|
|
Закарпатье, П.Гута
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%
Закарпатье, Солочин
Есть номера
Закарпатье, Солочин
Есть номера
Закарпатье, Поляна
Есть номера
Закарпатье, Поляна
Есть номера
|
|
|
Увага!
1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
|
Поиск варианта отдыха в Карпатах
|
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой) . На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
|
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
| Дисципліна: |
Державне управління |
|
| ID роботи: |
3042 |
|
| Вид роботи: |
Дипломна |
|
| План: |
ВСТУП 3
|
|
| Інтервал: |
1,5 |
|
| Кількість сторінок: |
100 |
|
| Рік написання: |
2009 |
|
| Ціна: |
|
|
|
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте нам |
||
|
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
|
|
|
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
|
||
В соціології під культурою в широкому розумінні цього слова розуміють специфічну, генетично не наслідувану сукупність засобів, способів, форм, образів і орієнтирів взаємодії людей з середовищем існування, які вони виробляють в сумісному житті для підтримання визначених структур діяльності і спілкування. У вузькому значенні культура практикується в соціології як система колективно розділюваних цінностей, переконань образів і норм поведінки, які присутні певній групі людей.
Що стосується творчості, як основної ланки соціології культури, то варто зазначити, що окрім ролі суспільства на формування, створення, збереження і поширення предметів, ідей, ціннісних уявлень, чимале місце посідає і фактор суб’єктивний – наявність окремих персоналій, людей, які здатні створювати, трансформувати щось нове, через призму свого світосприйняття і утвердження його в житті суспільства як невід’ємну частину [42, с.34-35].
Без творчості не могло б існувати справжнє мистецтво, яке є невідємною частиною культури будь-якого народу. Тому, з цієї точки зору, явище творчості – не що інше, як важливий чинник життя суспільства, який так чи інакше потрібно досліджувати соціологією культури, визначати його домінанти і можливі зміни в майбутньому. Від творчої активності митців та інших громадян залежить як культурне, так і політичне та громадське життя суспільства.
Однак не можна сказати, що творчість послуговує тільки на об'єднання суспільства. Нерідко яскраві культурні відкриття чи віяння швидше викликають в суспільстві бурхливі непорозуміння, революційні заворушення, розкол суспільства на ворогуючі табори прихильників та ярих критиків.
Однак творчість аж ніяк не є сталою ланкою життя суспільства. Вона постійно видозмінюється, прагне свого ідеалу, тлумачить світосприйняття тих чи інших груп людей, впливаючи на громадську позицію [28, с.142].
По-перше, залучення до світу культури починається із засвоєнням культурних цінностей, залишених у спадщину від попередніх поколінь. Вони виступають в якості первинного . Це засвоєння може приймати різні форми: наслідування, розвиток, заперечення і т.п.
По-друге, наявність суспільно значимих цінностей створює можливість комунікації в культурній діяльності, звільнення її від впливу чисто суб’єктивного свавілля. Але разом з цим воно приховує небезпеку шаблоннування і конформізації культури. Тому творення нового зумовлює не тільки виникнення нових цінностей, а будує нову систему цінностей, яка включає критично відібрані старі взірці.
По-третє, створення нових культурних цінностей можливо тільки при умові високої організації суспільного виробництва. Без організації праці творчість не могла б у повній мірі проявитись і впливати на суспільне життя. Проте організація сфери культурного не повинна повністю перекривати процес створення культурних цінностей. Повинне залишатися поле вільної самодіяльності індивідів, яка послуговує резервною базою і невичерпним джерелом культурного розвитку [31, с.24-25].
По-четверте, для продукування творчих ідей, для створення нових культурних цінностей і норм формуються організації двох типів: інституціоналізовані групи і об'єднання (універстити, академії, консерваторії і т.п.) і неформальні групи (політичні партії, творчі союзи, комуни і т.п.). В різних формуваннях, творчих союзах складається система цілеспрямованих дій і включення в них індивідів. Їх об’єднує спільність інтересів, творчого пошуку тощо. Проте оскільки в сучасному суспільстві самодіяльна творчість діє в певній соціокультурній сфері, то організаційна сфера культури зазнає впливу вільної самодіяльності того прошарку і інтелігенції, яка відособлена від інституціолізованих форм культурного життя.
По-п’яте, різні форми масової комунікації закладають технологічні підвалини створення і освоєння норм і цінностей культури, які набувають через системи освіти систематизований, комплексний і формально всезагальний характер. Творчість сучасної людини, як і культура в цілому, завдячуючи радіо- , телекомунікаціям і комп’ютерним мережам, стає потужним фактором впливу на свідомість мас.
Новий тип духовного виробництва і засвоєння культурних цінностей хоча і формується на основі старого ідейного багажу, але не виростає з нього, а будується заново разом з становленням нових суспільних відносин, яке зумовлює творчість як рушійна сила не тільки мистецтва і науки, а й суспільного життя.
Тому творчість є елементом дослідження як соціології, так і культури.
Культура — сукупність способів і методів матеріальної та духовної людської діяльності, об'єктивно втілених у матеріальних і духовних носіях, які передаються наступним поколінням.
Соціологія культури є галуззю соціології і водночас культурознавчою наукою. Вона знаходиться на межі філософії і культурології. Щоб пізнати соціологію культури як наукову дисципліну, необхідно розглянути її в контексті соціологічного знання і в контексті інших наук про культуру, а в більш широкому плані — визначити співвідношення соціології та культурології, роль і місце її серед інших наук про культуру.
Соціологія культури — галузь соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, П місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільноти і суспільства.
Соціологія культури належить до соціологічних теорій середнього рівня (спеціальних соціологічних теорій), Вона здобуває емпіричні дані, які характеризують культуру як одну із соціальних підсистем і, узагальнюючи ці дані, розробляє її теоретичну модель в межах загальносоціологічної теорії. Як складова соціології, соціологія культури використовує вироблені нею поняття і засоби, без яких неможливе пізнання соціальної реальності як системи (група, роль, інститут тощо) і окремих соціальних феноменів (релігія, клас, економіка та ін.). Особливість культури як однієї із соціальних підсистем полягає в тому, що на основі аналізу культурного життя суспільства стало можливим виявити різноманітні загальносо-ціологічні параметри, визначити підходи і розробити найважливіші засоби, обґрунтувати зміну парадигм соціального пізнання. Е. Дюркгейм, М. Вебер, П. Сорокін, розвиваючи соціологію загалом, сформували основні засади і соціології культури (багато соціологів класичної епохи приділяли увагу аналізові культури у своїх концепціях соціального і культурного життя) [42, с.36].
Соціологія культури є складовою соціології, однією із спеціальних соціологічних дисциплін, які використовують вироблені соціологією поняття і засоби для аналізу окремих соціальних феноменів (релігія, політика, освіта тощо). Соціологія має справу з культурою як соціальним феноменом, тобто вивчає культуру як доступну спостереженню, емпіричним засобам дослідження соціальну систему. Найважливішими чинниками виникнення людських суспільств, поряд із економічними, природними, є і культурні умови, які по-різному впливають на соціальні процеси. У науці побутують різноманітні трактування ролі, місця та сутності культури в контексті світової цивілізації. Нерідко терміни «культура» та «цивілізація» вживаються як синоніми. Однак вони суттєво різняться за своїми значеннями. Термін «культура» виник раніше. Він вживався французькими просвітителями XVIII ст. — Вольтером (1694— 1778), Жаном Кондорсе (1743—1794), німецьким філософом Йоганном Гердером (1744—1803). Для них культура — те, що створено людством у процесі його історії, передусім — матеріальна культура. У неї включали й людський фактор як її творця. Термін «цивілізація» виражає результати колективної діяльності, а сутність терміна «культура» зміщується на індивіда та виражає головним чином його духовний, освітньо-моральний стан. Однак не буває культури без цивілізації та навпаки.
У просвітницькій філософії історії, продовженій в XIX ст. теоретиками позитивізму, зокрема О. Контом, була розроблена концепція прогресивного розвитку цивілізації. Згідно з нею цивілізація цілком залежала від людського розуму, який тлумачився як головний компонент культури в її особистісному значенні. Згодом, у XVIII ст., Ж.-Ж. Руссо твердив про протистояння культури як духовно-особистісного досягнення, не відокремленого від моральності людини, і цивілізації як зовнішньої комфортності життя, різного в різних груп людей [31, с.26]. Інше тлумачення співвідношення культури та цивілізації запропонував І. Кант у «Критиці здатності судження». Культурою він визнавав лише те, що служить на благо людини, виділяючи два її різновиди. Перший — «культура уміння», «технічне мистецтво», тобто цивілізація. Бурхливий розвиток цивілізації призводить до все більшого її відриву від справжньої культури, «культури виховання», яка формує справді духовну людину, розвиваючись повільніше, ніж «культура уміння». Цим спричинені негаразди людини.
Заслуга німецького Просвітництва полягає у глибокому розумінні необхідності зв'язку духовної культури (її морального компонента) з релігією («культура» і «релігійний культ» — однокореневі слова). Доречно щодо цього згадати працю письменника та філософа Готхольда Лессинга (1729—1781) «Виховання людського роду», в якій висловлена думка, що релігійна свідомість, будучи невідокремленою від моральності, в різні історичні епохи містить у собі суттєві відмінності. Язичництво, іудаїзм (Старий Завіт) та християнство (Новий Завіт) — три ступені моральної еволюції людини, мета якої — гуманізм (своєрідне «Вічне Євангеліє»). У цих положеннях Лессинга і його прибічників знайшли своє відображення генеза і взаємодія ранніх національних релігій, які зумовили певну єдність національних культур, виплеканих у середземноморській колисці [31, с.30-31].
Прогрес суспільства розглядався ними як прогрес досягнень цивілізації (досить часто її називали культурою). Прогрес цей трактувався як прямолінійний розвиток. Елемент власне культурний, який виражав духовність людини, зводився переважно до розуму, інтелекту.
Певного поширення набув так званий соціокультурний підхід, пов'язаний з працями російського філософа, соціолога Миколи Данилевського (1822—1885), який виділив 13 культурно-історичних типів, серед них і «слов'янський». У XX ст. східної теорії дотримувався німецький філософ Освальд Шпенглер (1880—1936), який вважав, що культурно-історичні типи (налічував їх вісім) — по суті, замкнуті організми, які, взаємодіючи між собою, протистоять один одному.
Східну концепцію розвинув англійський історик та соціальний філософ Арнольд Тойнбі (1889—1975), який твердив про поетапне виникнення, еволюцію та кругообіг цивілізацій, обличчя якої визначає творча меншість.
Усе це дає підстави для висновку про існування двох типів філософсько-історичних концепцій культури — глобально-світового та локально-історичного. Кожен з них має свої переваги, як і недоліки.
Культура — явище складне, поліструктурне. Вона інтегрована в різноманітні сфери життєдіяльності людини. У цьому полягає передумова і необхідність різних підходів, засобів її дослідження. Тому й вивчають її різні науки (історія, філософія, економіка, психологія), які утворюють культурологію як самостійну галузь знань.
Соціологію культури цікавить передусім взаємодія культури і суспільства. Вона концентрується на соціальному «вимірі» культури, її впливі на соціальну поведінку, загальних правилах, зразках поведінки, засобах мотивації.
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЇ
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ КУЛЬТУРИ
УПРАВЛІННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПОЛІТИЧНОЮ СФЕРОЮ
Анотація до робіт за 2011 рік: відповідальність податковій адміністративного актів Контроль право Дисциплінарна ЦЕНТРАЛЬНИХ аудиторської внутрішнього система карткових послуг міжбанківських активами переказу лікарськими РЕКЛАМИ таємниці цінних бірж Установчі Росії Ціноутворення мотивації СТИМУЛЮВАННЯ Вашингтон Америки ДИРЕКТОРІЇ Ярослава свободи конституційного ГРОМАДСЬКИХ КОНСТИТУЦІЙНОГО Конституції Президента депутата Президент Пропорційна місцевого обшуку алібі самовпевненістю відповідальність кодекс рибним полювання Комп'ютерна зраду Осудність неповнолітніх моральність Предмет покарання доказування обвинуваченого злочинності причин проституції Ламброзо Жінка професійної жертви наркотичними жінок насильницьких посадових суїциду прогнозування злочинця Рецидивна інвестиційної дефіцит капітал Валютний навколишнього Виробництво Власність криза кредитної інфляції доходів маркетингова страхових конкурентна управлінські правоохоронна Грошові торгівлі продовольча міграційних України РОЗВИТОК Європейський Єврорегіони міграції Торгівельні ІНВЕСТИЦІЙ валютної лініях підприємств Ціновий ринку дезадаптації податків податкової ухилення фізичних Податкова Аристотеля Гегеля Платона софістів БУША мислителів шкільної обдарованості конфліктних Конфлікти Міжособистісні міжособистісних юридичну ОЩАДБАНК Інвентаризація облікових документування розсуду спецслужб бухгалтерії Торгівля соціального асортименту документаційними Миколаївської бездоглядність УЧАСТІ насилля компетентності вторинних платоспрожності СОЦІАЛІСТИЧНОГО правомірна Застосування форми соціалізація Функції ХАРТІЯ трудові Матеріальна трудових позову охорони Роботодавець Міжнародної туристичного ділового стратегічного США ЯПОНІЯ гостинності рестораних персоналу кадрів РОЗМІЩЕННЯ управління передгірських Сільський мотивація Туризм харчування методів Закарпатті Ялта Відродження фінансовий система інструментів Прибуток доходу Акція оприлюднення Авторські МАЙНОВИХ банківського страхування Застава Об'єкти Опіка ВЛАСНОСТІ виконавців свідоцтва користування ПРИВАТНОЇ Речові правовідношення авторського фірмового авторського
Східниця Шешори Воловець Солочин Серебряный Водограй Поляна Косов Космач Ужгород Поляница Думка Сольва Верховина Татарів Карпати Пилипець