільні відносини, що забезпечують легальний господарський оборот майна у сферах виробництва (виготовлення) продукції, торгівлі, надання послуг, виконання робіт. На думку автора, небезпечність діянь, спрямованих на відмивання, полягає в тому, що наявність кримінальних доходів у легальній економіці створює сприятливі умови для зростання організованої злочинності. Унаслідок відмивання злочинці (бажаючи того чи ні) здійснюють приховування своїх доходів, маскують джерела їх придбання, ускладнюючи тим самим процес розкриття та розслідування злочину. Це дає дисертантові підстави для висновку про те, що додатковими факультативними об'єктами злочину виступають відносини у сфері громадської безпеки, а також відносини, що забезпечують нормальне функціонування системи правосуддя.
У роботі розглянуто предмет легалізації, що є обов'язковою ознакою складу злочину. Виходячи зі змісту диспозиції ст. 209 КК України, це грошові кошти та інше майно, придбані в ході злочинної діяльності. Під "майном" автор пропонує розуміти: фінансові кошти, рухоме та нерухоме майно, право на майно, а також інформацію, результати інтелектуальної діяльності, у тому числі виключні права на них. Звідси дисертант робить висновок, що з метою недопущення двозначного тлумачення предмета злочину доцільно виключити з диспозиції ст. 209 КК України термін "грошові кошти", оскільки "майном" охоплюються фінансові кошти, у тому числі грошові кошти як у національній, так і в іноземній валюті.
Аналізуючи поняття "доходи", уживане в міжнародно-правових документах при характеристиці предмета легалізації, автор обґрунтовує можливість розгляду в контексті ст. 209 КК термінів "майно" та "доходи" як синонімів.
Узагальнюючи різні правові підходи до розуміння джерела походження предмета легалізації, автор уважає, що розширення тлумачення предмета легалізації як майна, отриманого незаконним шляхом, суперечить міжнародно-правовим документам, прийнятим з метою боротьби з відмиванням, а також не зумовлюється ступенем суспільної небезпечності діянь, спрямованих на використання майна, здобутого в результаті цивільно-правових деліктів або адміністративних проступків. Крім того, предмет легалізації не повинен обмежуватися лише доходами, придбаними в результаті тяжких (особливо тяжких) злочинів чи злочинів, учинених організованими групами або пов'язаних з отриманням прибутку від наркобізнесу.
Автор уважає, що редакція ст. 209 КК України була б більш досконалою, якщо б у ній було вказано на суму грошових коштів та іншого майна, використовуваних при відмиванні, оскільки орієнтування правозастосовчих органів на якісні критерії визначення предмета злочину не сприяє однаковому застосуванню норми. Тому дисертант пропонує нормативно встановити мінімальний розмір легалізації злочинних доходів, достатній для притягнення винного до кримінальної відповідальності.
Підрозділ 2.2. "Об'єктивна сторона легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом" присвячений аналізу форм діянь об'єктивної сторони легалізації злочинних доходів.
Ст. 209 КК України містить опис ознак трьох злочинів, які відрізняються за об'єктивною стороною: 1) учинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом; 2) використання грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, для здійснення підприємницької та іншої господарської діяльності; 3) створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
Здійснення фінансової операції або іншої угоди з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом, а так само використання цього майна в підприємницькій чи іншій господарської діяльності являють собою альтернативні діяння, що утворюють складний склад відмивання. Особливість таких злочинів полягає в тому, що для визнання злочину закінченим достатньо вчинення одного із зазначених у диспозиції норми діянь.
За допомогою методу порівняльного правознавства дисертант досліджує питання застосування законодавства, яке встановлює відповідальність за відмивання грошей у зарубіжних країнах. Так, на основі проведеного вибіркового аналізу стану боротьби з легалізацією в 30-ти реґіонах РФ зафіксовано, що 76 % кримінальних справ, порушених за ст. 174 КК РФ, припинено за відсутністю в діяннях винного складу злочину. Установлення причин низького відсотку винесення обвинувальних вироків дозволило дисертантові сформулювати рекомендації щодо вдосконалення законодавства України і правозастосовчої практики у сфері протидії легалізації злочинних доходів.
Автор переконаний, що позиція дослідників, які вважають, що діяння, спрямовані на використання майна, здобутого злочинним шляхом, у незаконній підприємницькій чи іншій господарській діяльності, повинні бути кваліфіковані як відмивання, є дискусійною. Такий підхід до розуміння підприємницької чи іншої господарської діяльності не відповідає змістові кримінально-правової норми, яка встановлює відповідальність за легалізацію. Крім того, дисертант, аналізуючи ознаки об'єктивної сторони легалізації, робить такий висновок: з огляду на те, що текст закону необхідно викладати в стислій формі, уникаючи невиправданої багатослівності, термін "фінансова операція" слід виключити з кримінально-правової норми, бо фінансова операція в контексті ст. 209 КК є різновидом цивільно-правової угоди. З цих же міркувань треба виключити термін "підприємницька діяльність" із диспозиції норми, оскільки поняття "господарська діяльність" охоплює і підприємництво.
Характеризуючи створення в Україні чи за її межами організованих груп для легалізації злочинних доходів, автор доходить висновку, що цій формі діянь об'єктивної сторони злочину не надається самостійного значення. При формулюванні диспозиції ст. 209 КК законодавець ставить створення організованих груп для легалізації в один ряд з такими злочинами, як здійснення угод з майном, придбаним злочинним шляхом, і використання цього майна в господарській діяльності.
На думку дисертанта, конструкція кримінально-правової норми не відповідає вимогам законодавчої техніки. Злочини, що мають різну суспільну небезпечність, але одну міру покарання, не можуть бути закріплені в одній частині кримінально-правової норми. Водночас створення в Україні чи за її межами організованих груп для відмивання має менше значення в порівнянні з учиненням легалізації злочинних доходів за попередньою змовою групою осіб, установленої ч. 2 ст. 209 КК України, що є недопустимим. Створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, отриманих злочинним шляхом, доцільно сформулювати в третій частині ст. 209 КК, передбачивши за нього більш суворе покарання, ніж за інші діяння, перелічені в ч. 1 і в ч. 2 ст. 209 КК. Крім того, автор уважає, що відповідальність повинна бути встановлена не тільки за створення організованої групи для легалізації, а й також за керівництво такою групою, участь у ній і у вчинюваних нею злочинах.
Підрозділ 2.3. "Суб'єкт легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом" присвячений характеристиці ознак суб'єкта легалізації злочинних доходів. Ураховуючи положення цивільного законодавства, яке реґламентує порядок укладання угод, а також використання майна в легальній господарській діяльності, автор доходить висновку, що суб'єктом розглядуваного злочину є не будь-яка осудна фізична особа, а тільки та, котра має певні ознаки. Ним може бути особа, яка має право самостійно здійснювати фінансові операції, цивільно-правові угоди, а також займатися підприємницькою та іншою легальною господарською діяльністю.
У роботі вказується на те, що у правозастосовчих органів відсутнє єдине розуміння кола суб'єктів відмивання. Це підтверджують результати проведеного анкетування 150 працівників слідчих підрозділів та суддів, 43 % з яких уважають, що відмивачем може бути особа, котра не брала участі у вчиненні основного злочину, у результаті якого були одержані злочинні доходи, а решта - що ним може бути будь-яка особа.
Аналіз змісту норм вітчизняного кримінального законодавства, а також міжнародно-правових документів, спрямованих на протидію легалізації, дозволив автору сформулювати висновок, що поняття "відмивання" у контексті ст. 209 КК України застосовне не лише до випадків використання в економічній сфері злочинних доходів, здобутих іншими особами. Ним охоплюється використання в легальній економіці "свого" майна, придбаного в результаті злочинних діянь. Дисертант вважає, що суб'єктом відмивання може бути особа, котра брала участь у вчиненні "предикатного" злочину як виконавець, організатор, підбурювач або пособник. Це зумовлено насамперед тим, що діяння, спрямовані на відмивання грошей, в окремих випадках більш суспільно небезпечні, ніж учинення основного злочину.
У підрозділі 2.4. "Суб'єктивна сторона легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом" аналізуються ознаки суб'єктивної сторони легалізації злочинних доходів, визначається її значення для кримінально-правової кваліфікації.
Розкриваючи зміст психічного ставлення відмивача до діянь, які він вчиняє, автор доходить висновку, що, незважаючи на відсутність у ст. 209 КК указань на форму вини, вона мається на увазі самим формулюванням диспозиції. Використання терміна "завідомість" при описі об'єктивної сторони легалізації свідчить про необхідність установлення умислу в діяннях винного. Умисел особи, що здійснює відмивання злочинних доходів, включає в себе, по-перше, усвідомлення суб'єктом характеру й ступеня суспільної небезпечності та протиправності раніше вчиненого ним або іншими особами первісного правопорушення, по-друге, усвідомлення суспільної небезпечності використання майна, здобутого в результаті злочинних дій, для здійснення фінансових операцій та інших угод, а так само для заняття підприємницькою чи іншою господарською діяльністю, по-третє, усвідомлення протиправності даних діянь, по-четверте, бажання їх здійснити.
Необхідною умовою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 209 КК України є поінформованість відмивача про конкретні обставини незаконного отримання майна. Для кваліфікації діянь винного за ознаками складу легалізації не має значення та обставина, що доходи можуть бути одержані в результаті викрадення, незаконної торгівлі зброєю чи іншого виду злочину. Законом не передбачається обов'язок для суб'єкта мати інформацію про первісний злочин, яка дає можливість охарактеризувати основні ознаки складу. Відомості про злочин можуть бути обмежені загальними даними про його здійснення.
На кримінально-правову кваліфікацію розглядуваного злочину не впливає встановлення спонукань, якими керується особа для досягнення поставленої мети. Фактори, що виявилися рушійною силою вчинку людини, мають значення тільки для визначення ступеня суспільної небезпечності легалізації злочинних доходів, а також для правильного встановлення міри покарання. Разом з тим, у роботі відмічається, що угода з майном, здобутим завідомо злочинним шляхом, а так само використання цього майна в господарській діяльності можуть здійснюватися з різними цілями.
Третій розділ "Відмежування легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, від суміжних складів злочинів і питання сукупності легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, з іншими злочинами" присвячений питанням відмежування відмивання злочинних доходів від суміжних складів злочинів, сукупності злочинів, а також удосконалення законодавства у сфері боротьби з легалізацією.
У дисертації відмічається, що правозастосовчі органи зазнають труднощів у процесі застосування ст. 209 КК України. Як показують результати експертного опитування, 46 % респондентів висловились про те, що проблеми насамперед пов'язані з відмежуванням легалізації злочинних доходів від суміжних складів. Це свідчить про недостатність дослідження критеріїв, які дозволяють відмежувати ст. 209 КК України від інших кримінально-правових норм.
Легалізація майна, здобутого злочинним шляхом, за своїми об'єктивними та суб'єктивними ознаками має багато спільного з інститутом причетності. Справа в тому, що відмивання злочинних доходів, як і заздалегідь не обіцяне приховування злочину (ст. 396 КК України), заздалегідь не обіцяне придбання або збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом (ст. 198 КК України), а також заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності (ст. 256 КК України), вчиняється за наявності "предикатного" злочину. Відмежування складу злочину, передбаченого ст. 396, від складу злочину, установленого ст. 209 КК України, здійснюється за правилами конкуренції загальної та спеціальної кримінально-правових норм. Ст. 209 і ст. 198 КК є спеціальними відносно ст. 396 КК України. Якщо при здійсненні заздалегідь не обіцяної угоди з майном, здобутим злочинним шляхом, вимоги цивільного законодавства зовні дотримуються, то застосовується ст. 209 КК України, якщо ні – то ст. 198 КК України. У тому випадку, коли легалізація злочинних доходів поєднана із заздалегідь не обіцяним сприянням учасникам злочинної організації, скоєне необхідно кваліфікувати за сукупністю.
Водночас форми діянь об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 306 КК, схожі з ознаками легалізації (відмивання) злочинних доходів. Ст. 209 КК є загальною відносно ст. 306 КК. Спеціальний характер злочину, установленого ст. 306 КК, виявляється в особливостях джерела походження "брудних" доходів. Думаємо, що перші дві форми діянь об'єктивної сторони використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, необхідно виключити зі ст. 306 КК. Як видається, доцільно залишити відповідальність за використання наркодоходів з метою продовження незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів.
У висновках викладено основні положення та результати проведеного дослідження, які мають теоретичне і практичне значення. Дані рекомендації спрямовуються на підвищення ефективності застосування кримінального законодавства. Визначено поняття легалізації (відмивання) майна, здобутого злочинним шляхом, виокремлено істотні ознаки, які характеризують розглядуваний злочин. У ході дослідження здійснено юридичний аналіз елементів складу відмивання злочинних доходів, що дозволило виявити особливості кваліфікації ст. 209 КК України. Установлено ознаки, на основі яких легалізацію кримінальних доходів відмежовують від суміжних складів, порушено питання конкуренції кримінально-правових норм і сукупності легалізації з іншими злочинами.
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке реґулює питання відповідальності за відмивання кримінальних доходів. Ст. 209 КК України доцільно викласти в такій редакції:
"Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, здобутого завідомо злочинним шляхом
1. Вчинення угоди з майном, здобутим завідомо злочинним шляхом, або використання такого майна для здійснення господарської діяльності, якщо дані діяння вчинені у великому розмірі, –
караються штрафом від п'ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
2. Ті самі діяння, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, –
караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.
3. Створення організованої групи в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) майна, здобутого завідомо злочинним шляхом, або керівництво такою групою, а так само участь у складі такої групи або у вчинюваних нею злочинах –
караються …
Примітка. Під великим розміром слід розуміти майно, сума якого становить чотириста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

1. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за легализацию (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем: проблемы квалификации и совершенствование законодательства: Монография. – Луганск: РИО ЛИВД, 2001. – 352 с.
2. Беницкий А.С. Легализация доходов, добытых заведомо незаконным путем, как сложное преступление // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 3. – С. 116–124.
3. Беницкий А.С. О некоторых особенностях объективной стороны легализации (отмывания) денежных средств или иного имущества, приобретенных заведомо преступным путем // Проблеми права на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції. Наукове видання. – Дніпропетровськ: IMA–прес. – 2001. – С. 463–466.
4. Беницкий А.С. Особенности интеллектуального и волевого момента прямого умысла при легализации денежных средств или иного имущества, приобретенных заведомо незаконным путем // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. – № 1 (4). – С. 197–204.
5. Беницкий А.С. Отграничение легализации денежных средств или иного имущества, приобретенных преступным путем, от смежных составов преступлений // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 4. – С. 62–74.
6. Беницкий А.С. Предмет и субъект легализации имущества, добытого в результате совершения преступления // Вісник Луган- ського інституту внутрішніх справ МВС України. – 2000. – № 1. – С. 119–133.
7. Беницкий А.С. Сравнительный анализ объекта и предмета преступлений в сфере экономической деятельности, совершаемых с использованием незаконно приобретенного имущества // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. – 1999. – № 3. – С. 108–119.
8. Беницкий А.С. Субъективные признаки состава преступления, предусматривающего ответственность за легализацию денежных средств или иного имущества, приобретенных заведомо незаконным путем // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса: НДРВ ОІВС. – 2000. – № 4. – С. 81–84.
9. Беницкий А.С. Уголовно-правовые аспекты международной борьбы с легализацией преступных доходов // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 1999. – № 3. – С. 92–96.
10. Беніцький А.С. Деякі питання удосконалення кримінального законодавства, що передбачає відповідальність за легалізацію (відмивання) злочинних доходів // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – Ч. II. – К.: Національна академія внутрішніх справ України. – 2001. – С. 125–127.
11. Беніцький А.С. Легалізація прибутків, здобутих злочинним шляхом: порівняльно-правовий аналіз // Проблеми боротьби з коруп- цією, організованою злочинністю та контрабандою. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. – К.: Науково-дослідний інститут "Проблеми людини". – 1999. – Т. 18. – С. 137–143.
12. Беніцький А.С. Співвідношення складу злочинів, передбачених ст.ст. 214 і 315 проекту КК України та конкуренція кримінально-правових норм // Вісник Університету внутрішніх справ. – Хар-ків: Університет внутрішніх справ. – 2001. – № 13. – С. 152–156.
13. Беніцький А.С. Стратегія протидії легалізації прибутків транскордонних злочинних організацій // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спеціальний випуск. – 2000. – С. 161–163.
14. Беницкий А.С. Уголовная ответственность за использование незаконно полученных доходов по законодательству Украины // Актуальные проблемы уголовного права: Сборник научных статей. – Ростов-на-Дону: ИУБиП. – 2001. – С. 115–119.
15. Беницкий А.С. Борьба с легализацией (отмыванием) преступных доходов как одно из направлений уголовной политики // Уголовная политика и реформа уголовно-исполнительной системы: Материалы научно-практической конференции. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России. – 2001. – С. 52–55.

Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2002.
Дисертація являє собою одне з перших проведених в Україні наукових досліджень легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, на основі нового кримінального законодавства України. Дослідження базується на досягненнях сучасної кримінально-правової теорії та практики протидії відмиванню кримінальних доходів, будується з урахуванням позитивного досвіду зарубіжного й міжнародного кримінального права. Визначається поняття легалізації (відмивання) злочинних доходів. Здійснюється аналіз об'єкта і предмета легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, виявляються особливості об'єктивної та суб'єктивної сторін злочину, виділяється коло суб'єктів відмивання, досліджуються кваліфікуючі ознаки легалізації. Розглядаються проблеми кримінально-правової кваліфікації легалізації злочинних доходів та її відмежування від суміжних складів злочинів. У роботі розкривається зміст окремих різновидів форм співучасті та причетної діяльності.
Ключові слова: легалізація (відмивання) злочинних доходів; грошові кошти та інше майно, здобуті завідомо злочинним шляхом; організована група; співучасть; причетність; відмежування злочинів; кримінально-правова кваліфікація; сукупність злочинів.
Беницкий А.С. Легализация (отмывание) денежных средств и иного имущества, приобретенных преступным путем (проблемы уголовно-правовой квалификации). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины, Киев, 2002.
Диссертация представляет собой одно из первых проведенных в Украине научных исследований легализации (отмывания) денежных средств и иного имущества, приобретенных заведомо преступным путем, на основе нового уголовного законодательства Украины. Исследование базируется на достижениях современной уголовно-правовой теории и практики противодействия отмыванию криминальных доходов, строится с учетом позитивного опыта зарубежного и международного уголовного права. Определяется понятие легализации (отмывания) преступных доходов. Осуществляется анализ объекта и предмета легализации денежных средств и иного имущества, приобретенных заведомо преступным путем, выявляются особенности объективной и субъективной сторон преступления, выделяется круг субъектов отмывания, исследуются квалифицирующие признаки легализации. Рассматриваются проблемы уголовно-правовой квалификации легализации преступных доходов и ее от- граничения от смежных составов преступлений. В работе раскрывается содержание отдельных разновидностей форм соучастия и прикосновенной деятельности.
Ключевые слова: легализация (отмывание) преступных доходов; денежные средства и иное имущество, приобретенные заведомо преступным путем; организованная группа; соучастие; прикосновенность; отграничение преступлений; уголовно-правовая квалификация; совокупность преступлений.

A.S. Benitsky Legalization (Laundering) of Criminally Acquired Finances and Other Property (Problems of Criminal Legal Qualification). – Manuscript.
Thesis for a Candidate's Degree in Law Sciences in speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. Institute of State and Law named after V.M. Koretsky, under the National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2002.
The dissertation is devoted to the criminal legal problems of responsibility for legalization of the illegal incomes. It is formulated the definition of legalization (laundering) of criminal incomes on a basis of theoretical legal research of specific indication of washing-out "dirty" money.
Taking into account tenets new criminal legislation it is fulfilled complete scientific analysis of object and subject of legalization (laundering) of finances and other property acquired by wittingly criminal way, it is revealed the particulars of objective and subjective parts of crime.
It is offered to consider the subject of washing-out not only persons, implicated to the main crime but also those who taky the direct part in acquiring the criminal incomes. The research of qualifying indications of washing-out allows to conclude that criminal responsibility for creation of organised groups in Ukraine or beyond its borders for legalization (laundering) of criminally acquired finances and other property must be higher then for committing washing-out in preliminary agreement by group of persons.
On the basis of study of the normative documents, decisions of the Suprime Court of Ukraine, works of domestic and foreign scientists it is analysed the questions of restriction of legalization criminal incomes and adjacent with it bodies of crimes in details.
It is studied the attributes on the basis of which the washing-out is delimitted from the use of means gained from illegal circulation of narcotics, psychotropices and precursors, from acquisition or sale property gained by wittingly criminal way, from concealment of crime, from assistance with participants of criminal organisations and other crimes. In the work it is proved the necessity to qualify article 209 together with article 255, 256, 258, 303 and other legal standarts of Criminal Code of Ukraine.
The theoretical part of the research integrally is connected with practical data. It is widely used the materials of judicial and investigatory practice of Ukraine, Russia and other countries about aplication of legal standart about the responsibility for washing-out and also materials of criminal statistics on this problem. On this basis it is analysed the spreading of considered crime, it is revealed the scarcities in the criminal law, it is offered the recommendations and suggestions on its further perfection. It is given reason for an opportunity of use of some states of the international legislation with the purposes of harmonization of national law with norms of international law.
The work has applied importance and helps to the sanction of questions of qualification of the crime, competition of norms and restriction of adjacent bodies of crime that is important for correct application of legal standard. The theoretical and practical proposition, conclusions and recommendations contained in the work, are enough reasonably and affirmed by results of the carried out research.
Key words: legalization (laundering) of criminal incomes; finances and other property acquired by wittingly criminal way; organised group; complicity; implication; restriction of crimes; criminal legal qualification; aggregate of offences.