1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
.
2. Зателефонувавши за телефонами: 80505603140, 80673126507 (Микола) або написавши лист studentamua (собачка) mail.ru, ви отримаєте абсолютно достовірну і оперативну відповідь на ваші запитання.
3. Ви можете замовити цілу або тільки частину роботи:
- реферат - від 50 грн.
- контрольна - від 60 грн.
- курсова - від 200 грн.
- дипломна - від 500 грн.
4. За мінімальну доплату можуть бути внесені оперативно оновлення або переробки під ваші вимоги. Вартість доплати залежить від об'єму необхідного доопрацювання або переробки.
В рамках всіх доопрацювань і переробок дається ГАРАНТІЯ.
Поиск варианта отдыха в Карпатах
Booking.com
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой)
.
На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА КАТУВАННЯ. ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД ПОБОЇВ І МОРДУВАННЯ
ВСТУП
Розділ 1. Поняття, ознаки і суть катування
Розділ 2. Відмінність катування від побоїв і мордувань
Розділ 3. Відповідальність за катування, побої і мордування
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Інтервал:
1,5
Кількість сторінок:
28
Рік написання:
2009
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте
нам
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Конвенція проти катувань), в якій Україна є країною-учасницею, стосується безпосередньо катування та іншого жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження з боку посадових осіб. Стаття 1 містить таке визначення катування:
«Для цілей цієї Конвенції термін «катування» означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисно завдається сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи зізнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що грунтується на дискримінації будь-якого характеру, коли такий біль або страждання спричинюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають в офіційній якості, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи з їх мовчазної згоди...»
Жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження — це термін, який застосовується для описання цілого діапазону дій, включаючи фізичне чи психологічне знущання, утримання в темній камері, відмову надати затриманим можливість задовольнити основні потреби та інші форми знущання. Катування є навмисним та найбільш жорстоким видом поводження цього діапазону, і не завжди є можливість чітко визначити, який тип знущань є катуванням, а який відноситься до інших форм жорстокого поводження. Деякі випадки, згадані в цій доповіді, є такими жорстокими, що однозначно кваліфікуються як катування.
Усі форми катувань та інших видів жорстокого поводження є однозначно забороненими згідно з міжнародними правозахисними законами. Така заборона передбачена численними угодами та іншими інструментами, а також є частиною міжнародного звичайного права, яке застосовується до усіх держав, незалежно від того, чи є вони учасницями конкретних угод, які передбачають таку заборону. Катування та жорстоке поводження забороняються у будь-який час та за будь-яких обставин
.
Жодних винятків не існує, а держави не можуть відмовитися від своїх зобов’язань навіть у надзвичайних ситуаціях або з будь-яких інших причин.
Стаття 5 Загальної декларації прав людини, яка була ухвалена Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 році, символізує одностайну згоду між країнами стосовно того, що жодна людина не може бути піддана катуванням або жорстокому поводженню. З 1948 року було ухвалено цілу низку міжнародних та регіональних законодавчих актів з питань прав людини включаючи заборону катування. Серед них юридично обов'язкові угоди та конвенції, а також декларації та інші документи, які хоча й не є юридично обов'язковими, проте мають величезну вагу завдяки тому, що їх було прийнято Генеральною Асамблеєю та іншими органами ООН, і демонструють згоду між державами щодо дотримання стандартів, викладених в них. Стаття 7 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (МПГПП), прийнятого у 1996 році, забороняє застосування катувань та жорстоке поводження. МПГПП заснував орган незалежних експертів — Комітет з прав людини, який має здійснювати контроль за додержанням державами цих положень. Стаття 3 Європейської (ЄКПЛ),Конвенції про захист прав людини та основних свобод яка була прийнята в 1950 році, забороняє застосування катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження. ЄКПЛ дозволяє окремим особам подавати офіційні скарги до Європейського суду з прав людини, якщо були порушені їхні права. Суд приймає рішення, які є обов'язковими до виконання, і може давати розпорядження державам щодо на дання потерпілим компенсації.
Окрім загальних правозахисних актів, в яких проголошується заборона катувань, існує також низка документів та механізмів, що стосуються саме катування та жорстокого поводження. Деякі з них були ухвалені та удосконалені під тиском громадськості через такі організації, як «Міжнародна Амністія». У 1972 році Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Декларація про захист від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання, а в 1984-му ухвалена Конвенція проти катувань та інших жорстоких або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання (Конвенція проти катувань), у якій викладено заходи, яких мають вжити держави, щоб запобігти застосуванню катувань та жорстокого поводження з боку державних посадових осіб, і яка є юридично обов'язковою для тих країн, що ратифікували цю Конвенцію. Конвенція засновує Комітет проти катувань (КПК) — орган незалежних експертів, який має спостерігати за додержанням цих положень державами – учасницями Конвенції. У 1985 році Комісія ООН з прав людини призначила Спеціального доповідача з питань застосування катувань — експерта, який, згідно зі своїм мандатом, має право встановлювати контакт з урядом будь-якої країни, незалежно від того, чи є вона учасницею окремих угод, і навіть у виняткових випадках втручатися у справи
.
Як на європейському, так і на міжнародному рівнях існують угоди щодо заснування моніторингових органів, завданням яких є відвідання місць позбавлення волі. Європейська конвенція про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, ухвалена в 1987 році, засновує комітет, до якого залучаються експерти з країн – Європейський комітет з питань учасниць цієї Конвенції — бігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує (КЗК). До повноважень Комітету входить відвідання місць ув’язнення з метою захисту затриманих від катувань та жорстокого поводження. З метою координації своєї роботи КЗК опублікував збірку стандартів, яка охоплює основні питання, що вивчаються під час візитів до місць позбавлення волі у державах – учасницях
Зокрема, співробітниками комітету здійснено чотири візити до України, метою яких, окрім інших питань, було дослідження виявлених фактів катування та жорстокого поводження із затриманими під час утримання їх в міліції.
В останній час у засобах масової інформації з’явилося багато повідомлень щодо випадків протиправного впливу на людину з боку представників правоохоронних органів. Такий вплив полягає у заподіянні людині сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі, в тому числі отримати від нього або іншої особи інформацію, свідчення або визнання, покарати за його дії, які він скоїв або у скоєнні яких підозрюється, або залякування його чи інших осіб
.
Всесвітня організація охорони здоров’я визначає здоров’я як стан повного соціального та фізіологічного благополуччя, коли всі функції людини урівноважені навколишнім світом – природним та соціальним. Це дає підстави фізичним здоров’ям вважати такий стан організму та органів людини, при якому вона може існувати та виконувати соціальні функції без будь-яких обмежень фізіологічного та соціального характеру. Характер та ступінь шкоди здоров’ю особи встановлюється актом судово-медичної експертизи.
Головний юрист України Роман Зварич під час 26-ї Європейської конференції міністрів юстиції, що відбулася 7-8 квітня 2005 року в Хельсінкі (Фінляндія), підписав Європейську конвенцію про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів. Документ передбачає грошову компенсацію держави постраждалим від насильства і тим, хто перебував на утриманні загиблих у результаті насильницьких дій. Конвенцією передбачається виплата компенсації в розмірі, що покриває витрати на госпіталізацію, похорон, аліменти. Проте відкритим залишається питання: чи зможе держава в такий спосіб захистити своїх громадян від сваволі працівників правоохоронних органів, так би мовити, слуг тієї ж держави? Досі більшості садистів у погонах вдавалося уникнути відповідальності й залишатися безкарними.
Катування в райвідділах і знущання в СІЗО — тема, яка майже щодня з’являється на сторінках багатьох періодичних видань. Чи б’ють затриманих? Самі працівники правоохоронних органів «без диктофона» розповідають, що «інакше не можна».
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова у своїй доповіді під час парламентських слухань навела шокуючу статистику. Щорічно зі скаргами на застосування катувань міліціонерами до Уповноваженого звертаються тисячі громадян. У 52% випадків затриманих катують оперуповноважені, вибиваючи з жертв зізнання й покази. Найпоширенішими видами знущань за статистикою є тривале побиття, удушення з використанням протигаза і целофанових пакетів, катування голодом, електрострумом, підвішування в наручниках.
Навіть якщо провина міліціонерів-садистів і буває доведеною, найчастіше їх звільняють зі служби. МВС не любить розголосу з цього приводу і фактично приховує від громадськості проблему, турбуючись лише про «честь» мундира. Не дивно, що більшість українських громадян, які звернулися в Європейський суд, мають претензії саме до вітчизняних правоохоронних органів
.
Очевидно, після підписання міністром юстиції Р.Зваричем Європейської конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів жертвам катувань українських спецслужб не доведеться шукати захисту на Заході. Вони тепер зможуть звертатися в домашні спеціальні інстанції. Щоправда, одна проблема все ж залишається: як довести, що ти став жертвою міліціонерів? Людину у відділенні (камері, кабінеті, підвалі) б’ють без свідків і адвоката. Б’ють руками, б’ють ногами, б’ють ломом, розривають пах, піднімають догори і кидають спиною на підлогу, одягають на голову протигаз і загинають шланг, іноді для посилення вражень незговірливого в шланг заливають нашатирний спирт… Іноді б’ють грамотно, щоб не залишалося слідів.
Абросімов В. Держава заплатить за катування? // Журнал «Людина і суспільство». - №37. – 24 травня 2005 року.
Стратонов В.М., Сотула О.С. Кримінальне право України: Загальна та Особлива частини. - К.: Істина, 2007. – С. 314.
Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. — 3-те вид., перероб. та доп. / За ред. М.Л. Мельника, М.Л. Хавронюка. — К., 2004. – С. 165.
Савченко А.В., Кузнецов В.В., Штанько О.Ф. Сучасне кримінальне право України. - К.: Паливода, 2006. – С. 215.
Шульга А., Павликівський В. Деякі питання кримінальної відповідальності за катування // Журнал „Кримінальний кодекс”. - №5(7) жовтень 2005 року.
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.