1. Усі наші роботи пройшли захист і отримали високу позитивну оцінку
.
2. Зателефонувавши за телефонами: 80505603140, 80673126507 (Микола) або написавши лист studentamua (собачка) mail.ru, ви отримаєте абсолютно достовірну і оперативну відповідь на ваші запитання.
3. Ви можете замовити цілу або тільки частину роботи:
- реферат - від 50 грн.
- контрольна - від 60 грн.
- курсова - від 200 грн.
- дипломна - від 500 грн.
4. За мінімальну доплату можуть бути внесені оперативно оновлення або переробки під ваші вимоги. Вартість доплати залежить від об'єму необхідного доопрацювання або переробки.
В рамках всіх доопрацювань і переробок дається ГАРАНТІЯ.
Поиск варианта отдыха в Карпатах
Booking.com
Форма заказа работ временно не работает. Если вы хотите купить какую-то работу, тогда просто отправьте СМС на номер 0505603140 или 0673126507 с вашим e-mail и ID номером работы (или темой)
.
На ваш e-mail вы получите варианты оплаты и, после её осуществления, работа будет отправленна вам в самые короткие строки.
Если возникнут вопросы, набирайте
0505603140 или 0673126507
(с 09:00-21:00)
ВСТУП 3
1. Поняття примусового лікування 4
2. Судова практика застосування примусового лікування 10
ВИСНОВКИ 14
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 16
Інтервал:
1,5
Кількість сторінок:
17
Рік написання:
2009
Ціна:
Для отримання паролю відкриття документа зробіть оплату будь-яким із нижче перерахованих способів і зателефонуйте
нам
Після оплати напішіть на адресу [email protected] і вкажіть ID роботи за яку ви перерахували кошти
Інші варіанти: 1) Переказ грошей із будь-якого відділення банку на розрахунковий рахунок; 2) переказ грошей на картку у будь-якому відділенні Приватбанку; 3) Переказ грошей через термінали «IBOX» - автомати миттєвої сплати у магазинах, супермаркетах і т.д.; 4) Оплата поповненням мобільного телефону
або дивіться детально
як отримати роботу за 10 хвилин!
Норми нині чинного Кримінального кодексу (далі - КК) України і КК УРСР 1960 р., що стосуються примусових заходів медичного характеру та примусового лікування, мають певні відмінності, тому виникла необхідність у роз’ясненні їх судам, усуненні правових колізій, визначенні єдиного підходу щодо застосування інститутів примусових заходів медичного характеру та примусового лікування.
Здійснення психіатричної допомоги в примусовому порядку і примусового лікування - складна політична і правова проблема у зв’язку із забезпеченням прав та законних інтересів хворих, що є показником рівня гуманізації та демократизації суспільства.
Ще в праві Російської держави XVII ст. існували положення, згідно з якими виключалося застосування покарання до психічно хворих, а відповідно до «Воинского устава Петра I» (1716 р.) наявність в особи психічного захворювання могло бути підставою для пом’якшення їй покарання або звільнення від нього.
Закріплення на законодавчому рівні можливості застосування заходів медичного характеру та примусового лікування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (злочин), відповідальність за яке передбачена КК, об’єктивно відображає стурбованість законодавця щодо можливого настання негативних наслідків у випадку невиявлення у такої особи певних захворювань.
Така стурбованість зрозуміла: є цілий ряд захворювань, які становлять небезпеку як для конкретної людини, так і для суспільства в цілому. У загальній формі це відображено у ст. 53 Закону від 19 листопада 1992 р. № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (далі - Закон № 2801-ХІІ).
У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі - Пленум) від 3 червня 2005 р. № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» (далі - постанова) зазначено, що метою примусових заходів медичного характеру згідно зі ст. 92 КК є вилікування чи поліпшення стану здоров’я осіб, названих у статтях 19, 20, 76, 93 та 96 КК, запобігання вчиненню цими особами нових суспільно небезпечних діянь (злочинів), відповідальність за який передбачена КК. Суди повинні суворо додержувати вимог законодавства, що регулює застосування наведених заходів, підвищувати рівень судового розгляду справ зазначеної категорії, забезпечувати постановлення законних і обµрунтованих судових рішень, враховуючи те, що досягнення зазначеної мети пов’язане з комплексом заходів соціальної реабілітації та з медикаментозним й іншим медичним впливом на здоров’я осіб, до здійснення якого зобов’язують судові рішення.
У КК названі вище заходи визначено двома поняттями: «примусові заходи медичного характеру» і «примусове лікування» (розд. XIV). Відповідно до ст. 93 КК примусові заходи медичного характеру застосовуються до неосудних, обмежено осудних осіб або таких, котрі вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення стосовно них вироку чи під час відбування покарання.
Отже, ці заходи застосовуються до осіб, які опинившись у полі зору кримінального судочинства, виявили ознаки психічного захворювання.
Заходи примусового лікування за змістом положень ст. 96 КК застосовуються до іншої категорії хворих - тих, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
Роз’яснення щодо застосування до цих категорій осіб зазначених заходів дається у постанові.
Оскільки досудове слідство у справах про суспільно небезпечні діяння, вчинені особами у стані неосудності, а також про злочини осіб, які вчинили їх у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, провадиться за правилами статей 111-130, 148-222 Кримінально-процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто за винятком правил гл. 12, якою регламентовано пред’явлення обвинувачення і допит обвинуваченої особи, то у п. 2 постанови рекомендовано судам підвищувати вимогливість до органів досудового слідства щодо додержання ними вимог кримінально-процесуального законодавства при розслідуванні справ про діяння названих осіб. У п. 3 постанови Пленум звернув увагу суддів на необхідність критично оцінювати висновки судово-психіатричних, судово-медичних експертиз з точки зору їх наукової обµрунтованості, переконливості та вмотивованості, оскільки згідно зі статтями 65, 67, 75 КПК як будь-які докази у справі вони не мають наперед встановленої сили, не є обов’язковими для суду, але незгода з ними має бути вмотивована у відповідних ухвалі, вироку, постанові суду.
Судова практика Верховного Суду України та її узагальнення, проведене в процесі підготовки матеріалів на розгляд Пленуму, свідчать: мають місце випадки неякісного проведення судово-психіатричних експертиз, що призводить до скасування судових рішень у зв’язку з необхідністю проведення повторних або комісійних експертиз (справи за обвинуваченням Н.А. - Апеляційний суд Одеської області; І.Д. - Івано-Франківський міський суд; А.І. - Конотопський міський суд Сумської області тощо).
У постанові Пленуму вперше звернено увагу судів на дотримання принципу презумпції психічного здоров’я людини. Він закріплений у ст. 3 Закону від 22 лютого 2000 р. № 1489-ІІІ «Про психіатричну допомогу» (далі - Закон № 1489-ІІІ), відповідно до якої кожна особа вважається такою, що не має будь-якого психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених зазначеним Законом та іншими законами.
Враховуючи наведене, а також принцип презумпції невинуватості у вчиненні злочинів, закріплений у ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 15 КПК, ст. 2 КК, Пленум у п. 4 постанови зазначив, що до набрання законної сили постановленим судовим рішенням про неосудність особи і застосування до неї примусових заходів медичного характеру вона не обмежується в правах, якими наділена згідно з Конституцією і законами України.
*Адміністрація сайту не несе ніякої відповідальності за зміст і достовірність матеріалів, а також наслідки, які можуть виникнути унаслідок їх використання. Дані, що стосуються конкретних підприємств, імена є вигаданими, будь-який збіг - випадковий.