Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес;
фінансове право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України Васильєв Анатолій Семенович, Одеський національний університет, завідувач кафедри адміністративного та підприємницького права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Пахомов Іван Микитович, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри правознавства;

кандидат юридичних наук, доцент, Комзюк Анатолій Трохимович, Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри адміністративного права і адміністративної діяльності органів внутрішніх справ.

Провідна установа – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ державного управління та адміністративного права (м. Київ).

Захист відбудеться “ 22 ” червня 2001 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “ 21 “ травня 2001 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С.Мошенський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Розширення сфери застосування заходів адміністративної відповідальності в правовому регулюванні, широке коло суб’єктів цієї відповідальності, частота застосування даного виду державного примусу для захисту суспільних відносин, широке коло суб’єктів, що реалізують адміністративну відповідальність за ті чи інші правопорушення, часті зловживання з боку цих суб’єктів, недосконалість законодавства про адміністративну відповідальність надзвичайно актуалізують потребу в теоретичному аналізі і практичному удосконаленні гарантій законності притягнення до неї.
Під час здійснення реформи адміністративного права України аналізу цих гарантій, врахуванню позитивних і негативних моментів, досягнень і недоліків, наявних в чинному законодавстві про адміністративні правопорушення має бути приділено особливу увагу. В першу чергу зазначені моменти повинні бути враховані під час створення нового Кодексу України про адміністративні проступки. У цьому зв’язку дуже актуальним є дослідження існуючих матеріально-правових і процесуальних гарантій законності, виявлення недоліків у цьому напрямку правового регулювання та вироблення рекомендацій щодо їх усунення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках загальнонаукової тематики Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова “Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин”, спеціальної науково-дослідної теми кафедри адміністративного та підприємницького права цього університету “Правові засади адміністративної реформи в Україні”.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України і практики його реалізації здійснити аналіз сутності, системи і рівня нормативного закріплення матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності, сформулювати пропозиції і рекомендації щодо їх удосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації адміністративної відповідальності.
Предмет дослідження становить система матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності як найбільш важливих засобів, що використовуються для її забезпечення.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації вирішуються такі основні завдання:
– визначаються сутність і особливості адміністративної відповідальності, значення режиму законності її реалізації;
– характеризуються поняття і зміст законності, система її вимог в реалізації адміністративної відповідальності і засоби забезпечення;
– розкриваються сутність і правова природа юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності;
– визначаються і аналізуються гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані матеріальними адміністративно-правовими нормами;
– визначаються і характеризуються процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності;
– виробляються рекомендації, спрямовані на удосконалення матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.3), виокремлено окремі складові системи забезпечення законності під час притягнення до адміністративної відповідальності (підрозділ 1.3). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження складових законності реалізації адміністративної відповідальності, її підстав та змісту (підрозділи 1.3 та 2.2). Системно-структурний метод використано для визначення місця матеріально-правових і процесуальних гарантій в системі засобів забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності (підрозділи 1.2 і 2.1). Компаративний, логіко-семантичний методи, статистичний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання та дії конкретних матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності, вироблення рекомендацій, спрямованих на їх удосконалення (підрозділи 2.2 та 2.3).
У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на роботах провідних вітчизняних адміністративістів – В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т.Гончарука, Є.В.Додіна, М.М.Дорогих, В.В.Зуй, Р.А.Калюжного, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Корєнєва, І.В. Мартьянова, М.Я. Маслєннікова, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, М.М. Тищенка, В.В.Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, О.П. Шергіна, В.К. Шкарупи, О.Ю. Якимова та ін., а також ряду вчених в галузі загальної теорії держави і права, конституційного, цивільного процесуального, кримінального, кримінально-процесуального права, публікаціях практичних працівників. Детальному аналізу було піддано законодавчі та інші нормативні акти України, які закріплюють підстави, заходи і процедури адміністративної відповідальності, засоби забезпечення її законності, а також ряд законопроектів у цій сфері. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, що характеризують діяльність суб’єктів адміністративної юрисдикції, а також матеріали контрольно-наглядової діяльності різних державних органів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається, насамперед, тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які виносяться на захист:
– в новому аспекті з’ясовано сутність адміністративної відповідальності – як виду юридичної відповідальності і адміністративного примусу – з метою визначення значення режиму законності її реалізації;
– запропоновано новий підхід до характеристики змісту законності як неухильного виконання законів та інших нормативно-правових актів, які адекватно відображаються природні права і свободи людини з урахуванням об’єктивних потреб і інтересів суспільства, системи її вимог у реалізації адміністративної відповідальності і засобів забезпечення;
– одержали подальшого розвитку теоретичні положення про сутність, правову природу і види юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності;
– вперше в систематизованому вигляді визначаються і аналізуються гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані матеріальними адміністративно-правовими нормами;
– вперше комплексно визначаються і характеризуються процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності;
– сформульовано оригінальні рекомендації, спрямовані на удосконалення матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, про необхідність концентрації всіх без винятку правових норм, які регулюють адміністративну відповідальність, в КпАП України; про доцільність розробки єдиного нормативного акту, який би регулював адміністративну відповідальність юридичних осіб і визначав механізм застосування до них адміністративних санкцій; про важливість закріплення в КпАП України чіткого і науково обґрунтованого визначення поняття посадової особи; про необхідність проведення більш обґрунтованої систематизації складів адміністративних проступків і закріплення санкцій залежно від ступеня суспільної небезпеки конкретного адміністративного проступку; про актуальність і доцільність звуження кола органів, які користуються правом застосування адміністративних санкцій; про необхідність більш чіткого визначення правового статусу адвоката, експерта, представника юридичної особи як учасників провадження у справах про адміністративні правопорушення тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
у сфері науково-дослідної діяльності – основні висновки дослідження може бути використано для подальшої розробки проблем забезпечення законності реалізації адміністративної відповідальності;
у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного КпАП України, а також підготовки проекту нового Кодексу;
у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить поліпшити адміністративно-юрисдикційну діяльність різних суб’єктів;
у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, “Митне право” в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова. Їх враховано також у науково-методичних розробках, підготовлених за участю автора.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опублікована наукова стаття “Проблемное понимание института юридической ответственности”. В статті здобувачем проаналізовано поняття юридичної відповідальності і аргументовано думку про недоцільність формулювання поняття “проспективна (перспективна, позитивна) юридична відповідальність”. В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на науково-практичних конференціях “Відродження Української держави: актуальні проблеми державотворення та права” (Херсон, 1999), “Становлення правової держави в Україні – проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 2000), “Відродження Української держави: актуальні проблеми державотворення та права” (Херсон, 2000), а також на засіданнях кафедри адміністративного та підприємницького права Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковано в шести статтях у наукових журналах та збірках наукових праць.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація складається із вступу, двох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 191 сторінка. Список використаних джерел, який складається із 214 найменувань, займає 16 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, об’єкт і предмет, мета і завдання, методологія дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.
Розділ I “Загальна характеристика адміністративної відповідальності і режиму законності її реалізації” містить три підрозділи. У першому підрозділі “Сутність і особливості адміністративної відповідальності, значення режиму законності її реалізації” аналізуються поняття і особливості адміністративної відповідальності, її ознаки і вплив на права і свободи громадян та інших суб’єктів правоохорони.
В роботі підкреслюється, що адміністративна відповідальність, з одного боку, є видом юридичної відповідальності, а з іншого – видом адміністративного примусу. Тому для з’ясування її сутності дисертант коротко характеризує ознаки обох зазначених правових явищ, які повною мірою стосуються також адміністративної відповідальності. Крім того, адміністративній відповідальності властивий ряд специфічних якостей, які і визначають її відносну самостійність у системі як правової відповідальності, так і адміністративного примусу.
Зокрема, як зазначається в дисертації, підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок); вона має власну нормативну базу, яка в наш час включає як закони, так і підзаконні акти; суб’єктами цієї відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи; виражається вона в застосуванні до порушників особливих засобів державного впливу – адміністративних стягнень; адміністративні стягнення накладаються багатьма спеціально уповноваженими на те законодавчими актами органами і посадовими особами; реалізується адміністративна відповідальність органом (посадовою особою), якому порушник безпосередньо по службі не підлеглий; вона менш сувора, ніж кримінальна відповідальність, притягнення до неї не тягне судимості для особи, що вчинила адміністративний проступок, чи звільнення її з роботи; порядок притягнення до адміністративної відповідальності особливий, він суттєво відрізняється від кримінального та цивільного процесів і дисциплінарного провадження.
Перелічені властивості адміністративної відповідальності в роботі розглянуто з точки зору ілюстрування ступеню впливу цієї відповідальності на систему прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів інших суб’єктів правоохорони, ступеню обмеження останніх, а звідси – важливості забезпечення чіткого дотримання вимог закону під час її реалізації.
Встановивши та проаналізувавши зазначені ознаки, здобувач визначає адміністративну відповідальність як особливий вид юридичної відповідальності, що виражається в застосуванні уповноваженим органом (посадовою особою) до суб’єкта, який вчинив адміністративне правопорушення (адміністративно-дисциплінарний проступок або, у передбачених законом випадках, діяння, що містить ознаки злочину), адміністративного стягнення.
У другому підрозділі “Поняття і зміст законності, система її вимог в реалізації адміністративної відповідальності” дисертантом відзначається, що законність – досить складне правове явище. Вона завжди пов’язана з державою і законодавством і обумовлена вимогами влади до населення, громадян, посадових та юридичних осіб дотримуватися її приписів.
Для того щоб розкрити сутність і зміст законності реалізації адміністративної відповідальності, здобувач аналізує цілий ряд елементів, які складають дану категорію – правову основу законності, коло її суб’єктів, співвідношення законності і доцільності тощо. На цій основі зроблено висновок, що законність – це певний порядок, режим, стан суспільних відносин, який характеризується їх відповідністю законам і підзаконним правовим актам, виданим відповідно до законів. Відповідно до цього законність реалізації адміністративної відповідальності в дисертації визначається як такий режим, порядок застосування уповноваженими органами (посадовими особами) до суб’єктів, що вчинили адміністративні правопорушення, адміністративних стягнень, який повною мірою відповідає вимогам Конституції, законів та інших нормативних актів України.
В роботі значну увагу приділено характеристиці основних принципів законності, насамперед таких як її загальність, єдність, верховенство закону, неприпустимість протиставлення законності доцільності і справедливості, реальність законності. На цих принципах має ґрунтуватися і притягнення до адміністративної відповідальності.
Здобувач визначає також загальні вимоги законності, які, виявляючись в реалізації адміністративної відповідальності, одержують свій конкретний зміст. До них, на думку дисертанта, належать вимоги щодо забезпечення наявності розвинутого законодавства, яке регулювало б належним чином питання адміністративної відповідальності; рівності всіх перед законом; правильного, якісного застосування законодавства про адміністративні правопорушення, активної і рішучої боротьби з його порушеннями, невідворотності відповідальності посадових осіб, що припустилися подібних порушень; наявності соціальних і юридичних механізмів, які забезпечували б захист від неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності.
В третьому підрозділі “Засоби забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності” здійснено аналіз сутності та системи таких засобів.
В підрозділі підкреслюється, що серед численних засобів (прийомів, заходів, способів, гарантій, умов, факторів) забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності в юридичній літературі аналізувати прийнято дві їх групи – гарантії і способи (точніше, організаційно-правові способи), хоча терміни, які при цьому застосовуються, досить умовні.
Гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності, під якими дисертант розуміє об’єктивні і суб’єктивні умови, заходи організаційного характеру, що вживаються державою і суспільством, а також спеціальні юридичні способи і засоби реалізації принципів і вимог законності, в роботі поділяються на дві великі групи – загальні і спеціальні. До першої віднесено умови (фактори), що забезпечують законність (економічні, соціальні, політичні, ідеологічні), а до другої – організаційні і власне юридичні способи і засоби її забезпечення.
За своїм змістом із організаційними і юридичними гарантіями законності притягнення до адміністративної відповідальності дуже тісно межують організаційно-правові способи її забезпечення. В підрозділі детально аналізуються переваги і недоліки способів, закріплених в ч. 4 ст. 7 КпАП, – систематичного контролю з боку вищих органів і посадових осіб, прокурорського нагляду, права оскарження. В рамках цих способів в роботі розглянуто також особливості використання такого специфічного засобу як судовий контроль, а також проблеми становлення адміністративної юстиції в Україні.
До згаданих в ч. 4 ст. 7 КпАП “інших встановлених законодавством способів” забезпечення законності можна віднести, на думку дисертанта, провадження із звернень громадян, позовне провадження, за допомогою якого громадяни відшкодовують майнову шкоду, заподіяну незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, обнародування подібних фактів в засобах масової інформації і використання сили громадської думки тощо.
Розділ ІІ “Юридичні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності”, який складається з трьох підрозділів, присвячено характеристиці сутності, видів і змісту власне юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності.
У першому підрозділі “Сутність, правова природа і види юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності” наголошується, що застосування будь-якого заходу державного примусу, в тому числі адміністративної відповідальності, має здійснюватися на певній правовій основі, тобто повинно бути строго регламентовано чинним законодавством. В цьому полягає головне значення юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності як закріпленого в законі комплексу правових засобів, що забезпечують суб’єктам адміністративної відповідальності захист від незаконного і необґрунтованого застосування до них адміністративних стягнень.
В дисертації зроблено висновок, що юридичні гарантії за своєю природою неоднорідні. Одні з них є засобом перевірки законності тих чи інших уже виконаних дій, реакцією на допущені порушення. Інші засоби “працюють” постійно, тобто вони “включаються” одночасно з постановкою питання про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності і супроводжують весь процес її реалізації. Мова йде про повне, точне і однозначне її правове регулювання (матеріально-правове і процесуальне). Ці гарантії закріплені, головним чином, в нормативних актах, які регулюють адміністративну відповідальність, тобто в законодавстві про адміністративні правопорушення.
Здобувач стверджує, що юридичні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності може бути згруповано за різними ознаками – ступенем визначеності, механізмом, суб’єктами реалізації, рівнем регулювання тощо. Залежно від характеру їх правового оформлення і сфери дії в роботі вони поділяються на гарантії, передбачені матеріальними адміністративно-правовими нормами, і гарантії, врегульовані нормами адміністративно-процесуального права.
Суть перших, як зазначається в роботі, полягає в чіткому законодавчому визначенні підстав адміністративної відповідальності, її заходів і загальних правил реалізації останніх. Процесуальні ж гарантії передбачають чітке закріплення процедур притягнення до адміністративної відповідальності.
У другому підрозділі “Гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані матеріальними адміністративно-правовими нормами” здійснено детальний аналіз зазначених гарантій.
До конкретних матеріальних адміністративно-правових гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності в дисертації віднесено: а) законодавче визначення системи нормативних актів, якими може встановлюватися адміністративна відповідальність; б) визначення підстави адміністративної відповідальності, тобто поняття правопорушення, яке слугує такою підставою, і закріплення його основних ознак; в) вирішення питання про те, хто може бути суб’єктом адміністративної відповідальності; г) закріплення системи адміністративних стягнень, застосування яких становить зміст відповідальності; д) встановлення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності і загальних правил накладення адміністративних стягнень; е) встановлення терміну, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню; ж) закріплення вичерпної системи складів адміністративних проступків і конкретних санкцій, які застосовуються за їх вчинення.
В підрозділі дисертант досліджує сучасний стан правового регулювання зазначених гарантій, визначає існуючі проблеми та формулює власне бачення шляхів їх розв’язання, зокрема, пропонує ряд змін і доповнень до чинного законодавства про адміністративні правопорушення.
В третьому підрозділі “Процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності” підкреслюється, що процесуальна регламентація адміністративної відповідальності є необхідною передумовою законності її реалізації. Закріплені чинним законодавством процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності реалізуються в процесі здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.
До найважливіших із цих гарантій, на думку дисертанта, належать: нормативне закріплення і дотримання на всіх стадіях провадження процесуальних принципів; чітке визначення кола органів і посадових осіб, які мають право накладати адміністративні стягнення; законодавче закріплення обставин, що виключають адміністративну відповідальність і провадження в справі про адміністративне правопорушення; визначення в законі поняття доказів, видів їх джерел і правил оцінки; встановлення переліку осіб, що можуть брати участь у адміністративно-юрисдикційному процесі, визначення їх прав і обов’язків; законодавче закріплення переліку осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення; закріплення в КпАП вимог, які ставляться до змісту протоколу; закріплення вимоги про своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне встановлення обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством; встановлення процедури оскарження постанови і перегляду справи про адміністративне правопорушення; чітке визначення порядку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Здобувач звертає увагу на те, що законодавець передбачив різні гарантії дотримання закону, характерні і для всього провадження в справах про адміністративні правопорушення, і для певних його стадій. В дисертації детально характеризується кожна з перерахованих гарантій, визначаються недоліки в їх нормативному закріпленні, а також формулюються пропозиції і рекомендації, спрямовані на їх удосконалення.

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення розуміння, законодавчого закріплення і реальної дії матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності. Основні з них такі:
1. Удосконалення потребує, в першу чергу, багато матеріально-правових гарантій. Так, необхідно, на думку дисертанта, передбачити механізм, який би забезпечував концентрацію усіх без винятку норм, що встановлюють адміністративну відповідальність, в КпАП України. Інші ж нормативні акти можуть лише закріплювати її певні особливості в тих чи інших сферах, та й то за умови, що ці особливості не можна передбачити в КпАП.
3. В наш час систематизований нормативний акт, який регламентував би адміністративну відповідальність юридичних осіб, взагалі відсутній, у зв’язку з чим надзвичайно актуальною є розробка такого акта.
4. В КпАП необхідно сформулювати чітке визначення поняття посадової особи, посиливши тим самим гарантії законності її притягнення до адміністративної відповідальності.
5. Загальні правила накладення адміністративних стягнень в практичній діяльності суб’єктів адміністративної юрисдикції часто виконуються неналежним чином. У зв’язку з цим в КпАП слід закріпити правило про те, що постанова по справі про адміністративний проступок має бути обґрунтованою, тобто зазначений суб’єкт у постанові повинен перерахувати усі враховані ним обставини.
6. Гостро потребують систематизації склади адміністративних проступків, особливо тих з них, суб’єктами яких визнаються юридичні особи, оскільки вони закріплюються в багатьох законодавчих актах.
7. Необхідно виробити критерії визначення санкцій за конкретні адміністративні проступки, оскільки в багатьох випадках практично неможливо визначити, чим керувався законодавець, закріплюючи санкцію за те чи інше діяння. На думку дисертанта, розмір санкції за конкретний проступок повинен відповідати суспільній небезпеці останнього.
8. Поліпшення потребує також багато процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності. Насамперед, необхідно більш повно і чітко визначити систему принципів, на яких здійснюється провадження в справах про адміністративні правопорушення.
9. Давно вже усвідомлена необхідність максимального скорочення кількості органів, які мають право вирішувати справи про адміністративні правопорушення. На думку дисертанта, з числа суб’єктів юрисдикції потрібно виключити, крім адміністративних комісій, також більшість контрольно-наглядових органів.
10. В наш час законом не регламентуються питання призначення і проведення експертизи, у зв’язку з чим КпАП варто було б доповнити відповідною статтею.
11. У ст. 269 КпАП необхідно закріпити права потерпілого в такому ж обсязі, в якому це зроблено в ст. 268 щодо порушника.
12. Доцільно внести зміни до ч. 2 ст. 271 КпАП, виклавши в ній права адвоката в тому обсязі, в якому вони закріплені в ст. 6 Закону “Про адвокатуру”.
13. Для забезпечення реального захисту прав громадян ст. 271 КпАП варто доповнити частиною 4, виклавши її в такій редакції: “Адвокат допускається до участі в справі про адміністративне правопорушення з моменту складення протоколу про адміністративне правопорушення. У випадку застосування до особи адміністративного затримання, адвокат допускається до участі в справі з моменту адміністративного затримання”. Необхідно внести зміни також до ч. 1 ст. 268 КпАП, у якій слова “при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката” замінити словами “мати захисника і користуватися його юридичною допомогою з моменту доставлення в міліцію чи інше приміщення відповідно до ст. 259 цього Кодексу”.
14. В КпАП слід закріпити правило про те, що справа про адміністративне правопорушення, вчинене юридичною особою, розглядається за участю її законного представника або захисника.
15. Положення ст. 287 КпАП про остаточність постанови судді, а також порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачений ст. 288 КпАП, в наш час не відповідають нормам Конституції України, яка гарантує кожному право на судове оскарження будь-яких дій і рішень державних органів і посадових осіб, і тому потребують перегляду.
16. В процесуальній частині нового КпАП України потрібно передбачити декілька розділів: в загальному було б сконцентровано норми, які визначають основні засади провадження в справах про адміністративні проступки як для фізичних, так і для юридичних осіб, а інші визначали би специфіку провадження окремо для кожної з цих категорій осіб.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:
1. Васильєв А.С., Иванов В.В. Проблемное понимание института юридической ответственности // Рыночная экономика: современная теория и практика управления. Сб. науч. тр. ЭФП ОГУ. – 1998. – Т. 2. Вып. 2. – С. 301-313.
2. Иванов В.В. Еще раз к вопросу о понятии юридической ответственности // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, 1998. –С. 75-93.
3. Іванов В.В. Адміністративна відповідальність як вид юридичної відповідальності // Правова держава. – Одеса, 2000. – 2. – С. 57-61.
4. Иванов В.В. Соотношение административной ответственности и иных мер административного принуждения // Рыночная экономика: современная теория и практика управления. Сб. науч. тр. ЭФП ОГУ. – 2000. – Т. 3. Вып. 3. – С. 282-302.
5. Іванов В.В. Прокурорський нагляд як засіб забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – Одеса, 2000. – 3. – С. 164-171.
6. Іванов В.В. Судовий контроль як спосіб забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності // Вісник Університету внутрішніх справ. – Харків, 2000. – Вип. 12. Ч. 1. – С. 138-143.

АНОТАЦІЯ
Іванов В.В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2001.
Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності. Досліджуються сутність та особливості адміністративної відповідальності, значення режиму законності її реалізації, поняття і зміст законності, система її вимог в реалізації адміністративної відповідальності. Дається характеристика засобів забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, гарантій і організаційно-правових способів. Аналізуються сутність, правова природа і види юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності, а також конкретні гарантії законності, врегульовані матеріальними адміністративно-правовими нормами, та процесуальні гарантії законності притягнення до цієї відповідальності. Визначаються шляхи удосконалення матеріально-правових і процесуальних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності, сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до КпАП України, розробки проекту нового КпАП.
Ключові слова: законність, матеріально-правові гарантії, процесуальні гарантії, правопорушення, адміністративна відповідальність, притягнення, провадження.

АННОТАЦИЯ
Иванов В.В. Материально-правовые и процессуальные гарантии законности привлечения к административной ответственности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2001.
Диссертация посвящена теоретическим и практическим проблемам обеспечения законности привлечения к административной ответственности. На основе действующего законодательства Украины и практики его реализации осуществлен анализ сущности, системы и уровня нормативного закрепления материально-правовых и процессуальных гарантий законности привлечения к административной ответственности, сформулированы предложения и рекомендации по их совершенствованию.
Административная ответственность в диссертации определяется как специфический вид юридической ответственности и административного принуждения, который выражается в применении уполномоченным органом (должностным лицом) к субъекту, совершившему административное правонарушение, административного взыскания.
Подчеркивая значение и содержание законности реализации административной ответственности, диссертант понимает под ней такой режим, порядок применения уполномоченными органами (должностными лицами) административных взысканий, который в полной мере отвечает требованиям Конституции, законов и других нормативных актов Украины. В работе дана характеристика системы требований законности в реализации административной ответственности, а также средств ее обеспечения, к которым отнесены гарантии (общие и специальные или юридические) и организационно-правовые способы. Гарантии законности определяются как объективные и субъективные условия, принимаемые государством и обществом меры организационного характера, а также специальные юридические способы и средства реализации принципов и требований законности. Детально проанализированы способы обеспечения законности применения мер воздействия за административные правонарушения, предусмотренные ст. 7 КоАП Украины – контроль со стороны вышестоящих органов и должностных лиц, прокурорский надзор и право обжалования, реализуемое, главным образом, в сфере функционирования судебного контроля.
В диссертации основное внимание уделено раскрытию сущности, правовой природы и содержания юридических гарантий законности привлечения к административной ответственности. Под собственно юридическими гарантиями законности привлечения к административной ответственности понимается совокупность правовых средств, обеспечивающих надлежащее правовое регулирование нормативных, фактических и юридических ее оснований, мер ответственности, компетенции и полномочий субъектов административной юрисдикции по их применению, а также процедур разрешения связанных с этим дел. В зависимости от характера их правового оформления и сферы действия в работе они подразделяются на гарантии, предусмотренные материальными административно-правовыми нормами, и гарантии, закрепленные нормами административно-процессуального права.
Центральное место в работе занимает характеристика конкретных материально-правовых и процессуальных гарантий законности привлечения к административной ответственности, проблем, существующих в их правовом закреплении и практическом действии, формулирование и обоснование предложений и рекомендаций, направленных на их развитие и совершенствование.
Ключевые слова: законность, материально-правовые гарантии, процессуальные гарантии, правонарушение, административная ответственность, привлечение, производство.

SUMMARY
Ivanov V.V. Judicial, material and legal guarantees of legality in instituting administrative proceedings. – Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree by specialty 12.00.07 – theory of management; administrative law and the process; financial law. – National University of Internal Affairs of Ukraine. – Kharkiv, 2001.
Thesis is devoted to theoretical and practical questions of ensuring the legality in instituting administrative proceedings. Essence and peculiarities of administrative proceedings, importance of the regime of legality and its realization, concepts and contest of legality, the system of its demands in administrative proceedings realization are studied. Characteristic of the ways of ensuring the legality in instituting administrative proceedings, namely, guarantees, organizational and legal ways is given. Essence, legal nature and different kinds of legal guarantees of legality in instituting administrative proceedings are analyzed. Specific guarantees of legality, regulated by the material administrative and legal norms, judicial guarantees of legality in instituting administrative proceedings are also analyzed. The ways of improvement of judicial, material and legal guarantees of legality in instituting administrative proceedings are determined. Propositions, concerning specific changes and additions to Administrative Code of Ukraine, elaboration of a new project of Administrative Code of Ukraine are formulated.
Key words: legality, material and legal guarantees, judicial guarantees, offences, administrative proceedings, instituting, realization.