1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
.
2. Зателефонувавши за телефонами: 80505603140, 80673126507 (Микола) або написавши лист studentamua (собачка) mail.ru, ви отримаєте абсолютно достовірну і оперативну відповідь на ваші запитання.
3. Ви можете замовити цілу або тільки частину роботи:
- реферат - від 50 грн.
- контрольна - від 60 грн.
- курсова - від 200 грн.
- дипломна - від 500 грн.
4. За мінімальну доплату можуть бути внесені оперативно оновлення або переробки під ваші вимоги. Вартість доплати залежить від об'єму необхідного доопрацювання або переробки.
В рамках всіх доопрацювань і переробок дається ГАРАНТІЯ.
Поиск варианта отдыха в Карпатах
Booking.com
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой)
.
На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
1. Кримінальна відповідальність за фіктивне банкротство 3
2. Кримінальна відповідальність за порушення режиму комерційної таємниці 11
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 18
Інтервал:
1,5
Кількість сторінок:
18
Рік написання:
2009
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте
нам
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
Формування економіки України, побудованої на принципах ринкових відносин, потребує створення нових, невідомих або мало відомих українському суспільству правових інститутів, що регулюють правовідносини в цій сфері життя держави.
Одним із таких інститутів є інститут банкрутства і як похідні – фіктивне банкрутство та умисне доведення до банкрутства.
Відповідальність за фіктивне банкрутство передбачена ст. 218 КК. Під фіктивним банкрутством розуміють завідомо неправдиву офіційну заяву громадянина-засновника або власника суб’єкта господарської діяльності, а також службової особи суб’єкта господарської діяльності, громадянина-суб’єкта підприємницької діяльності про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов’язань перед бюджетом, якщо такі дії завдали великої матеріальної шкоди кредиторам або державі. При цьому матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Із змісту ст. 218 КК випливає, що для того, щоб оголосити себе фіктивним банкрутом, суб’єкт підприємницької діяльності має: приховати, знищити, фальсифікувати бухгалтерські та інші облікові документи, які відображають його економічну діяльність; приховати відомості про розмір майна, що йому належить, та про місце його знаходження, іноді передати майно в інше володіння, відчужити або навіть знищити його тощо. Подальші процедури такі самі, як і при не фіктивному банкрутстві. По-перше, суб’єкт перерахованих злочинних дій подає до господарського суду заяву про фінансову неспроможність виконати вимоги кредиторів і зобов’язання перед бюджетом. По-друге, суд зобов’язує заявника подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство. Протягом місяця від часу публікації кредитори збанкрутілого боржника подають до господарського суду письмові заяви з відповідними майновими вимогами до банкрута, разом з документами, що підтверджують обґрунтованість цих вимог. Іноземні юридичні особи, а також громадяни, які бажають брати участь у санації боржника, теж мають протягом названого терміну подати до господарського суду заяви з письмовим зобов’язанням про переведення на них боргу і вказати умови санації.
У випадку відсутності пропозицій про санацію або незгоди кредиторів з умовами санації господарський суд своєю постановою визнає боржника банкрутом і призначає ліквідаторів з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (комунального) майна України, якщо банкрутом є державне підприємство або організація. Ліквідатори проводять процедуру задоволення вимог кредиторів.
З моменту визнання юридичної особи банкрутом її діяльність припиняється. В разі необхідності за поданням прокуратури чи клопотанням боржника, розпорядника майна або кредиторів господарський суд може визнати не чинною будь-яку угоду щодо продажу майна боржника, укладену протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж відбувався в інтересах зацікавленої особи з боку боржника. Суд також може визнати не чинною угоду щодо продажу майна чи прийняття боржником на себе зобов’язань протягом року до початку провадження у справі про банкрутство: якщо продаж майна здійснено з метою приховання цього майна або несплати боргів; якщо боржник у результаті угоди отримав набагато менше, ніж реальна ціна майна; якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможний чи став таким унаслідок виконання цієї угоди.
Оцінка активів боржника по-різному впливає на склади злочинів. Якщо виявлені активи боржника великі, то це добре у випадку, коли скоєне фіктивне банкрутство (ст. 218 КК), тому що це зменшить збиток, заподіяний кредиторам, і складу цього злочину може взагалі не бути. А у випадку приховування стійкої неплатоспроможності (ст. 220 КК) навпаки – що більшою є вартість схованих активів, то більший збиток, заподіяний кредиторам.
На нашу думку, диспозиція ст. 218 КК не зовсім точно визначає реально суспільно-небезпечні дії, що посягають на інтереси кредитного обігу. По-перше, невизначений адресат неправдивих відомостей про наявну неспроможність, і її диспозиція не узгоджується з приписом ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою в заяві боржника до господарського суду про порушення справи про банкрутство мають міститися відомості про суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями в розмірі, що не оспорюється боржником; розмір заборгованості по податках і зборах (обов’язкових платежах); розмір заборгованості з відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплати заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплати авторської винагороди; відомості про наявність у боржника майна, в тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості. Фальсифікація боржником цих відомостей при зверненні до суду призводить до необґрунтованого порушення справи про банкрутство. Боржник здійснює це з надією введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одразу після порушення справи про банкрутство, як це передбачено законодавством. У результаті такі дії боржника можуть завдати істотної шкоди як кредиторам, так і державі невиконанням податкових зобов’язань. Тому вважаємо, що і назва і диспозиція ст. 218 КК потребують зміни з огляду на необхідність приведення їх у відповідність із приписами ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Чинне законодавство України про банкрутство (ч. 3 ст. 215 ГК) передбачає відповідальність за умисне банкрутство (доведення до банкрутства). Умисне банкрутство – це стійка неплатоспроможність суб’єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб’єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.
Стаття 219 КК, що передбачає відповідальність за доведення до банкрутства, деталізує та уточнює це поняття. Згідно з положеннями даної статті, доведення до банкрутства – це умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої зацікавленості або в інтересах третіх осіб вчинення власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
Як бачимо, стаття передбачає відповідальність, якщо господарські дії, вчинені навмисне власником або службовою особою суб’єкта господарської діяльності довели до банкрутства і завдали великої шкоди. Діяння, визначене в цій статті, встановлює відповідальність за традиційне "злісне банкрутство", загальноприйняте на європейському континенті. Разом з тим, у розумінні цих традиційних злочинів у КК існують відмінності:
відповідальність за діяння поєднується із завданням великої шкоди (це положення незрозуміле, з урахуванням тієї обставини, що злісне банкрутство за небезпекою діяння, шкодою, заподіяною цим діянням, та способом замаху на чужі майнові права мало відрізняється від шахрайства, за яке встановлена відповідальність навіть у тому випадку, коли розмір збитку невеликий);
це діяння, відповідно до КК, карається значно м’якше, ніж у тих державах, де відносне економічне благополуччя робить його менш небезпечним (максимальне покарання за це діяння в Україні передбачено у вигляді обмеження волі на строк до трьох років, тоді як в Англії, наприклад, до семи років, у Німеччині – до 10). Зазвичай за подібні дії встановлюється відповідальність, подібна до відповідальності за шахрайство, крадіжку, присвоєння довіреного майна та інші корисливі ненасильницькі майнові злочини;
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.